Рішення

від 13.03.2024 по справі 580/4130/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року справа № 580/4130/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Степівське Трохимчука Миколи Олександровича до Відділу Державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Фермерське господарство Степівське Трохимчука Миколи Олександровича (далі фермерське господарство, позивач) подало позов до Відділу Державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відділ нагляду, відповідач) в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 354971 від 09.05.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що спірною постановою до позивача застосовано штраф у зв`язку із відсутністю у водія особистої картки водія до цифрового тахографа, яку позивач вважає протиправною та просить скасувати, зазначивши, що позивач не проводить діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів, у зв`язку із чим вважає, що вимоги п. 1.3 Інструкції МТЗУ № 385 від 24.06.2010 на позивача не поширюються.

Ухвалою від 19.06.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.07.2023 представниця відповідача надала суду відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що норми Положення № 340 не містять виключень, щодо звільнення позивача від обов`язку, щоб його транспортний засіб був обладнаний діючим та повіреним тахографом та розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів для власних потреб. Крім того зазначила, що фактичні дані щодо початку та кінця робочої зміни, перерви водія, у даному випадку беруться з роздруківки даних роботи цифрового тахографа, а дані стосовно початку та кінця робочої зміни та перерви водія в роздруківці роботи цифрового тахографа можуть відображатися лише за умови використання водієм особистої картки водія до цифрового тахографа. При цьому чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена. Вказала, що з урахуванням змісту норм Закону № 2344-ІІІ слідує, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт, перевезення вантажів транспортними засобами. Зазначила, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів. Позивач на момент перевірки згідно товарно-транспортної накладної № 298504 від 27.03.2023, був автомобільним перевізником, який надавав транспортну послугу із доставки кукурудзи до ООО СП Риссил Термінал, експортер ООО Кофко Агри Ресорсиз Україна.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 24.03.2023 № 012941 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками перевірки складений Акт від 27.03.2023 № 354431, в якому зафіксовано, що 27.03.2023 об 11 год. 23 хв. на а/д Київ-Одеса 210 км +450 м Фермерське господарство Степівське ОСОБА_1 (згідно ТТН № 298504 від 27.03.2023), за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки DAF д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом BODEX д.н. НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: у водія відсутня особиста картка водія до цифрового тахографа.

Водій з актом ознайомився, про що свідчить особистий підпис, у графі пояснення про причини порушення зазначив картка водія відсутня.

За вказане порушення постановою відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.05.2023 № 354971 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн;

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною четвертою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, забезпечувати безпеку дорожнього руху

Приписами частини другої статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначені документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а саме: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок № 1567), згідно якого державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За змістом п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п. 15 Порядку № 1567 здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п. 21 Порядку).

Згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі Положення № 340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з пунктами 3.3, 3.6 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, бо наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Аналіз положень Пункту 6.1 Положення № 340 та пунктів 3.3 Інструкції № 385 вказує на те, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, водій повинен мати при собі, у разі обладнання цифровим тахографом, зокрема, особисту картку водія.

Суд врахував, що згідно Акту перевірки від 354431 від 27.03.2023, в ході перевірки дотримання позивачем законодавства про транспорт 27.03.2023 встановлено відсутність на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: особистої картки водія до цифрового тахографа.

Суд врахував, що у графі пояснення про причини порушення водій зазначив картка водія відсутня. При цьому у матеріалах справи відсутні докази наявності у водія позивача, станом на момент перевірки, особистої картки водія до цифрового тахографа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції згідно спірної постанови.

Позивач вважає спірну постанову протиправною та зазначає, що не проводить діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів, у зв`язку із чим вважає, що вимоги п. 1.3 Інструкції МТЗУ № 385 від 24.06.2010 на позивача не поширюються.

Надавши оцінку вказаним посиланням суд зазначає, що відповідно до визначення поняття, встановленого ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила № 363) перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Таким чином, характерною ознакою автомобільного перевізника є саме перевезення ним пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, при цьому обставина отримання/неотримання доходу за таку діяльність не впливає на визначення вказаного поняття. Суд зазначає, що застосування штрафу у спірних правовідносинах поставлене у залежність від наявності/відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт та незалежно від того, чи здійснювались перевезення позивачем на комерційній основі чи для власних потреб, у зв`язку із чим зазначені доводи представника позивача суд вважає необґрунтованими.

Слід зазначити, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил № 363).

Суд встановив, що згідно ТТН № 298504 від 27.03.2023 (а.с. 52), автомобільним перевізником вказано позивача.

Суд також врахував, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фермерське господарство Степівське ОСОБА_1 зареєстроване у встановленому порядку як суб`єкт господарювання одним із видів діяльності якого є - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Надана на момент перевірки товарно-транспортна накладна свідчать, що позивач здійснював перевезення вантажу та зазначений як автомобільний перевізник.

Підсумовуючи наведене суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах позивач є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт. Суд врахував, що згідно ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт адміністративно-господарський штраф застосовується саме до автомобільного перевізника.

З урахуванням зазначеного, доводи позивача про протиправність спірної постанови не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Фермерське господарство Степівське ОСОБА_1 (19152, Черкаська область, Уманський район, с. Степівка, вул. Центральна, 28, код ЄДРПОУ 30885706);

2) відповідач Відділ Державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 13.03.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК