Постанова

від 14.03.2024 по справі 200/3972/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року справа №200/3972/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 200/3972/23 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

У С Т А Н О В И В:

24 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління МВС України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області про: визнання протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області, щодо нездійснення виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2014 року по 21.07.2023 року (день фактичного розрахунку) в сумі 24 131.89 грн. 89 коп.; стягнення з Головного управління МВС України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2014 року по 21.07.2023 року (день фактичного розрахунку) в сумі 24 131.89 грн. 89 коп. (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі №200/3743/22 відповідачем 29.06.2023 року виплачено частину індексації грошового забезпечення за період в сумі 7305,53 грн. а 21.07.2023 року на картковий рахунок була зарахована остаточна сума 16 183,25 грн. Проте, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідачем не нараховано, що слугує підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 200/3972/23 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2014 року по 21.07.2023 року. Стягнуто з Головного управління МВС України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2014 року по 21.07.2023 року у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків, зборів, обов`язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

Новою редакцією ст. 117 КЗпП України значно зменшено строк, за який підприємство, установа, організація несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області 17 квітня 2002 року.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 .

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 29.08.2014 року №328 о/с майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 25 вересня 2014 року.

У зв`язку з відмовою нарахування та виплати індексацію грошового забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року по справі №200/3743/22, залишене без змін постановою Першого апеляційного суду від 07.06.2023 року позов задоволено та вирішено.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області, щодо ненарахування та несплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 2008 року по 2010 рік, та з 2012 року по 25 вересня 2014 року.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2012 року по 25.09.2014 року.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року по справі №200/3743/22 відповідачем здійснено нарахування та виплата індексації та перераховано кошти, в два етапи, на особистий рахунок позивача, а саме 29.06.2023 року у сумі 7305,53 грн. та 21.07.2023 року 16183,25 грн.

У зв`язку з не виплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

За ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 цього КЗпП України).

Постанова КМУ від 07.11.2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій та Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року № 425 не містять норм щодо виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку в зв`язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення, неврегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому щодо них необхідно застосувати положення КЗпП України, а саме статті 116, 117 цього Кодексу, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 807/3664/14, від 31.10.2019 року у справі № 2340/4192/18.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідач зобов`язаний був виплатити індексацію грошового забезпечення у день звільнення, а саме 25.09.2014 року.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

За ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За абз. 1 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абз. 3 п. 2 Порядку № 100).

З абз. 1 п. 2 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п. 8 розділу ІІ Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи.

Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 установлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Тому розрахунок середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу поліцейських здійснюється з урахуванням календарних днів.

Наведене відповідає практиці Верховного суду (постанова від 24 вересня 2021 року у справі № 0240/2551/18-а).

Оскільки позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас з 25.09.2014 року, остаточна виплата індексації грошового забезпечення відповідачем здійснена 21.07.2023 року, строк затримки розрахунку складає 3220 календарних днів.

Розмір середньоденного грошового забезпечення за останні повні календарні місяці служби, середньоденне грошове забезпечення складає 125,71 (2040,03 (липень) + 4120,00 (серпень) кінцевого розрахунку складає: 125,71 * 3220 к.д. = 404 786,20 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

В цій справі загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат склав 51528,03 грн. (7065,34 (грошове забезпечення) + 20973,91 (ОГД) + 23488,78 (індексація)) з яких сума недоплаченого грошового забезпечення 23488,78 грн. (45,58%).

Як зазначалось, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку становить: 404 786,20 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням пропорційного розрахунку від розміру усіх належних звільненому працівникові сум, становить 184501.55 грн.

Разом з цим, Верховним Судом у постановах по справах № 821/1083/17, № 761/9584/15-ц, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, враховуючи співмірність розміру майнових втрат пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні та заявлених позивачем до стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, дати звернення позивача до суду з позовами про стягнення належних позивачу сум по справі №200/3743/22, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування, виходячи з розумного та справедливого балансу між інтересами позивача та відповідача, в загальній сумі 5000 грн.

При цьому ефективним способом захисту прав позивача суд вважає стягнення цих сум на його користь з відповідача.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде задоволення позову шляхом: визнання протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2014 року по 21.07.2023 року; стягнення з Головного управління МВС України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2014 року по 21.07.2023 року у розмірі 5000,00 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків, зборів, обов`язкових платежів.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки нова редакція ст. 117 КЗпП України не змінює визначеного судом першої інстанції розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 200/3972/23 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 200/3972/23 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 14 березня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

СуддіІ.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв