Постанова

від 14.03.2024 по справі 440/14372/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 р. Справа № 440/14372/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького ліцею №17 "Вибір" імені М.Г.Неленя Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2022, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/14372/21

за позовом Кременчуцького ліцею №17 "Вибір" імені М.Г.Неленя Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області третя особа: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцький ліцей №17 "Вибір" імені М.Г. Неленя Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі позивач, ліцей) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі відповідач, ГУ ДСНС у Полтавській обл.), третя особа: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області в якому просив визнати протиправним та скасувати припис, винесений Кременчуцьким районним ГУ ДСНС у Полтавській обл. від 25.10.2021 №307.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2022 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просив скасувати повністю рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до Технічного паспорту на громадський будинок видно, що будівля ліцею не є новобудовою, в ній не проведено реконструкцію, технічне переоснащення. Корпуси будівлі збудовані в 1965 та 1994 році, а на момент будівництва вказані будівлі відповідали вимогам всіх будівельних норм, а також вимог щодо забезпечення пожежної безпеки.

Також звертає увагу на те, що протягом останніх років, подаючи проект кошторису на бюджетний рік, просив виділити фінансування на встановлення протипожежної сигналізації та розроблення відповідного проекту, проте кошти виділені не були.

Вважає, що заклад освіти виконав всі обов`язки в межах свої повноважень та зробив всі можливі дії, неодноразово звертаючись до Департаменту освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з питанням можливості фінансового забезпечення. Засновником та власником закладу є територіальна громада м. Кременчука, яка зобов`язана забезпечити утримання та розвиток закладу освіти, його матеріально-технічної бази на рівні, достатньому для виконання вимог державних стандартів, ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної та середньої освіти.

Відповідач та третя особа правом на подання відзиву не скористалися.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

25.10.2021 уповноваженими на перевірку посадовими особами відповідача було здійснено позапланову перевірку Кременчуцького ліцея №17 "Вибір" імені М.Г.Неленя Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Тараса Бульби, буд. 14.

25.10.2021 відповідачем складений акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №384 та прийнятий припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №307, які отримані директором Кременчуцького ліцею №17 "Вибір" імені М.Г.Неленя Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Описом виявлених порушень вищезазначеного акту №384 зафіксоване порушення вимог пожежної безпеки, які мають місце у будівлі Кременчуцького ліцею №17 "Вибір" імені М.Г.Неленя Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Тараса Бульби, буд. 14, а саме: Будівля школи не обладнана системою пожежної сигналізації та керування евакуюванням людей в частині системи оповіщення про пожежу та покажчиків напрямку евакуювання).

Вважаючи, що відповідач неправомірно встановив порушення, які викладені в приписі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 25.10.2021 № 307.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулюються Кодексом цивільного захисту України (далі КЦЗ України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КЦЗ України, до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання, інших юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб`єкти господарювання) у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання.

Згідно із ст. 64 КЦЗ України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Відповідно дост. 66 КЦЗ Україницентральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Згідно п. 11 ч. 1ст. 67 КЦЗ Українидо повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі Положення) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності

Згідно із пп. 1, 2 п. 3 Положення, основними завданнями ДСНС є: реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до пп. 48 п. 4 Положення ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Згідно із пунктом 7 Положення ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оспорює правомірність припису органу державного нагляду у сфері пожежного нагляду про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Оскаржуваний припис є індивідуальним правовим актом суб`єкта владних повноважень, а тому перевіряється судом на відповідність положенням ч.2ст. 2 КАС України.

Підставою для видання відповідачем припису від 25.10.2021 №307 слугували висновки акту позапланової перевірки від 25.10.2021 №384 щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а саме: розділу V пункту 1.2 ППБУ та ДБН В.2.5-56-2014 додаток А таблиця А.1 пункту 7.3, додаток Б, таблиця Б1 пункту 5.1, а саме: "Будівля школи не обладнана системою пожежної сигналізації та керування евакуюванням людей (у частині системи оповіщення про пожежу та покажчиків напрямку евакуювання)".

Щодо наявності відповідного порушення, колегія суддів зазначає.

Згідно з п. 1, 2 роз. І Правил пожежної безпеки в Україні, затвердженихнаказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 № 1417, зареєстровано Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі Правила), ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами державної влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Відповідно до п. 1.2 розд. V Правил, будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту".

Згідно із п.1.2 Державних будівельних норм України «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту», затверджених наказом Мінрегіону України від 13.11.2014 №312 (далі - ДБН В.2.5-56-2014) ці норми встановлюють вимоги до обладнання об`єктів систем протипожежного захисту під час їх нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, реставрації, зміни категорій приміщень і будинків за вибухопожежною і пожежною небезпекою згідно з ДСТУ Б В.1.1-36.

Колегія суддів зазначає, що пункт 1.2 розд. V Правил, п. 7 таблиці А.1 додатку А та п. 5.1 таблиці Б.1 додатку Б ДБН В.2.5-56-2014 "Системи протипожежного захисту", утворюють спільну технічну норму щодо необхідності обладнання у встановлених випадках системи протипожежного захисту будівель (будинків), що експлуатуються.

Згідно з п. 3 розд. І Правил пожежної безпеки в Україні центральні органи виконавчої влади з урахуванням специфічних умов та особливостей щодо забезпечення пожежної безпеки об`єктів, віднесених до їх сфери управління, за необхідності видають галузеві правила пожежної безпеки, які не повинні суперечити цим Правилам та знижувати їх вимоги.

Відповідно до пункту 7.5 Таблиця А.1 Додаток А ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту у навчально-виробничих комбінатах та позашкільних закладах усі приміщення мають бути обладнані СПС.

Також, згідно пункту 4 розділу І ППБУ, пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Пунктом 2.17 глави 2 розділу III ППБУ визначено, що у приміщеннях громадського призначення (крім приміщень, розташованих у будинках V ступеня вогнестійкості), в яких можливе перебування 50 та більше осіб, опорядження (облицювання) стін та стель забороняється з матеріалів з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2, В2, Д2, Т2 - для приміщень, у яких можливе перебування до 1500 осіб; Г1, В1, Д1, Т2 - для приміщень, у яких можливе перебування 1500 та більше осіб.

Відповідно до пункту 7.33 Глави 7.3 розділу 7 ДБН В. 1.1.7-2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва у будинках І та II ступенів вогнестійкості допускається передбачати сходи типу С2 із вестибюля першого поверху до другого поверху з урахуванням вимог 6.37 цих Норм, крім випадків, обумовлених у НД.

Правила пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України 15.08.2016 № 974.

Відповідно до п. 2 розд. І ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд, прилеглих до них територій, приміщень, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування навчальних закладів та установ системи освіти (далі - заклади та установи) незалежно від типів і форм власності, що належать до сфери управління МОН, і є обов`язковими для виконання вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, аспірантами, докторантами, керівниками, педагогічними, науковими, науково-педагогічними, технічними працівниками, спеціалістами і обслуговувальним персоналом цих закладів та установ (далі - учасники навчально-виховного процесу).

Згідно із п. 3 Правил забезпечення пожежної безпеки в організаціях, на підприємствах системи освіти України здійснюється згідно зПравилами пожежної безпеки.

Пунктом 5 Правил визначено, що забезпечення пожежної безпеки в закладах та установах покладається на їх власників або уповноважені ними органи, керівників (ректори, директори, начальники, завідувачі) (далі - керівники навчальних закладів та установ), керівників структурних підрозділів (факультети, кафедри, лабораторії, навчальні кабінети, цехи, склади, бібліотеки, архіви, майстерні тощо) відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 6 розд. VІ Правил, приміщення закладів та установ обладнуються СПЗ відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту тапункту 1розділу V Правил пожежної безпеки.

Аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги Правил пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України кореспондуються з відповідними вимогами Правил пожежної безпеки в Україні, порушення яких призвело до зниження рівня пожежної безпеки, установленого законодавством.

Колегія суддів бере до уваги, що встановлені перевіркою порушення наведених вище положень Правил пожежної безпеки в Україні, зумовлюють можливість виникнення пожежі та/або неможливість гасіння пожежі на початковій стадії її виникнення, підвищення протипожежного навантаження, тощо, тобто створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначає про відсутність правових підстав для скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 25.10.2021 № 307.

Доводи апеляційної скарги про те, що будівельні норми ДБН В.2.5-56-2014 діють під час нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, реставрації, зміни категорій приміщень і будинків за вибухонебезпечною і пожежною безпекою та на момент будівництва, будівлі відповідали вимогам всіх будівельних норм та вимогам протипожежної безпеки, а зазначені норми на той час не діяли, колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи вище згадане.

Посилання апелянта на відсутність необхідного фінансування для вжиття заходів на усунення порушення, що, на його думку, свідчить про наявність об`єктивних причин щодо неможливості їх усунення найближчим часом є безпідставними, оскільки це не звільняє останнього від обов`язку дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також не спростовує висновки позивача відносно того, що наявність означеного порушення вимог пожежної та техногенної безпеки створює реальну загрозу життю та/або здоров`ю, що, в свою чергу, є підставою для вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

На підставі вище викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Щодо інших доводів апеляційної скарги.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язанийз належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першоїстатті 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.242,243,311,315,316,325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцького ліцею №17 "Вибір" імені М.Г.Неленя Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року по справі № 440/14372/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк