Постанова

від 14.03.2024 по справі 440/7674/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий I інстанції: Кукоба О.О.

14 березня 2024 р. Справа № 440/7674/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

08.09.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління статистики у Полтавській області (далі ГУС у Полтавській області) щодо ненадання інформації на її вимогу від 29.08.2022 року про надання копій подання про присвоєння рангу державної служби від 06.02.2017 року, 30.11.2020 року для присвоєння 6, 5 рангу державної служби06.02.2017 року, 30.11.2020 року;

- зобов`язати ГУС у Полтавській надати копії подання щодо присвоєння їй рангу державної служби від 06.02.2017 року, 30.11.2020 року для присвоєння 6, 5 рангу державної служби 06.02.2017 року, 30.11.2020 року згідно її вимоги щодо надання інформації від 29.08.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 09.03.1993 року вона перебувала у трудових відносинах з ГУС у Полтавській області. На виконання рішення полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 року по справі № 816/654/17, що набрало законної сили 06.04.2021 року, відповідачем поновлено її на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами ГУС у Полтавській області з 12.04.2017 року згідно наказом № 96-к від 30.11.2020 року. 01.03.2022 року нею припинено проходження державної служби на підставі норм п. 7 ст. 83 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII). 29.08.2022 року вона звернулась до відповідача із вимогою про надання інформації. Однак станом на 08.09.2022 року інформацію від ГУС у Полтавській області не отримала.

Позивач вважає, що не надавши інформацію на запит від 29.08.2022 року, відповідач порушив норми ст.ст. 34, 40 Конституції України, ст. ст. 5, 11 Закону України 02.10.1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі Закон № 2657-XII) та ст. 20 Закону України він 13.01.2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон № 2939-VI).

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ГУ ПФУ в Полтавській області зазначає, що 29.08.2022 року на офіційну електронну пошту надійшло звернення від громадянки ОСОБА_1 , а саме вимога про надання копій подання щодо присвоєння їй рангів державної служби. Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі Закон № 393/96-ВР) та Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 348 (далі Інструкція № 348), звернення позивача було зареєстровано у журналі реєстрації пропозицій, заяв, скарг громадян (справі № 20-36) за № С-15-22. 09.09.2022 року на електронну пошту, на яку позивач просила надіслати копії подання щодо присвоєння рангу державної служби у своїй вимозі, була надіслана відповідь за № 20-36/С-15-22/14-22.

Відповідач зазначає, що відповідь на вимогу позивача від 29.08.2022 року надано на 11 день, тобто без порушення строків, передбачених ст. 20 Закону № 393/96-ВР (звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання).

Крім того відповідач зазначив, що позивач у своїй вимозі не просить надати інформацію відповідно до Закону№ 2939-VI. Вимога позивача складена у відповідності зі ст. 5 Закону № 393/96-ВР, а саме у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Позивач вимагала надіслати копії подання щодо присвоєння їй рангів державної служби, але у володінні ГУС немає таких документів, оскільки вони не були створені в процесі виконання ГУС своїх обов`язків.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження) у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Висновок суду вмотивований тим, що у силу ч. 7 ст. 5 Закону № 393/96-ВР у зверненні, окрім іншого, зазначаються вимоги заявника, у т.ч. й вимоги про надання документів, адже статті 3, 5 Закону №393/96-ВР не наводять виключного переліку питань, що можуть міститись у зверненні особи, адресованому органу державної влади. Натомість, сферою дії Закону № 2939-VI перш за все є отримання змісту інформації, що є публічною. Запит на інформацію у цьому випадку має на меті ознайомлення заявника зі змістом документа, що містить публічну інформацію, а не отримання такого документа.

Ознайомившись з текстом звернення ОСОБА_1 суд встановив, що таке звернення відповідає приписам статей 3, 5 Закону № 393/96-ВР, назване заявником «вимогою» та містило прохання про надання копій документів, а не змісту інформації, що міститься в таких документах.

Також суд зазначив, що Закон № 2939-VI, гарантуючи право особи на доступ до публічної інформації, визначає, що таке право особа реалізує шляхом подання розпоряднику інформації «запиту». Водночас Закон № 2939-VI не містить інших понять форми звернення, як-то: «вимога», «звернення», «заява» тощо.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.03.2019 року у справі № 813/3059/16, суд визнав помилковими, оскільки у зазначеній справі спір стосувався розгляду розпорядником інформації запиту на інформацію, тоді як у цій справі звернення ОСОБА_1 від 29.08.2022 року не є запитом на інформацію.

Крім того суд зазначив, що правомірність відповіді ГУС у Полтавській області, оформленої листом від 09.09.2022 року вих.№ 20-36/С-15-22/14-22, не є предметом цього спору.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнивши вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції суперечить вимогам ст. 10 Закону № 2939-VI, якою визначено, що доступ до інформації про особу забезпечується шляхом надання нею вимоги на її отримання до розпорядника інформації, який володіє інформацією про особу.

Також позивач зазначає, що вимога щодо надання інформації від 29.08.2022 року не може розглядатись за нормами Закону № 393/96-ВР, оскільки її зміст суперечить правовим визначенням пропозиції, заяви, клопотання, скарги, що викладені у статті 3 цього закону.

Крім того позивач зазначає, що норми ст. 1, 2, 10 Закону № 2939-VI дають їй право вимагати від ГУС у Полтавській області надати їй копії подання щодо присвоєння рангу державної служби як задокументовану публічну інформацію про неї, оскільки копії подання є: задокументованою публічною інформацією про неї, яка була створена ГУС у Полтавській області в процесі виконання ним, як суб`єктом владних повноважень, своїх обов`язків, згідно вимог ст. 39 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) та Порядку присвоєння рангів державних службовців, який затверджено постановою КМУ від 20.04.2016 року № 306.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін. Крім того відповідач зазначає, що з наказом про поновлення на посаді і як наслідок цього встановлення посадового окладу, присвоєння рангу посади державної служби, встановлення надбавки за вислугу років позивач була ознайомлення під особистий підпис.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід частково скасувати, з наступних підстав.

Судом розглядом справи встановлено, що 29.08.2022 року ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу ГУС у Полтавській області звернення, у якому просила надіслати на її електронну адресу копії подання щодо присвоєння рангу державної служби від 06.02.2017 року, 30.11.2020 року для присвоєння 6, 5 рангу державної служби 06.02.2017 року, 30.11.2020 року (а.с. 170.

Посилаючись на ненадання відповіді на це звернення у визначений Законом № 2939-VI п`ятиденний строк, позивач звернулась до суду з позовом про захист порушеного права на доступ до публічної інформації.

Звернення позивача надійшло до ГУС у Полтавській області 29.08.2022 року та зареєстроване за вх.№С-15-22 (а.с. 17-20).

ГУС у Полтавській області розглянуто звернення у порядку Закону № 393/96-ВР та листом від 09.09.2022 року за вих.№20-36/С-15-22/14-22 повідомив позивача, що присвоєння їй 6 та 5 рангів державного службовця відбувалось не за поданням служби управління персоналом, а одночасно з негайним виконанням судових рішень у справах №№ 816/43/16, 816/654/17 про поновлення ОСОБА_1 на роботі (а.с. 21).

Частково погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 11 Закону № 2657-ХІІ кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

За приписами ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 2939-VI кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 2939-VI розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

За змістом частин 1, 2 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до ст. 20 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Поряд із цим, статтею 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Деталізацію наведене право отримало у Законі № 393/96-ВР . Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону.

Так, за приписами ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Своєю чергою, за приписами ст. 2 Закону № 2939-VІ цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

З вищевикладеного слідує, що Закон № 2939-VІ регламентує чітку послідовність дій розпорядника інформації у разі одержання запиту, який не відповідає вимогам закону.

Водночас, колегія суддів зауважує, що, одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом № 2939-VІ, який за своїм змістом є зверненням у розумінні Закону № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (п. 2 ч. 5 ст. 19, п. 4 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VІ), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом № 393/96-ВР. При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п`ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 813/3059/16, від 13.12.2019 року у справі № 806/1762/16, від 18.03.2020 року у справі № 296/7879/17.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній лист-повідомлення, адресований позивачу про те, що його запит про надання інформації буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.

Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідач, надавши відповідь на запит ОСОБА_1 відповідно до Закону № 393/96-ВР, без повідомлення, в межах строку, визначеного ст. 20 Закону № 2939-VІ, позивача про такий розгляд, в той же час, не виправдав законних очікувань скаржника на своєчасне, в розумінні Закону № 2939-VІ, отримання запитуваної ним інформації.

Відтак, колегія суддів вважає, що ГУС у Полтавский області, не повідомивши позивача у встановлений Законом № 2939-VI п`ятиденний строк про те, що його запит буде розглядатися у відповідності до Закону № 393/96-ВР, фактично допустило протиправну бездіяльність, і способом захисту порушеного права позивача на своєчасне отримання інформації, в даних спірних правовідносинах буде визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині несвоєчасного надання інформації.

Зазначене також знаходить своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі № 800/369/17.

Зважаючи на зміст запиту ОСОБА_1 від 29.08.2022 року, запитувана нею інформація щодо присвоєння їй 6, 5 рангу державної служби 06.02.2017 року, 30.11.2020 року за своєю природою є публічною та може бути надана в порядку, передбаченому Законом № 2939-VІ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією з обов`язкових ознак публічної інформації за змістом ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI є її задокументований характер, а також або створення, або отримання суб`єктом владних повноважень у процесі виконання саме його обов`язків, або знаходження у володінні цього суб`єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації має обов`язок надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 року у справі № 9901/22/20 (пункт 53)).

Статтею 39 Закону № 889-УІІІ визначено, що ранги державних службовців є видом спеціальних звань і присвоюються відповідно цієї ж статті та Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року № 306 (далі Порядок № 306).

Пунктом 5 Порядку № 306 передбачено, що підставою для прийняття рішення про присвоєння державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В», чергового рангу є подання служби управління персоналом суб`єктові призначення, погодження безпосереднім керівником, якщо такий керівник не є суб`єктом призначення.

Підставою для прийняття рішення про присвоєння достроково чергового рангу державного службовця є обґрунтоване подання, внесене безпосереднім керівником суб`єктові призначення (п. 6 Порядку № 306).

Відповідно до п. 7 Порядку № 306 у поданні щодо присвоєння рангу державного службовця обов`язково зазначаються:

дата присвоєння попереднього рангу, номер і дата відповідного рішення - у разі присвоєння державному службовцю чергового рангу в межах відповідної категорії посад державної служби;

завдання, виконані державним службовцем, що мають важливе значення для розвитку держави або регіону чи особливі досягнення - у разі присвоєння державному службовцю достроково чергового рангу в межах відповідної категорії за особливі досягнення або за виконання особливо відповідальних завдань.

Разом з поданням подаються такі документи:

біографічна довідка;

копія першої сторінки та сторінок трудової книжки із записами про призначення на посаду та присвоєння попереднього рангу.

Таким чином, суб`єкт призначення присвоює черговий ранг державного службовця на підставі подання служби управління персоналом.

Колегія суддів зазначає, що із листа ГУС у Полтавській області від 09.09.2022 року за вих.№ 20-36/С-15-22/14-22 убачається, що присвоєння ОСОБА_1 6 та 5 рангів державного службовця відбувалось не за поданням служби управління персоналом, а одночасно з негайним виконанням судових рішень у справах №№ 816/43/16, 816/654/17 про поновлення ОСОБА_1 на роботі (а.с. 21). Тобто, 5 та 6 ранг державного службовця ОСОБА_1 присвоєний, але без виконання положень ст. 39 Закону № 889-УІІІ та Порядку № 306 щодо оформлення відповідного подання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов`язання ГУС у Полтавській надати копії подання щодо присвоєння їй рангу державної служби від 06.02.2017 року, 30.11.2020 року для присвоєння 6, 5 рангу державної служби 06.02.2017 року, 30.11.2020 року згідно її вимоги щодо надання інформації від 29.08.2022 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач в процесі вирішення питання щодо присвоєння ОСОБА_1 5 та 6 рангу державного службовця не створював таких документів як подання служби управління персоналом.

Оскільки означені вище обставини судом першої інстанції залишені поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення суду першої інстанції в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ГУС у Полтавській області щодо ненадання інформації на її вимогу від 29.08.2022, з прийняттям нового судового рішення про задоволення цих вимог.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміні рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року скасувати в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління статистики у Полтавській області щодо ненадання інформації на вимогу ОСОБА_1 від 29.08.2022 року про надання копій подання про присвоєння рангу державної служби від 06.02.2017 року, 30.11.2020 року для присвоєння 6, 5 рангу державної служби 06.02.2017 року, 30.11.2020 року, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління статистики у Полтавській області щодо ненадання інформації на вимогу ОСОБА_1 від 29.08.2022 року про надання копій подання про присвоєння рангу державної служби від 06.02.2017 року, 30.11.2020 року для присвоєння 6, 5 рангу державної служби06.02.2017 року, 30.11.2020 року.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Курило