Постанова

від 14.03.2024 по справі 620/6751/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6751/23 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, прийняту за правилами спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ';'Інсайт+'' до Київської митниці про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ ''Інсайт+'' звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100330/2022/000080/2 від 25.11.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2022/000681 від 25.11.2022.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

З даного питання митний орган зауважує, що підставою для ввезення товарів за митною декларацією 24.11.2022 № UA100330/2022/449697 (22UA100330449697UО) є дистриб`юторський контракт (далі-Контракт) від 15.03.2019 № 2 між ARDON SAFETY s.r.o. Постачальник) та ТОВ "ІНСАЙТ+" (Дистриб`ютор). Проте, копія Контракту була відсутньою за ЕМД (про що викладалось у повідомленні декларанту). Тобто, до митного органу позивач не долучив контракт, разом з іншими документами, а долучив лише після офіційного запиту митниці, позивачем було надано контракт.

Відповідно до п. 1.6 загальною сумою Контракту є сума всіх інвойсів, виставлених та оплачених. Згідно п. 1.3 визначено 100% оплату на підставі інвойсу протягом 30 днів від дати інвойсу. Декларантом надані банківські платіжні документи: (MUR)15 від 10.11.2022; (MUR) 17 від 17.11.2022. В графі 70 вищезазначених платіжок підстава оплати зазначено зазначені інший інвойс, а саме від 07.11.2022 № 32266158. Сума за вказаними платіжними документами збігається із сумою інвойсу від 18.11.2022 № 62266164. За умовами Контракту п. 1.3, термін оплати за товар починається 18.11.2022, отже інвойс № 62266164 має бути оплачені до 18.12.2022.

Відповідач вказує, що також представник позивача не долучив до позовної заяви саме інвойс від 07.11.2022 № 32266158. Даний інвойс був направлений представником позивача до митниці 24.11.2023 під час митного оформлення товару та є доказом по справі.

Згідно розділу 3 Контракту поставка товарів здійснюється на підставі замовлень ТОВ " ІНСАЙТ+". Згідно п. 3.1 Контракту ARDON SAFETY s.r.o. поставляє товари при їх наявності та за умови належних гарантій платежу та ціни на товари повинні відповідати цінам інвойсів постачальника., що діють в момент отримання замовлень (п. 3.4). Товари вважаються власністю постачальника до моменту сплати повної суми (п. 3.6 Контракту) та ТОВ "ІНСАЙТ+" зобов`язаний виконувати погоджені сторонами Контракту умови платежу (п.3.5 Контракту).

Разом з тим за наданими декларантом документами відсутні дані щодо замовлень ТОВ "ІНСАЙТ+" та їх дати. Зокрема, у наданому інвойсі від 18.11.2022 № 62266164 графі «your order no» не заповнені. Надісланий прайс-лист Постачальника має вказаний період з 01.10. по 30.11.2022, проте у прайсі не зазначено, що це за період.

Отже, за наданими документами не відомий час замовлення, погоджені ціни на товари, що діяли в момент отримання замовлень. Таким чином, декларантом не забезпечено надання об`єктивних та достовірних відомостей щодо вартості товарів, що оцінюються за митною декларацією.

Також в прайс-листі відсутні телефони, адреса та інші реквізити для зв`язку, також інші необхідні будь-якому покупцю дані для замовлення. Отже, він може бути використаний лише певним покупцем та не поширюється на будь-якого бажаючого.

Відповідач вказує, що різниця між платежами, які заявлялися декларантом до винесення рішення та платежами, які повинні бути сплачені у зв`язку з винесенням рішення склала - 65 648,98 грн.

Також, до митного оформлення представником позивача було долучено рахунок фактуру на підтвердження оплату транспортних витрат від ТОВ «ВК Альянс». Але, відповідно до міжнародної автотранспортної накладної СМК від 21.11.2022 № 0782838, яка підтверджує перевезення товару позивача до кордону України, перевізником згідно даного документу виступає ФОП ОСОБА_1 . Тобто відбулося залучення третьої особи до перевезення. А отже, на думку відповідача, право щодо підтвердження транспортних витрат на перевезення товару належить особі, яка виконувала безпосереднє перевезення товару. Тобто, до митниці повинно було надано документ на підтвердження суми на транспортні витрати саме перевізником ФОП ОСОБА_1 , а не третьою особою.

Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Інсайт+" є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому чинним законодавством порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

15.03.2019 між ТОВ "Інсайт+" (дистриб`ютор) та ARDON SAFETY S.R.O., Чеська Республіка (постачальник) укладено Ексклюзивний дистриб`юторський контракт № 2, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник (ARDON SAFETY S.R.О.) передає, а Дистриб`ютор (ТОВ "Інсайт +") приймає на себе ексклюзивне право на розміщення та продаж продукції на всій території України.

Відповідно до пункту 1.3 Контракту, умови оплати - 100% передоплата відповідно до інвойсу протягом 30 днів від дати виписування інвойсу.

Відповідно до Інвойсу від 18.11.2022 № 62266164, на виконання вказаного вище Контракту № 2 від 15.03.2019, постачальником було відправлено товар загальною вартістю 20 153,50 EUR.

Відповідно до умов Контракту, товар був оплачений дистриб`ютором до 18.11.2022, на підтвердження чого, до декларації позивачем додані копії контракту, інвойсу № 62266164 та платіжних доручень у іноземній валюті № (MUR)15 від 10.11.2022 та № (MUR)17 від 17.11.2022.

Митна вартість товару, який підлягав митному оформленню, визначена позивачем за ціною договору (контракту) відповідно до статті 57 Митного кодексу України.

З метою здійснення митного оформлення товару та підтвердження митної вартості уповноваженою позивачем особою до Київської митниці подано:

Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2 від 15.03.2019;

Доповнення № 4 від 12.05.2022 до зовнішньоекономічного Договору;

Доповнення № 3 від 12.05.2022 зовнішньоекономічного Договору;

Рахунок-фактура (інвойс) № 62266164 від 18.11.2021;

CMR № 0782838 від 21.11.2022;

Копію митної декларації країни відправлення № 22CZ58000023A0WY39 від 21.11.2022;

Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-000280 від 21.11.2022;

Прайскурант постачальника;

Сертифікат походження товарів;

Брокерський договір;

Банківські платіжні документи на підтвердження оплати товару.

25.11.2022 Київською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів UA100330/2022/000080/2, згідно з яким митну оцінку товарів здійснено із застосуванням резервного методу з розрахунку: товар № 1 - 20,68 EUR/од., № 7 - 27,58 EUR/од., № 8 - 21,37 EUR/од., № 9 - 25,03 EUR/од., № 10 - 16,58 EUR/од., № 12 - 18,32 EUR/од.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2022/000681.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

На виконання частин 1 та 2 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Частини 1 та 2 ст. 51 МК України встановлюють, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 ст. 54 МК України визначені права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

За приписами частин 6 та 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

На виконання ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Отже за змістом вказаних приписів контроль за визначенням митної вартості покладено на митні органи; у разі виявлення розбіжностей у поданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознак підробки документів або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари митний орган має право надати декларанту або уповноваженій ним особі письмову вимогу про надання додаткових документів.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На виконання п. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Керуючись ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, передбачений частиною 2 вказаної статті, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст. 53 МК України встановлює, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 1-3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору врегульовано ст. 58 Митного кодексу України.

Згідно частин 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Перелік витрат (складових митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до пунктів 5-7 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Як підтверджено матеріалами справи, 15.03.2019 між ТОВ "Інсайт+" (дистриб`ютор) та ARDON SAFETY S.R.O., Чеська Республіка (постачальник) укладено Ексклюзивний дистриб`юторський контракт № 2, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник (ARDON SAFETY S.R.О.) передає, а Дистриб`ютор (ТОВ "Інсайт +") приймає на себе ексклюзивне право на розміщення та продаж продукції на всій території України.

Як вказує відповідач, підставою прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують врахування всіх складових митної вартостітоварів та достовірність числового значення доданої складової митної вартості.

Зокрема, за наданими декларантом документами відсутні дані щодо замовлень ТОВ «ІНСАЙТ+» та їх дати. У наданому інвойсі від 18.11.2022 № 62266164 графі «your order no» не заповнені. Надісланий прайс-лист постачальника має вказани період з 01.10.2022 по 30.11.2022, проте у прайсі не зазначено що це за період. Отже, за наданими документами невідомий час замовлення, погоджені ціни на товар, що діяли на момент отримання замовлень. Також, в прайс-листі відсутні телефони, адреса, та інші реквізити для зв`язку, також інші необхідні будь-якому покупцю дані для замовлення. Також, вартість товарів, що пропонуються на тотожні товари на сайті майже на 50% вища за вартість, зазначену в інвойсі № 62266164. Сума за платіжним документом (MUR)15 від 10.11.2022, (MUR)17 від 17.11.2022 збігається із сумою інвойсу від 18.11.2022 № 62266164, проте підставою для оплати зазначені інший інвойс від 07.11.2022 № 32266158. Також, дані щодо замовлення відсутні у надісланому додатково інвойсі від 07.11.2022 № 32266158. Декларант за митною декларацією декларував умови поставки товарів FCA-OLOMOUC. Проте, в інвойсі від 18.11.202 № 62266164 відсутні умови поставки товару. ТОВ «ІНСАЙТ+» не забезпечило документальне підтвердженнямісця завантаження. Не зазначено суму фрахту, що унеможливлює перевірити суму транспортних витрат.

В той же час, як вірно зауважив суд першої інстанції, позивачем відповідачу надавався: Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та міжнародні перевезення вантажів №14/22 від 17.06.2022; Заявка-Договір №22-0306 від 16.11.2022 про надання транспортних послуг у міжнародному сполученні; Рахунок-фактура №СФ-000280 від 21.11.2022 до Договору-заявки №22-0306 від 16.11.2022; Довідка про транспортні витрати від 19.11.2022.

Крім документів, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод розрахунку, позивачем також надано відповідачу додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, додаткові транспортні документи.

Проаналізувавши вказані документи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що митний орган аналізуючи надані документи ТОВ «Інсайт+» мав змогу встановити усі факти, що підтверджують перевезення згідно з вказаними умовами поставки.

Щодо тези оскаржуваного рішення, що за наданими документами невідомий час замовлення, погоджені ціни на товар, що діяли на момент отримання замовлень слід зазначити наступне.

Так, у митній декларації країни відправлення № 22060500ЕХ00014455 від 23.08.2022 містяться дані про постачальника ARDON SAFETY S.R.О., найменування товару, вагу брутто, що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в митній декларації № UA100330/2022/449697 від 24.11.2022 та поданих ТОВ «Інсайт+» до митного оформлення документах. У комерційному інвойсі № 62266164 від 18.011.2022, оформленому на підставі договору, містяться відомості про постачальника та інформація про товар, що аналогічна інформації у Договорі.

Отже, дана теза оскаржуваного рішення не знайшла свого підтвердження в суді першої та апеляційного інстанції.

Щодо тези оскаржуваного рішення, що в прайс-листі відсутні телефони, адреса, та інші реквізити для зв`язку, також інші необхідні будь-якому покупцю дані для замовлення. Отже він може бути використаний лише певним покупцем та не поширюється на будь-якого бажаючого, що суперечить ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Як підтверджено матеріалами справи, 15.03.2019 між ТОВ "Інсайт+" (дистриб`ютор) та ARDON SAFETY S.R.O., Чеська Республіка (постачальник) укладено Ексклюзивний дистриб`юторський контракт № 2, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник (ARDON SAFETY S.R.О.) передає, а Дистриб`ютор (ТОВ "Інсайт +") приймає на себе ексклюзивне право на розміщення та продаж продукції на всій території України.

Зважаючи на вказане колегія суддів не бачить протирічь в тому, що прайс-лист сформований лише для позивач та не містить відомостей для невизначеного кола осіб, оскільки як не заперечується сторонами у справі, позивач є дистрибьютором продукції ARDON SAFETY S.R.О. в Україні.

Зважаючи на вказані норми та встановлені обставини. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан