Постанова
від 06.03.2024 по справі 380/5630/23
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Коморний О.І.

06 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5630/23 пров. № А/857/25689/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Пославського Д.Б.

представника апелянта:Малої Л.В.

представника позивача:Пащинської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 380/5630/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гольцварен» до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2023р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гольцварен» (далі по тексту ТзОВ ««Гольцварен» звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, у якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №00398060704, 00398100704 від 26.12.2022р.

- зобов`язати внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого за січень та лютий 2022 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2023р. позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, апелянт Головне управління Державної податкової служби України у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2023р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Представник апелянта, Мала Л.В., в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених та просила таку задовольнити.

Представник позивача, Пащинська А.О. в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Гольцварен є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 43499024, про що свідчить інформація зазначена в акті перевірки від 18.11.2022р. №38825/26-15-07-04-04/43499024.

В період проведення перевірки 07.11.2022р. - 11.11.2022р. позивач перебував на податковому обліку Головного управління ДПС у м. Києві.

Посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку ТОВ Гольцварен за січень, лютий 2022 року. Зокрема, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 у декларації з податку на додану вартість від 21.02.2022р. № 9036423765 з врахуванням уточнюючого розрахунку від 30.04.2022р. № 9049321490 та при декларуванні за лютий 2022р. у декларації з податку на додану вартість від 01.04.2022р. № 9044594728 з врахуванням уточнюючого розрахунку від 30.04.2022р. № 9049320813 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку.

18.11.2022р. за результатами проведеної перевірки податковий орган склав акт №38825/26-15-07-04-04/43499024.

Із змісту висновків акту перевірки видно, що ТОВ Гольцварен допустив порушення вимог п.44.1, п.44,6 ст.44 та п.85.2 ст.85, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до:

- завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2022 у розмірі 12608277,00 гривень, лютий 2022 року на суму 1160526,00 гривень;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за лютий 2022 року на суму 10856058,00 гривень.

За результатами проведеної перевірки та виявлених порушень податкового законодавства зафіксованих в акті перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 26.12.2022р.

- форми В1 №00398060704 на суму завищення бюджетного відшкодування в загальному розмірі -13 768 803,00 гривень та на суму штрафних санкцій в загальному розмірі 3 442 200,75 гривень;

- форми В4 №00398100704 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 10 856058,00 гривень.

26.12.2022р. не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, ТОВ Гольцварен оскаржив такі в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

09.03.2023р. Рішенням Державної податкової служби України №5787/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення від 26.12.2022р. №00398060704, №00398100704 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

п.75.1 ст.75 ПК України, визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

ст.79 ПК України встановлені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 ПК України).

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п.79.3 ст.79 ПК України).

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п.2 Пункт 4 розділу III Порядку 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

-викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

-викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

-зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

-у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

-у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

-у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт перевірки №38825/26-15-07-04-04/43499024 від 18.11.2022р. не містить доказову інформацію про виявлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, а містить загальні описи з покликанням лише на Єдиний реєстр податкових накладних, відсутнє покликання на первинні документи.

ст.44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

п.44.6 ст. 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Із змісту акту перевірки від 18.11.2022р №38825/26-15-07-04-04/43499024 видно, що в ході перевірки встановлено порушення ТОВ Гольцварен:

-Перевіркою своєчасності, достовірності і понти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 9 Декларації ( рядок 9 ( колонка Б) Декларації): встановлено її заниження за січень 2022року на суму 12 608 277 грн., за лютий 2022 року на суму 1 160 526 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації», оскільки занижена показник декларації за січень 2022 у рядку 4.1 (колонка Б) декларації на 12 608 277,00 гривень, за лютий 2022 у рядку 4.1 (колонка Б) декларації на 1 160 526,00 гривень внаслідок неврахування всупереч п. 198.5 ст. 198 ПК України податкових зобов`язань

Під час перевірки податковий орган направив запит від 29.09.2022р. № 12463/1/26-15-07-04-04 по надання документів що пов`язані з предметом перевірки за період січень, лютий 2022р., на податкову адресу товариства: України, 79035 м. Львів вул. Зелена, буд. 231. (При цьому, 04.10.2022р. відправлення № 0315126313218 повернулось не врученим з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»).

ТОВ Гольцварен не надав первинні та бухгалтерські документи, які стосуються предмету перевірки, про що складено акт від 11.11.2022р. № 5485/26-15-07-04-04.

Позивач включив до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий 2022р. суми від`ємного значення за листопад, грудень 2021р., січень, лютий 2022р., які сформовано за рахунок імпорту свічок, лампадок, ароматизаторів, засобів гігієни, штучних квітів, шин, пакувального паперу з Польщі.

З даних наявних в інформаційних системах ДПС видно, що протягом листопада, грудня 2021р., січня, лютого 2022р. ТОВ Гольцварен імпортовано свічки, лампадки, ароматизатори, засоби гігієни, штучні квіти, шини, пакувальний папір загальною масою 980,6т.

Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних та податковій декларації з ПДВ поданих до контролюючого органу за період з листопада 2021р. по дату підписання акту в позивача відсутня витратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг з користування в мережі інтернет, оплату послуг транспортування товвару ( свічок, лампадок, ароматизаторів, засобів гігієни, штучних квітів, шин, пакувального паперу) та їх зберігання, прибирання та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи відсутність витратної частини на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг та інформацію одержану від Бюро економічної безпеки ( лист від 10.06.2022р. № 1/4/0/5663-22 контролюючий орган вбачає неможливість зберігання ТОВ Гольцварен (свічок, лампадок, ароматизаторів, засобів гігієни, штучних квітів, шин, пакувального паперу).

Стосовно вказаних висновків контролюючого органу суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

п.185.1 ст.185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК України.

Під постачанням товарів розуміється, зокрема передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю (п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України).

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України).

п.189.4 ст.189 ПК України визначено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст. 188 Податкового кодексу.

Дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими ст.ст.187, 198 Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань із постачання товарів/послуг згідно п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи викладене, у комісіонера на дату першої з подій, визначених п.187.1 ст.187 ПК України, виникають податкові зобов`язання з ПДВ:

- з операції з реалізації товару, переданого йому на реалізацію комітентом в межах договору комісії, виходячи з бази оподаткування, визначеної п.189.4 ст.189 Кодексу;

- з послуг комісії, наданих комітенту в межах договору комісії, виходячи з бази оподаткування, визначеної ст.188 Кодексу.

В п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України видно, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.

Згідно п.п.а п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

п.198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

п.198.5 ст.198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

В п.198.6 ст.198 ПК України видно, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено ст.200 ПК України.

Із змісту п.200.1, п.200.2, п.2004, ст.200 ПК України видно, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В п.200.7 ст.200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

п.200-1.3 ст.200-1 ПК України передбачено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку.

Наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016р., який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016р. №159/28289, затверджено форму податкової декларації з податку на додану вартість; форму уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок; форму розрахунку податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Згідно Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, додатками до декларації є: 1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); 2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2); 3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3 ); 4) заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4); 5) розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5); 6) довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядок 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів; 7) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7); 8) заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8); 9) розрахунок податкових зобов`язань за операціями, визначеними в статті 16-1 Закону України Про державну підтримку сільського господарства України, та питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (ДС9) (додаток 9). Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Однак, платники податку, які відповідно до ст.200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) - додаток 3 та (Д4) - додаток 4. Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) - додаток 3 переноситься до рядка 20.2 декларації.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновків, що право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від`ємного значення різниці між податковим зобов`язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови наявності у платника податку належно оформлених податкових накладних та відсутності спору щодо реальності господарських операцій із поставки товарів, робіт, послуг.

п.201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Із змісту ст.1, ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», видно, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч.2 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Оскільки видаткова накладна використовується для обліку товарно-матеріальних цінностей та є документом первинного обліку згідно ч.1 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на виконання приписів закону та договірних домовленостей між сторонами щодо поставки товару, що зафіксовані в договорі поставки, були складені видаткові накладні.

Податкова накладна надається постачальником в електронному вигляді в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Доводи апелянта про те, що позивач як при проведенні перевірки, так і в процесі адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень рішень не надав первинних документів, колегія суддів такі відхиляє за необґрунтованістю з огляду на таке.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ Гольцварен не отримував письмовий запит податкового органу від 29.09.2022р № 12463/1/26-15-07-04-04. про надання документів, що не спростував апелянт. Оскільки, апелянт в апеляційній скарзі покликається на ту обставину, що відправлення № 0315126313218 04.10.2022р. повернулось не врученим з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».При цьому, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів які свідчать про ту обставину, що позивач ухилявся від виконання обов`язку подати контролюючому органу первинні документи та своїми діями створював перешкоди для здійснення податкового контролю.

Верховний Суд в постанові від 25.08.2022р. у справі № 826/15890/18 дійшов висновків, що суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких гуртуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

01.03.2021р. ТзОВ Юргруп Ресурс як орендар та ТОВ Гольцварен як суборендар уклали договір суборенди №Г/03.с, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування частину складського приміщення, загальною площею 200 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 327 (т.1 а.с. 162-165).

п.1.2. Договору суборенди №Г/03.с встановлено, що приміщення передаються для здійснення господарської діяльності суборендаря.

Приміщення передається в оренду строком до 31.12.2021р., про що свідчить п.3.1. Договору суборенди №Г/03.с.

Орендна плата встановлена за домовленістю сторін і становить 100,00 гривень за 1 кв.м., тобто 20000,00 гривень в місяць (в тому числі ПДВ) (п.4.2. Договору суборенди №Г/03.с).

Відповідно до акту приймання-передачі приміщення в користування від 01.03.2021р., що є додатком до Договору суборенди №Г/03.с від 01.03.2021р., орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування частину складського приміщення, загальною площею 200 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 327 (т.1 а.с. 166).

На виконання умов Договору суборенди №Г/03.с складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- за серпень 2021 №ОУ-221/08 від 31.08.2021;

- за жовтень 2021 №ОУ-207/10 від 31.10.2021;

- листопад 2021 №ОУ-167/11 від 30.11.2021;

- грудень 2021 №ОУ-193/12 від 31.12.2021 (т.1 а.с. 169-172).

Оплата зазначених операцій (надання послуг) підтверджується платіжними інструкціями №542 від 05.11.2021р. на суму 20000,00 гривень, №647 від 28.12.2021р. на суму 60000,00 гривень (т.1 а.с. 167-168).

01.01.2022р. ТзОв Юргруп Ресурс як орендодавець та ТОВ Гольцварен як орендар уклали договір оренди №Г/01.с, відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове, оплатне користування частину нерухомого майна (складу), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 327, загальна площа якого становить 200 кв.м. (т.1 а.с. 155-160).

п.2.1. Договору оренди №Г/01.с встановлено, що орендовані приміщення надаються для власних потреб орендаря й останній реалізує своє право користування орендованим приміщенням таким чином, щоб його дії не суперечили чинному законодавству України та не створювали перешкод і не обмежували прав інших орендарів, а також орендодавця.

В п.3.1. Договору оренди №Г/01.с видно, що термін дії встановлений сторонами до 31.12.2024р.

Орендна плата встановлена за домовленістю сторін в становить 20000,00 гривень в тому числі ПДВ в місяць. Підставою для орендної плати орендарем є рахунок, що виставляється орендодавцем (п.5.1., п.5.2. Договору оренди №Г/01.с).

Відповідно до акту приймання-передачі в користування від 01.01.2022р., що є додатком до Договору оренди №Г/01.с від 01.01.2022р., орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нерухомого майна (складу), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 327, загальна площа якого становить 200 кв.м. (т.1 а.с. 161).

25.08.2021р. ТзОВ Укрпромхаб (продавець) та ТОВ Гольцварен (покупець) уклали договір №2508, за умовами якого продавець продає покупцю продукцію (в подальшому товар), згідно замовлень покупця, загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за видами, визначаються за згодою сторін попередньо, та вказуються у видаткових накладних (т.1 а.с. 173-174).

В п.3.1. Договору №2508 встановлено, що оплата здійснюється, згідно виставленого покупцю рахунку, шляхом 100% авансового платежу на банківський рахунок продавця.

п.4.1. Договору №2508 передбачено, що передача продавцем та прийом покупцем товару здійснюється на умовах базису поставки EXW згідно редакції Інкотермс-2010 склад продавця, або за іншою адресою, що зазначена продавцем додатково узгодженою сторонами.

На виконання умов Договору №2508 від 25.08.2021р., виписано видаткові накладні:

- №РН-4 від 01.10.2021 на загальну суму 1500000,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 250000,00 гривень;

- №РН-5 від 12.10.2021 на загальну суму 1500000,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 250000,00 гривень;

- №РН-8 від 26.10.2021 на загальну суму 1399998,64 гривень, у тому числі сума ПДВ 233333,11 гривень;

- №РН-11 від 02.11.2021 на загальну суму 1500000,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 250000,00 гривень;

- №РН-10 від 10.11.2021 на загальну суму 1500000,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 250000,00 гривень;

- №РН-12 від 26.11.2021 на загальну суму 1499999,65 гривень, у тому числі сума ПДВ 249999,94 гривень;

- №РН-13 від 30.11.2021 на загальну суму 299999,72 гривень, у тому числі сума ПДВ 49999,95 гривень;

- №РН-14 від 14.12.2021 на загальну суму 1500000,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 250000,00 гривень (т.1 а.с. 183-196).

Оплата зазначених операцій (поставлення товару) підтверджується платіжними інструкціями: - №475 від 01.10.2021р. на суму 1500000,00 гривень; - №491 від 11.10.2021р. на суму 1500000,00 гривень; - №503 від 20.10.2021р. на суму 1500000,00 гривень; - №548 від 10.11.2021р. на суму 1500000,00 гривень; - №577 від 26.11.2021р. на суму 1500000,00 гривень; - №589 від 30.11.2021р. на суму 300000,00 гривень; - №593 від 02.12.2021р. на суму 1500000,00 гривень; - №614 від 14.12.2021р. на суму 15000,00 гривень (т.1 а.с. 175-182).

Товарно-транспортними накладними підтверджується факт поставки товару ТОВ Укрпромхаб позивачу з вул. Залізнична, буд. 24 м. Львів до вул. Т.Шевченка, 327 м. Львів (т.6 а.с. 119-151).

Перевезення здійснювало ТзОВ Трансгруп Проект. На виконання умов перевезення між ТОВ Трансгруп Проект та ТОВ Гольцварен надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.6 а.с. 152-159).

Оплата перевезення (надання послуг) підтверджується платіжною інструкцією №618 від 15.12.2021р. на суму 2800,00 гривень (т.6 а.с. 160).

Отже, в даному випадку колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність документів щодо здійснення поставки та отримання товару у правовідносинах ТОВ Укрпромхаб та ТОВ Гольцварен.

03.07.2020р. ТзОВ Пелат як митний брокером та ТОВ Гольцварен як замовник уклали договір доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів №18/м/2020, за умовами якого митний брокер бере на себе обов`язок від імені та за рахунок замовника вчиняти дії, надавати послуги щодо декларування, митного оформлення товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, надавати консультації по митно-брокерських питаннях, супроводжувати та проводити сертифікацію продукції, допомогами у заповненні заявки встановленої форми та сертифікацію, допомогами у проведенні збору необхідних комплектів документів до заявки для експертизи, супроводжувати та представляти інтереси замовника у момент визначення акредитованих в Системі випробувальних лабораторій, які мають провести вироблення продукції, представляти інтереси при подачі відповідної заявки, розгляді та прийнятті рішення на видачу сертифіката, надавати інформації про результати робіт з сертифікації продукції, надавати звернення від імені замовника у відповідні органи з сертифікації та випробувальні лабораторії, інші митно-брокерські послуги, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника, яку представляє митний брокер, на умовах та в порядку, передбачених цим Договором та чинним законодавством України, а замовник, якого представляє митний брокер, зобов`язується оплатити митному брокеру зазначені послуги (т.1 а.с. 217-221).

З метою виконання Договору доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів №18/м/2020 від 03.07.2020р., надано акти надання послуг:

- №767 від 16.08.2021р. на загальну суму 982,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 163,67 гривень;

- №789 від 16.08.2021р. на загальну суму 982,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 163,67 гривень;

- №1058 від 02.11.2021р. на загальну суму 1182,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 197,00 гривень;

- №1082 від 09.11.2021р. на загальну суму 1182,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 197,00 гривень;

- №1094 від 15.11.2021р. на загальну суму 1182,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 197,00 гривень;

- №1128 від 22.11.2021р. на загальну суму 982,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 163,67 гривень;

- №1142 від 25.11.2021р. на загальну суму 982,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 163,67 гривень;

- №1160 від 29.11.2021р. на загальну суму 982,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 163,67 гривень;

- №1171 від 02.12.2021р. на загальну суму 1964,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 327,33 гривень;

- №1217 від 14.12.2021р. на загальну суму 1964,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 327,33 гривень;

- №1219 від 15.12.2021р. на загальну суму 1964,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 327,33 гривень;

- №2 від 04.01.2022р. на загальну суму 982,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 163,67 гривень;

- №7 від 10.01.2022р. на загальну суму 1964,00 гривень, у тому числі сума ПДВ 327,33 гривень та інші (т.1 а.с. 199-209, 212-215).

Оплата зазначених операцій (надання послуг) підтверджується платіжними інструкціями: - №364 від 17.08.2021р. на суму 4910,00 гривень; - №644 від 24.12.2021р. на суму 3928,00 гривень; - №482 від 26.12.2021р. на суму 13084,00 гривень (т.1 а.с. 210-211, 216).

19.05.2020р. ТОВ Гольцварен як замовник та ТзОВ Леопорт як виконавець уклали договір про надання послуг №257, за умовами якого виконавець зобов`язується забезпечити надання замовнику комплексу послуг пов`язаних із прийняттям, перебуванням та відправленням транспортних засобів замовника у відділ митного оформлення №3 Галицької митниці ДМС України, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги (т.1 а.с.223-227).

п.2.3. Договору про надання послуг №257 встановлено, що розрахунки за послуги здійснюються замовником в гривнях шляхом перерахування суми зазначеної в акті про надання послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту виставлення виконавцем рахунку.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаний з обох сторін засвідчує факт надання виконавцем послуг, передбачених договором (п.2.4. Договору про надання послуг №257).

На виконання умов Договору про надання послуг №257 від 19.05.2020р., надано акти надання послуг (т.1 а.с. 228-243, 248-250, т.2 а.с. 1-10).

Оплата зазначених операцій (надання послуг) підтверджується платіжними інструкціями: - №351 від 10.08.2021р. на суму 4200,00 гривень; - №405 від 06.09.2021р. на суму 4900,00 гривень; - №474 від 01.10.2021р. на суму 7400,00 гривень; - №506 від 21.10.2021р. на суму 1800,00 гривень (т.1 а.с. 244-247).

15.03.2021р. ТзОВ Ламінам Захід (постачальник) та ТОВ Гольцварен (покупець) уклали договір №15/03/21-1, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар (товари широкого вжитку), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (т.2 а.с. 11-13).

п.1.2. Договору №15/03/21-1 встановлено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються сторонами при здійсненні замовлення товару.

Вартість договору визначається як сума накладних на товар, переданого покупцю в рамках цього договору (п.1.4. Договору №15/03/21-1).

На виконання умов Договору №15/03/21-1 від 15.03.2021р., надано видаткові накладні (т.2 а.с. 15-18).

Оплата зазначених операцій (надання послуг) підтверджується платіжною інструкцією №752 від 31.08.2022р. на суму 1000000,00 гривень (т.2 а.с. 14).

25.11.2020р. ДП Кюне і Нагель (виконавець) та ТОВ Гольцварен (замовник) уклали договір на надання послуг митного терміналу №КН286FZ30WVT, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується за завданням замовника та за плату протягом строку, встановленого цим договором надавати замовникові послуги митного терміналу, а також за необхідності пов`язані послуги/роботи із розвантаження, навантаження або перевантаження вантажу та товарів замовника на території митного терміналу (т.2 а.с. 29-37).

п.3.1.3. Договору на надання послуг митного терміналу №КН286FZ30WVT встановлено, що після завершення надання послуг або після завершення календарного періоду, протягом якого надавалися послуги, надати замовнику оригінали: рахунку на оплату вартості послуг виконавця та будь-яких додаткових витрат у разі їх наявності, акт виконаних робіт у двох екземплярах, у разі необхідності документи, що підтверджують факт та розмір здійснених додаткових витрат, що підлягають відшкодуванню замовником, а також зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної в порядку та у терміни, встановлені Податковим кодексом України.

На виконання умов Договору на надання послуг митного терміналу №КН286FZ30WVT від 25.11.2020р., надано акти здавання-прийому наданих послуг (т.2 а.с. 47-56).

Оплата зазначених операцій (надання послуг) підтверджується платіжними інструкціями: - №336 від 03.08.2021р. на суму 1740,00 гривень; - №382 від 25.08.2021р. на суму 5700,00 гривень; - №528 від 01.11.2021р. на суму 3480,00 гривень; - №561 від 18.11.2021р. на суму 3480,00 гривень; - №567 від 22.11.2021р. на суму 1740,00 гривень; - №585 від 29.11.2021р. на суму 1740,00 гривень; - №592 від 01.12.2021р. на суму 1740,00 гривень; - №613 від 14.12.2021р. на суму 1740,00 гривень; - №627 від 17.12.2021р. на суму 1740,00 гривень; - №635 від 20.12.2021р. на суму 3480,00 гривень (т.2 а.с. 19-28).

22.06.2020р. ТОВ Гольцварен (замовник) та ТзОВ Захід Ресурс (виконавець) уклали договір про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов`язується організувати та забезпечити надання замовнику комплексу послуг, пов`язаних із прийманням та відправленням транспортних засобів замовника в/з зоні митного контролю Львівської митниці, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги (т.2 а.с. 61-66).

В п.2.3. Договору про надання послуг встановлено, що розрахунки за послуги здійснюються замовником в гривнях шляхом перерахування суми зазначеної в акті про надання послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту виставлення виконавцем рахунку. Замовник може вносити авансові платежі здійснювати попередню оплату за надані виконавцем послуги.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) засвідчує факт надання виконавцем послуг, передбачених даним договором (п.2.4. Договору про надання послуг).

На виконання умов Договору про надання послуг від 22.06.2020р., надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с. 75-79).

Оплата зазначених операцій (надання послуг) підтверджується платіжними інструкціями: - №334 від 02.08.2021р. на суму 500,00 гривень; - №358 від 30.11.2021р. на суму 750,00 гривень; - №657 від 05.01.2022р. на суму 750,00 гривень; - №699 від 31.01.2022р. на суму 1500,00 гривень (т.2 а.с. 57-60).

Товарно-транспортними накладними підтверджується факт перевезення товару ТОВ Гольцварен з вул. Садова, 26-А смт. Гостомель Київської області до вул. Шевченка Т., 327 м. Львів (т.2 а.с. 82-92).

Перевезення здійснювало ТОВ Трансгруп Проект. На виконання умов перевезення між ТОВ Трансгруп Проект та ТОВ Гольцварен надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с. 94-104).

Оплата перевезення (надання послуг) підтверджується платіжною інструкцією №615 від 20.12.2021р. на суму 209825,00 гривень (т.2 а.с. 93).

01.11.2021р. ТОВ Гольцварен (покупець) та компанія KAJTEX MAGDALENA KRUPA (Польща) (продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт № 01.11.2021 за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити на умовах контракту (в редакції Інкотермс-2000) господарські товари, засоби особистої гігієни (т.3 а.с. 33-35).

06.12.2021р. ТОВ Гольцварен (покупець) та компанія AKRON SPOLKA Z O.O. (Польща) (продавець) уклали зовнішньоекономічний договір (контракт) №06/12/2021 за умовами якого продавець зобов`язаний поставити і передати у власність товар, а покупець прийняти та розрахуватися за товар (т.3 а.с. 173-175).

10.01.2022р. ТОВ Гольцварен (покупець) та компанія Firma Handlowo Produkcyjna DANPOL DITRICH DANIEL (Польща) (продавець) уклали зовнішньоекономічний договір (контракт) №10/01/2022 за умовами якого продавець зобов`язаний поставити і передати у власність товар, а покупець прийняти та розрахуватися за товар (т.4 а.с. 242-243).

03.01.2022р. ТОВ Гольцварен (покупець) та компанія FLORAD Zawistowski Krzysztof (Польща) (продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №03/01/2022 за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю, згідно Інвойсом (Фактурою) товар (т.4 а.с. 249-250 т.5 а.с. 1-5).

01.12.2021рр. ТОВ Гольцварен (покупець) та компаня Victoria Grzegorz Wozniak (Польща) (продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №01/12/2021 за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю, згідно Інвойсом (Фактурою) товар (т.5 а.с. 14-20).

З метою виконання зовнішньоекономічних контрактів та договорів № 01.11.2021 від 01.11.2021р. компанією KAJTEX MAGDALENA KRUPA, №06/12/2021 від 06.12.2021р. компанією AKRON SPOLKA Z O.O., №10/01/2022 від 10.01.2022р. компанією Firma Handlowo Produkcyjna DANPOL DITRICH DANIEL, №03/01/2022 від 03.01.2022р. компанією FLORAD Zawistowski Krzysztof (Польща), №01/12/2021 від 01.12.2021р. компанією Victoria Grzegorz Wozniak надані інвойси, специфікації до інвойсів, рахунки-фактури, пакувальні листи, міжнародні товарно-транспортні накладні щодо поставлення товару за контрактами (т.2 а.с. 135-138, 142-147, 153-165, 170-173, 176-180, 185, 187, 190-195, 198-200, 204-207, 212-220, 225-234, 237-240, 242-245, 248-249; т.3 а.с. 3-5, 8-9, 12-26, 31-32, 40-42, 46, 53-55, 59-63, 66-70, 73-74, 77-81, 84-85, 88, 92, 96, 102-104, 110-112, 115, 119-125, 128-132, 136-139, 155-172, 180-189, 194-199, 202-203, 210-216, 227-236, 240-242, 247-250-т.4 а.с. 1-13; т.4 а.с. 16-21, 25-41, 44-48, 51-55, 58-70, 74-82, 90-94, 98-101, 103-104, 107, 112-125, 128, 131, 134-135, 137-139, 145-146, 149, 153, 157, 161, 168-172, 176-181, 184-187, 190-192, 195-201, 204-217, 222-232, 238-240, 246-248; т.5 а.с. 8-13, 23-24, 28-34, 37-40, 55-60, 66-67, 77-83, 89-99, 104-118, 121-129, 134-148, 152-168, 171-179, 183-197, 199-208, 219-242, 248-250-т.6 а.с. 1-21; т.6 а.с. 27-51, 54-62, 65-70, 73-75, 80-90).

Митне оформлення поставленого товару підтверджується митними деклараціями (т.2 а.с. 133-134, 139-141, 148-152, 167-169, 174-175, 181-183, 188-189, 196-197, 201-203, 208-210, 222-224, 236, 241, 246-247, 250-т.3 а.с.1-2; т.3 а.с. 6-7, 10-11, 28-30, 36-38, 44-45, 47-51, 57-58, 64-65, 71-72, 75-76, 82-83, 86-87, 90-91, 94-95, 98-100, 106-108, 113-114, 116-118, 126-127, 133-135, 140-153, 177-179, 190-193, 200-201, 204-208, 217-226, 237-239, 243-246; т.4 а.с. 14-15, 22-24, 42-43, 49-50, 56-57, 72-73, 84-88, 96-97, 102, 105-106, 108-110, 126-127, 129-130, 132-133, 136, 140-144, 147-148, 151-152, 155-156, 159-160, 162-166, 174-175, 182-183, 188-189, 193-194, 202-203, 218-220, 234-236, 244-245; т.5 а.с. 6-7, 21-22, 25-27, 35-36, 43-53, 65, 70-75, 85-87, 101-103, 119-120, 130-133, 149-151, 169-170, 180-182, 198, 211-218, 243-247; т.6 а.с. 22-26, 52-53, 63-64, 71-72, 76-78).

Оплата митних платежів за митне оформлення до державного бюджету на митниці підтверджується платіжними інструкціями: - №529 від 01.11.2021 на суму 723526,15 гривень; - №530 від 01.11.2021 на суму 500000,00 гривень; - №533 від 03.11.2021 на суму 150000,00 гривень; - №537 від 03.11.2021 на суму 200000,00 гривень; - №540 від 05.11.2021 на суму 250000,00 гривень; - №541 від 05.11.2021 на суму 300000,00 гривень; - №547 від 10.11.2021 на суму 36000,00 гривень; - №552 від 12.11.2021 на суму 360000,00 гривень; - №558 від 17.11.2021 на суму 695299,15 гривень; - №560 від 17.11.2021 на суму 100000,00 гривень; - №563 від 19.11.2021 на суму 300000,00 гривень; - №564 від 19.11.2021 на суму 380000,00 гривень; - №566 від 22.11.2021 на суму 324102,43 гривень; - №568 від 22.11.2021 на суму 800000,00 гривень; - №569 від 23.11.2021 на суму 300000,00 гривень; - №573 від 23.11.2021 на суму 130000,00 гривень; - №574 від 24.11.2021 на суму 1500000,00 гривень; - №575 від 25.11.2021 на суму 350000,00 гривень; - №584 від 29.11.2021 на суму 387488,21 гривень; - №587 від 29.11.2021 на суму 340000,00 гривень; - №591 від 01.12.2021 на суму 399381,00 гривень; - №606 від 10.12.2021 на суму 1150000,00 гривень; - №609 від 13.12.2021 на суму 36000,00 гривень; - №611 від 13.12.2021 на суму 384705,46 гривень; - №612 від 13.12.2021 на суму 50000,00 гривень; - №616 від 14.12.2021 на суму 75000,00 гривень; - №617 від 14.12.2021 на суму 620000,00 гривень; - №618 від 15.12.2021 на суму 130000,00 гривень; - №621 від 15.12.2021 на суму 50000,00 гривень; - №626 від 17.12.2021 на суму 374216,00 гривень; - №630 від 17.12.2021 на суму 650000,00 гривень; - №631 від 17.12.2021 на суму 300000,00 гривень; - №634 від 20.12.2021 на суму 730787,00 гривень; - №639 від 22.12.2021 на суму 100000,00 гривень; - №641 від 23.12.2021 на суму 600000,00 гривень; - №642 від 24.12.2021 на суму 280000,00 гривень; - №658 від 05.01.2022 на суму 120000,00 гривень; - №662 від 10.01.2022 на суму 2770,00 гривень; - №664 від 12.01.2022 на суму 550000,00 гривень; - №666 від 13.01.2022 на суму 200000,00 гривень; - №670 від 14.01.2022 на суму 120000,00 гривень; - №672 від 17.01.2022 на суму 310000,00 гривень; - №676 від 18.01.2022 на суму 100000,00 гривень; - №678 від 19.01.2022 на суму 100000,00 гривень; - №679 від 19.01.2022 на суму 156000,00 гривень; - №680 від 19.01.2022 на суму 600000,00 гривень; - №688 від 25.01.2022 на суму 150000,00 гривень; - №701 від 31.01.2022 на суму 105000,00 гривень; - №706 від 04.02.2022 на суму 250000,00 гривень; - №707 від 04.02.2022 на суму 20000,00 гривень; - №710 від 07.02.2022 на суму 32564,27 гривень; - №712 від 09.02.2022 на суму 100000,00 гривень; - №717 від 14.02.2022 на суму 250000,00 гривень; - №727 від 18.02.2022 на суму 215000,00 гривень; - №729 від 21.02.2022 на суму 250000,00 гривень (т.2 а.с. 105-132).

Інвойс - у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Виписка інвойсу свідчить про те, що товар чи послугу вже надано покупцеві відповідно до умов поставки, тож у покупця з`являється обов`язок оплати цього товару чи послуги.

Крім того, у графі 44 ВМД містяться усі подані документи до митного оформлення зернових культур.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те що, останній не вказує про невірність здійснених розрахунків податкового кредиту у Деклараціях, а у наслідках, розрахунку від`ємного значення з податку на додану вартість, помилки (описки) у Декларації, а лише не погоджується зі сформованим позивачем податковим кредитом внаслідок ненадання документів під час проведення перевірки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта, що всі представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім того, вказані первинні документи не мають пошкоджень або дефектів щодо форми, які б зумовили втрату юридичної сили і доказовості, також вони містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій та підтверджують фактичний рух активів між позивачем та його контрагентами.

Також, апелянт в порушення вимог ст.77 КАС України не надав суду належних та допустимих доказів, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними контрагентами було одержання податкової вигоди.

Зазначений висновок суд узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 26.01.2023р. у справі №804/7948/16, де зазначено, що наявність окремих недоліків в оформленні первинних документів платника податків та відсутність товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про нереальність господарської операції, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи, при цьому перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. При цьому сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Стосовно доводів апелянта про те, що у документах первинного обліку відсутній обов`язковий реквізит місце зберігання, колегія суддів зазначає, що ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містить такого реквізиту.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Також, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки міститься в постановах Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі №804/939/16, від 26.06.2018р. у справі № 826/3006/14, від 27.11.2018р. у справі №826/11629/16, від 12.04.2019р. у справі №821/474/16, від 25.02.2020р. у справі №826/4914/16.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що податковий орган безпідставно покликається на отриману податкову інформацію щодо порушення контрагентами ТОВ Гольцварен норм податкового законодавства, лист Бюро економічної безпеки від 10.06.2022р., та кримінальне провадження № 2201900000000355 від 23.12.2019р.

Так, законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань.

Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2020р. у справі №804/1984/16, в якій суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Одночасно, варто звернути увагу і на правову позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №П/811/3228/14 де зазначено, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У постанові від 13.10.2020р. у справі №0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2019р. у справі №826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Покликання на податкову інформацію, є неприйнятними, оскільки правильність нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

У випадку покликання на таку інформацію, відповідач має надати докази, зокрема у вигляді винесення відносно таких осіб податкових повідомлень-рішень чи судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено факт порушення податкового законодавства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2023р. у справі № 200/2903/22 зазначив:

Перевіряючи твердження контролюючого органу про нереальність спірних операцій з огляду на неможливість встановити у ланцюгах поставки джерело походження товару, поставленого в подальшому позивачу, суди правильно виходили з того, що порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни, крім того, такі посилання не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків також виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить, наведені відповідачем схеми співставлення реалізації та придбання товарі (робіт, послуг) по контрагентах не є належними доказами, оскільки такі схеми є лише узагальненням інформації, що наявна в інформаційних базах, з таких не вбачається, що вони базуються на безпосередньому дослідженні та аналізі первинних документів господарюючих суб`єктів.

При цьому, слід зазначити, що судами встановлена наявність правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Із змісту апеляційної скарги видно, що апелянт, також ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій ТОВ Гольцварен, з огляду на те, що до перевірки не було надано доказів транспортування ТМЦ.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта і на те, що позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспорті накладні, що спростовують доводи апелянта щодо нереальності здійснення господарських операцій.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

ст.47 ПК України передбачено, що складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

В ст.61 Конституції України видно, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.01.2018р. у справі №824/942/13, від 14.03.2018р. у справі №803/1198/16.

Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Варто вказати, що встановлено рух активів між ТОВ «Гольцварен» та його контрагентами (як продавцями, так і покупцями) та зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності, отримання прибутку.

Вказані обставини є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що узгоджується зі змістом постанов Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі №826/22154/15 та від 26.06.2018 у справі №826/13029/14.

Сумнівність господарських операцій позивача обґрунтована податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Оскільки, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові від 20.03.2020р. у справі №813/5407/15, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18.

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Отже, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Не подано Головним управлінням ДПС у м.Києві і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ Гольцварен як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Інформації щодо наявності вироків, винесених судом за результатами вищевказаних кримінальних проваджень, які набрали законної сили, податковим органом у акті перевірки не вказано, а також не надано таких до суду апеляційної інстанції для підтвердження своєї правової позиції.

Водночас, наявність кримінального провадження не є безумовними та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції про що викладена Верховним Судом правова позиція у постанові від 06.08.2019р. у справі №520/8681/18.

Верховний Суд у постанові від 19.04.2023р. №420/20757/21 зазначив:

п.81, що сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.02.2018р. у справі №826/6280/13-а, від 06.03.2018р. у справі №2а-9375/11/1370 та від 13.03.2018р. у справі №826/13582/13-а.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди, у зв`язку з чим, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо наявності кримінальної справи відносно контрагента позивача.

Також, колегія суддів звертає увагу апелянта на те. що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за не виконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме - платника не наділено повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому він не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення контролюючим органом у визначеному законодавством порядку наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, навіть у випадку встановлення порушень певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, зазначене не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, шо покликання апелянта на кримінальне провадження № 2201900000000355 від 23.12.2019р. є не обґрунтовані. Оскільки, в акті перевірки, в суді та апеляційній скарзі, апелянт не наводить обґрунтувань які б свідчили про вплив даного кримінального провадження на правомірність чи протиправність дій позивача щодо заявленого бюджетного відшкодування.

ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) від 22.01.2009 визначено, що обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни, є неприпустимим. У Рішенні зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022р. у справі №160/3364/19, у постановах Верховного Суду від 20.06.2022р. у справі №826/7997/18, від 03.08.2022р. у справі №520/5056/2020, від 26.01.2023р. у справі №804/7948/16, від 23.02.2023р. у справі №520/6200/19.

Також, у п.13 постанови від 24.04.2018р. у справі №813/8500/13-а Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України вказано, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що контролюючий орган в акті перевірки не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій.

п.201.1 ст.201 ПК України, встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В п.201.7 ст.201 ПК України видно, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п.201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, позивач має право на бюджетне відшкодування ПДВ.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав усі умови, необхідні для отримання бюджетного відшкодування.

04.03.2020р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №0440/5658/18 вказав на те, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого п.85.2 ст.85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати після спливу 90-денного строку, але до прийняття відповідного рішення, й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати такі документи, та, за наявності передбачених п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України підстав, призначити додаткову позапланову перевірку.

Верховний Суд також зауважує, що неможливість платника в силу об`єктивних обставин надати певні документи контролюючому органу безпосередньо до перевірки не свідчить про невиконання ним обов`язку, встановленого п.п. 16.1.5, 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 ПК України, а також обумовлює здійснення відповідачем певних дій з метою отримання таких документів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019р. у справі №805/1690/16-а.

Крім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018р. у справі №806/434/16, від 24.01.2019 у справі № 820/12113/15, від 12.02.2019 у справі №820/6512/16.

Таким чином, висновки викладені в акті перевірки не підтверджуються матеріалами справи, тому, прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2022 року №00398100704, №00398060704 є протиправними та підлягає скасуванню.

Стосовно іншої частини позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на таке.

В п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України видно, що бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

п.200.12 ст.200 ПК України встановлено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами а, г і ґ цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно п.200.13 ст.200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

п.200.15 ст.200 ПК України передбачено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав позивача в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі №826/17220/17.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги ст. 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України, № 40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Гольцварен» за січень та лютий 2022 року, гарантує дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечує його виконання та унеможливлює необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права є ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Такий висновок викладений також Верховним Судом у постанові від 21.12.2022р. у справі №380/14264/21.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у м. Києві діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 380/5630/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 14.03.2024р.

СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення06.03.2024
Оприлюднено18.03.2024
Номер документу117663485
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Судовий реєстр по справі —380/5630/23

Ухвала від 20.08.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Кузан Ростислав Ігорович

Ухвала від 18.06.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 23.05.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 09.05.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 17.04.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Постанова від 06.03.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Бруновська Надія Володимирівна

Ухвала від 05.03.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Бруновська Надія Володимирівна

Ухвала від 19.02.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Бруновська Надія Володимирівна

Ухвала від 01.02.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Бруновська Надія Володимирівна

Ухвала від 01.02.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Бруновська Надія Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні