Рішення

від 14.03.2024 по справі 345/5922/23

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/5922/23

Номер провадження 2/350/110/2024

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 березня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,

суд

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача звернулася до Рожнятівського районногосуду Івано-Франківськоїобласті ізпозовною заявою,у якійпросила стягнути з відповідача ОСОБА_1 кошти, затрачені Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України на його навчання, в розмірі 165820,85 грн. та суми отриманої стипендії в розмірі 35805,10 грн., а також судові витрати по справі.

В основу своїх позовних вимог представник позивача зіслалася на те, що на підставі рішення приймальної комісії від 06.08.2016 року №24 наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» №323 від 06.08.2016 року відповідача ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу медичного факультету Університету. У зв`язку із зарахуванням відповідача на навчання за державним замовленням 01.09.2016 між Університетом та відповідачем ОСОБА_1 укладено Угоду № 32 про підготовку фахівців з вищою освітою, відповідно до умов якої останній зобов`язався прибути після закінчення Університету на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно з програмою. Після завершення навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування згідно призначення і відпрацювати не менше трьох років, а в разі відмови їхати за направленням на навчання в інтернатурі або за призначенням на місце працевлаштування - відшкодувати університету вартість навчання та суму отриманої стипендії.

На виконання умов укладеної угоди згідно Протоколу засідання комісії з персонального розподілу на підготовку в інтенатуру випускників VI курсу які закінчують Університет у червні 2022 року, а також на підставі заяви відповідача від 05.05.2022 року, поданої на ім`я голови Комісії з розподілу на підготовку в інтернатуру, відповідача направлено на роботу у Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради.

Відтак, 21.06.2022 року відповідач ОСОБА_1 отримав направлення на роботу №2 від 13.06.2022 року у Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, назва програми підготовки в інтернатурі за спеціальністю: ортопедія і травматологія, про що свідчить його особистий підпис в Журналі обліку направлень на проходження програми підготовки в інтернатуру за 2022 рік.

Виходячи з наведеного, Університетом повністю виконано умови укладеної з відповідачем угоди, а саме: забезпечено якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця, оформлено студентові направлення на працевлаштування.

11.04.2023 на адресу Університету надійшов лист Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради №01-2/701 від 06.04.2023 про те, що ОСОБА_1 не був зарахований у вказаний заклад для проходження практичної підготовки в інтернатурі за спеціальністю «Ортопедія в травматологія» .

Зазначене вище свідчить про те, що відповідач відмовився пройти згідно з направленням повний курс навчання в інтернатурі згідно програми та відповідно в подальшому відпрацювати не менше трьох років як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я, тобто не виконав свої зобов`язання, передбачені Угодою про підготовку фахівців з вищою освітою, що укладено з Позивачем. Як наслідок, невиконання відповідачем умов Угоди тягне за собою обов`язок відшкодувати у встановленому порядку відповідно Університету (до державного бюджету) вартість навчання та суму отриманої стипендії.

Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання ОСОБА_1 - студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2022 року, вартість навчання становить 165820,85 грн. Крім того, згідно довідок про доходи ОСОБА_1 за період навчання в Університеті з вересня 2016 року по грудень 2018 року було нараховано та виплачено стипендію в розмірі 9900,00 грн., та з січня 2019 року по червень 2022 року 25905,10 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 17.05.2023 року Університет надсилав відповідачу вимогу про виконання зобов`язання, а саме про повернення затрачених бюджетних коштів на навчання та суму отриманої стипендії в загальному розмірі 201625,95 гривень на казначейський рахунок ТНМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України. Проте станом на день подання позовної заяви жодної письмової відповіді від відповідача на надіслані вимоги на адресу Університету не надходило.

А тому представник позивача просила стягнути з відповідача кошти за навчання у розмірі 165820,85 грн., суму виплаченої стипендії в розмірі 35805,10 грн. та понесені судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, а також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначивши справу до підготовчого засідання із повідомленням учасників справи.

08.01.2024 представник позивача Молень І.Й. подала до суду заяву (а.с.55) про проведення підготовчого судового засідання без її участі, а також зазначила, що позовні вимоги підтримує.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті із повідомленням учасників справи.

21.02.2024 представник позивача Молень І.Й. направилаа до суду заяву (а.с.58-59) про розгляд справи без її участі, а також зазначила, що позовні вимоги підтримує.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14.03.2024 суд постановив провести заочний розгляд цієї цивільної справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Витягом з Наказу № 323 по ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» від 06.08.2016 року, ОСОБА_1 на підставі рішення приймальної комісії від 06.08.2016 року за №24 зараховано студентом першого курсу медичного факультету (а.с. 16).

На виконання вимог Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №992 від 22 серпня 1996 року та Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України №367 від 25 грудня 1997 року, 01.09.2016 року між Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського» та ОСОБА_1 укладена угода №32 про підготовку фахівця з вищою освітою (а.с. 17).

За умовами вказаної угоди, відповідач зобов`язувався прибути після закінчення Університету на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно програми; по завершенню навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування згідно призначення і відпрацювання не менше трьох років; у разі відмови їхати за направленням на навчання в інтернатурі або за призначенням на місце працевлаштування відшкодувати університету вартість навчання та суму отримання стипендії.

Разом з тим, Угодою передбачено обов`язок Університету: забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця; оформити студентові направлення на працевлаштування; здійснити контроль за своєчасним прибуттям студента до-місця проходження інтернатури після закінчення навчання в Університеті.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України №1353 від 12 червня 2019 року «Про зміну найменування та затвердження статуту Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (нова редакція)», Державному вищому навчальному закладу «Тернопільський державний медичний університет імені 1.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» змінено найменування на Тернопільський національний медичний університет імені 1.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України (а.с. 13).

05.05.2022 року відповідач ОСОБА_1 звернувся з заявою до голови комісії з розподілу на підготовку в інтернатуру з проханням сприяти розподілу на підготовку в інтернатуру в Тернопільську область (а.с. 18).

На виконання умов укладеної угоди згідно протоколу засідання комісії з персонального розподілу на підготовку в інтенатуру випускників VI курсу які закінчують Університет у червні 2022 року, а також на підставі заяви відповідача від 05.05.2022 року, поданої на ім`я голови Комісії з розподілу на підготовку в інтернатуру, відповідач ОСОБА_1 направлений на підготовку в інтернатуру в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, назва програми підготовки в інтернатурі за спеціальністю: ортопедія і травматологія (а.с. 19-22).

Згідно витягу з Наказу № 76 (ДМ) ректора Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України від 15.06.2022 року про випуск лікарів 2022 року, ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря та видано диплом (а.с. 26).

21.06.2022 року ОСОБА_2 отримав направлення на проходження програми підготовки в інтернатуру №2 від 13.06.2022 року, що підтверджується його особистим підписом в Журналі обліку направлень на проходження програми підготовки в інтернауру за 2022 рік (а.с. 23-24).

11.04.2023 року на адресу Університету надійшов листКНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради №01-2/701 від 06.04.2023 про те, що ОСОБА_1 , випускник 2022 року бюджетної форми навчання не був зарахований у вказаний заклад для проходження практичної підготовки в інтернатурі за спеціальністю «Ортопедія і травматологія» (а.с. 27).

З розрахунку фактичних затрат на навчання ОСОБА_1 студента медичного факультету за державним замовленням 2022 року випуску вбачається, що вартість навчання відповідача за період з 2016 по 2022 роки становить 165820,85 грн. (а.с. 28).

Згідно довідок про доходи №07-18/1582, №07-18/1583 від 16.05.2023 року, виданими Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського МОЗ України», за період навчання в університеті з вересня 2016 року по грудень 2018 року відповідачу ОСОБА_1 було нараховано та виплачено стипендію в розмірі 9900,00 грн., та з січня 2019 року по червень 2022 року 25905,10 грн. (а.с. 29-32).

З метою досудового врегулювання спору, 17.05.2023 року Університет надсилав відповідачу ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язання, а саме про повернення затрачених бюджетних коштів на навчання та суму отриманої стипендії в загальному розмірі 201625,95 грн. та перерахувати на казначейський рахунок Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України. Проте станом на день подання позовної заяви жодної письмової відповіді від відповідача на надіслану вимогу на адресу Університету не надходило (а.с. 33-34).

Платіжною інструкцією №2686 від 02.11.2023 (а.с.9) підтверджено, що за подання до суду позовної заяви позивач сплатив до державного бюджету судовий збір у розмірі 3024,39 грн.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України, окрім іншого передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому, статтею 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам (частина третя статті 53 Конституції України).

Відповідно до п.4 Розділу І Статуту Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 січня 2023 року №5, Університет заснований на державній формі власності. Органом управління Університету є Міністерство охорони здоров`я України. Університет як суб`єкт господарювання діє в статусі бюджетної установи на засадах неприбутковості. Майно Університету є державною власністю.

Водночас, п.10 Розділу І Статуту передбачено, що Університет є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Відповідно до ч.2 ст.44 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-ХІІ (в редакції від 19.02.2016) (чинною на момент виникнення правовідносин), вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою регулювання відносин між навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

У рішенні Конституційного Суду України від 04.03.2004 №5-рп/2004 у справі №1-4/2004 вказано, що безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (ч.4 ст.53 Конституції України) в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №992 від 22.08.1996 (чинною на момент виникнення правовідносин, втрата чинності від 07.06.2017) затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, пунктом 3 якої передбачено, що Порядок, затверджений пунктом 1 цієї постанови, поширюється на осіб, що навчаються за спеціальностями медичного профілю.

Відповідно до п.4 вищезазначеного Порядку, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком №1.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що згідно з угодою випускник зобов`язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця вищою освітою.

Відповідно до п. 18 Порядку, керівництво вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує випускнику посаду відповідно до укладеної угоди.

Пунктом 19 Порядку передбачено, що оформлене замовником або вищим навчальним закладом (за домовленістю із замовником) направлення на роботу є підставою для укладання трудового договору між молодим фахівцем і замовником.

Відповідно до п.20 Порядку, молодий фахівець повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу.

Окрім цього, згідно з п. 14 цього Порядку, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Згідно з п.1 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» №77/96 від 23.01.1996. із змінами, внесеними згідно з Указом Президента №342/96 від 16.05.1996, вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів: за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для роботи у недержавному секторі народного господарства; за рахунок власних коштів особи - для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням).

Окрім цього, пунктом 2 цього Указу передбачено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Водночас, відповідно до вищезазначеного Указу Президента України від 23 січня 1996 №77 та постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 № 992, наказом МОЗ України №367 від 25.12.1997 затверджено Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням (чинний на момент виникнення правовідносин, втрата чинності від 09.09.2022).

Пунктом 6 даного Порядку передбачено, що випускники, які уклали угоду з вищим закладом освіти після зарахування на навчання, а також ті, що почали навчання до 1996 року за державним замовленням без укладення угоди, зобов`язані відпрацювати за місцем призначення не менше ніж три роки.

Також, згідно з п.21 цього Порядку, випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням.

У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у пп. 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до п.2 розділу 1 Положення про інтернатуру, затвердженого наказом МОЗ У країни від 22 червня 2021 року № 1254, інтернатура - форма первинної спеціалізації осіб за лікарськими та фармацевтичними/провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або фармацевта/провізора-спеціаліста.

Згідно з п.3, п.4 розділу 1 Положення про інтернатуру, основним завданням інтернатури є підвищення рівня теоретичної та практичної підготовки лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів, їх професійної готовності до самостійної діяльності за фахом з метою присвоєння звання «лікар- спеціаліст» або «фармацевт/провізор-спеціаліст» за відповідною спеціальністю.

Перелік спеціальностей та тривалість підготовки в інтернатурі наведені у додатку до цього Положення.

Програма підготовки в інтернатурі складається з двох частин: освітньої та практичної.

Освітня частина інтернатури проводиться в закладі вищої освіти, що здійснює підготовку лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів. Тривалість освітньої частини інтернатури складає три місяці за один рік навчання та розраховується пропорційно до тривалості підготовки в інтернатурі, наведеної у додатку до цього Положення.

Практична частина інтернатури проводиться на базах стажування лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів. Тривалість практичної частини інтернатури визначається програмою підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю.

Відповідно до п.5 розділу 1 Положення про інтернатуру, для працевлаштування на посаду лікаря-спеціаліста або фармацевта/провізора-спеціаліста за відповідною спеціальністю проходження інтернатури є обов`язковим.

Початок програми підготовки в інтернатурі з 01 серпня поточного року (01 квітня для випускників за спеціальністю 224 «Технології медичної діагностики та лікування» та випускників заочної форми навчання за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація») (пункт 1 розділ 5 Положення про інтернатуру).

Суд звертає увагу на те, що договірне зобов`язання - це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Збитками у цьому випадку є кошти з Державного бюджету України, які були отримані Університетом на підготовку та навчання Відповідача за державним замовленням, та виділялись Міністерством охорони здоров`я України (державним замовником) відповідно до затвердженого обсягу державного замовлення за відповідною спеціалізацією.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 26 січня 2021 року у справі 607/3693/17 (провадження №14-151цс20) зазначено, що отриману випускником вищого навчального закладу під час навчання академічну стипендію слід вважати такою, що входить до складу витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом) (п.122).

Зобов`язання випускника вищого навчального закладу щодо повернення здійснених на навчання витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі його неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом) є мірою цивільно-правової відповідальності цього випускника і водночас, способом захисту майнових прав та інтересів замовника навчання (п.123).

До спірних правовідносин між випускником вищого навчального закладу та замовником його навчання щодо повернення здійснених витрат на це навчання підлягає застосуванню відповідна норма статті 52 Закону України «Про освіту», чинна на момент виникнення між відповідними випускником та вищим навчальним закладом правовідносин щодо навчання випускника, якщо відповідна міра цивільно-правової відповідальності передбачена укладеним договором про надання освітніх послуг (п.124).

Правова позиція щодо підставності та обгрунтованості відшкодування зазначених коштів до державного бюджету міститься в ухвалі від 17 серпня 2017 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №607/10520/15-ц (провадження №6-22687св16), а також постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 607/9099/15-ц (провадження №61-694 св 17), від 19 вересня 2018 року №607/3690/17 (провадження №61-1116 св 17), від 31 жовтня 2018 року №07/3681/17-ц (провадження №61-26840 св18), від 30 січня 2019 року №607/3682/17 (провадження №61-607/3693/17 (провадження №14-151 цс20).

Вказаний висновок суду відповідає, зокрема, і висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 січня 2018 року в справі № 607/9099/15-ц, яку суд відповідно до ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. В протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

Відтак, так як, Університет є бюджетною установою, органом управління якого є Міністерство охорони здоров`я України, а ректор ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського» (натепер - ТНМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України) є стороною укладеної з відповідачем Угоди на підготовку фахівця з вищою освітою, який погодився на працевлаштування його навчальним закладом, отримав направлення на роботу та, навчаючись за кошти Державного бюджету, погодився відшкодувати вартість свого навчання у разі відмови відпрацювати не менше трьох років, тому ТНМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України наділений правом звернутися до суду з даним позовом з метою відшкодування Університету (до державного бюджету), затрачених Університетом коштів на навчання в розмірі 165 820,85 гривень та суми отриманої стипендії в розмірі 35 805,10 гривень, що разом становить 201625,95 грн.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку має місце умисне порушення з вини відповідача прав позивача, відтак, позов Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання та суми отриманої стипендії підлягає до задоволення.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на положення ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у виді сплаченого судового збору згідно з платіжною інструкцією від 03.11.2023 №2686 підлягають стягненню із відповідача у розмірі 3024,39 грн. (а.с. 9).

Керуючись ст.ст. 247, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 282, 284 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 1, код в ЄДРПОУ 02010830, р/р НОМЕР_2 в ДКСУ м. Київ) коштів затрачених на навчання в розмірі 165820,85 грн., суму отриманої стипендії в розмірі 35805,10 грн. та судові витрати у розмірі 3024,39 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Тернопільський національноий медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, місцезнаходження: м. Тернопіль, Майдан Волі, 1, код в ЄДРПОУ 02010830.

Відповідач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя А.М. Бейко