Постанова

від 12.03.2024 по справі 352/2524/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/2524/23

Провадження № 22-ц/4808/219/24

Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Кузів А.В.

з участю ОСОБА_1 його представника адвоката Пинчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 06 листопада 2023 року, ухвалене в складі судді Гриньків Д.В. в м. Тисмениця, повний текст складено 10 листопада 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ:

У листопада2023року ОСОБА_1 звернувсяв суд з заявою, заінтересована особа: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Заява обгрунтована тим, що в серпні 2023 року він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності. За результатом розгляду його заяви прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 04 вересня 2023 року №092750009100, оскільки відсутнє право на визначення пенсії відповідно до ст. 32 ЗУ «Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, до страхового сажу не зараховано періоди: проходження військової служби з 04.11.1985 по 10.11.1987, згідно військовим квитком НОМЕР_1 від 31.10.1985; навчання з 01.09.1983 по 02.10.1982, згідно з дипломом № НОМЕР_2 від 03.10.1985, оскільки в документах зазначено прізвище російською мовою « ОСОБА_2 » (українською мовою « ОСОБА_3 », що не відповідає паспортним даним заявника. Документи, підтверджуючі зміну прізвища, не надано та роботи протягом жовтня 1985 року - березня 1998 року, отримання допомоги по безробіттю з 24.02.2004 по 18.02.2005, з 18.09.2008 по 25.06.2009, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 18.10.1985, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає паспортним даним заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Вказує, що в його трудовій книжці зазначено прізвище російською мовою « ОСОБА_2 » (українською « ОСОБА_3 »), що не відповідає паспортним даним заявника та на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_4 від 18.10.1985 року дата народження заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає паспортним даним останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Вказана розбіжність має значення для оформлення пенсії та наразі перешкоджає заявнику належним чином реалізувати своє право на пенсійне забезпечення по інвалідності. Просить встановити факт належності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_4 дата заповнення 18 жовтня 1985 року з усіма записами в трудовій книжці.

Рішенням Тисменицького районного суду від 06 листопада 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду з ухваленням нового про задоволення заяви, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що він особисто звертався до АІР «Медіа-Захід» про внесення змін у трудову книжку, однак дане підприємство не знаходиться за зареєстрованою адресою, яке вказане в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань АДРЕСА_1 . Тому висновок суду першої інстанції, про те, що він самостійно може звернутись до підприємства для внесення змін запису у трудову книжку є необгрунтованим. Крім того, ним було заявлено клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 , який підтвердив, що заявник дійсно працював на вказаному підприємстві, однак судом першої інстанції даний факт не прийнято до уваги.

27 грудня 2023 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Троян О.С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечила, вважає рішення суду законним і обґрунтованим. Вказує, що всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов`язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, то у такому випадку в суді виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити скаргу.

Представник Головногоуправління Пенсійногофонду Українив Миколаївськійобласті у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов натупних висновків.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності трудової книжки та записів в ній, суд першої інстанції виходив з того, що заявникомсуду ненадано жоднихдоказів,що змінитизаписи утрудовій книжцізаявника неможливоза останніммісцем йогороботи,а відомостіпро припиненняюридичної особиАІР «Медіа-Захід» (код ЄДРПОУ 32181653) в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, відтак дана заява до задоволення не підлягає. Крім того заявник ОСОБА_1 не надав суду докази того, що він звертався до АІР «Медіа-Захід» про усунення недоліків щодо зміни записів у трудовій книжці, а йому було відмовлено зазначеним товариством з цього приводу. Посилання заявника на те, що таке товариство не знаходиться за попереднім місцем розташування, а тому ОСОБА_1 не може його знайти, не змінюють висновків суду, так як у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначена юридична адреса АІР «Медіа-Захід» (код ЄДРПОУ 32181653), а відтак місцезнаходження товариства є загальновідомим.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 28.08.2023 заявник звернувся до ГУ ПФУ із заявою про призначення та виплату пенсії (а.с.25).

Як слідує зі змісту рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області №092750009100 від 04.09.2023 року, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу 14 років. Крім того, зазначено, що заявнику не зараховано до страхового стажу періоди проходження строкової військової служби з 04.11.1985 по 10.11.1987 року, згідно з військовим квитком НОМЕР_5 від 31.10.1985 року, навчання з 01.09.1983 по 02.10.1985 року , згідно з дипломом НОМЕР_6 від 03.10.1985 року, оскільки в документах зазначено прізвище російською мовою « ОСОБА_2 » (українською мовою «Кланіца»), що не відповідає паспортним даним заявника; роботи протягом жовтня 1985 року березня 1998 року, отримання допомоги по безробіттю з 24.02.2004 по 18.02.2005, з 18.09.2008 по 25.06.2009, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_4 від 18.10.1985 року, зважаючи на те, що на титульному аркуші дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним заявника 12.12.1965 року (а.с.26).

Відповідно до записів трудової книжки останнім місцем роботи заявника є АІР «Медіа-Захід» (код ЄДРПОУ 32181653), яке згідно відповіді №305624 від 03.11.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не припинене.

Встановлення факту, що має юридичне значення необхідне для виплати пенсії , що не заперечується ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що "у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення

- заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Законом, а саме Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), визначено порядок встановлення факту належності трудової книжки та внесення до неї змін.

Пунктом 2.13. Інструкції визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявник ОСОБА_1 не надав доказів того, що він, як передбачає Інструкція, зверталася до останнього місця роботи - АІР «Медіа-Захід» із заявою щодо зміни записів у трудовій книжці про її прізвище, а йому було відмовлено у внесенні таких змін або її заява залишилась без відповіді.

Висновок суду про відмову у задоволенні заяви з цих підстав є вірним.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 290/412/17 та постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №938/792/21.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ним вживались заходи щодо внесення виправлень в трудову книжку та звертався до роботодавця, однак він не знаходиться за зареєстрованим місцем, не можна визнати обґрунтованими.

Дійсно, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом з тим, законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов`язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.

Такий висновок ґрунтується на тому принципі урядування, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач (у цій справі - роботодавець) зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.

Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Таким чином, розгляд державними органами питання, що виходить за межі їх компетенції, є порушенням дискреційних повноважень як суб`єкта владних повноважень (доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law).

Крім цього, згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськиї формувань останнє місце роботи ОСОБА_1 підприємство «Агенство інформації та реклами «Медіа-Захід» Благодійного фонду «Медіа-Захід» не перебуває в процесі припинення, займається господарською діяльністю, тому за змістом пункту 2.13. Інструкції може внести зміни записів у трудові книжці заявника.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду від 06 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.

Повний текст складено 14 березня 2024 року.

Судді: В.Д. Фединяк

Л.В.Василишин

І.О.Максюта