Постанова

від 15.03.2024 по справі 489/318/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.03.24

22-ц/812/252/24

Провадження № 22-ц/812/252/24 Суддя першої інстанції Рум`янцева Н. О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 березня 2024 року м. Миколаїв Справа № 489/318/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю представника позивача Андросович Г.С.,

представника відповідача Петренко К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Ленінськогорайонного судум.Миколаєва від21листопада 2023року, ухвалене під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, повний текст якого складено 21 листопада 2023 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської міської дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» про визнання правочину недійсним та стягнення збитків в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» (далі ТОВ «Євротранстелеком», Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської міської дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі АТ «Укрпошта») про визнання правочину недійсним та стягнення збитків в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ «Євротранстелеком» створено у 2001 році і на даний час є підприємством, що забезпечує роботу об`єктів критичної телекомунікаційної інфраструктури України.

В кінці 2021 року на початку 2022 року стосовно Товариства була здійснена спроба рейдерства та намагання шахрайськими діями шляхом підробки низки документів, заволодіти грошовими коштами та майном підприємства.

В тому числі, внаслідок шахрайських дій з боку зловмисників, які полягали у підробці довіреності на отримання поштової кореспонденції від імені ТОВ «Євротранстелеком», на позивача було безпідставно накладено штраф Антимонопольним комітетом України (далі АМК), який Товариство був вимушений сплатити у розмірі 20 000 грн.

Підставою для накладено штрафу стала, нібито, бездіяльність Товариства, яка полягала у ненаданні інформації Південно-Східному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету на вимогу голови від 17 грудня 2021 року № 54-02/5127 у встановлений ним строк.

В рішенні АМК від 15 грудня 2022 року зазначено наступне: « відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 4900403548273, вимогу було отримано представником ТОВ «Євротранстелеком» 30 грудня 2021 року. За інформацією КМ ДАТ «Укрпошта» вимога була вручена під розпис особі, уповноваженій на одержання пошти ТОВ «Євротранстелеком» - ОСОБА_1 …».

Однак, вказане поштове повідомлення ТОВ «Євротранстелеком» не отримувало взагалі, у зв`язку з чим було позбавлене можливості надати запитувану інформацію на вимогу АМК, що і стало підставою для накладення штрафу на ТОВ «Євротранстелеком».

ТОВ «Євротранстелеком» своєю довіреністю ніколи не уповноважувало ОСОБА_1 на отримання поштової кореспонденції від його імені, більш того, позивачу взагалі невідома зазначена особа. Між Товариством та відповідачем ніколи не виникали трудові відносини та не укладалися будь-які договори.

У зв`язку з тим, що в кінці 2021 року на початку 2022 року стосовно позивача зловмисниками вкотре була здійснена спроба рейдерства та намагання шахрайськими діями, шляхом підроблення низки документі, заволодіти грошовими коштами та майном підприємства, останнє звернулося до правоохоронних органів за даним фактом.

Так, на досудовому розслідуванні в слідчому управлінні Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12020100000000608 від 10 липня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 3 статті 358 КК України.

У відділенні поштового зв`язку «Укрпошта» № 01054 знаходиться оригінал довіреності від 09 грудня 2021 року, яка нібито була видана ТОВ «Євротранстелеком» на ім`я ОСОБА_1 .

З вищезазначеної довіреності вбачається, що вона нібито була підписана Генеральним директором ТОВ «Євротранстелеком» Щербаком В.П., однак, зазначене не відповідає дійсності, останній вказану довіреність ніколи не підписував. Крім того, відтиск печатки ТОВ «Євротранстелеком», який міститься на довіреності від 09 грудня 2021 року суттєво відрізняється від справжньої печатки ТОВ «Євротранстелеком».

Посилаючись на викладене, ТОВ «Євротранстелеком» просило суд визнати недійсною довіреність б/н від 09 грудня 2021 року, видану ТОВ «Євротранстелеком» на ОСОБА_1 для отримання поштової кореспонденції. В порядку регресу, стягнути з ОСОБА_1 збитки у розмірі 20 000 грн та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2023 року позов задоволено.

Визнано недійсною довіреність № б/н від 09 грудня 2021 року, видану ТОВ «Євротранстелеком» на ОСОБА_1 для отримання поштової кореспонденції.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євротранстелеком» в порядку регресу грошові кошти у розмірі 20 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євротранстелеком» судовий збір у розмірі 5 368 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що на момент отримання 30 грудня 2021 року поштового відправлення № 4900403548273, довіреність від ТОВ «Євротранстелеком» від 09 грудня 2021 року на ім`я ОСОБА_1 , не видавалася, матеріалами справи не доведено факт видання вказаної довіреності, а отже позовні вимоги в частині визнання довіреності від 09 грудня 2021 року недійсною, підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що позивачем сплачено штраф за неподання інформації Південно-східному міжобласному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17 грудня 2021 року № 54-02/5127 у встановлений ним строк у розмірі 20000 грн, які не залежали від його волі, то в позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача з відшкодування витрат, пов`язаних з виплатою штрафу, тому позов підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на оспорюваній довіреності міститься підпис представника та печатка ТОВ «Євротранстелеком». Доказів які б підтверджували протиправне заволодіння печаткою чи її втрату позивачем не надано.

Судом першої інстанції було порушив норми цивільного процесуального законодавства, а саме частину 1 статті 104 ЦПК України.

Висновок експерта зроблений в іншій справі може досліджуватись судом ляше як письмовий доказ у відповідності до статей 76,95 ЦПК України.

Суд першої інстанції порушив принцип відкритості судових рішень, закріплений статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», не оприлюднивши ухвалу про призначення судово-технічного дослідження документів, чим позбавив відповідача права на її апеляційне оскарження.

На сьогоднішній день фактично копії документів виведені з переліку основних об`єктів дослідження почеркознавчих експертиз та технічних експертиз документів.

Копія документа повинна повністю відповідати оригіналу та мати якнайменше відмітку копія, засвідчити вільні написи, скріплені відбитком печатки.

Об`єктами почеркознавчої експертизи документів апріорі можуть бути наступні документи: оригінал документа; дублікат оригіналу документу; засвідчена копія; незасвідчена копія;, але на сьогоднішній день дослідженню підлягають лише оригінали документа та дублікат оригіналу документа.

При цьому слід мати на увазі, що статус документа (оригінал, дублікат, копія) визначається не експертом, а органом, що призначив експертизу в постанові (ухвалі) про призначення експертизи.

Однак, представником позивача не надано суду належний матеріал, що може бути досліджений на підставі судової експертизи. Скан-копія довіреності не є в розумінні вищезазначених приписів діючих норм ані оригіналом, ані дублікатом документа.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві ТОВ «Євротранстелеком» зазначало, що той факт, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, не вказує на те, що саме вона є єдиним та належним доказом підтвердження особи, яка вчинила правочин, а суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, і оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку, що не зважаючи на той факт, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, однак, це не вказує на те, що саме вона є єдиним та належним доказом підтвердження особи, яка вчинила правочин.

Не зважаючи на ту обставину, що на спірній довіреності від 09 грудня 2021 року міститься відтиск печатки ТОВ «Євротранстелеком» та підпис генерального директора Щербака В.П., однак зазначене не свідчить про те, що саме ОСОБА_2 було підписано спірну довіреність та засвідчено її дійсною печаткою підприємства, а не якоюсь іншою особою за допомогою спеціальних технічних засобів.

Судом першої інстанції під час розгляду справи не було встановлено докази наступного схвалення спірного правочину позивачем та вчинення дій останнім, які б свідчили про прийняття такого правочину до виконання, більш того, самим відповідачем не було надано жодного доказу до суду в спростування позиції позивача.

Тому доводи відповідача є безпідставними і необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

На день слухання справи відзиву на апеляційну скаргу від третьої особи не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Євротранстелеком», ЄДРПОУ 31731686, є юридичною особою, зареєстрованою у 2001 році, має вид діяльності, зокрема: діяльність у сфері провідного електрозв`язку (основний); інша діяльність у сфері електрозв`язку; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій. Керівник юридичної особи Щербак Володимир Петрович.

Рішенням адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/33-р/к від 15 листопада 2022 року «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Південно-східному міжобласному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17 грудня 2021 року № 54-02/5127 у встановлений ним строк. За порушення, зазначене в п. 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» штраф у розмірі 20 000 грн.

Вказане рішення направлено ТОВ «Євротранстелеком» 18 листопада 2022 року за вих. № 54-02/2247.

Згідно платіжної інструкції № 1598 від 02 грудня 2022, ТОВ «Євротранстелеком» на виконання рішення № 54/33-р/к від 15 листопада 2022 року сплатило штраф у розмірі 20 000 грн.

В рішенні АМК від 15 грудня 2022 року зазначено, зокрема про те, що поштове відправлення № 4900403548273 було отримано представником ТОВ «Євротранстелеком» 30 грудня 2021 року. За інформацією КМ ДАТ «Укрпошта» вимога була вручена під розпис особі, уповноваженій на одержання пошти ТОВ «Євротранстелеком» - ОСОБА_1 .

Однак, вказане поштове повідомлення ТОВ «Євротранстелеком» не отримувало взагалі. Довіреність на ім`я ОСОБА_1 не видавалась.

В рішенні адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/33-р/к від 15 листопада 2022 року, зокрема, встановлені обставини:

- головою Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 17 грудня 2021 року за вих. № 54-02/5127 направлено вимогу ТОВ «Євротранстелеком», в якій вимагалося надати інформацію стосовно абонентів, яким цим підприємством надавалися телекомунікаційні послуги з доступу до мережі Інтернет за ІР-адресами, які використовувалися для здійснення суб`єктами господарювання дій, пов`язаними із процедурами закупівель (пункт 12);

- відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 4900403548273, вимогу було отримано представником ТОВ «Євротранстелеком» 30 грудня 2021 року (п.16);

- за інформацією КМ ДАТ «Укрпошта» (лист від 11 травня 2022 від № 01.12.011-558-22) вимога була вручена під розпис особі, уповноваженій на одержання пошти ТОВ «Євротранстелеком» від 09 грудня 2021 року б/н на отримання листів (інформація з обмеженим доступом) (пункт 17).

У розділі 5 «Пояснення відповідача та їх спростування» зазначено:

- слід врахувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема, щодо призначення відповідної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. При цьому товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним виконанням працівника своїх обов`язків (пункт 39);

- на засіданні адміністрації колегії Відділення, яке відбулося 15 листопада 2022 року, представник ТОВ «Євротранстелеком» визнав факт неналежно організованої роботи з документообігу на Товаристві, що призвело до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про що зафіксовано в протоколі засідання адміністративної колегії від 15 листопада 2022 року № 54/36ПР (пункт 46).

В інформації АТ «Укрпошта» від 02 червня 2022 року за вих. № 103.003-2473-2022, зокрема зазначено, що за повідомленням Київської міської філії Укрпошта, на адресу ТОВ «Євротранстелеком» рекомендоване поштове відправлення надійшло до відділення поштового зв`язку № 54 м. Київ та вручене уповноваженій на одержання пошти ТОВ «Євротранстелеком» - ОСОБА_1 на підставі довіреності.

Відповідно до копії заяви на адресу начальника ВПЗ Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» від ТОВ «Євротранстелеком» від 09 грудня 2021 року товариство просило здійснювати достав (вручення) відправлень періодичних друкованих видань до робочого місця (канцелярії, експедиції тощо). Доставка відправлень здійснюється з понеділка по п`ятницю протягом робочого дня, у суботу, неділю та святкові дні доставка не здійснюється. У разі зміни адреси, складу уповноважених осіб, про додаткові неробочі дні тощо зобов`язується повідомити представника ВПЗ. Термін дії заяви один рік до 09 грудня 2022 року. Додаток довіреність на отримання відправлень.

За змістом копії зазначеної довіреності, складеної у м. Київ 09 грудня 2021 року, ТОВ «Євротранстелеком», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Липинського, 5, в особі керівника Щербак Володимира Петровича, що діє на підставі Статуту, уповноважив ОСОБА_1 отримувати рекомендовані поштові відправлення (внутрішні і міжнародні рекомендовані картки, листи/бандеролі), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, відправлення: «Укрпошта Стандарт», «Укрпошта Експрес», «Smart Box», міжнародні посилки, дрібні пакети, електронні повідомлення.

Довіреність видана строком на один рік і діє до 09 грудня 2022 року.

Вказана довіреність містить підпис керівника та печатку ТОВ «Євротранстелеком».

Як вбачається з копії Журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Євротранстелеком», наданої позивачем, за період з 02 січня 2020 року по 31 грудня 2021 року ТОВ «Євротранстелеком» довіреність на ім`я ОСОБА_1 в журналі не записана.

11 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з заявою, в якій зазначив, що невстановлені особи, за попередньою змовою групою осіб, намагалися заволодіти чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами в особливо великих розмірах, які належать ТОВ «Євротранстелеком», але з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення, до кінця.

За вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 42022102100000033, за частиною 3 статті 15, частиною 4 статті 190 КК України.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Куликовської В.С. за результатами проведення судово-технічного дослідження документів на підставі заяви представника ТОВ «Євротрастелеком», від 30 березня 2023 року № 8960/23-33, зображення відтиску від імені ТОВ «Євротранстелеком», яке міститься в скан-копії довіреності на ім`я ОСОБА_1 від 09 грудня 2021 року, не являється зображенням відтиску печатки ТОВ «Євротранстелеком», якою були нанесені відтиски у: акті про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог між ТОВ «Євротранстелеком» та ПрАТ «Київстар» до договору № 590/2008 від 11 вересня 2008 року; рахунку на оплату № 6439 від 02 листопада 2021 року; Замовлення на телекомунікаційну послугу № 1 до договору на надання телекомунікаційних послуг № 12/2021/ЕТТ-ZММ від 15 грудня 2021 року; технічному протоколі від 04 січня 2022 року до Замовлення № 1 від 15 грудня 2021 року до договору № 12/2021/ЕТТ-ZММ від 15 грудня 2021 року, а є зображенням відтиску іншої печатки.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Щодо вимог про визнання довіреності від 09 грудня 2021 року, виданої ТОВ «Євротранстелеком» на ім`я ОСОБА_1 для отримання поштової кореспонденції недійсною.

Частина 1 статті 15ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (стаття 16 ЦК України).

Згідно із частинами 1 та 2 статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

Отже будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто необхідно відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) або уповноваженими на те особами (частини 2 та 4 статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині 3 статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини 1 статті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України.

Тобто як у частині 1 статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК Українийдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторонане виявляласвою волюдо вчиненняправочину,до набуттяобумовлених нимцивільних правта обов`язків,то правочинє таким,що невчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зазначений правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 237ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У статті 244ЦК України зазначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина 1 статті 245 ЦК України).

Частина 1 статті 246 ЦК Українивизначає, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до Розділу «Доставка та вручення поштових відправлень, поштових переказів» Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2009 року № 270 (з подальшими змінами) (далі Правила), визначено, що реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред`явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, інших документів, що посвідчують особу згідно із законодавством (пункт 89 Правил).

Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.

Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Після пред`явлення оригіналу довіреності її копія залишається в об`єкті поштового зв`язку (пункт 90 Правил).

Задовольняючи вимогу про недійсність довіреності, суд першої інстанції виходив з того, що було відсутнє волевиявлення юридичної особи ТОВ «Євротранстелеком» на представництво його інтересів, а саме отримання поштової кореспонденції, ОСОБА_1 .

Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) сформулювала висновок, що у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність правочину у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

У цій справі ТОВ «Євротранстелеком» пред`явило, зокрема, вимогу про відшкодування збитків, завданих внаслідок використання відповідачем довіреності, яка, за доводами позивача, юридичною особою не видавалась та керівник юридичної особи її не підписував. Під час розгляду справи представник позивача зазначала, що довіреність, на підставі якої ОСОБА_1 від імені юридичної особи отримала поштову кореспонденцію, адресовану ТОВ «Євротранстелеком», товариство не видавало. Отже, у цій справі за усталеною судовою практикою не підлягає визнанню недійсним неукладений правочин, а саме довіреність, яку позивач не підписував. У справі, що переглядається, заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, може бути спростовано не шляхом задоволення вимоги про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним (відшкодування збитків), шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність або укладеність довіреності від 09 грудня 2021 року у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими, речовими і електронними доказами;

висновками експертів;

показаннями свідків (частини 2 статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із статтею 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У частинах 1, 2, 8 статті 83 ЦПК Українивизначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Заперечуючи укладеність односторонньогоправочину уформі довіреностівід 09грудня 2021року,виданої керівником ТОВ «Євротранстелеком» Щербаком В.П. на ім`я відповідача, позивач на підтвердження своїх доводів надав суду копію журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Євротранстелеком» за період з 02 січня 2020 року по 31 грудня 2021 року, де відсутня реєстрація довіреності від 09 грудня 2021 року на ім`я ОСОБА_1 ; відомості ЄРДР за № 42022102100000033, відповідно до яких 11 лютого 2022 року керівник Товариства ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з заявою, в якій зазначив, що невстановлені особи, за попередньою змовою групою осіб, намагалися заволодіти чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами в особливо великих розмірах, які належать ТОВ «Євротранстелеком», але з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення, до кінця та висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Куликовської В.С. за результатами проведення судово-технічного дослідження документів на підставі заяви представника ТОВ «Євротрастелеком», від 30 березня 2023 року № 8960/23-33.

Втім колегія суддів вважає, що інформація журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Євротранстелеком» за період з 02 січня 2020 року по 31 грудня 2021 року про відсутність реєстрації спірної довіреності не є належним доказом, що підтверджує її неукладеність. По-перше, зазначений журнал ведеться самим позивачем, що не виключає можливості внесення до нього відомостей на розсуд Товариства, а також редагування такого журналу в будь-який час, по-друге, журнал не є документом суворої звітності, обов`язковість ведення якого Товариством не доведено нормативно-правовими актами, по-третє, наведеними нормами закону не передбачена реєстрація спірної довіреності у зазначеному журналі.

Щодо внесення відомостей внесених до ЄРДР за № 42022102100000033, за заявою поданою 11 лютого 2022 року керівником Товариства ОСОБА_2 про протиправність дій невстановлених осіб, то слід зазначити, що обставини звернення керівника Товариства з такою заявою не є доказами притягнення винних осіб до відповідальності, зокрема, й ОСОБА_1 , а також доказом підробки спірної довіреності.

Висновок експерта, наданий позивачем, доводить, що зображення відтиску печатки від імені ТОВ «Євротранстелеком», яке міститься в скан-копії довіреності на ім`я ОСОБА_1 від 09 грудня 2021 року, не являється зображенням відтиску печатки ТОВ «Євротранстелеком», якою були нанесені відтиски у: акті про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог між ТОВ «Євротранстелеком» та ПрАТ «Київстар» до договору № 590/2008 від 11 вересня 2008 року; рахунку на оплату № 6439 від 02 листопада 2021 року; Замовлення на телекомунікаційну послугу № 1 до договору на надання телекомунікаційних послуг № 12/2021/ЕТТ-ZММ від 15 грудня 2021 року; технічному протоколі від 04 січня 2022 року до Замовлення № 1 від 15 грудня 2021 року до договору № 12/2021/ЕТТ-ZММ від 15 грудня 2021 року, а є зображенням відтиску іншої печатки.

Отже експертом досліджувався відтиск печатки, що міститься на спірній довіреності та відтиски печатки, що містять на наданих позивачем експерту печатках.

Відповідно доНауково-методичнихрекомендацій зпитань підготовкита призначеннясудових експертизта експертнихдосліджень,затверджених наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) з подальшими змінами (далі Рекомендації) одним з видів технічних експертиз є установлення способу нанесення відтисків печаток, штампів, факсиміле; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відтисками; відповідність часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа.

Для дослідження документів щодо ідентифікації печаток, штампів (у тому числі факсиміле) та встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа надаються оригіналидокументів (підпункт 3.3.5. Рекомендацій)

Для ідентифікації печаток та штампів експертові направляються вільні зразки на п`яти-шести документах та експериментальні зразки у вигляді максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, нанесених з різним натиском та з різною кількістю мастики.

Вільні зразки відтисків печаток (штампів) повинні бути порівнянними за часом нанесення з наданими на дослідження відтисками (пункт 3.8. Рекомендацій).

Вільні зразки надаються по змозі, експериментальні - в обов`язковому порядку. Кожний вид зразків потрібно надавати не менше ніж у трьох примірниках (пункт 3.6. Рекомендацій).

Отже при замовленні представником Товариства зазначеної експертизи, експерту не було надано оригінал довіреності від 09 грудня 2021 року, експериментальні зразки у вигляді максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, надання яких відповідно до Рекомендацій є обов`язковим для такого роду експертиз, а тому наданий висновок експерта не може вважатися належним доказом на підтвердження ідентифікації печатки Товариства на спірній довіреності та печатки, яку використовує Товариство у своїй господарський діяльності на інших документах.

При цьому доводи позивача про неможливість надати експерту оригінал спірної довіреності є неприйнятними, оскільки як встановлено з матеріалів справи представник Товариства надавав суду першої інстанції письмове клопотання від 17 січня 2023 року про витребування у третьої особи оригіналу довіреності від 09 грудня 2021 року, між тим це клопотання залишилося поза увагою суду першої інстанції, а в подальшому позивач не наполягав на цьому клопотанні та в суді апеляційної інстанції його не заявляв.

Також як встановлено позивач є суб`єктом господарської діяльності.

За приписами статті 58-1 ГК України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим (частина 1 цієї статті)

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків (частина 3 статті 58-1 ГК України).

З огляду на зазначене та доводи позивача, апеляційний суд вважає, що у цій справі об`єктом експертного дослідження повинен бути підпис керівника ТОВ «Євротранстелеком» на спірній довіреності, оскільки встановленню підлягає існування факту підробки підпису, а у разі підтвердження цього факту й особа, яка зробила таку підробку.

Апеляційний суд при оцінці наданих позивачем доказів вважає за необхідне врахувати й визнання представником Товариства, що було зазначено у рішенні адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення від 15 листопада 2022 року № 54/33-р/к, «факту неналежно організованої роботи з документообігу на Товаристві» (пункт 46 зазначеного рішення). Позивач це рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення не оскаржував.

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами неукладеність одностороннього правочинуу формідовіреності від09грудня 2021року,виданої керівником ТОВ «Євротранстелеком» Щербаком В.П. на ім`я ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

Частиною 3 статті 13 ЦК Українивизначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (стаття 202 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: - наявність шкоди;

- протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди;

- наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою;

- вина особи, яка завдала шкоди.

За приписами частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи відплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.

ТОВ «Євротранстелеком» при звернення до суду з вимогами про стягнення матеріальної шкоди, зазначало, що матеріальна шкода, завдана відповідачем, полягала в тому, що внаслідок підробки довіреності від 09 грудня 2021 року на отримання поштової кореспонденції від імені Товариства, останнє сплатило штраф у розмірі 20000 грн. За таких обставин Товариство вважає, що протиправними діями відповідача Товариству було завдано майнову шкоду у розмірі сплати штрафу.

Суд першої інстанції задовольняючи вимоги Товариства в цій частині неправильно визначив характер спірних правовідносин, не з`ясував право позивача на зворотну вимогу (право «регресу»), що призвело до безпідставного висновку про правомірність відшкодування відповідачем майнової шкоди у порядку регресу.

За обставинами справи грошове стягнення у розмірі 20000 грн є санкцією, яка застосована Адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення АМК до Товариства за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 «Про захист економічної конкуренції».

Отже сплаченийпозивачем штрафу розмірі20000грн неє майновоюшкодою урозумінні статті1166ЦК України,спричиненою за доводами Товариства відповідачем та сплата такого штрафу Товариством не є відшкодуванням шкоди, завданої ОСОБА_1 , а відтак у Товариства не виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до переконання, що суд першої інстанції, належним чином не оцінивши наявні у матеріалах справи докази, кожен окремо та в сукупності, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Євротранстелеком».

З урахуваннямвикладеного рішеннярайонного судувідповідно допункту 4частини 1статті 376ЦПК Українипідлягаєскасуванню зухваленням нового рішенняпро відмову в задоволенні позовнихвимог ТОВ «Євротранстелеком».

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, то з ТОВ «Євротранстелеком» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги у розмірі 8 052 грн.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінськогорайонного судум.Миколаєва від21листопада 2023року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської міської дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» про визнання правочину недійсним та стягнення збитків в порядку регресу, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» на користь ОСОБА_1 8 052 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 15 березня 2024 року.