Ухвала

від 11.03.2024 по справі 509/784/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/371/24

Справа № 509/784/24, 1-кс/509/139/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 07.02.2024, якою в межах к/п №12024162380000093 від 06.02.2024 відносно:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Овідіополь Одеської обл., громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, працюючого по найму, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України застосований запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту строком до 07.04.2024

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12024162380000093 від 06.02.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22 год. до 06 год. наступної доби, строком до 07.04.2024, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Мотивуючи своє рішення слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та органом досудового розслідування доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, проте слідчим та прокурором не доведена недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_6 зазначила, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на наступне:

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 7 років, стійких соціальних зв`язків не має, офіційно не працевлаштований;

- слідчим суддею не враховано того, що в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на те, що на теперішній час досудове розслідування лише розпочато, триває процес збору доказів, встановлюється наявність відеокамер в місці скоєння злочину, більш того кулі та боєприпаси на теперішній час не виявлено та не вилучено;

- слідчим суддею не взято до уваги, що допитана свідок ОСОБА_9 пояснила, що не бачила зброї в руках ОСОБА_7 , що повністю спростовується показами самого підозрюваного та ще двох свідків - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , проте будучи в товариських сусідських відносинах не бажає надавати покази, що викривають ОСОБА_12 , що в свою чергу дає підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи за місцем свого мешкання може вмовити інших осіб, які на теперішній час не встановлені слідством приховати докази, тобто в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що ОСОБА_7 вчинив злочин в стані сильного алкогольного сп`яніння, без яких-небудь вагомих передумов, надає частково правдиві покази, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи, а спосіб скоєного злочину - ведення хаотичної стрільби зі зброї в сторону незнайомих людей та сам факт зберігання мисливської рушниці без відповідного дозволу свідчить про можливість підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

- слідчим суддею не враховано того, що підозрюваний ОСОБА_7 хоча і зазначив, що визнав свою провину, проте надав показання, які не відповідають дійсності, що свідчить про відсутність наміру допомагати у встановлені істини у кримінальному провадженні.

Посилаючись на викладене, прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.04.2024, без визначення розміру застави.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити, думку підозрюваного та захисника, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд виходить з того, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст. 29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Як видно з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався та врахував їх при постановленні ухвали.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Оскільки обґрунтованість підозри ОСОБА_7 в апеляційній скарзі не оспорюється, апеляційний суд не переглядає оскаржену ухвалу в цій частині і констатує, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування його підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за кваліфікуючими ознаками хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю вчиненого із застосуванням вогнепальної зброї є обґрунтованою.

Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що клопотанні слідчого не міститься обґрунтування ризиків, які виправдовують застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що підозрюваний має місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює по найму.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Водночас, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді/суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Апеляційний суд враховує, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину була доведена органом досудового розслідування у повному обсязі, про що також зазначено в оскаржуваній ухвалі.

Водночас, колегія суддів зауважує, що доказів того, що ОСОБА_7 протягом дії запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту вчинив дії, які перелічені у ст. 177 КПК України матеріали, надані апеляційному суду, не містять та прокурором не надані.

Окрім того, підозрюваний ОСОБА_7 двічі з`явився за викликом до апеляційного суду, для розгляду апеляційної скарги прокурора.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи прокурора відносно тяжкості інкримінованого злочину, в той же час зазначає, що тяжкість злочину законом визначається, як підстава для застосування будь-якого запобіжного заходу, а не лише взяття під варту.

Більш того, колегія суддів зауважує, що запобіжний захід не є покаранням за злочин.Його мета забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної або обвинуваченої особи.

Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_7 має задовільний стан здоров`я, під час проходження військової служби тяжко захворів, внаслідок чого в нього була ампутована нижня доля правової легені та він потребує постійного нагляду лікаря, що підтверджується відповідною медичною документацією, яка наявна у матеріалах справи.

Що стосується посилання прокурора відносно наявності ризиків незаконного впливу на свідків та ризиків знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення апеляційний суд зазначає, що існування вказаних ризиків повністю не виключається, разом з тим прокурором не надано жодних підтверджень порушень ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що під час апеляційного розгляду прокурор не надав суду доказів, які б вказували на те, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, не забезпечує достатнім чином виконання покладених на нього обов`язків.

Насамкінець, вищезазначені обставини в сукупності узгоджуються з європейськими стандартами та свідчать про обґрунтованість висновків слідчого судді про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту.

Відповідно доприписів п.1)ч.3ст.407КПК України,за наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна ухвалислідчого суддісуд апеляційноїінстанції маєправо залишити ухвалу без змін.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 у зв`язку з чим не вбачає підстав задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської обл. від 07.02.2024 якою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України застосований запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту строком до 07.04.2024 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4