Рішення

від 29.02.2024 по справі 610/1043/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/1043/21

№ 2/183/459/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -

за участю:

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Овдієнко Л.М.. -

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, як орган опіки та піклування, у якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, щодо дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 23 січня 2009 року його донька - ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилась донька ОСОБА_4 .

В 2009 році, коли відповідача було притягнуто до кримінальної відповідальності, то саме позивач зі своєю дружиною ОСОБА_6 допомагали доньці та онуці.

В 2011 році ОСОБА_2 повернувся після відбування покарання та почав проживати окремо від дружини з донькою, в невідомому місці, а потім ще декілька разів відбував покарання за злочини.

Від самого початку проживання однією сім`єю між подружжям були тривалі сварки, непорозуміння, що призвело до фактичного припинення стосунків між ними, тому рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 04.04.2019 року по справі № 610/488/19 шлюб між ними було розірвано.

Також згідно рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17.11.2011 року, ухваленого у справі № 2001/2-1233/11 з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_7 стягувалися аліменти на утримання доньки.

17 грудня 2020 року після тривалого та виснажливого лікування ОСОБА_7 померла.

З 2016 року ОСОБА_4 фактично проживає з позивачем. Спорів стосовно місця її проживання не було, відповідач не те що не заперечував, щоб дитина буде проживати із дідусем, а навіть не виявив будь-якого бажання щодо її відвідувань.

Батько дитини ніякої уваги їй не приділяє, свої батьківські обов`язки не виконує, ніякої допомоги не надає, аліменти не сплачує, погрожує дитині та негативно висловлюється на її адресу, життям доньки не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися з нею та приймати участь у її вихованні. На сьогоднішній день дівчина боїться батька та втілення його погроз, вона не відчуває до нього ніяких почуттів.

ОСОБА_2 відносно своєї доньки вчинялось психологічне насилля, що полягало у висловлюванні в її сторону нецензурної лайки та інших образ, за що останнього постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 25.02.2021 року притягнуто до адміністративної відповідальності.

У відповідності до інформації із офіційних загальнодоступних джерел - сайту Судова влада України ОСОБА_2 неодноразово притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, зокрема за вчинення насильства в сім`ї, несплату аліментів та за вчинення різного роду крадіжок.

Крім того, відповідач перебував на стаціонарному лікуванні в обласній психіатричній лікарні № 1.

Не дивлячись не зазначене, перепон щодо спілкування батька з дитиною позивачем не чинилося.

Позивач наголошує, що він має можливість та бажання піклуватися про свою онуку та забезпечувати її всім необхідним. ОСОБА_4 оточена любов`ю дідуся, який забезпечує її гідними умовами проживання та гармонійною атмосферою оточення. Між позивачем, його дружиною та онукою склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, її повноцінному світосприйняттю життя та оточуючих людей. Дитині вчасно проведені профілактичні щеплення, проводилися регулярні амбулаторні огляди, стан її здоров`я задовільний.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батька від виконання свого прямого батьківського обов`язку, у зв`язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду із відповідним позовом.

22 вересня 2021 року відповідачем по справі подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

19 грудня 2009 року, на підставі рішення Балаклійського міськвиконкому, ОСОБА_2 отримав ордер на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в яку вселився разом з дружиною та донькою. У 2011 році дружина почала перешкоджати відповідачу у користуванні квартирою, у зв`язку із чим він періодично мешкав у друзів та знайомих або залишався з ночівлею на роботі, тому був вимушений звернутися до суду із позовною завою про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області у цивільній справі № 610/3670/18 заявлені вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач запевняє, що твердження позивача, що він, як батько не приймав участі у вихованні дитини є помилковим.

Між сторонами по справі виник конфлікт, через методи виховання дитини, а саме через те, що відповідач зробив доньці зауваження у відповідь на її неналежну поведінку, що обернулось для нього неповагою з боку ОСОБА_4 та позовною заявою від її дідуся.

На теперішній час позивач має місце для проживання - житлову квартиру, працює без оформлення трудових відносин, має постійний дохід, якого вистачає для утримання всієї сім`ї. За місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має гарний стан здоров`я, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає.

Станом на 08.01.2021 року виконавче провадження по виконавчому листу № 2001/2-1233/11, виданому Балаклійським районним судом Харківської області від 25.03.2019 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання доньки закрите.

Позивачами не надано доказів щодо винних дій ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки, а саме притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, звернення до поліції щодо вчинення протиправних дій відносно дитини, наявності кримінальних проваджень, вироків суду тощо.

Також матеріали справи не містять даних щодо застосування заходів впливу у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків та їх безрезультатності щодо ОСОБА_2 як батька.

Даних щодо наявності психічних захворювань, перебування на обліку лікаря-нарколога, зловживання спиртними напоями матеріали справи не містять; позивачем не було наведено будь-яких затримань з цього приводу або вчинення протиправних дій з його боку.

Підсумовуючи наведене відповідач зазначає, що він має все необхідне для прийняття участі у вихованні доньки та відсутні будь-які обставини, що призвели до прийняття крайнього заходу, а саме позбавлення його батьківських прав.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 11 травня 2021 року відкрито загальне позовне провадження по справі (а.с. 45 т. 1).

Згідно з розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 року № 11/0/9-2 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Балаклійського районного суду Харківської області була змінена та визначена за Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області (а.с. 26 т. 2).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2023 року головуючою суддею по справі призначено Сороку О.В. (а.с. 28 т. 2).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року прийнято цивільну справу до свого провадження (а.с. 29 т. 2).

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення про те, що його донька ОСОБА_7 мала ряд захворювань з дитинства, однак, завагітнівши від ОСОБА_2 , створила повноцінну сім`ю, в якій народилася ОСОБА_4 . З самого початку їх подружнього життя, між чоловіком та дружиною не було порозуміння щодо спільного проживання, щодо виховання дитини. Так, дійсно, ОСОБА_2 видали ордер на житло (житлову квартиру за АДРЕСА_1 ), але ж цей ордер був виданий на сім`ю, в якій уже народилася дитина. Батько дитини не піклувався про свою сім`ю, не створював необхідних умов для проживання дитини в родині. Навпаки, почав вчиняти крадіжки, був притягнутий до кримінальної відповідальності, внаслідок чого відбував покарання в місцях позбавлення волі. В цей час дитини проживала з матір`ю, яка продовжувала виховувати дитину за його допомогою. Коли дитина пішла до першого класу, ОСОБА_5 , за станом свого здоров`я, вже не могла забезпечити повноцінне навчання дитини, перевірку домашнього завдання тощо. Ними було прийняте рішення про те, щоб малолітня ОСОБА_4 залишилася проживати в його сім`ї, і дійсно майже всі обов`язки по вихованню дитини на себе взяла його цивільна дружина ОСОБА_6 . Після звільнення відповідача з місць позбавлення волі відповідач не бажав ні утримувати свою дитини, ні приймати участь у її вихованні. При цьому був обізнаний, що дитина проживає у дідуся і бабусі, які забезпечують її всім необхідним, йому не чинилося перешкод у вихованні дитини, він періодично зустрічався з дитиною, проводив певний час наодинці з нею. Ще при житті матері ОСОБА_2 вселився до квартири, яку він отримував на сім`ю, життя з ним стало нестерпним, внаслідок чого ОСОБА_5 змушена була залишити цю квартиру, а ОСОБА_2 в цей час зайняв кімнату ОСОБА_4 , почав облаштовувати своє особисте життя, не сплачував аліменти на утримання дитини, не допомагав іншим чином. Коли померла ОСОБА_5 , ОСОБА_4 почала благати їх не віддавати її батькові. В свою чергу, ОСОБА_2 оформив на своє ім`я пенсію, в зв`язку з втратою годувальника, кошти, які повинна була отримувати ОСОБА_4 , використовував на свій розсуд, а всі витрати на утримання дитини ніс він та його дружина. Так, дійсно ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 мобільний телефон, який необхідний був для навчання дистанційно. Таке життя у них продовжувалося до тих пір, коли ОСОБА_2 не звинуватив свою доньку у негідній поведінці, почав її ображати, принижувати, вчинив психологічне насилля. Дівчинка дуже тяжко перенесла ці образи, почала уникати будь-якої зустрічі та спілкуванню з батьком, тому ним і було прийняте рішення про звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

В подальшому позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Надав пояснення про те, що дійсно в його житті був період, коли він відбував покарання в місцях позбавлення волі, а його дружина ОСОБА_5 в цей час почала вести аморальний спосіб життя, налаштовувала дитину проти батька. Коли він звільнився з місць позбавлення волі, йому не було де жити, оскільки ОСОБА_5 проживала у їх квартирі з іншим чоловіком, а дитину віддала своєму батькові та його дружині, які не здатні виховувати дитину, виховували і продовжують виховувати її, дозволяючи їй багато свободи. Він змушений був вселитися в квартиру за рішенням суду, однак готовий був проживати у своїй квартирі разом з дочкою. ОСОБА_4 не виявляла бажання з ним жити і залишатися в їх помешканні. Відповідач наполягав протягом всього судового розгляду, що дідусь та його дружина вжили всіх заходів, щоб налаштувати дитину проти нього, навчили її використовувати його задля отримання тільки якихось благ, і не виховують її в дусі поваги до нього, як до батька. В свою чергу, відповідач не спростовував того факту, що одного разу він дуже розлютився на свою дочку, висловлював ті погрози та образливі слова в її сторону, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення психологічного насилля. Так, гуляючи з дитиною у парку, остання каталася на велосипеді, а йому залишила свій телефон. Він подивився її особисті переписки з однолітками та виявив в одному з месенджерів інтимне фото своєї малолітньої дочки. ОСОБА_4 почала все заперечувати, тому він розлютився і вирішив повідомити про цей випадок дідуся та бабусю, щоб вони розуміли, що не гідно виховують свою онучку, яка, на його думку, зростає дуже розкутою. Відповідач вважає, що проживаючи з ним, він би не дозволив дочці таких вільностей, вона була б контрольованою та більше приділяла уваги навчанню тощо. Також відповідач не спростовував того факту, що мав заборгованість по аліментам на момент смерті дружини, після її смерті отримує соціальну допомогу на дитину, у зв`язку із втратою годувальника, наполягав, що ці кошти використовує тільки на потреби дитини, купив їй планшет, меблі, які знаходяться у квартирі, де він та його дочка зареєстровані, купував одяг. Також відповідач звернув увагу суду на те, що коли почалася збройна агресія російської федерації та м.Балаклія було окуповане, він не заперечував проти того, щоб його дочка виїхала за межі території України. При цьому, вважає, що його дочка ОСОБА_4 за цей час стала ще більше хитрішою та використала його задля того, щоб повернутися до України за його допомогою, оскільки для повернення в Україну слід було отримати від нього нотаріальну довіреність. Тільки з його допомогою вона змогла отримати паспорт та можливість перетнути кордон України. Також відповідач не спростовував того факту, що він також виїхав з м.Балаклія, отримував допомогу, як внутрішньо переміщена особа, як на себе, так і на свою дочку, яка залишається з ним зареєстрованою. З цих коштів він купував подарунки дочці, відсилав їх на її адресу. Вже після повернення в Україну ОСОБА_4 знову повернулася до свого звичного життя, веде себе розкуто та вільно, гуляючи в різних компаніях, проводячи час на свій розсуд та безконтрольно.

Представник відповідача під час судового засідання надав пояснення по суті справи, заперечив щодо задоволення заявлених позивачем вимог, з підстав викладених у відзиві, звернув увагу, що його довіритель бажає виховувати свою дочку, вживає всіх заходів для налагодження з нею стосунків, бореться за свою дитину, однак вважає, що виключно дідусь та його дружина негативно налаштовують дитину проти батька.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримала, надала детальні пояснення щодо обставин, які призвели до позбавлення батьківських прав, щодо заходів, які вживалися до батька до звернення до суду, і не дали позитивних результатів. Представник третьої особи вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, перш за все, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_6 надала суду показання про те, що вона з самого народження ОСОБА_4 опікується про неї, опікувалася і її батьками, поважала вибір ОСОБА_5 , яка вирішила народжувати дитину, не дивлячись на те, що сама була інвалідом з дитинства, допомагала сім`ї в отриманні житла, його облаштуванні тощо. Коли ОСОБА_2 відбував покарання в місцях позбавлення волі, дитина багато часу проводила з ними, а коли пішла до першого класу, то матір дитини самотужки не змогла з нею справлятися, тому і було прийняте рішення забрати ОСОБА_4 до їх сім`ї, а з матерю вона залишалася на вихідні. ОСОБА_2 знав, що дитини проживає з ними, йому забезпечувалися умови для їх зустрічей, однак він дуже був ображений на ОСОБА_5 , яка не хотіла з ним жити, тому всю свою злість він почав вимощувати на дитині, а після смерті ОСОБА_5 , взагалі використав дитину лише для збагачення, бо отримуючи допомогу в зв`язку із втратою годувальника, використовував ці кошти не на потреби сім`ї, а на власні. Також свідок надала показання про всі події психологічного насилля над дитино, які вчиняв ОСОБА_2 особливо після смерті ОСОБА_5 .

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_8 охарактеризувала ОСОБА_2 , як відповідального та турботливого батька, який сам опинився у складних життєвих обставинах.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилась донька ОСОБА_4 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Балаклійського районного управління юстиції Харківської області видано свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с. 11 т. 1).

19 грудня 2009 року ОСОБА_2 Виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Балаклея видано ордер на право зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , де відповідач проживав разом із дружиною та донькою (а.с. 92 т. 1).

Однак з 2011 року ОСОБА_5 чинила йому перешкоди у користуванні житловою квартирою, у зв`язку із чим з метою їх усунення ОСОБА_2 звернувся з відповідним позовом до суду. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 02.04.2019 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі (а.с. 93-94 т. 1).

Відповідно до рішення суду від 17.11.2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 16 т. 1).

Зазначене судове рішення відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого в нього виникла заборгованість по сплаті аліментів за період з жовтня 2011 по листопад 2020 року у розмірі 177 666,91 грн. (а.с. 18-19 т. 1).

04.04.2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було розірвано (а.с. 14-15 т. 1).

Згідно довідки № 268136 до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 12.09.2019 року, ОСОБА_7 є інвалідом 3 групи з дитинства (а.с. 13 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 30 років ОСОБА_7 померла, що підтверджено свідоцтвом серії НОМЕР_2 , виданим Балаклійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с 12 т. 1).

Судом встановлено, не спростовано сторонами, що ОСОБА_4 ще до смерті ОСОБА_5 проживала у родині дідуся ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Після смерті своєї матері ОСОБА_4 залишилася проживати там же, що встановлено із акту-обстеження, складеного депутатом Балаклійської міської ради у присутності свідків 16 березня 2021 року (а.с. 20 т. 1).

ОСОБА_4 навчається у Балаклійській загальноосвітній школі № 2. За місцем навчання характеризується загалом позитивно, сумлінно виконує доручення вчителів, має охайний зовнішній вигляд, повністю виконує правила поведінки у школі, до дорослих та оточуючих ставиться з повагою. Вихованням дівчини займаються бабуся ОСОБА_6 з дідусем ОСОБА_1 , які цікавляться успіхами онуки та піклуються про стан її здоров`я, стосунки між членами сім`ї теплі, доброзичливі, довірливі (а.с. 24 т. 1).

ОСОБА_1 працює в Комунальному підприємстві «Балаклійський Житлокомунсервіс» Балаклійської міської ради Харківської області на посаді водія автотранспортних засобів 3 класу служби санітарної очистки з 05 серпня 2013 року. За час роботи зарекомендував себе як сумлінний і відповідальний працівник, всю необхідну роботу виконує якісно і в строк, користується авторитетом у колег та має добрі взаємовідносини з колективом (а.с. 23 т. 1).

ОСОБА_6 працює на Державному підприємстві «Балаклійський ремонтний завод» прибиральником службових приміщень відділу матеріально-технічного постачання. В 1980 році закінчила Харківське поліграфічне технічне училище № 26 за спеціальністю палітурник.

Трудову діяльність на Державному підприємстві почала з січня 1995 року друкарем високого друку. З липня 2012 року переведена прибиральником службових приміщень відділу матеріально-технічного постачання.

Працюючи на вказаних посадах, ОСОБА_6 зарекомендувала себе старанною, дисциплінованою, сумлінною працівницею.

ОСОБА_6 відповідально ставиться до виконання своїх безпосередніх обов`язків, зауважень та нарікань немає. Має добрі, поважні стосунки з іншими працівниками (а.с. 26 т. 1).

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають гарний стан здоров`я, на обліку у лікаря-психіатра/нарколога не перебувають, зазначене підтверджено відповідними довідками (а.с. 27, 28 т. 1).

Позивач має власний достатній для забезпечення дитини дохід (а.с. 29 т. 1).

Із довідки Балаклійської загальноосвітньої школи № 2 № 26 від 23.03.2021 року, встановлено, що ОСОБА_2 за період з червня 2020 року по теперішній час виховання доньки не займається: успіхами у школі не цікавиться, батьківські збори не відвідував жодного разу, з класним керівником директором школи з приводу навчання та відвідування донькою закладу освіти не спілкується (а.с. 25 т. 1).

У дитинстві ОСОБА_2 був позбавлений батьківського піклування та перебував у Балаклійській допоміжній школі-інтернаті, де зарекомендував себе з негативного боку, а саме: мав сексуальні відхилення, дуже часто бував у заторможеному стані, під час якого розмовляв сам із собою, мав суїцидальні нахили, часто писав листи із погрозами вбити себе та умовами до дорослих, мав схильність до крадіжок і брехні. На зауваження дорослих реагує неадекватно (а.с. 32 т. 1).

З 24 листопада 2009 року по 10 грудня 2009 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у обласній психіатричній лікарні № 1 (а.с. 30).

10 лютого 2019 року о 23:50 ОСОБА_2 вчинив сварку зі своєю дружиною, під час якої виражався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру, однак від адміністративної відповідальності відповідач був звільнений у зв`язку із малозначністю правопорушення (а.с. 36 т. 1).

22 травня 2020 року Балаклійським районним судом Харківської області на ОСОБА_2 , внаслідок несплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , накладено адміністративне стягнення передбачене ч. 1 ст. 183-1 КУпАП у вигляді суспільно корисних робіт на строк 200 (двісті) годин (а.с. 35 т. 1).

Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 25 лютого 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насилля, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю доньки ОСОБА_4 (а.с. 34 т. 1).

Крім того, ОСОБА_2 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2,3 ст. 185 КК України, та відбував покарання у місцях позбавлення волі (а.с. 39-40 т. 1).

Згідно акту обстеження умов проживання від 01 березня 2021 року, встановлено, що стосунки між батьком та донькою напружені, дитина разом із ним не проживає. З ОСОБА_2 проведено профілактично-роз`яснювальну роботу, попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків (а.с. 57 т. 1).

ОСОБА_4 виявила бажання проживати у родині дідуся, де для неї створено необхідні умови проживання, стосунки у сім`ї задовільні, вказане підтверджується актом обстеження умов проживання від 02 березня 2021 року (а.с. 59 т. 1).

Із пояснень наданих дитиною від 02.03.2021 року встановлено, що з батьком проживати ОСОБА_4 не хоче, оскільки відповідач застосовує на її адресу та на адресу її родичів нецензурну лайку й інші образливі слова, б`є дитину по потилиці, обмежує її дозвілля та спілкування з подругами (а.с. 60 т. 1).

Директор Балаклійської загальноосвітньої школи № 2 11 березня 2021 року надала Начальнику служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області свідчення стосовно ситуації, що склалась у родині її учениці ОСОБА_4 та зазначила, що вихованням дівчинки займалась мати, батько з родиною не проживав, вихованням доньки займався періодично. У родині склалася складна життєва ситуація. З слів батька мати вела асоціальний спосіб життя, але представники школи при перевірці умов проживання дитини, ніяких порушень не виявили.

ОСОБА_4 проживала з матір`ю, дідусь з бабусею допомагали своїй донці ОСОБА_5 утримувати та виховувати онуку (а.с. 61 т. 1).

За місцем проживання ОСОБА_2 зарекомендував себе з посереднього боку, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, з сусідами стосунки підтримує, активну участь у громадському житті міста не приймає (а.с. 95 т. 1).

На підтвердження виконання своїх батьківських обов`язків, відповідачем долучено до справи копії товарних чеків за період часу з 12.07.2017 по 22.05.2020 роки на оплату додаткових занять дитини з англійської мови, канцелярії та медикаментів (а.с. 112-118 т. 1).

Крім того, ОСОБА_2 надано ксерокопії матеріалів, зареєстрованих до ІПНП «Єдиний облік», та поданих ним відносно ОСОБА_7 , за період з 2016 по 2020 роки, стосовно вчення нею перешкод відповідачу у користуванні квартирою та спілкуванні з їх спільною донькою (а.с. 119-153 т. 1).

Аналіз всіх поданих письмових доказів свідчить про те, що відповідач не належно ставиться до своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки.

Судом також було досліджено скріншоти текстових повідомлень відповідача направлені ним своїй донці та колишній дружині в мессенджерах, в яких було зафіксовано: прямі погрози застосування фізичного та економічного насилля; погрози життю та здоров`ю дитини та її родичам; цькування, ненормативні слова та лайку у її бік. Між тим, серед переліченого наявні також повідомлення із вибаченнями батька, спроби вийти на зв`язок із донькою та пропозиції допомоги.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з п. 15, 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття та ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, визначений ст. 164 Сімейного кодексу України. Мати (батько) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він):

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини;

- жорстоко поводяться з дитиною;

- є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, такий перелік має виключний характер. Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати системний та постійний характер, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку в особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікую і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27 лютого 1991 року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що відповідач не тільки свідомо ухиляється від виконання обов`язків з виховання дитини, визначених ст. 150 СК України, а ще й негативно впливає на моральний стан дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання.

Таким чином, з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.

ВС підкреслив, що аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Також ВС зазначив, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Так, у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18) про позбавлення батьківських прав, аналізуючи положення: частин першої та другої статті 171 СК України про те, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї, і що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання; статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю; статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей про те, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу,

В судовому засіданні була з`ясована думка самої дитини щодо питання позбавлення батьківських прав її батька. ОСОБА_4 вільно висловила свої погляди щодо кожного питання, яке вирішувалося та встановлювалося судом. ОСОБА_4 проживати з батьком не бажає, оскільки він вселився в квартиру, зайняв ту кімнату, яку було виділено їй. На думку неповнолітньої, спільне проживання з батьком для неї може закінчитися лише тим, що вона залишиться замкнутою в квартирі, єдиним бажанням батька є закрити її від усіх, не дозволяти спілкуватися ні з ким, обмежити будь-яке пересування містом, та спілкування з рідними, однолітками, проведення дозвілля і таке інше. Особливу увагу дитина звернула на ту подію, яка сталася між нею та батьком у її малолітньому віці, коли вона ще не досягши 11-річного віку, погодилася піти гуляти з батьком, кататися на велосипеді. Так, дійсно вона залишилася свій телефон батькові, коли вона повернулася, він показав фото оголеної частини жіночого тіла, досить дорослої сформованої жінки, і запитав: «Що це?». Вона відповіла, що не знає, він розлютився, почав погрожувати, що розкаже всім про те, що вона розповсюджує свої інтимні фото. Не розуміючи про що взагалі йде мова, в силу свого малолітства, вона повернулася додому, однак нікому про цю подію не розповіла, та стала сама уникати зустрічей з батьком. На день її 11 року народження, коли всі рідні зібралися вдома, прийшов і її батько, який замість привітання, почав усіх присутніх звинувачувати у тому, що вони виховують дитину, яка веде розпусний спосіб життя, називав її такими словами, які вона не чула взагалі в своєму житті, почав усім розповідати про якій інтимні фото. На сьогоднішній день дитина, що досягла 14 років, розуміє, що її батько використав якесь інтимне фото дорослої жінки, щоб навмисно спровокувати конфлікт, звинуватити її у тому, чого насправді не існує та не могло існувати взагалі. Дівчинка повідомила, що ніколи не була об`єктом батьківської уваги та піклування, він ніколи не цікавився ні її життям, ні її досягненнями у навчанні і суспільному житті ставиться до неї лише, як до легковажної жінки. Також, ОСОБА_4 надала пояснення про те, що під час окупації м.Балаклія, весь тягар на себе взяла її бабуся - ОСОБА_6 . Деякий час вони залишалися в місті, хоча її батько виїхав з міста, оформив допомогу переселенця і на неї також, однак не попіклувався про її фізичну безпеку. Разом з бабусею вони вирішили виїхати до Італії, де проживає її тітка, змушені були піки виходити з м.Балаклія, проходити через російські блокпости в сторону не окупованої частини України, долати велику відстань та страх за своє життя. Деякий час вона проживала в Італії, продовжувала дистанційне навчання в ліцеї, однак дуже хотіла повернутися в рідне місто, де весь цей час залишався проживати її дідусь. На той момент їй виповнилося 14 років і перетин кордону з Україною мав би відбуватися за паспортом, який вона не встигла отримати, коли залишали Україну. Саме тому, вона вийшла на зв`язок з батьком, який, також у цей час, почав спілкуватися з нею телефонним зв`язком, цікавитися її життям. Батько дав відповідну довіреність на оформлення документів, і вона повернулася до м.Балаклія, де продовжує навчатися, однак залишилася проживати у дідуся та бабусі. Між тим, налагодити відносини з батьком так і не вдалося, оскільки він до неї ставиться лише, як до легковажної жінки, продовжує їй погрожувати, шантажувати випискою з квартири.

В свою чергу, протягом судового розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що ним періодично чи систематично надається допомога дитині.

Посилання відповідача на те, що дідусь та бабуся перешкоджають йому у виконанні своїх обов`язків щодо дитини, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Саме дідусь та ОСОБА_6 протягом тривалого часу вживають всіх заходів для забезпечення як найкращих умов для розвитку дитини, матір за життя спонукала батька до вжиття і ним цих заходів, звертаючись до правоохоронних органів зі зверненнями, саме в інтересах дитини, задля отримання підтримки, встановленої законом та рішенням суду щодо обов`язку батька утримувати свою дитину.

Отже, оцінивши подані докази, у своїй сукупності, суду в достатній мірі доведено, що батьком тривалий час не вживалися заходи, направлені на виховання своєї дитини, внаслідок чого між батьком та дитиною втрачений сімейний та духовний зв`язок.

Кожна ініціатива батька, яку він розцінює, як своє право на виховання дитини, призводить до психологічного насилля дитини.

До методів та способів виховання дівчинки, яка залишилася без материнської уваги в малолітньому віці, сторони відносяться кардинально по різному.

Так, батько дитини поважає виключно своє право на виховання дитини, а дідусь, в сім`ї якого залишися проживати дитина з малолітнього віку, протягом тривалого часу, забезпечив якнайкращі умови, при яких дитина мала можливість розвиватися в атмосфері любові та поваги, перш за все, інтересів самої дитини.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В свою чергу, відповідачем по справі суду не надано жодного належного та допустимого, в розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказу на спростування обставин, викладених в позові.

Рішеннями виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області від 19 травня 2021 року та Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 04 грудня 2023, визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 (а.с. 52-53 т. 1, 56-59 т. 2).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що спроби відповідача налагодити із донькою стосунки, повністю знівельовані його ухиленням від виконання батьківських обов`язків та періодичним застосуванням до неї психологічного насилля. Родинний зв`язок між дитиною та батьком повністю втрачено.

Саме тому, виходячи з якнайкращого забезпечення прав, свобод та інтересів дитини, позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 89, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 гривень (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .

третя особа - Виконавчий комітет Балаклійської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 04058628, адреса:вулиця Центральна, будинок 16, місто Балаклія, Харківська область, 64207.

Суддя Сорока О.В.