Рішення

від 15.03.2024 по справі 626/3931/23

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/3931/23

Провадження № 2/626/150/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2024 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Скачко Т.А.,

розглянувши цивільну справу за позовом керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ :

Керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради Харківської області звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером: 6323384500:05:000:0117, з одночасним демонтажем пересувної металевої споруди розміром 4,5 м *2,4 м., розташованої на відстані 3,6 м. від дзеркала водойми поблизу (ставку) поблизу с.Берестовенька Красноградського району, Харківської області.

В обґрунтування позову керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської області вказав, що Красноградською окружною прокуратурою Харківської області виявлено порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки державної форми власності. Так, ОСОБА_1 , у період часу з 2019 року по теперішній час, самовільно зайняв земельну ділянку з кадастровим номером 63233844500:05:000:0117 в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі водного об`єкту (ставку), яка розташована в межах с.Берестовенька Красноградського району. Продовжуючи свій злочинний злочинний умисел , у період з 2019 року по теперішній час , ОСОБА_1 в прибережній захисній смузі на відстані 3,6 м. від дзеркала вродойми на змельній ділянці з кадастровим номеро 6323384500:05:000:0117, що знаходиться в межах с.Берестовенька Красноградського району Харківської області, встановив металеву пересувну споруду розміру 4,5*2,4 м., чим порушив вимоги ст.ст.60, 61 ЗК України, ст.ст. 87,88,89 Водного кодексу України, щодо обмеження використання земельних ділянок прибережних захисних смуг навоколо водойм, та інших вимог вищевказаних Законів.

За вказаним фактом СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області 09.02.2022 року повідомлено про підозру ОСОБА_1 за ч.2 ст. 197-1 КК України та обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості 14.02.2022 року направлено до Красноградського районного суду Харківської області для розгляду по суті.

Вироком Красноградського районного суду 15.06.2022 року ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.197-1 КК України до 3 років обмеження волі та звільнено від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік. Вказаний вирок набрав законної сили 18.07.2022 року.

Після ухвалення вказаного вироку, ОСОБА_1 як власник споруди будь-яких заходів до її демонтажу не здійснював. Вказане стало підставою для звернення керівника Красногражської окружної прокуратури з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з кадастровим номером 63233844500:05:000:0117 з одночасним демонтажем пересувної метелевої споруди розміром 4,5*2,4, розташованої на відмтані 3,6 м. від дзеркальної водойми (ставку) поблизу с.Берестовенька Красноградського району Харківської області.

Прокурор Красноградської окружної прокуратури клопотав про задоволення позовних вимог, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Так як відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомленийі у встановленому порядку, до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши докази, надані сторонами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що вироком Красноградського районного суду від 15.06.2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України та призначено покаранння у у вигляді 3-х років обмеження волі, від відбування покарання звільнений з призначенням іспитового строку тривалістю 1 рік.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 2019 року, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, діючи всупереч вимогам ст.113, 116,123-126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також статей60,61 Земельного Кодексу України, в порушенняст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у порушення ст.ст.87,88,89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, а також вказаними статями, передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, самовільно зайняв земельну ділянку з кадастровим номером 6323384500:05:000:0117 в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі, водного об`єкту (ставку), яка розташована в межах с.Берестовенька Красноградського району Харківської області.

Продовжуючи свій злочинний умисел у період часу з 2019 року за відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або передання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї та державної реєстрації, в порушенняст.34Закону України"Прорегулювання містобудівноїдіяльності" та "Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт", затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466, що передбачають загальний порядок видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт, без отримання вказаного дозволу відповідного органу, ОСОБА_1 в прибережній захисній смузі на відстані 3,6 м. від дзеркала водойми на земельній ділянці з кадастровим номером 6323384500:05:000:0117, що знаходиться в межах с.Берестовенька, Красноградського району Харківської області, встановив металеву пересувну споруду, розміром 4,5 х 2,4 м., чим порушив вимоги ст.60,61 Земельного кодексу України, ст.ст.87,88,89 Водного кодексу Українищодо обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм, та інших вимог вищевказаних Законів.

Як встановлено вироком, відповідач самовільно зайняв земельну ділянку з кадастровим номером 63233844500:05:000:0117 в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі водного об`єкту (ставку), яка розташована в межах с.Берестовенька Красноградського району. Окрім того, на вказаній самовільно зайнятій земельній ділянці, наявна металева пересувна споруда розміру 4,5*2,4 м , на яку відсутні правовстановлюючі документи.

У справі, що розглядається, позов пред`явлено Красноградською окружною прокуратурою з підстав порушення ОСОБА_1 права власності Красноградської ОТГ. На думку позивача, дії відповідача із самовільного зайняття земельної ділянки порушують право територіальної громади, як її власника, на самостійне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Тобто позов про приведення до попереднього стану земельної ділянки обумовлено як реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, так і захистом комунальної власності, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.

Отже, оскільки Красноградська окружна прокуратура в позовній заяві наголошувала, що позовні вимоги пов`язані з реалізацією Красноградською міською радою як органом місцевого самоврядування права комунальної власності на землі відповідного населеного пункту, цей спір стосується цивільних прав територіальної громади, тобто є приватноправовим. Захист приватних (цивільних) прав відбувається у цивільному судочинстві.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 523/11508/18 (провадження № 14-336цс19).

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (частини перша, друга статті 83 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно до закону є правомірними.

Частина 2 статті 152 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За правилами статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року, справа № 725/5630/15-ц, провадження № 14-341цс18 зазначила, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом, Красноградська окружна прокуратура просила винести рішення про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відповідачем шляхом демонтажу пересувної металевої споруди розміром 4,5 м *2,4 м., розташованої на відстані 3,6 м. від дзеркала водойми поблизу с.Берестовенька Красноградського району, Харківської області.

Враховуючи все вище вказане, керівником Красноградської окружної прокуратури було подано позов в інтересах Красноградської міської ради Харківської області, наявність підстав для звернення підтверджено копіями запитів та відповідей.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що факт самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки підтверджується матеріалами справи, беручи до уваги, що з моменту винесення вироку і до моменту пред`явлення позову до суду, відповідачем не було спричинено жодних дій направлених на звільнення самовільнозайнятої земельної ділянки з одночасним демонтажем металевої споруди, суд вважає, що позовні вимоги керівника Красноградської окружної прокуратури є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне покласти судовий збір на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 280-282ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 6323384500:05:000:0117, з одначасним денмонтажем пересувної металевої споруди 4,5 м.*2,4 м., розташованої на відстані 3,6 м. від дзеркала водойми (ставку) поблизу с.Берестовенька Красноградського районону, Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Харківської обласної прокуратурі (Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) суму сплаченого при поданні позову судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Красноградським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя