Рішення

від 14.03.2024 по справі 703/5688/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/5688/23

2/703/267/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Дегтярь Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду засідань м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Смілянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , Смілянський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області про оспорювання батьківства та виключення запису про батьківство з актового запису про народження дитини,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд виключити його із актового запису про народження ОСОБА_4 та звільнити його від заборгованості по аліментам.

Позовні вимоги мотивував тим, що з 24 червня 2006 року по 24 квітня 2012 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . З 11 лютого 2009 року по 10 січня 2012 року він відбував покарання в місцях позбавлення волі на території РФ та 1 раз дружина приїздила до нього на побачення та після цього стверджувала, що дитина його. Однак в квітня 2023 року ОСОБА_3 зателефонувала до нього та повідомила, що дитина ОСОБА_6 не є його донькою. З метою перевірки сказаного він замовив генетичне дослідження, яке підтвердили, що він дійсно не є біологічним батьком дитини. Окрім того рішенням суду від 12 жовтня 2021 року з нього стягнуто аліменти на утримання доньки та на даний час в нього існує заборгованість яку просить суд скасувати.

Ухвалою судді від 21 листопада 2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 18 січня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явився.

Представник позивача, адвокат Багмет Н.М. в судове засідання не зявилась, надала до суду заяву в якій підтримала вимоги та просила їх задовільнити з підстав наведених у позові та провести розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій вказала, що позовні вимоги визнає повністю та просить провести розгляд справи у її відсутність.

Від начальника Смілянського ВДРАЦС у Черкаському районі Черкаської області надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутність представника відділу та про те, що вони не заперечують проти позовних вимог.

Представник Смілянського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області в судове засідання не з`явився.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій вказала, що не заперечує проти позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 дійсно не є біологічним батьком її доньки ОСОБА_7 та просила проводити розгляд справи у її відсутність.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Врахувавши позицію позивача та його представника, відповідачки та третіх осіб, висловлену письмово, перевіривши викладені у заяві по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 24 червня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який рішенням суду від 24 квітня 2012 року розірвано, що підтверджуєтьсяВитягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 16 червня 2023 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 серпня 2016 року ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 , батьком якої записано: ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_3 .

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 , народились у період перебування позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2021 року батьків дитини ОСОБА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позбавлено батьківських прав. Цим же рішенням з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частини всих видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Починаючи з 28 липня 2021 року і до досягнення дочкою повноліття.

З листа служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради № 493-01/02-09 від 11 серпня 2023 року вбачається, що рішенням виконавчого комітету мілянської міської ради від 09 грудня 2021 року № 566 «Про встановлення опіки над ОСОБА_4 » встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначено ОСОБА_2 опікуном відносно дитини.

На виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2021 року видано виконавчий лист.

З листа ВДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області від 16 січня 2023 року за № 3919 вбачається, що на виконанні у державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 від 15 грудня 2021 року з виконання виконавчого листі Смілянського міськрайонного суду № 703/2434/21 від 25 листопада 2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь закладу або особи на утриманні якої буде перебувати дитина, аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 липня 2021 року і до досягнення дочкою повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, наданим державним виконавцем Смілянського ВДВС, станом на 31 грудня 2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів на доньку ОСОБА_8 в розмірі 35019 грн. 04 коп.

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що в квітні 2023 року з телефонної розмови з ОСОБА_3 дізнався, що не є біологічним батьком дитини ОСОБА_7 та з метою перевірки вказаного провів генетичне дослідження, яке підтвердило, що він дійсно не батько, тому змушений був звернутись до суду із даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ст. 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена у шлюбі. Проте, батько дитини має право оспорити батьківство.

Як було встановлено судом вище, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народились у період перебування позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Про правильність застосування норм права свідчить постанова ВС від 06 квітня 2021 року у справі № 676/1200/20, провадження № 61-588св21.

Зміст статті 136 СК України свідчить, що підставою для оспорювання презумпції батьківства є невідповідність встановленого батьківства факту біологічного походження. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей з актового запису про народження дитини. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

При вирішенні спору про оспорювання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

ЄСПЛ вказував у своїй практиці, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07.05.2009).

Висновок судово - медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства.

Експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази.

Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини.

Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 399/1029/15-ц, від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18, від 19 травня 2021 року в справі № 207/789/19.

З висновку генотипоскопічного експертного дослідження проведеного медико - генетичним центром «Мама Папа» № 39356 від 05 вересня 2023 року вбачається, що ймовірність батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 складає 0%.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4, п. 3 - 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Аналізуючи вище викладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, у зв`язку з відсутності клопотань сторін про проведення будь - яких інших експертиз задля можливості встановлення кровного споріднення між позивачем та дитиною, суд визнає факт відсутності кровного споріднення дитини з її батьком та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Про правильність застосування даних норм права свідчать постанови Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 211/5987/16-ц, провадження № 61-11918св21, від 23 вересня 2021 року у справі № 676/1503/19, провадження № 61-5424св21.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини питання оскарження батьківства включається до кола питань приватного життя, які захищаються ст. 8 Конвенції. Дитина має право підтримувати відносини зі своїм біологічним батьком, а юридичне батьківство може бути оскаржено, якщо воно не відповідає біологічному (Справа «Shofman v. Russia»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року у справі «Яггі проти Швейцарії», суд відзначив, що людина, котра намагається встановити своє походження, реалізує життєвий інтерес, який захищається Конвенцією та полягає в отриманні правдивої інформації, котра може допомогти встановити факт, що стосується важливого аспекту її особистої ідентичності.

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, встановлення, чи є особа біологічним батьком, окрім захисту немайнового права самої особи, яка записана батьком дитини, відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 136 СК України, також є і в інтересах самої дитини, оскільки може представляти важливість з точки зору історії її хвороб, донорства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Згідно з п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» (далі - Правил) підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану, зокрема, є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно з п. 2.16.2. Правил за наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду.

Щодо позовної вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, суд зазначає наступне.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2021 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частини всих видів його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Починаючи з 28 липня 2021 року і до досягнення дочкою повноліття.

З листа ВДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області від 16 січня 2023 року за № 3919 вбачається, що на виконанні у державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 від 15 грудня 2021 року з виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду № 703/2434/21 від 25 листопада 2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь закладу або особи на утриманні якої буде перебувати дитина, аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 липня 2021 року і до досягнення дочкою повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, наданим державним виконавцем Смілянського ВДВС, станом на 31 грудня 2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів на доньку ОСОБА_8 в розмірі 35019 грн. 04 коп.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв`язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо).

Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

У відповідності до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Позивач, як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, посилається на те, що він не є біологічним батьком дитини.

Позовні вимоги позивача в частині виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, у зв`язку з тим, що він не є біологічним батьком дитини задоволено, що підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дитини ОСОБА_7 .

Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дитину, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки.

Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дитини ОСОБА_7 , а тому суд вважає, що позов в частині звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів підлягає до задоволення.

Про правильність застосування даних норм права свідчить постанова Верховного суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20, провадження № 61-19171св20.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Смілянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , Смілянський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області про оспорювання батьківства та виключення запису про батьківство з актового запису про народження дитини - задовольнити повністю.

Виключити запис про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Боровіца Чигиринського району Черкаської області, громадянина України, як про батька з актового запису № 420, складеного 25 серпня 2011 року Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звільнити ОСОБА_1 , від сплати заборгованості з аліментів за виконавчим листом 703/2434/21 від 25 листопада 2011 року, виконавче провадження № НОМЕР_4 від 15 грудня 2021 року.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/2434/21 від 12 жовтня 2021 року.

Виконавчий лист № 703/2434/21 від 12 жовтня 2021 року виданий Смілянським міськрайонний судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта - НОМЕР_3 , на користь закладу або особи на утриманні якої буде перебувати дитина, аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 липня 2021 року і до досягнення дочкою повноліття повернути на адресу суду після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: В. О. Прилуцький