Рішення

від 29.02.2024 по справі 200/7273/17

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №200/7273/17

Провадження № 2/932/953/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Рибалці В.І.

за участі

прокурора Батуріної А.В.

представника позивача Костюченка О.Т.

відповідача ОСОБА_1

представників відповідача 2 Клименка В.П., Трофименка В.В.

представника відповідач1- ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судуу містіДніпрі заправилами загального позовногопровадження цивільнусправу запозовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «ТУЛС», комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява заступника прокурора Дніпропетровської області, в останній редакції якої позивач просив суд:

-витребувати від ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №601А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1544308312101);

-витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №601Б, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1544383212101);

-вирішити питання розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 постановленою за результатами розгляду справи №34/5005/4591/2012, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017, визнано неправомірним дії ліквідатора КЖЕП «Південне» арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення №601 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, також визнано недійсними результати біржових торгів, проведених товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна і визнано недійсним договір купівлі-продажу №617 від 18.05.2013 за яким право власності на вказане приміщення перейшло до ТОВ «ТУЛС».

З огляду на те, що вищезазначений об`єкт нерухомості вибув з володіння Дніпровської міської ради всупереч волі останнього, про що свідчать вищезазначені судові рішення, та нарізі знаходиться у власності відповідачів, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом обумовлюючи таку необхідність бездіяльністю міської ради в розрізі захисту інтересів держави щодо повернення до комунальної власності територіальної громади міста спірного нерухомого майна.

Відповідачем ОСОБА_1 було надано відзив на позовну заяву, доводи викладені в якому зводяться до не згоди з заявленими позовними вимогами. Так, останньою зазначено, що заступником прокурора не доведено наявності підстав для представництва ним інтересів держави в особі Дніпровської міської ради та відсутності доказів дотримання механізму встановленого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру». Також останньою подано заяву про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив ОСОБА_1 в якій зазначено, що прокурором було дотримано порядок повідомлення Дніпровської міської ради щодо виявлених порушень прав останньої про що між іншим свідчить приймання участі представника міської ради у розгляді справи №34/5005/4591/2012 де досліджувалося питання законності вибуття спірного майна з власності міської ради. Також вказано що ініціювання даного спору спрямовано не на виправлення помилок Держави, а на повернення до комунальної власності нерухомого майна, що вибуло внаслідок шахрайських дій фізичних осіб.

Представником відповідача ОСОБА_3 надано письмові пояснення, доводи викладені в яких зводяться до не згоди з заявленими позовними вимогами. Так, останнім зазначено, що відповідачі є добросовісними набувачами спірного нерухомого майна та в силу закону таке майно не може бути витребувано. Також зазначено, що даним позовом порушено принцип належного урядування про що вказує можливість позбавлення відповідачів права власності на об`єкти, які ними були придбані та поліпшені за власні кошти без будь-якої компенсації. Крім того зазначено про порушення даним позовом принципів: неможливості втручання держави у право на мирне володіння майном; пропорційності; справедливої рівноваги. Вказані письмові пояснення містять посилання на порушення позивачем строку позовної давності.

Також представником відповідача ОСОБА_3 надано письмову промову у судових дебатах в якій зазначено про добросовісність відповідачів як набувачів спірного майна та наведено судову практику з розгляду справ аналогічної категорії. Також зазначено про пропуск позивачем строку позовної давності.

Позивачем було надано письмові пояснення з обґрунтуванням заперечень на доводи відповідачів.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Єлісєєвої Т.Ю. від 03.05.2017 позовну заяву заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, повернуто.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.10.2017, ухвалу судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.05.2017 скасовано, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Єлісєєвої Т.Ю. від 14.11.2017, позовну заяву заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, залишено без руху у зв`язку з її не відповідністю приписам ЦПК України.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_5 від 17.01.2018, у зв`язку з усуненням недоліків зазначених в ухвалі від 14.11.2017, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_5 від 13.09.2018 вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення №601А та №601Б розташовані по АДРЕСА_1 .

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_5 , справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_6 , яким за ухвалою від 15.05.2019 її прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

У зв`язку із закінченням відрядження судді ОСОБА_6 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_7 , яким за ухвалою від 22.10.2019 її прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_7 від здійснення правосуддя, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_8 , яким за ухвалою від 29.01.2020 її прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_8 у відставку, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_7 , яким за ухвалою від 27.07.2020 її прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_7 від здійснення правосуддя, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцеволу В.В., яким за ухвалою від 22.03.2021 її прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.11.2022, у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, відмовлено.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.11.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним в ньому і письмових поясненнях.

У судовому засіданні представник ДМР підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представники заперечували щодо заявлених позовних вимог та надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечував щодо заявлених позовних вимог та надав пояснення аналогічні викладеним у письмових поясненнях.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до копії ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 прийнятої за результатами розгляду справи №34/5005/4591/2012, визнано: неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Південне» арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема, нежитлового приміщення №601 в будинку АДРЕСА_1 ; неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Південне» арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо реалізації з відкритих біржових торгів нерухомого майна, зокрема, нежитлового приміщення №601 в будинку АДРЕСА_1 ; недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 товарною біржею «Регіональна університетська біржа» з реалізації нерухомого майна, зокрема, нежитлового приміщення №601 в будинку АДРЕСА_1 ; недійсним договір купівлі-продажу №617 від 18.05.2013, який зареєстровано приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим КЖЕП «Південне» Саричевою Н.В. та ТОВ «ТУЛС».

Обґрунтовуючи вказане судове рішення суд посилався на те, що під час розгляду справи встановлено що:

-02.03.2011 Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №16/9 в якому зазначено: «Провести реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва дніпропетровської міської ради, шляхом передачі з їх балансу на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру»;

-29.07.2011 Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №40/14 про ліквідацію Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне»;

-у ході ревізії законності відчуження комунального майна територіальної громади міста Дніпропетровська, яке знаходилося на балансі комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне», проведеної Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області, встановлено, що в наслідок не виконання рішення міської ради №16/9 від 02.03.2011, в частині прийому-передачі об`єктів нерухомого комунального майна, яке в подальшому було відчужено у ході здійснення процедури банкрутства, Дніпропетровською міською радою втрачено активів у кількості 29 одиниць;

-рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2011 по справі №9/5005/14871/2011 зобов`язано КЖЕП «Південне» ДМР передати шляхом підписання ліквідаційною комісією КЖЕП «Південне» в особі голови ліквідаційної комісії Пересунька Б.Б. авізо та актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» ДМР об`єкти нерухомого майна;

-у вироку Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22.04.2016 по справі №201/17998/15-к зазначено, що Особа-1, умисно не виконуючи рішення господарського суду, передачу частини майна не здійснив та звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справ про банкрутство КЖЕП «Південне» 21.05.2012. В результаті злочинних дій щодо умисного невиконання Особою-1 рішень суду, нерухоме майно, що є власністю територіальної громади м.Дніпропетровська перейшло у власність третіх осіб, а грошові кошти, що надійшли від його продажу були спрямовані на погашення кредиторської заборгованості ліквідованих комунальних підприємств;

-невиконання ліквідатором, а ні рішення господарського суду від 23.11.2011 по справі №9/5005/14871/2011, а ні рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 потягло за собою включення до ліквідаційної маси та реалізацію нерухомого майна КЖЕП «Південне», в тому числі нежитлового приміщення №601 в будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року, 12.09.2016 року, 23.11.2016 року апеляційні скарги на ухвалуГосподарського судуДніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі№ 34/5005/4591/2012 було повернуто скаржникам без розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі№ 34/5005/4591/2012залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року у справі № 34/5005/4591/2012 залишено без змін.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності встановлено наступне:

- приміщення №601 розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на праві господарського відання перебувало у КЖЕП «Південне» ДМР, власником приміщення була Територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради - запис № 966242 (Т.1 а.с. 188);

- 18.05.2013 року (запис № 979072) право власності на вказане приміщення було зареєстроване за ТОВ «ТУЛС» на підставі договору купівлі-продажу №617 від 18.05.2013 (Т. 1, а.с. 186);

- в подальшому приміщення №601 розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «ТУЛС» за договором купівлі-продажу №649 від 24.05.2013 було відчужено на користь ОСОБА_4 (запис № 1047684), яким, в свою чергу вказане майно 24.07.2013 року відчужено на користь ОСОБА_3 0,419 частки (запис № 1797425) та ОСОБА_1 0,581 частки (запис № 1796264);

- 03.05.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності внесено запис про поділ об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення №601 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про поділ приміщення від 03.05.2018 року реєстровий номер 183, у зв`язку із чим право власності погашено;

- 03.05.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлового приміщення №601 б, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 03.05.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_9 на нежитлового приміщення №601 а, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, згідно копії договору про поділ приміщення від 03.05.2018 посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П., було здійснено поділ нежитлового приміщення №601, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на два окремих нежитлових приміщення: приміщення №601А та приміщення №601Б.

За змістом статей317,319 ЦК Українисаме власникові належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно достатті 387 ЦК Україниза загальним правилом власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1статті 388 ЦК.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1статті 388ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі статтею 388ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на те, що інформацією наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності підтверджується, що власником спірного приміщення до його відчуження на користь ТОВ «ТУЛС» була Територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, а також враховуючи, що судовим рішенням прийнятим у справі №34/5005/4591/2012 встановлено належність спірного нерухомого майна до комунальної власності ДМР та факт його вибуття з володіння останнього поза межами його волі, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічне питання було предметом розгляду ВС/КЦС у справі №203/676/19, за результатами розгляду якої 04.04.2023 винесено постанову.

Доводи відповідачів з приводу того, що витребування на користь держави в особі позивачів спірного нерухомого майна з володіння відповідача буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, підлягають відхиленню, оскільки положеннястатті 388 ЦК Українигарантують право власника на захист його майнових прав та дозволяють витребувати майно від добросовісного набувача за наявності передбачених нормою статті підстав.

Згідно ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Так судом встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності незаконно та поза волею власника, оскільки комунальне підприємство, за яким майно було закріплено на праві господарського відання, не вправі було самостійно ним розпоряджатися.

Повернення у комунальну власність нерухомого майна, незаконно відчуженого в процедурі банкрутства, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цього майна як майна територіальної громади.

Крім того, судом прийнято до уваги, той факт, що відповідачами, попри обізнаність у наявності спору у провадженні суду про витребування майна, 03.05.2018 було здійснено дії спрямовані на поділ спірного об`єкта, що опосередковано підтверджує висновки суду щодо правомірності заявлених позовних вимог.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний набувач має право на відшкодування збитків продавцем за правилами евікції відповідно до ст.ст. 660-661 цього Кодексу, яке визнається належною компенсацією за правом на мирне володіння майном, гарантованою статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, висновку про що дійшов Верховний Суд України в постанові від 16 грудня 2015 року за № 6-2510цс15, від якого Велика Палата Верховного Суду в порядку п. 7 ч. 1Перехідних положеньрозділуХІІІ ЦПК Українине відступала.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (пункти 46, 48, 65, 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Доводи відповідачів з приводу пропущення строку позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки її перебіг має свій відлік саме з моменту набрання чинності ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, якою встановлено протиправність дій, які призвели до відчуження спірного нерухомого майна. Тобто, вирішення питання законності/незаконності відчуження спірного майна є передумовою вирішення питання повернення такого майна у володіння законному власнику.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Пунктом 3 частини першоїстатті 131-1 Конституції Українипередбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02).

У частинах першій, третійстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»(тут і далі у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) зазначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини четвертоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Наведеним приписам кореспондують відповідні приписиЦПК України.

Системне тлумачення частини другоїстатті 45 ЦПК України(в редакції, що діяла на час звернення до суду з позовом) тастатті 23 Закону України «Про прокуратуру»дає змогу зробити висновок про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох таких випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а іншою - відсутність такого органу.

УРішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99зроблено висновок про те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, прокурор обґрунтував неналежне, на його переконання, здійснення захисту інтересів територіальної громади міста Дніпра міською радою як уповноваженим органом, яка самостійно не вживала достатніх заходів представницького характеру з метою захисту прав територіальної громади на спірне нерухоме майно протягом тривалого періоду часу, незважаючи на те, що їй достеменно було відомо, що нерухоме майно вибуло з комунальної власності поза волею її власника.

Тож прокурор навів підставу для представництва інтересів держави, а саме незаконне вибуття спірного нерухомого майна з комунальної власності, та зазначив підстави для звернення до суду з позовом, існування нагальної потреби у захисті порушених інтересів держави.

Так, дізнавшись на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі № 34/5005/4591/2012про банкрутство КЖЕП «Південне» про недійсність первинної угоди щодо відчуження спірного нежитлового приміщення, Дніпровська міська рада не вжила заходів щодо повернення комунального майна, що свідчить про бездіяльність міської ради та обґрунтовує підстави звернення до суду прокурора.

24.04.2017 року Прокуратурою Дніпропетровської області було подано до Дніпровської міської ради повідомлення про звернення до суду з позовною заявою про витребування на користь територіальної громади м. Дніпра нежитлового приміщення № 601, розташованого за адресою,: АДРЕСА_1 .

Дніпровською міською радою жодних дій спрямованих на звернення до суду чи відповіді на повідомлення прокуратури надано не було.

28.04.2017 року Прокуратура Дніпропетровської області звернулась з позовом до суду.

Поданий прокурором позов підтримала Дніпровська міська рада, яка не оспорювала в суді наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в її особі, заперечень проти цього не висловлювала.

Таким чином, доводи відповідачів щодо не дотримання позивачем механізму вступу у справу прокурора на захист прав міської ради не заслуговує на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність ініціювання спору зі сторони міської ради спрямованого на захист своїх прав з моменту набрання законної сили ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі № 34/5005/4591/2012.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджується відсутність ініціювання спору зі сторони міської ради спрямованого на захист своїх прав з моменту порушення кримінального провадження за результатами якого Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська 22.04.2016 (справа №201/17998/15) ухвалено вирок, в якому, в свою чергу, встановлено незаконність дій, що полягали у передачі частини майна КЖЕП «Південне» третім особам.

Щодо тверджень відповідачів про надання прокурором доказів які не відповідають вимогам ЦПК України суд зазначає наступне.

Так, згідно ч. ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно доч.ч.4та 5ст.95ЦПК України,копії документіввважаються засвідчениминалежним чином,якщо їхзасвідчено впорядку,встановленому чиннимзаконодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 64 ЦПК України (у редакції чинній станом на час подання позову) письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

У матеріалах справи наявні додані прокурором до позовної заяви: копія розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради від 10.09.2003 року, копія акту приймання передачі зі спільної власності територіальних громад області у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного-комунального підприємства «Південне» від 10.09.2003 року № 171-р, копія рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 року № 232-10/ХХІY, копія рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 року № 11/13, копія рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 року № 16/9, копія протоколу № 2 проведення відкритих біржових торгів Товарної біржи «Регіональна універсальна біржа» від 27.12.2012 року, копія договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18.05.2013 року реєстровий № 617, копія договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.05.2013 року реєстровий № 649, копія договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 24.07.213 року реєстровий № 745, копія договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 24.07.2013 року реєстровий № 739, копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року № 34/5005/4591/2012, копія листа Прокуратури Дніпропетровської області від 21.04.2017 року № 05/1-313 вих.17, Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, представниками відповідачів неодноразово зазначалось про те, що вказані копії документів є не засвідченими, тому ставилось під сумнів відповідність наданих доказів оригіналам.

Судом неодноразово оголошувалась перерва у судовому засіданні для надання можливості прокурору надати засвідчені копії відповідних доказів.

12.12.2023 року прокурором надані пояснення, у яких зазначено, що оригінали частини наданих доказів знаходяться у матеріалах справи № 34/5005/4591/2012, рішення органів місцевого самоврядування перебувають у розпорядженні Дніпровської міської ради та Дніпропетровської обласної ради. Засвідчених копій вказаних доказів прокурором не надано.

Враховуючи пояснення представників відповідача, які ставили під сумнів копії доданих прокурором доказів, а також ненадання прокурором засвідчених копій чи оригіналів наступних доказів: копії розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради від 10.09.2003 року № 171-р, копії акту приймання передачі зі спільної власності територіальних громад області у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного-комунального підприємства «Південне» від 10.09.2003 року, копії рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 року № 232-10/ХХІY, копії рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 року № 11/13, копії рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 року № 16/9, копії протоколу № 2 проведення відкритих біржових торгів Товарної біржи «Регіональна універсальна біржа» від 27.12.2012 року, копії договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18.05.2013 року реєстровий № 617, копії договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.05.2013 року реєстровий № 649, копії договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 24.07.2013 року реєстровий № 745, копії договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 24.07.213 року реєстровий № 739, вказані докази не беруться судом до уваги.

Разом з цим, оскільки прокурором було надано лист Прокуратури Дніпропетровської області від 21.04.2017 року № 05/1-313 вих.17, та враховуючи, що Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно надані в оригіналах ці докази враховуються судом при прийнятті рішення. Також, суд вважає за необхідне враховувати копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року № 34/5005/4591/2012, оскільки вона була перевірена на відповідність оригіналу у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином суд зазначає, що докази, які містяться в матеріалах справи та оформлені у відповідності до приписів ЦПК України, дають необхідний обсяг інформації, який дозволяє зробити висновок з приводу заявлених позовних вимог та свідчить про їх обґрунтованість та законність.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів у рівних частинах на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1926,25 грн. з кожного.

У зв`язку з перебуванням судді Куцевола В.В. на лікарняному у період з 04.03.2024 року по 08.03.2024 року повний текс рішення виготовлено 14.03.2024 року.

Керуючись ст. ст. 4,12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «ТУЛС», комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 601 А (реєстраційний номер 1544308312101), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 601 Б (реєстраційний номер 1544383212101), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1926,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1926,25 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 14.03.2024 року.

Суддя В.В. Куцевол

29 лютого 2024 року