Рішення

від 15.03.2024 по справі 150/22/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"15" березня 2024 р.

Справа №150/22/24

Провадження №2/150/42/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року с.Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі головуючої судді Кушнір Б.Б., за участю секретаря судового засідання Франюк Т.Л., прокурора Яровик І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Селянське (фермерське) господарство «Оріон», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури звернувся до Чернівецького районного суду Вінницької області з вказаним вище позовом. Позовна заява мотивована тим, що Могилів-Подільською окружною прокуратурою під час вивчення інформації Управління Служби безпеки України у Вінницькій області щодо незаконного володіння громадянами російської федерації земельними ділянками сільськогосподарського призначення, встановлено порушення інтересів держави. Так, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності (1/2 частки) на земельну ділянку з кадастровим номером 0524984800:05:001:0025 площею 3,8435 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району (раніше Моївської сільської ради Чернівецького району). Реєстрацію права власності за ОСОБА_1 проведено на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1071 від 05.07.2019, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1940 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 частка у спадщині, та її дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина на яку видане вказане свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,8435 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0524984800:05:001:0025, розташований на території Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району (раніше Моївської сільської ради Чернівецького району), яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №418204, виданого Чернівецькою районною державною адміністрацією 17.01.2008. Крім того, 25.07.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір оренди №ДО-З/2017-20/07 земельної ділянки кадастровий номер 0524984800:05:001:0025, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Оріон», зі строком дії до 2031 року. Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, громадянин рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.07.2008 документований посвідкою на постійне проживання в Україні, терміном дії безстроково. ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, всупереч положенням ч. 4ст. 81 Земельного кодексу України,не відчужив вказану вище земельну ділянку протягом року та продовжує нею володіти, а тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави. Дані обставини стали підставою для звернення прокурора з даним позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 січня 2024 року відкрито провадження у справі і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

19.02.2024 від представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшли пояснення на позовну заяву (ЕП-132/2024-Вх.), в яких представник позов підтримав та просив його задовольнити. Пояснення мотивовано тим, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, порушив національне законодавство України, оскільки упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0524984800:05:001:0025, не здійснив її відчуження. За таких підстав вказана земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави в порядку визначеномуст.145 Земельного кодексу України. Також просить розгляд справи проводити без участі представника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області

Прокурор Яровик І.В. в судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила її задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду даної справи шляхом надіслання поштової кореспонденції на зареєстроване місце проживання та за місцем знаходження нерухомого майна житлового будинку. Конверти із судовою кореспонденцією повернуто засобами поштового зв`язку із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також викликався шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.

Третя особаСФГ «Оріон»участь уповноваженогопредставника всудовому засіданніне забезпечила,хоча належнимчином повідомленапро часта місцерозгляду даноїсправи.Клопотань чипояснень посуті споруне подано.

Заслухавши прокурора Яровик І.В., яка не заперечувала щодо заочного розгляду справи, врахувавши, що відповідач в судове засідання двічі не з`явився та не повідомив поважності причин такого неприбуття, відзиву на позов не подав, суд протокольною ухвалою від 11.03.2022 на підставі ст.ст.280-282 ЦПК України вирішив проводити розгляд справи заочно на підставі наявних у справі письмових доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.07.2019, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсоном О.П., зареєстрованого в реєстрі за №1071, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкував права на земельну ділянку площею 3,8435 гектара, для введення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 0524984800:05:001:0025, в межах згідно з планом, розташованої на території Моївської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, яка належала спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №418204, виданого Чернівецькою районною державною адміністрацією Вінницької області від 17 січня 2008 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010884800099. Право власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Томашпільського районної державної адміністрації Вінницької області Савчуком Р.А. 28.07.20147 року за номером 21585515. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1311301805249.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0500997682022, 28.08.2012 Вінницькою регіональною філією «Центр ДЗК» зареєстровано земельну ділянку кадастровий 0524984800:05:001:0025 площею 3,8435 га, яка розташована на території Моївської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

На даний час в результаті адміністративно-територіальної реформи територія Моївська сільська рада Чернівецького району Вінницької області відноситься до Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Вказану земельну ділянку з кадастровим номером 0524984800:05:001:0025 ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі ДО-З/2017-20/07 від 20.07.2017 та додаткової угоди №1 до договору оренди землі ДО-З/2017-20/07 від 20.07.2017 передав в оренду СФГ «Оріон». Строк дії договору оренди до 20.07.2031.

Із актуальних відомостей про право власності/право постійного користування згідно Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка із площею 3,8435 га, яка перебуває на праві власності у відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках та перебуває у суборенді у СФГ «Оріон», дата державної реєстрації речового права 25.07.2017, строк дії речового права до 20.07.2031. Обмежень за даною земельною ділянкою не зареєстровано.

Згідно повідомлення Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області, громадянин росії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.07.2008 документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 УМВС України у Вінницькій області, безстроковим терміном дії.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільний», «публічний» інтерес, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормами Конституції України,Законом України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Відповідно до ст. ст.13,14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Конституції України зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1ст.316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст.317 ЦК України).

Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (ст.318 ЦК України).

За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності припиняється, зокрема, у разі конфіскації (п.10 ч.1ст.346 ЦК України).

Відповідно до ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На підставі ст.373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі ЗК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.1 ЗК України, земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується.

Згідно з положеннями частин 1, 2, 5 ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з п. «е» ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «в» ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 148 ЗК України встановлено, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Приписами статті 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

ОСОБА_1 протягом року з моменту переходу права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужив її, тому позовні вимоги щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом конфіскації підлягають до задоволення, з огляду на наявну справедливу рівновагу між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, яка мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

При цьому чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

Отже, в даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки остання мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельні ділянки не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

Що стосується підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі, суд встановив наступне.

Згідно з ч.2 ст.4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктами 42 пункту 4 вищевказаного Положення, передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Держгеокадастр реалізує надані йому повноваження самостійно та через територіальні органи.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності. До повноважень ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області належить подання позовів про конфіскацію земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 встановлено, що поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, керівник органу прокуратури у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Керівник органу прокуратури подає до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 924/349/18, від 03 травня 2022 року у справі № 932/2250/21, від 07 червня 2022 року у справі № 209/2263/21.

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18.

У справі, що розглядається Могилів-Подільська окружна прокуратура, звертаючись до суду з позовом, належним чином обґрунтувала наявність підстав для представництва інтересів держави у суді відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України, зазначивши у чому полягає порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вказавши орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також довівши нездійснення ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що полягають у не зверненні до суду із відповідним позовом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України,з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути судовий збір, сплачений при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 56, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Селянське (фермерське) господарство «Оріон», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації задовольнити.

Припинити право власності ( частки) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку кадастровий номер 0524984800:05:001:0025 площею 3,8435 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району (раніше Моївської сільської ради Чернівецького району), шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Вінницької обласної прокуратури (49044, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, UA568201720343110002000003988, Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач:

Могилів-Подільська окружна прокуратура, місце знаходження: вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код ЄДРПОУ 02909909;

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, місце знаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа:

Селянське (фермерське) господарство «Оріон», місце знаходження: вул. Дружби, 136, с. Борівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 30814038.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.03.2024.

Суддя Б.Б.Кушнір