Ухвала

від 12.03.2024 по справі 487/1949/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1949/24

Провадження № 1-кс/487/1737/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 м.Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12017160240002225 від 25.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила скасувати арешт, накладений ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2017 року у справі №495/6434/17, на земельну ділянку площею 0,04 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0073, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1315302651103; скасувати накладену ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2017 року у справі №495/6434/17 заборону будь-яким фізичним та юридичним особам на час проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160240002225 від 25.07.2017, здійснення у будь-який спосіб відчуження земельної ділянки площею 0,04 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0073, проводити будівництво (підготовку до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельної техніки, екскаваторів, бульдозерів, автокранів, асфальтоукладників тощо) на земельній ділянці площею 0,04 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0073, та здійснювати заходи щодо реєстрації прав на нерухоме майно.

В обґрунтування клопотання зазначено, що кримінальне провадження №12017160240002225 зареєстровано 25.07.2017, арешт на майно ОСОБА_4 та заборону накладено 29.08.2017, тобто захід забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту та заборони на належне ОСОБА_4 нерухоме майно триває майже 6 років 6 місяців, що суперечить поняттю розумних строків, закріплених КПК України та є надмірним втручанням у мирне володіння майном, яке гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод. Незважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється протягом тривалого часу, жодній посадовій особі Затоківської селищної ради про підозру у вчиненні злочину не повідомлено, не встановлено потерпілого у кримінальному провадженні. Також відсутні відомості про подання цивільного позову, про те, що належна ОСОБА_4 земельна ділянка підлягає конфіскації, призначалася для схиляння особи до вчинення кримінального правопрушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення, або винагороди за його вчинення, ОСОБА_4 не є підозрюваною або обвинуваченою у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання про скасування арешту земельної ділянки, наполягав на його задоволенні.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що скасування арешту майна призведе до втрати земельної ділянки, яка відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, тобто є безпосереднім об`єктом злочину. Вважав, що до розгляду Одеським окружним адміністративним судом справи за позовом Садівничого кооперативу "Буревестник" до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішень про відведення у власність земельних ділянок, в тому числі і земельної ділянки, яка зараз належить ОСОБА_4 , скасування арешту є недоцільним, а необхідність отримання цього рішення суду обумовлена вимогами ст. 9 КПК України.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що клопотання ОСОБА_4 підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017160240002225 від 25.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12017160240002225 від 25.07.2017, 02.06.2017 невстановленими службовими особами Затоківської селищної ради прийняті в порушення законодавства рішення про відведення у власність земельних ділянок під індивідуальне дачне будівництво, що знаходиться у Сонячному районі смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2017 у вказаному кримінальному провадженні накладений арешт на нерухоме майно - земельні ділянки, в тому числі і на земельну ділянку площею 0,04 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0073; заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам на час проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017160240002225 від 25.07.2017, здійснення у будь-який спосіб відчуження зазначених земельних ділянок, проводити будівництво (підготовку до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельноїх техніки, екскаваторів, бульдозерів, автокранів, асфальтоукладників тощо) на зазначених земельних ділянках та здійснювати заходи щодо реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110300000:02:013:0073, є ОСОБА_4 .

Відповдно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Застосування цих заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

-може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з 25.07.2017 року, арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:013:0073 був накладений 29 серпня 2017 року.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що на даному етапі досудового розслідування жодній особі не повідомлено про підозру; слідчими витребовуються необхідні документи від контролюючих органів, зокрема з екологічної інспекції, держгеокадастру; слід також отримати рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/3132/19, а після цього приймати рішення або про закриття провадження у справі, або повідомлення про підозру.

Крім того, прокурор в судовому засіданні хоча і посилався на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:013:0073 відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, проте повідомив, що станом на дату розгляду даного клопотання в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про визнання її речовим доказом, про те, що будь-які слідчі і процесуальні дії стосовно арештованого майна, зокрема його огляд, під час якого встановлені обставини, що мають значення для кримінального провадження, не здійснювались.

У кримінальному провадженні №12017160240002225, яке триває з 25.07.2017, жодній особі не повідомлено про підозру, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, розмір збитків не встановлено.

Отже, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено необхідність подальшого існування накладеного арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:013:0073 та його значимість для досудового розслідування у кримінальному провадженні за ст. 364 КК України.

Слідчий суддя зазначає, що доказове значення майна, як речового доказу, не є достатнім для того, щоб протягом такого тривалого часу забороняти власнику утримувати річ, яка на даний час належить йому на законних підставах, враховуючи, що органом досудового розслідування не встановлено причетність будь-якої особи до вчинення кримінального правопорушення, у якому проводиться досудове розслідування у зазначеному вище кримінальному провадженні, в тому числі і власника арештованої земельної ділянки.

За такого, слідчий суддя вважає, що в матеріалах кримінального провадження №12017160240002225 відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання держави у володіння ОСОБА_4 на належне їй майно, а тому слід скасувати арешт майна, накладений ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2017 року, на належну їй земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2017 року, на земельну ділянку площею 0,04 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0073.

Скасувати накладену ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2017 року заборону будь-яким фізичним та юридичним особам на час проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160240002225 від 25.07.2017, здійснення у будь-який спосіб відчуження земельної ділянки площею 0,04 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, бульвар Золотий берег, 130/12, кадастровий номер 5110300000:02:013:0073, проводити будівництво (підготовку до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельної техніки, екскаваторів, бульдозерів, автокранів, асфальтоукладників тощо) на земельній ділянці площею 0,04 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, бульвар Золотий берег, 130/12, кадастровий номер 5110300000:02:013:0073, та здійснювати заходи щодо реєстрації прав на нерухоме майно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 15.03.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_1