Рішення

від 15.03.2024 по справі 490/668/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №490/668/24

Провадження №2/490/1573/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Циганкова Д.Є.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа філія №1 Біржі нерухомості "ЭДВАЙС-КОНСУЛЬТ", ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа філія №1 Біржі нерухомості "ЭДВАЙС-КОНСУЛЬТ", ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 26.06.2000 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі продажу 4/10 частки цілого житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці площею 545 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відчужуємий цілий житловий будинок складається з: житлового будинку Літ. А, житловою площею 44,70 кв.м., літньої кухні Літ. Г, сараю Літ. В, вбиральні Літ. Д, душу Літ. Ж, сараю Літ.З, літньої кухні Літ. И, сараю Літ. К, навісу Літ. Л, огорожі та споруди №1,І.

Договір купівлі продажу було зареєстровано Біржею нерухомості "ЭДВАЙС-КОНСУЛЬТ" в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №937 від 26.06.2000 року. На підтвердження факту досягнення згоди між сторонами угоди, продавцю житлового будинку ОСОБА_2 позивачем було сплачено вартістю будинку в сумі 1700 грн., а ОСОБА_2 в свою чергу прийняла кошти і передала приміщення житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та технічну документацію на нього.

12.07.2000 року на підставі вищезазначеного договору, Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації на ім`я покупця ОСОБА_1 було видано реєстраційне посвідчення, згідно з яким придбаний житловий будинок зареєстрований за АДРЕСА_2 і належить на праві особистої власності ОСОБА_1 .

Позивач почав повноцінно володіти, користуватись домоволодінням й реалізовувати права власника.

Так, 28.07.2000 року ОСОБА_1 здійснив реєстрацію місця свого проживання за адресою місця розташування новопридбаного житлового будинку: АДРЕСА_1 .

До нотаріальної контори для нотаріального посвідчення договору сторони не зверталися, оскільки в договорі купівлі продажу нерухомого майна зазначалося, що договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

На даний час позивач має намір розпорядитись будинком оформити договір дарування.

Позивач звернувся до Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Денисової О.О., але Постановою від 08.12.2023 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки договір не посвідчений нотаріально.

Таким чином, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку перешкоджає позивачу розпоряджатись належним йому майном, тому він змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Від представника позивача - адвоката Фігель Л.І. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача. Вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи Біржа нерухомості "ЭДВАЙС-КОНСУЛЬТ" у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з`явилися до зали судового засідання.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подала відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач не надав до суду відзив, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, та те, що представник позивача надав згоду на проведення судового засідання у відсутність відповідача, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 26.06.2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі продажу 4/10 частки цілого житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці площею 545 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відчужуємий цілий житловий будинок складається з: житлового будинку Літ. А, житловою площею 44,70 кв.м., літньої кухні Літ. Г, сараю Літ. В, вбиральні Літ. Д, душу Літ. Ж, сараю Літ.З, літньої кухні Літ. И, сараю Літ. К, навісу Літ. Л, огорожі та споруди №1,І /а.с. 7/.

Договір купівлі продажу зареєстровано Біржею нерухомості "ЭДВАЙС-КОНСУЛЬТ" в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №937 від 26.06.2000 року.

12.07.2000 року Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації на ОСОБА_1 видано реєстраційне посвідчення, за яким придбаний житловий будинок зареєстрований за АДРЕСА_2 і належить на праві особистої власності ОСОБА_1 , записано в реєстрову книгу №3 /а.с. 8/.

Всі істотні умови договору купівлі продажу були виконані, а саме продавець передав покупцю майно, а покупець прийняв його та сплатив за нього певнугрошову суму, обумовлену сторонами договору, але нотаріально посвідчено не було.

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де замовником значиться ОСОБА_1 /а.с.12-14/.

Отже, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку перешкоджає позивачу в повній мірі розпоряджатися придбаним будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки правовідносини виникли між сторонами в період дії Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, суд, враховуючи положення п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, вважає, що на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час укладення договору.

Відповідно до вимог ст.227 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу житлового будинку має бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору. Також договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно ст.15 Закону України "Про товарні біржі" в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР, та пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Відповідно до ст. 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до т. 224 ЦК УРСР за договором купівлі продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 9 Додатку №1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних чи фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, визначала Договори купівлі продажу, міни, зареєстровані біржею.

Пунктом 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства України від 18 червня 1994 року №18/5, прямо передбачалося, що право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, договором купівлі продажу, зареєстрованим на біржі.

Отже, слід зазначити, що Держава України свого часу через відповідний орган, який відповідно до законодавства мав право реєструвати договори купівлі-продажу (КП «ММБТІ»), - визнала за ОСОБА_1 право власності на придбаний будинок, а тому зі сплином часу, невизнання іншими органами, яким Держава надала право реєструвати право власності, договору купівлі-продажу - буде порушенням принципу правової визначеності.

На думку суду спірну угоду слід вважати укладеною, тобто такою, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, відбулося її повне виконання сторонами, іншого під час розгляду справи не встановлено, на час укладення угоди момент вчинення договору не пов`язувався з державною реєстрацією і право власності у набувача виникало з моменту укладення договору, у зв`язку з чим, суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин положення ч.2 ст.47 ЦК УРСР 1963 р., визнавши спірну угоду дійсною.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа філія№1Біржі нерухомості"ЭДВАЙС-КОНСУЛЬТ", ОСОБА_3 провизнання договорукупівлі-продажудійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі продажу 4/10 частки цілого житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці площею 545 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 26.06.2000 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої, який був посвідчений Біржею нерухомості"ЭДВАЙС-КОНСУЛЬТ" зареєстрований у журналі реєстрації біржових угод за №937 від 26.06.2000 року, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбав у власність житловий будинок, що складається з: житлового будинку Літ. А, житловою площею 44,70 кв.м., літньої кухні Літ. Г, сараю Літ. В, вбиральні Літ. Д, душу Літ. Ж, сараю Літ.З, літньої кухні Літ. И, сараю Літ. К, навісу Літ. Л, огорожі та споруди №1,І.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя П. О. Чаричанський