Постанова

від 12.03.2024 по справі 127/29926/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/29926/23

Провадження № 22-ц/801/487/2024

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

з участюсекретаря судовогозасідання:Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Бессараб Н.М. в залі суду в місті Вінниці, повне рішення суду складене 20 грудня 2023 року,

в цивільній справі № 127/29926/23 за позовом ОСОБА_1 доКомунального закладу«Вінницький ліцей№34»про визнанняпротиправним таскасування наказу,поновлення нароботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Короткий зміствимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом до Комунального закладу «Вінницький ліцей №34» ( далі - КЗ «Вінницький ліцей № 34»), у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ директора КЗ «Вінницький ліцей №34» №111/к від 25.08.2023 «Про звільнення Таміли ОЧЕРЕТНОЇ»; поновити ОСОБА_1 на роботі в КЗ «Вінницький ліцей №34» на посаді вчителя української мови та літератури; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2023 по дату поновлення на роботі із розрахунку 587,80 грн. за кожен день вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.08.1990 ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду вчителя української мови і літератури до Вінницької середньої школи №34. Наказом по управлінню освіти Вінницької міської ради №259 від 12.04.2007 позивачці було встановлено вищу кваліфікаційну категорію та педагогічне звання «Старший вчитель». За час роботи позивачку неодноразово заохочували за високу продуктивність праці. 24.12.2020 Вінницьку середню школу №34 було перейменовано у Комунальний заклад «Вінницький ліцей №34».

У 2020 році на виконання вимог абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 №463-ІХ (далі - Закон №463- IX), згідно з яким «Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», із позивачкою було укладено строковий трудовий договір про роботу на тій же посаді в тому ж закладі на 1 рік, який в подальшому переукладався в 2021 та 2022 роках.

07.02.2023 на пленарному засіданні Конституційний Суд України ухвалив рішення №1-р/2023 у справі №1-5/2020(118/20) та визнав неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 №463-ІХ та скасував дискримінаційні трудові умови для педагогів-пенсіонерів.

25.08.2023 позивачка, посилаючись на вказане рішення Конституційного Суду України, звернулася до відповідача із заявою про відновлення її права на роботу на умовах безстрокового трудового договору із встановленням повного тижневого навантаження (перераховані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці).

Директор закладу знехтувала заявленим волевиявленням позивачки щодо продовження з нею безстрокових трудових відносин і недопущенням дискримінації за віковою ознакою, повідомила позивачку про звільнення з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України та вручила (для ознайомлення) проєкт наказу №111/к від 25.08.2023, директором не підписаний. За цим наказом підставою звільнення зазначено строковий трудовий договір №10 від 26.08.2022.

Внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного протиправними діями директора, у позивачки різко погіршився стан здоров`я, вона звернулася за медичною допомогою і перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Після закінчення лікування 19.09.2023 позивачка звернулася до директора КЗ «Вінницький ліцей №34» щодо надання їй належним чином оформленого наказу про звільнення або допуску до роботи за її заявою від 25.08.2023, однак директор в задоволенні звернення відмовила та повідомила, що вручений проєкт наказу про звільнення позивачки чинний.

За інформацією, якою володіє позивачка, станом на час звернення з цим позовом: педагогічне навантаження, на яке вона претендувала в заяві від 25.08.2023, розподілено між іншими педагогічними працівниками закладу, а посада, з якої її було звільнено, вакантна.

Позивачці вдалося працевлаштуватись до іншого закладу освіти не за спеціальністю 20.09.2023, що призвело до суттєвого погіршення її матеріального становища, розірвання соціальних зв`язків, що викликало необхідні зміни способу життя.

Наказ директора КЗ «Вінницький ліцей №34» про звільнення позивачки за п.2 ст.36 КЗпП України №111/к від 25.08.2023 на підставі строкового трудового договору №10 від 26.08.2022 є протиправним, оскільки укладення з позивачкою строкового трудового договору було обумовлене нормою Закону №463-ІХ, а не власним волевиявленням. Її звільнення всупереч поданій нею заяві за закінченням цього договору є протиправним як таке, що безпідставно обмежує право на працю. Оскільки дії відповідача не відповідають вимогам законодавства про працю, звільнення відбулось із порушенням норм трудового законодавства, тому позивач звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2023 року відмовлено взадоволенні позову ОСОБА_1 доКомунального закладу«Вінницький ліцей№34»про визнанняпротиправним таскасування наказу,поновлення нароботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою не доведено порушення її прав та інтересів і незаконності дій КЗ «Вінницький ліцей №34», а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, оскільки стороною позивачки не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивачки, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У січні 2024 року позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалене рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження і оцінки, неправильно застосовані норми матеріального права до правовідносин, що виникли між сторонами, недотримані норми процесуального права.

За наслідками розгляду апеляційної скарги просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким поновити її на роботі, визнати строковий трудовий договір від 26 серпня 2022 року № 10 таким, що укладений на невизначений строк, починаючи з 25 серпня 2023 року, дня звернення позивачки ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницький ліцей № 34» з відповідною заявою від 25 серпня 2023 року № 243; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2023 по 19.09.2023, виходячи із розрахунку 661,10 грн за кожен день вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

ОСОБА_1 також подала клопотання про витребування у відповідача інформації та відповідно засвідчених документів про наявні вільні вакансії учителя української мови та літератури з 25.08.2023 по день постановлення відповідної ухвали суду.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено, справу призначено до апеляційного розгляду на 12 березня 2024 року з повідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що після закінчення лікування 19.09.2023, позивачка звернулася до директора КЗ «Вінницький ліцей №34» із заявою № 253 щодо недопущення до роботи, відновлення безстрокового трудового договору відповідно до поданої 25.08.2023 заяви, на що їй було повідомлено, що вона звільнена.

Звертає увагу, що роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення. Отже, враховуючи положення законодавства України та обставини укладення з учителями строкових трудових договорів, відповідач мав продовжити трудові відносини з ОСОБА_1 , як він це здійснив з іншими учителями пенсійного віку, які працювали на умовах строкового трудового договору до 25.08.2023, з урахуванням волевиявлення останньої, висловлене у її заяві від 25.08.2023, яку вона подала відповідачу своєчасно, у свій останній робочий день (25.08.2023) за строковим трудовим договором від 26.08.2023 № 10, уклавши з позивачкою безстроковий трудовий договір.

Однак місцевий суд дійшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки строк дії трудового договору закінчився. Також суд зазначив, що вона не оспорювала наказ про зміни умов трудового договору, правомірність укладення з нею строкового трудового договору, неодноразово укладала строкові трудові договори. Отже законодавством про працю не передбачено переведення працівників зі строкового трудового договору на безстроковий.

Зауважує,що післяухвалення рішенняКонституційного СудуУкраїни,у неївиникла можливістьпривести строковийтрудовий договіру відповідністьіз чиннимтрудовим законодавством,зокрема перевестиу безстроковий. Також зазначає, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що він інформував позивачку про вакансії, що відповідає її кваліфікації, а також можливість укладення з нею безстрокового трудового договору, що забезпечувало б рівні можливості у співвідношенні з іншими працівниками, знаючи при цьому, що вона працює на умовах строкового трудового договору. При цьому неспростовною залишилася доведена письмовим доказом і визнана відповідачем обставина, що позивачка 25.08.2023, у останній робочий день за строковим трудовим договором, звернулася із заявою до відповідача, в якій висловила волевиявлення на продовження безстрокових трудових відносин.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу директор КЗ «Вінницькийліцей №34»Войтко О.В. зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, суд першої інстанції встановивши всі обставини і факти по справі, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову. Відповідач заперечує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, як такі, що є необґрунтованими та безпідставними і не спростовують висновки суду першої інстанції, адже не ґрунтуються на матеріалах справи, в самій скарзі не зазначено, яку норму матеріального або процесуального права було порушено судом при ухваленні рішення. Зокрема зазначає, що 25.08.2023 ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до директора ліцею про відновлення умов безстрокового трудового договору, який був укладений з 26.08.2022 по 25.08.2023 та надати з 01.09.2023 повне тижневе навантаження в обсязі 18 годин. Звертає увагу, що судом встановлено, що з позивачкою укладання строкового трудового договору відбулося саме із запровадженням законодавцем норми, яка викладена в абзаці третьому частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», а саме, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Зауважує, що законодавством про працю не передбачено положень щодо переведення працівників зі строкового трудового договору на безстроковий. При цьому позивачка у позовній заяві оспорює факт звільнення з роботи по закінченню строкового трудового договору, а не визнання строкового трудового договору, укладеного на невизначений строк. За таких обставин, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Герасимишина Т. В. апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній підстав, а також надали відповідні пояснення.

Представник відповідача - адвокат Шевчук В. О. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає судове рішення першої інстанції законними та обґрунтованими, просив залишити його без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що відповідно до Статуту Комунального закладу «Вінницький ліцей №34», затвердженого рішенням Вінницької міської ради №752 від 24.12.2023, Комунальний заклад «Вінницький ліцей №34», є юридичною особою. Заклад у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», іншими законодавчими актами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, наказами галузевого Міністерства, актами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та цим Статутом (т.1 а.с.55-73).

Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Комунальним закладом «Вінницький ліцей №34», що підтверджується копією трудової книжки.

15.08.1990 наказом №576-К Вінницької середньоїшколи №34 ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 15.08.1990 вчителем української мови та літератури в порядку переводу з такої ж посади з Вінницької середньої школи №35 (т.1 а.с.15-23).

Згідно знаказом Комунального закладу «Загальноосвітня школа І-III ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики №34 Вінницької міської ради» №57-К від 26.06.2020, припинено 30.06.2020 безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 , яка працює на посаді вчителя української мови та літератури, та укладено з нею строковий трудовий договір строком на 1 (один) календарний рік з 01.07.2020 до 30.06.2021 включно (т.1 а.с.27-29).

В подальшому, 25.08.2021 між Комунальним закладом «Загальноосвітня школа І-IIІ ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики №34 Вінницької міської ради» та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір строком на 1 (один) календарний рік з 25.08.2021 до 24.08.2022, відповідно до якого працівник приймається на роботу до Комунального закладу «Загальноосвітня школа І-III ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики №34 Вінницької міської ради» на посаду вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням на строк дії цього строкового трудового договору (т. 1 а.с.30-31).

Згідно з наказом Комунального закладу «Вінницький ліцей №34» №50/к від 22.08.2022 з ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір №10 від 26.08.2022 строком на 1 (один) календарний рік з 26.08.2022 до 25.08.2023, відповідно до якого працівник приймається на роботу до комунального закладу «Вінницький ліцей №34» на посаду вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням на строк дії цього строкового трудового договору (т.1 а.с.74-77).

Згідно з характеристикою професійної діяльності в міжатестаційний період учителя української мови та літератури Комунального закладу «Вінницький ліцей №34» ОСОБА_1 , наданою 27.02.2023 директором КЗ «ВЛ №34 ВМР» Оксаною Войтко, ОСОБА_1 відповідає займаній посаді та може бути атестована на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічному званню «старший вчитель» (т.1 а.с.25).

Рішенням атестаційної комісії Комунального закладу «Вінницький ліцей №34» від 17.03.2023 та рішенням атестаційної комісії Департаменту освіти Вінницької міської ради від 07.04.2023 ОСОБА_1 відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії», відповідає раніше присвоєному педагогічному званню «старший учитель», що підтверджується атестаційним листом (т.1 а.с.24).

Згідно з наказом Комунального закладу «Вінницький ліцей №34» №111/к від 25.08.2023 ОСОБА_1 , вчителя української мови та літератури, було звільнено в зв`язку із закінченням строкового трудового договору по п. 2 ст. 36 КЗпП України з 25.08.2023 (т.1 а.с.78).

Відповідно до акту Комунального закладу «Вінницький ліцей №34», складеного 25.08.2023 комісією в складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у присутності зазначеної комісії ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про звільнення №111/к від 25.08.2023, але ОСОБА_1 відмовилася його підписувати (т.1 а.с.79).

Відповідно до акту Комунального закладу «Вінницький ліцей №34», складеного 25.08.2023 комісією в складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у присутності зазначеної комісії ОСОБА_1 відмовилася підписувати акт про відмову у підписанні наказу про звільнення від 25.08.2023 (т.1 а.с.80).

25.08.2023 ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до директора Комунального закладу «Вінницький ліцей №34» про відновлення умов безстрокового трудового договору, який був укладений з 26.08.2022 по 25.08.2023 та надати з 01.09.2023 повне тижневе навантаження в обсязі 18 годин (т.1 а.с.81).

По справі встановлено, що ОСОБА_1 по теперішній час працює в Комунальному закладі «Вінницький ліцей №10» з 20.09.2023 на посаді асистента вчителя відповідно до наказу №198-к від 19.09.2023 (т.1 а.с.149).

Позиція суду апеляційної інстанції

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково враховуючи таке.

Згідно із статтею 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 проведено здотриманням вимогчинного законодавства,оскільки строкдії трудовогодоговору закінчився.Також місцевийсуд зазначив,що позивачкане оспорюваланаказ прозміни умовтрудового договору,правомірність укладенняз неюстрокового трудовогодоговору,неодноразово укладаластрокові трудовідоговори.Отже законодавствомпро працюне передбаченопереведення працівниківзі строковоготрудового договоруна безстроковий.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 14 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

З матеріалів справи встановлено, що 15.08.1990 ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду вчителя української мови і літератури до Вінницької середньої школи № 34, яка 24.12.2020 була перейменована у комунальний заклад «Вінницькій ліцей № 34».

08 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору), педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підпунктом 2 пункту 3розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року №463-ІХ (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані були припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції, чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) містив імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи на певний строк, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того, щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.

У 2020 році на виконання вимог абзацу 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» із позивачкою було укладено строковий договір про роботу на тій же посаді в тому ж закладі на 1 рік, який в подальшому переукладався в 2021 та 2022 роках.

Так, згідно знаказом комунального закладу «Вінницький ліцей №34» №50/к від 22.08.2022 з ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір №10 від 26.08.2022 строком на 1 (один) календарний рік з 26.08.2022 до 25.08.2023, відповідно до якого працівник приймається на роботу до комунального закладу «Вінницький ліцей №34» на посаду вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням на строк дії цього строкового трудового договору (а.с. 74-77).

Згідно знаказом комунального закладу «Вінницький ліцей №34» №111/к від 25.08.2023 ОСОБА_1 , вчителя української мови та літератури, було звільнено в зв`язку із закінченням строкового трудового договору по п. 2 ст. 36 КЗпП України з 25.08.2023 (а.с. 78).

25.08.2023 ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до директора комунального закладу «Вінницький ліцей №34» про відновлення умов безстрокового трудового договору, який був укладений з 26.08.2022 по 25.08.2023 та надати з 01.09.2023 повне тижневе навантаження в обсязі 18 годин (а.с. 81).

Між позивачкою та відповідачем був укладений строковий трудовий договір в період дії абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», якою було визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Отже, укладаючи строковий трудовий договір, сторонами визнавалась та обставина, що 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту», абзацом третім частини другої статті 22 якого встановлено, що «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішення Конституційний Суду України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

Судом встановлено, що на час укладання з ОСОБА_1 строкового трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним.

Разом з тим, після ухвалення рішення Конституційного Суду України, у позивачки виникла можливість привести строковий трудовий договір у відповідність із чинним трудовим законодавством, зокрема перевести у безстроковий.

25.08.2023 ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до директора комунального закладу «Вінницький ліцей №34» про відновлення умов безстрокового трудового договору

Не визнаючи права позивачки на можливість укладення безстрокового трудового договору, наказом комунального закладу «Вінницький ліцей №34» №111/к від 25.08.2023 ОСОБА_1 було звільнено в зв`язку із закінченням строкового трудового договору по п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними.

Таким чином, законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними.

Отже, починаючи з 07.02.2023 у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.

Крім того колегія суддів зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, в Кодекс законів про працю України внесено зміни і, зокрема, передбачено, що роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення (частина третя статті 23 КЗпП)

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що він інформував ОСОБА_1 про вакансії, що відповідає її кваліфікації, а також можливість укладення з нею безстрокового трудового договору, що забезпечувало б рівні можливості у співвідношенні з іншими працівниками, знаючи при цьому, що вона працює на умовах строкового трудового договору.

За наведених обставин, оспорюваний наказ про звільнення позивача не може вважатися законним, і є таким, що порушує права позивача на працю.

Отже, наказ №111/к від 25.08.2023 підлягає скасуванню, а позивачка поновленню в Комунальному закладі КЗ «Вінницький ліцей №34» на посаді вчителя української мови та літератури.

Доводи представника позивача про відмову у задоволенні позову з підстав того, що позивач не заявила вимоги визнати строковий договір №10від 26.08.2022 таким,що укладенийна невизначенийстрок незаслуговують наувагу,оскільки заявленняокремо такоївимоги нездатне забезпечитизахист правпозивача уданій категоріїсправ,а лише,як іінші юридичніфакти,належить допредмета доказуванняі підлягаєвстановленню приухваленні судовогорішення. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

Відповідно до частини 8 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2023 по 19.09.2023 виходячи із розрахунку 661 грн. 10 коп. за кожен день вимушеного прогулу.

Проте з довідки КЗ ВЛ № 34 №3149 від 20.09.2023 вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 587,80 грн., а середньоденний заробіток позивача 661,09 грн. помилково був зазначений відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період відповідатиме і засадам справедливості, яка є однією з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.08.2023 по 19.09.2023 в сумі 9992,60 грн. з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права.

З огляду на наведене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при поданні позовної заяви позивачка сплатила судовий збір в сумі 1 073,60 грн.

Ухвалою від 28.09.2023 суд першої інстанції залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та зазначив, що вважає за необхідне визначити позивачу сплатити судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому місцевий суд посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду № 910/4518/16 від 30.01.2019 у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Разом з тим, вимогою у позові ОСОБА_1 є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У Постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Отже позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Суд першої інстанції наведеного не урахував, що потягло ухвалення помилкового рішення в частині розподілу судових витрат, а саме судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду з вказаним позовом.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачений судовий збір повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі, зокрема: внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При цьому позивачці необхідно роз`яснити, що вказана сума судового збору може бути повернута їй ухвалою суду, який розглянув справу по суті, за клопотанням особи, яка його сплатила.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141ЦПКУкраїни суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги, з відповідача на користь позивачки належить стягнути судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2 684 грн 00 коп.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 доКомунального закладу«Вінницький ліцей№34»про визнанняпротиправним таскасування наказу,поновлення нароботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Вінницький ліцей №34» №111/к від 25.08.2023 «Про звільнення Таміли ОЧЕРЕТНОЇ».

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальному закладі КЗ «Вінницький ліцей №34» на посаді вчителя української мови та літератури.

Стягнути з Комунального закладу «Вінницький ліцей №34» (код ЄДРПОУ 26235433) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2023 по 19.09.2023, виходячи із розрахунку 587,80 грн за кожен день вимушеного прогулу, який складає 9992 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн 60 коп.

Стягнути зКомунального закладу«Вінницький ліцей№34»(кодЄДРПОУ 26235433)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Роз`яснити, що сума судового збору в розмірі 1073 грн 60 коп., сплачена ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року, може бути повернута заявнику ухвалою суду, який розглянув справу по суті, за клопотанням особи, яка його сплатила.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 березня 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник