Постанова

від 12.03.2024 по справі 904/1934/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1934/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Крісак М.В. (в залі суду)

від відповідача: Чапала Юрій Олександрович (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 (суддя Васильєв О.Ю.) у справі №904/1934/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне підприємство "Мрія", м. Олександрія Кіровоградської області

до: Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про: стягнення 2 237 583, 78 грн. за договором від 05.03.21 № 455-52-10 в редакції додаткових угод

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

ТОВ Будівельно монтажне підприємство Мрія (позивач) в квітні 2023 р. звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ ЦГЗК про стягнення 2 237 583,78 грн. (в т.ч.: 2 055 311,23грн. - основний борг, 37 201,13 грн. - пеня, 31 927,71грн. - 3% річних, 113 143,71грн. - інфляційні втрати) заборгованості за договором від 05.03.21р. № 455-52-10 , укладеним між сторонами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 у справі № 904/1934/23 відмовлено в задоволенні клопотання ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про залишення позову без руху з підстав надання позивачем доказів (договору та додаткових угод до нього) на іноземній (російській) мові.

Відмовлено в задоволенні клопотання ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про залишення позову без розгляду, чи надання позивачу часу на усунення недоліків позовної заяви та залишення позову без розгляду, обґрунтованого твердженням про те, що цей позов не підлягає розгляду в господарських судах

Відмовлено в задоволенні клопотання ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про скасування заходів забезпечення позову.

Приймаючи оскаржувану ухвалу в частині відмови судом в задоволенні клопотання від 25.01.2024 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2023 в справі 904/1934/23, суд першої інстанції виходив з того, що Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.23р. відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ ЦГЗК на ухвалу господарського суду від 05.05.23р. про забезпечення позову.

Постановою Верховного Суду від 11.12.23 р. касаційну скаргу ПрАТ ЦГЗК на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.23р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.23р. залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду про забезпечення позову та постанову ЦАГС залишено без змін.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

25.01.24р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, обґрунтоване посиланням на наступні обставини: позивач свідомо ввів суд в оману щодо недобросовісних дій з боку відповідача; в діях відповідача відсутні ознаки ухилення від виконання вимог кредитора; вжиті судом заходи до забезпечення позову не спів мірні з заявленими позивачем вимогами, тощо.

ТОВ БМП Мрія заперечувало проти задоволення цього клопотання відповідача та скасування заходів забезпечення позову, зазначаючи, що всі ці заперечення вже викладалися відповідачем в апеляційній та касаційній скарзі на ухвалу господарського суду про забезпечення позову та були предметом дослідження як апеляційним, так і Верховним Судом України під час розгляду апеляційної та касаційної скарг; та були визнані необґрунтованими. Будь-яких нових доводів та доказів в обґрунтування цього клопотання представником відповідача не надано, а його твердження про начебто арешт приватним виконавцем належних йому коштів в розмірі, який значно перевищує суму коштів про яку йдеться в ухвалі суду про забезпечення позову, не відповідає дійсності, оскільки в постанові приватного виконавця від 15.05.23р. чітко зазначено, що арешт накладено на грошові кошти ПрАТ ЦГЗК в межах суми 2 055 311,23 грн. (основний борг) з урахуванням виконавчого збору /основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову, оскільки відповідачем не надано жодних нових доказів в обґрунтування свого клопотання, а всі його заперечення оцінювалися судами апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду скарг на ухвалу господарського суду про забезпечення позову та були відхилені, як необґрунтовані.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови судом в задоволенні клопотання від 25.01.2024 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2023 в справі 904/1934/23, скасувавши заходи забезпечення позову, що полягають у накладенні арешту.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

-з дати вжиття судом заходів забезпечення позову, а саме з 05.05.2023, на думку відповідача істотно змінилися або виникли нові обставини, які суд першої інстанції мав врахувати для скасування заходів забезпечення позову.

-разом з клопотанням долучив до матеріалів справи довідки, які свідчать про арешт коштів не на суму забезпечення позову (2 237 583 грн 78 коп.), а більш ніж на десть мільйонів. Дана підстава судами взагалі не розглядалася. Докази та виклад обставин на її підтвердження подавалися суду вперше.

-Наразі, що підтверджується довідками та довідковою інформацією, отриманими відповідачем в обслуговуючих банках, в межах виконавчого провадження ВП № 71806644 на підставі Постанови від 15.05.2023 приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича, при примусовому виконанні Ухвали про забезпечення позову № 904/1934/23 виданої 05.05.2023 господарським судом Дніпропетровської області про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Приватному акціонерному товариству "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" в межах суми 2 055 311 грн 23 коп., що відповідає сумі основної заборгованості за договором від 05.03.2021 № 455-52-10 в редакції додаткових угод, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику в наступних банках/на суму:

- ОТП банк - наявний один арешт на суму 2 055 311,23 грн.;

- АТ «ПУМБ» - арештовано вісім рахунків на суму 2 055 311,23 грн.;

- АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" - арештовано п`ять рахунків на суму 2 055 311,23 грн.;

- АТ «СЕНС БАНК» - арештовано один рахунок на суму 2 055 311,23 грн.;

- АБ «УКРГАЗБАНК» - арештовано п`ять рахунків на суму 2 055 311,23 грн.

Тобто, лише згідно вже отриманих довідок для відповідача заблокована можливість користуватися власними коштами на суму, що в п`ять разів перевищує суму забезпечення, а саме заблоковано власних та обігових коштів на суму: 10 276 556,15 грн.

-в ухвалі від 05.05.2023 недобросовісні дії представника відповідача позивач обґрунтовував тим, що «...вже звертався із даним позовом до господарського суду, проте, ухвалою від 24.01.2023 у справі № 904/3816/22 позовна заява ТОВ "Будівельно монтажне підприємство "Мрія" залишена без розгляду за клопотанням відповідача, у зв`язку із наявністю між сторонами третейської угоди, що викладена у спірному договорі. Ініційований позивачем третейський розгляд вказаних позовних вимог Регіональним Третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група" також був припинений за клопотанням відповідача, який надав до третейського суду додаткову угоду № 2 від 31.12.2021 до договору від 05.03.2021 № 455-52-10

-позивач в заяві про застосування заходів забезпечення позову ввів в оману суд тим, що про факт існування Додаткової угоди № 2, якою виключено Третейське застереження із спірного договору, він дізнався лише після звернення 27.01.2023 до третейського суду з позовом до відповідача в цій справі із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2024 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1934/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/1934/23.

16.02.2024 року матеріали справи №904/1934/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 у справі №904/1934/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.03.2024 об 09:30 год.

29.02.2024 Приватним акціонерним товариством «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» подано заяву, в якій просить долучити до матеріалів справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 у справі №904/1934/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне підприємство "Мрія" до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про: стягнення 2 237 583, 78 грн. за договором від 05.03.21 № 455-52-10 в редакції додаткових угод, додаткові докази, а саме:

- Довідка АТ "СЕНС БАНК" від 20.02.2024 про блокування (арешт) 1 246 054,36грн. ПРАТ "ЦГЗК";

- Довідка AT "БАНК АЛЬЯНС" від 28.02.2024 про блокування (арешт) 472,22 грн. ПРАТ "ЦГЗК";

- Довідка АТ "ОТП Банк" від 20.02.2024 про блокування (арешт) 71 674,48 грн. ПРАТ "ЦГЗК";

- Довідка АТ "ПРАВЕКС БАНК" від 21.02.2024 про блокування (арешт) 300,00 грн. ПРАТ "ЦГЗК";

- Довідка АТ "ПУМБ" від 16.02.2024 про блокування (арешт) 2 055 311,23 грн. ПРАТ "ЦГЗК";

- Довідка АТ "УКРГАЗБАНК" від 26.02.2024 про блокування (арешт) 100,00 грн.ПРАТ "ЦГЗК";

- Довідка АТ "Укрексімбанк" від 16.02.2024 про блокування (арешт) 51 304,31 грн. ПРАТ "ЦГЗК";

- Довідка АТ "РБА" від 20.02.2024 про блокування (арешт) 21 337,72 грн. ПРАТ "ЦГЗК".

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Колегія суддів констатує, що в поданому клопотанні відповідач фактично посилається на зміну обставин, яка відбулась вже після прийняття оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, вищезазначене, додані до клопотання від 04.12.2023р. докази не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, як такі, що подані в порушення положень частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Вказаних доказів Позивач до матеріалів справи не надавав. Про їх існування на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанцїі не було відомо.

12.03.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

25.01.24р. через систему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви ТОВБМПМрія без руху у зв`язку з наданням разом з позовною заявою копій договору №455-52-10 від 05.03.21р. та додаткових угод до нього на російській мові.

29.01.24р. через систему Електронний суд представником позивача подано клопотання про приєдання до матеріалів справи №904/1934/23 нотаріально завіреного перекладу з російської на українську мову договору №455-55-10 від 05.03.21р. та додаткових угод до нього.

Також, 25.01.24р. на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання/заява про залишення позову без розгляду, чи надання позивачу часу на усунення недоліків позовної заяви та залишення позову без розгляду, обґрунтоване твердженням про те , що цей позов не підлягає розгляду в господарських судах у зв`язку із наявністю ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.23р. у справі № 904/3816/22 , якою позов ТОВ БМП Мрія до ПрАТ ЦГЗК про стягнення 2 237 583, 78грн. за договором від 05.03.21р. № 455-52-10 (укладеним між сторонами) залишено без розгляду у зв`язку із наявністю у цьому договорі третейського застереження (стосовно розгляду спорів у третейському суді). Оскільки ця ухвала суду не скасована, відповідач вважає, що господарський суд у новому складі не має повноважень щодо розгляду тотожної позовної ТОВ БМП Мрія до ПрАТ ЦГЗК про стягнення тієї ж суми заборгованості з тих же підстав.

ТОВ БМП Мрія заперечувало проти клопотання відповідача, зазначаючи, що станом на час ухвалення господарським судом вищезазначеної ухвали про залишення позову без розгляду позивачу та суду не було відомо про наявність підписаної ПрАТ ЦГЗК додаткової угоди №2 від 31.12.21р. до договору від 05.03.21р. № 455-52-10, якою було скасоване третейське застереження. Тому ним і не оскаржувалася ця ухвала суду про залишення позову без розгляду, натомість він звернувся з тотожнім позовом до ПрАТ ЦГЗК вже до Постійно діючого третейського суду при асоціації Регіональна правова група. Лише під час розгляду цього позову ПрАТ ЦГЗК надало до матеріалів третейської справи додаткову угоду №2 від 31.12.21р. до договору від 05.03.21р. № 455-52-10 (якою було скасоване третейське застереження) та з цих підстав клопотало про припинення третейського розгляду справи, оскільки цей спір не перебуває в компетенції третейського суду. Ухвалою третейського суду від 14.04.23р. у справі № 14/5К-23 припинено третейський розгляд справи за позовом ТОВ БМП Мрія до ПрАТ ЦГЗК про стягнення 2 237 583, 78грн. заборгованості за договором від 05.03.21р. № 455-52-10. Після чого ТОВ БМП Мрія змушено було вдруге звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПрАТ ЦГЗК 2 237 583, 78грн. заборгованості за договором від 05.03.21р. № 455-52-10.

25.01.24р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, обґрунтоване посиланням на наступні обставини: позивач свідомо ввів суд в оману щодо недобросовісних дій з боку відповідача; в діях відповідача відсутні ознаки ухилення від виконання вимог кредитора; вжиті судом заходи до забезпечення позову не спів мірні з заявленими позивачем вимогами, тощо.

ТОВ БМП Мрія заперечувало проти задоволення цього клопотання відповідача та скасування заходів забезпечення позову, зазначаючи, що всі ці заперечення вже викладалися відповідачем в апеляційній та касаційній скарзі на ухвалу господарського суду про забезпечення позову та були предметом дослідження як апеляційним, так і Верховним Судом України під час розгляду апеляційної та касаційної скарг; та були визнані необґрунтованими. Будь-яких нових доводів та доказів в обґрунтування цього клопотання представником відповідача не надано, а його твердження про начебто арешт приватним виконавцем належних йому коштів в розмірі, який значно перевищує суму коштів про яку йдеться в ухвалі суду про забезпечення позову, не відповідає дійсності, оскільки в постанові приватного виконавця від 15.05.23р. чітко зазначено, що арешт накладено на грошові кошти ПрАТ ЦГЗК в межах суми 2 055 311,23 грн. (основний борг) з урахуванням виконавчого збору /основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстнанції в частині відмови судом в задоволенні клопотання від 25.01.2024 про скасування заходів забезпечення позову, що полягають у накладенні арешту ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2023 в справі 904/1934/23.

Як вбачається з тексту мотивувальної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2023 в справі 904/1934/23 : « … 03.05.2023 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне підприємство "Мрія" про забезпечення позову від 24.04.2023 № б/н, в якій просить суд застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Приватному акціонерному товариству "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" у межах суми 2 055 311 грн 23 коп., що відповідає сумі основної заборгованості за договором від 05.03.2021 № 455-52-10 в редакції додаткових угод.

В обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в зв`язку з тим, що відповідач вчиняє активні дії щодо ухилення від виконання зобов`язання за договором.

Заявник зазначає, що вже звертався із даним позовом до господарського суду, проте, ухвалою від 24.01.2023 у справі № 904/3816/22 позовна заява ТОВ "Будівельно монтажне підприємство "Мрія" залишена без розгляду за клопотанням відповідача, у зв`язку із наявністю між сторонами третейської угоди, що викладена у спірному договорі. Ініційований позивачем третейський розгляд вказаних позовних вимог Регіональним Третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група" також був припинений за клопотанням відповідача, який надав до третейського суду додаткову угоду № 2 від 31.12.2021 до договору від 05.03.2021 № 455-52-10, в якій сторони, зокрема, змінили порядок вирішення спорів, виключивши пункти, які регулюють третейську угоду. При цьому, заявник стверджує, що саме після судового засідання у третейському суді (17.03.2023) дізнався, що вказану додаткову угоду було підписано відповідачем значно пізніше зазначеної в ній дати, а другий екземпляр підписаної угоди н був переданий позивачу, і відповідно, позивач не міг мотивувати заперечення проти розгляду третейським судом спору, який розглядався в рамках справи № 904/3816/22.

Таку поведінку відповідача позивач вважає недобросовісною та такою, що свідчить про намагання відповідача будь-яким чином сприяти ухиленню від виконання зобов`язань за договором та продовжувати безпідставно утримувати грошові кошти в сумі 2 055 311 грн 23 коп., які належать позивачу, у зв`язку із належним виконанням умов спірного договору.

Крім того, заявник вказує на наявність судових рішень, якими з відповідача стягнуто достатньо великий обсяг коштів, а саме: у справі № 904/2483/22 рішенням від 07.11.2022, яке набрало законної сили 15.03.2023, з відповідача стягнуто138 187 грн 30 коп.; у справі № 904/2991/22 рішенням від 16.03.2023 з відповідача стягнуто 1 368 594 грн 35 коп.; у справі № 904/4590/22 рішенням від 10.02.2023 з відповідача стягнуто 281 668 грн 74 коп.

Наявність судових проваджень, на думку заявника, свідчить про недобросовісність виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Заявник стверджує, що вказані обставини дають об`єктивні підстави вважати, що існує обґрунтована імовірність можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення, у випадку своєчасного невжиття відповідних заходів, що свідчить про необхідність забезпечення подальшого реального та фактичного виконання судового рішення шляхом вжиття співмірного, розумного та адекватного заходу забезпечення позову, яким заявник вважає накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми заявленого основного боргу…

Господарський суд зазначає, що матеріали поданої заяви містять належні докази, що підтверджують спроби заявника стягнути заборгованість за спірним договором у судовому порядку, а також ухилення боржника від виконання вимог кредитора.

Враховуючи характер спору та надані заявником на підтвердження заяви докази, суд вважає, що спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми основного боргу відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходу із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача….»

В свою чергу, згідно мотивувальної частини Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2023 року у справі № 904/1934/23 : « … Предметом позову у справі №904/1934/23 є стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 2 055 311,23 грн за неналежне виконання зобов`язань з оплати робіт по договору №455-52-10 від 05.03.2021, пені в сумі 37 201,13 грн, 3% річних в сумі 31 927,71 грн, інфляційних втрат в сумі 113 143,71 грн.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежатиме від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане з предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову…

… Відповідач в апеляційній скарзі скарзі не зазначає, яким чином накладення арешту на грошові кошти у межах оспорюваної суми порушує його права, не зазначає про наявність у нього на відкритих рахунках в банківських та інших фінансово-кредитних установах достатньої кількості грошових коштів, що свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Посилання на сплату податків і зборів у 1 кварталі 2023 року на суму понад 2,5 млрд грн не свідчить про достатню кількість коштів на рахунках для виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд звертає увагу на те, що заборгованість у справі №904/1934/23, як зазначає позивач, виникла за роботами, які виконані в серпні 2022 року, втім відповідачем на дату звернення з позовом (17.04.2023) не оплачена, позивач неодноразово ініціював провадження щодо її стягнення (у господарській справі №904/3816/22, у третейській справі №14/5К-23), що свідчить про ухилення боржника від виконання вимог кредитора.

Таким чином, суд вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову…».

Відповідні доводи апеляційної скарги в частині того, що : « …Щодо введення суду в оману позивачем відносно недобросовісних дій з боку відповідача

Як встановлено судом в ухвалі від 05.05.2023 недобросовісні дії представника відповідача позивач обґрунтовував тим, що «...вже звертався із даним позовом до господарського суду, проте, ухвалою від 24.01.2023 у справі № 904/3816/22 позовна заява ТОВ "Будівельно монтажне підприємство "Мрія" залишена без розгляду за клопотанням відповідача, у зв`язку із наявністю між сторонами третейської угоди, що викладена у спірному договорі. Ініційований позивачем третейський розгляд вказаних позовних вимог Регіональним Третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група" також був припинений за клопотанням відповідача, який надав до третейського суду додаткову угоду № 2 від 31.12.2021 до договору від 05.03.2021 № 455-52-10, в якій сторони, зокрема, змінили порядок вирішення спорів, виключивши пункти, які регулюють третейську угоду. При цьому, заявник стверджує, що саме після судового засідання у третейському суді (17.03.2023) дізнався, що вказану додаткову угоду було підписано відповідачем значно пізніше зазначеної в ній дати, а другий екземпляр підписаної угоди не був переданий позивачу, і відповідно, позивач не міг мотивувати заперечення проти розгляду третейським судом спору, який розглядався в рамках справи № 904/3816/22.»

Тобто доводи позивача щодо зловживання ґрунтуються лише на тому, що на момент подання первинного позову в справі № 904/3816/22 до господарського суду Дніпропетровської області він не знав і не міг знати про наявність укладеної сторонами додаткової угоди про скасування третейського застереження, викладеного сторонами в спірному договорі. За твердженням заявника про наявність угоди він дізнався лише під час вирішення спору в третейському суді, в межах третейського розгляду справи № 14/5К-23. А тому, на думку позивача, існують певні недобросовісні свідомі дії представника відповідач, спрямовані на ухилення від розгляду спору по суті.

Оскільки заява позивача про застосування заходів забезпечення позову не містила інших обставин, які б свідчили про недобросовісні дії з боку відповідача, саме наведені твердження позивача призвели до помилкового висновку господарського суду, викладеного в ухвалі від 05.05.2023: «Господарський суд зазначає, що матеріали поданої заяви містять належні докази, що підтверджують спроби заявника стягнути заборгованість за спірним договором у судовому порядку, а також ухилення боржника від виконання вимог кредитора.».

Проте, наявні в цій справі докази та визнані позивачем обставини містять підтвердження того, що позивачем свідомо введено суд в оману, а представниками відповідача не було здійснено жодних недобросовісних дій.

Так, зокрема у Відзиві від 30.10.2023 на касаційну скаргу під час оскарження Ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2023 в справі № 904/1934/23 представником позивача зазначено наступне (стор. 6 Відзиву на касаційну скаргу):

«ТОВ «БМП «МРІЯ» допускає що ця додаткова угода була підписана до дати звернення до суду, однак її екземпляр був відсутній у позивача. Враховуючи події 24.02.2023 року, у зв`язку з початком повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, через запровадження воєнного стану та, взагалі морально психічно нестабільного стану невизначеності у громадян та працівників, в тому числі в ТОВ «БМП «МРІЯ» питання отримання другого екземпляру цієї додаткової угоди не ставилось в пріоритетне. Однак представниками позивача отримувались інші документи, в тому числі і акти виконаних робіт по договору №455-52-10 від 05.03.2021 року...», а також наступне:

«ТОВ «БМП «МРІЯ» не зазначає про будь-яку зацікавленість відповідача в утриманні додаткової угоди №2 від 31.12.2021 року...»

Отже, під тиском поданих відповідачем доказів, в т.ч. і письмових, позивач був вимушений визнати, що саме його бездіяльність («...не ставилось в пріоритетне...») без будь яких недобросовісних дій з боку відповідача, зумовила відсутність в нього екземпляру додаткової угоди, в якій саме за ініціативи позивача скасовувалося третейське застереження. Також визнанням своєї бездіяльності позивач виключив «.будь-яку зацікавленість відповідача.» в утриманні додаткової угоди.

Також, необхідно врахувати і дослідити твердження позивача (наведені в ухвалі від 05.05.2023) про те, що позивач лише після судового засідання у третейському суді (17.03.2023) дізнався, що вказану додаткову угоду було підписано відповідачем, значно пізніше зазначеної в ній дати, а другий екземпляр підписаної угоди не був переданий позивачу, і відповідно, позивач не міг мотивувати заперечення проти розгляду третейським судом спору, який розглядався в рамках справи № 904/3816/22.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно ч. 1 ст. 640 ЦК України Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу. Згідно

ч. 1 ст. 645 ЦК України якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов`язань.

Отже, якби така обставина дійсно існувала, додаткову угоду № 2 від 31.12.2021 до договору від 05.03.2021 № 455-52-10 (в якій сторони, зокрема, змінили порядок вирішення спорів, виключивши пункти, які регулюють третейську угоду) не можна було б вважати укладеною, оскільки позивач не отримав відповідь на пропозицію укласти додаткову угоду. За наведених обставин, позивач мав би наполягати на розгляді спору саме третейським судом, або нести наслідки своєї необачності щодо неотримання та невитребування протягом року екземпляру додаткової угоди № 2 від 31.12.2021 до спірного договору від 05.03.2021 № 455-52-10.

Проте, наведені обставини попереднім складом суду в цій справі не досліджувалися, а висновки про «ухилення боржника від виконання вимог кредитора», викладені в Ухвалі від 05.05.2023, ґрунтуються лише на припущеннях.

Натомість відповідач наголошує, що саме Позивач в заяві про застосування заходів забезпечення позову ввів в оману суд тим, що про факт існування Додаткової угоди № 2, якою виключено Третейське застереження із спірного договору, він дізнався лише після звернення 27.01.2023 до третейського суду з позовом до відповідача в цій справі із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Про хибність цієї позиції позивача в цій справі надані переконливі докази, згідно яких зміст цієї додаткової угоди (№ 2) фактично відображено в актах виконаних робіт та в інших документах, які підписувалися сторонами на виконання договору.

Отже, якби цієї угоди дійсно не було укладено, як про це зазначає позивач, то зміст актів виконаних робіт був би іншим.

При цьому, обставини погодження істотних умов виконання робіт за спірною додатковою угодою (обсяги робіт і т.і.) виключають можливість для позивача бути оферентом такої угоди. А отже, при укладенні додаткової угоди саме відповідач був оферент, а позивач акцептант, а не навпаки.

Наведене свідчить про зловживання правом з боку позивача, свідоме перекручування на свою користь наявних у справі доказів, та виключає недобросовісні дії з боку відповідача, як єдину визнану судом підставу для застосування заходів забезпечення позову.

Окремо зауважу, що в цілях розгляду даної заяви ні доводам відповідача, ні доводам позивача Верховним Судом не було надано оцінки, яка б унеможливила скасування заходів забезпечення позову за цією заявою.

Щодо відсутні в діях відповідача ознаки ухилення від виконання вимог кредитора

Як вже було зазначено, в ухвалі від 05.05.2023: «Господарський суд зазначає, що матеріали поданої заяви містять належні докази, що підтверджують спроби заявника стягнути заборгованість за спірним договором у судовому порядку, а також ухилення боржника від виконання вимог кредитора.».

Окремо від попередньо наведених обставин звертаємо увагу суду на те, що чинне законодавство, укладений сторонами спірний договір та загальна сучасна ділова практика щодо подібних правовідносин передбачають застосування наступних способів вирішення спору:

Шляхом переговорів, в т.ч. претензійний порядок вирішення спорів;

Через застосування методів арбітрування, шляхом звернення до третейського суду, за наявності третейської угоди;

В судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обрав спосіб звернення до суду з відповідним позовом.

Проте, процесуальне законодавство, окрім наказного провадження, не передбачає негайного ухвалення рішення по справі, чи згоду відповідача з доводами позивача з одночасною оплатою заявлених вимог, лише за фактом подання позову.

Отже, суд повинен розглянути позов по суті, оцінити доводи сторін, а вже після цього прийняти рішення.

Таким чином, не може вважатися порушенням чи зловживанням з боку відповідача відсутність оплати за спірною вимогою на час розгляду справи в судовому порядку, тим більше на стадії підготовчого провадження. В іншому випадку всі суперечки сторін мали б розглядатися через призму зловживання правом з боку відповідача.

Наразі, з жовтня 2022 року, коли позивач звернувся з первісним позовом до суду (у справі № 904/3816/22), та в цій справі, суд заявлені позивачем вимоги по суті ще не розглядав.

За наведених обставин, наведені в Ухвалі від 05.05.2023 висновки суду першої інстанції про те, що матеріали поданої заяви містять належні докази, що підтверджують спроби заявника стягнути заборгованість за спірним договором у судовому порядку, як одна із підстав для вжиття заходів забезпечення позову, без розгляду цих вимог по суті як господарським судом, так і третейським судом, очевидно є передчасними.

У зв`язку із вищевикладеним, також важливо встановити чи зберігається принцип рівності сторін за умови, що кожна із них має право на судовий захист у відповідному змісті.

Рівноправність сторін в господарському процесі є важливою умовою їх справедливого змагання перед суддею. Тільки рівність осіб може привести суддю до досягнення істини при вирішенні справи.

З цієї причини рівноправності відведено місце принципу в галузі процесуального права. Принцип процесуальної рівності сторін знаходить свою реалізацію в умовах суворого дотримання принципів диспозитивності, змагальності, об`єктивної істини.

Протилежність матеріально правових інтересів сторін не породжує нерівності сторін у процесуальних правах.

Закон, встановлюючи рівні процесуальні права і обов`язки позивача і відповідача, забезпечує рівну можливість сторін на судовий захист, на відстоювання своєї правової позиції у справі.

У загальному вигляді, зміст принципу рівності сторін у процесі полягає в наступних засадах: а) принцип рівності сторін у цивільному процесі означає закріплення в законі рівних процесуальних прав; б) покладання на сторони рівних процесуальних обов`язків; в) надання сторонам однакових можливостей для здійснення процесуальних прав і обов`язків; г) неупереджене, об`єктивне ставлення суду до предмету спору і результатів його вирішення при здійсненні всіх процесуальних дій, спрямованих на повне, всебічне з`ясування всіх обставин справи, суб`єктивних матеріальних прав і обов`язків сторін.

Принцип процесуальної рівності сторін перебуває у тісному зв`язку з принципами диспозитивності, змагальності та доступності судового захисту і є дієвою гарантією захисту інтересів відповідача.

Очевидно, що однією з головних складових судового механізму захисту прав і законних інтересів відповідача є набір процесуальних засобів, за допомогою яких він протистоїть позивачеві в суді.

Специфіка судового механізму захисту прав відповідача порівняно з відповідним механізмом, що є у розпорядженні позивача, полягає, перш за все, в тому, що вказані учасники процесу, хоча і займають рівне правове становище в суді, але використовують неідентичні правові засоби захисту. При цьому під засобами захисту прав відповідача розуміються надані йому процесуальним законодавством можливості для відстоювання своєї правової позиції, спрямовані на припинення провадження у справі, відмову позивачу в позові повністю або в частині або винесення іншого бажаного для відповідача судового акту, а також в цілому на створення сприятливих умов участі відповідача в судовому розгляді…» відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають змісту ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2023р. та Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2023 року у справі № 904/1934/23 щодо мотивів, за яких було прийнято рішення про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В судовому засіданні на протокол, в порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України уповноважний представник апелянта визнав ту обставину, що ним не оспорювалися дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А.С. вчинені ним в межах виконавчого провадження ВП № 71806644 (т.2 а.с. 144) в частині накладення арешту на загальну суму суму 10 276 556,15 грн. по 2 055 311,23 грн в кожному з банків (т.2 а.с. 146-150).

Відповідні доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Наразі, що підтверджується довідками та довідковою інформацією, отриманими відповідачем в обслуговуючих банках, в межах виконавчого провадження ВП № 71806644 на підставі Постанови від 15.05.2023 приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича, при примусовому виконанні Ухвали про забезпечення позову № 904/1934/23 виданої 05.05.2023 господарським судом Дніпропетровської області про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Приватному акціонерному товариству "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" в межах суми 2 055 311 грн 23 коп., що відповідає сумі основної заборгованості за договором від 05.03.2021 № 455-52-10 в редакції додаткових угод, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику в наступних банках/на суму:

-ОТП банк - наявний один арешт на суму 2 055 311,23 грн.;

-АТ «ПУМБ» - арештовано вісім рахунків на суму 2 055 311,23 грн.;

-АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" - арештовано п`ять рахунків на суму 2 055 311,23 грн.;

-АТ «СЕНС БАНК» - арештовано один рахунок на суму 2 055 311,23 грн.;

-АБ «УКРГАЗБАНК» - арештовано п`ять рахунків на суму 2 055 311,23 грн.

Тобто, лише згідно вже отриманих довідок для відповідача заблокована можливість користуватися власними коштами на суму, що в п`ять разів перевищує суму забезпечення, а саме заблоковано власних та обігових коштів на суму: 10 276 556,15 грн.

З наведеного вбачається, що вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2023 року в справі №904/1934/23 заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів…», як такі, що грунтуються на помилковому тлумаченні апелянтом його прав, зокрема неврахування наявності в Господарському процесуальному кодексі України Розділу VI СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ.

При цьому обов`язок несення відповідних негативних наслідків цілком узгоджується з принципом диспозитивності, який наведено в частині 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Заявник не надав належних і допустимих в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України, доказів, які б свідчили про наявність підстав для застосування такого процесуального інституту, як скасування заходів забезпечення позову, передбаченого статтею 145 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3028,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 у справі №904/1934/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 у справі №904/1934/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3028,00 грн покласти на Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.03.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяА.Є. Чередко

СуддяО.В. Чус