Рішення

від 05.03.2024 по справі 902/1343/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2024 р.Cправа № 902/1343/23

за позовом: Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10. м. Хмільник, Вінницька обл., 22000)

до: Хмільницької районної ради (вул. Столярчука,1, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000)

про зобов`язання прийняти рішення,

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Буликової Н.А.,

відповідача - Корченюка А.В.,

В С Т А Н О В И В :

27.10.2023 Хмільницька міська рада звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Хмільницької районної ради про зобов`язання прийняти рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.10.2023 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 27.12.2023, з урахуванням виправлених недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 01.11.2023, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1343/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.01.2024 о 12:45 год.

Під час підготовчого провадження учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору.

Таким правом скористався відповідач, подавши відзив на позовну заяву (вх. канцелярії суду №01-34/1797/24 від 19.02.2024).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 05.03.2024 о 10:00 год., про що 23.01.2024 постановлено відповідну ухвалу.

На визначений час у судове засідання 05.03.2024 з`явилися усі учасники справи.

Представниця позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення про передачу об`єктів спільної власності територіальних громад Хмільницького району (нежитлових приміщень за адресою: м.Хмільник, вул. Столярчука, 1) до комунальної власності Хмільницької міської територіальної громади.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на викладену у відзиві на позовну заяву позицію по суті спору.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що законодавством встановлено обов`язковість для районної ради здійснювати передачу майна із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у комунальну власність територіальних громад при наявності двох неодмінних умов: знаходження майна на території територіальної громади та відповідно розмежування видатків.

Разом із тим, зазначені норми не вимагають передачі об`єктів комунальної власності, що не утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Отже, в разі прийняття районною радою рішення про подальше управління комунальними підприємствами, установами, організаціями, видатки на утримання яких не здійснюються з відповідного місцевого бюджету, таке рішення не суперечитиме вимогам законодавства, встановленим для впорядкування комунального майна за наслідками формування нового адміністративно-територіального устрою.

Хмільницька районна рада акцентує увагу, що нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Хмільник, вул. Столярчука, 1 задовольняють колективні потреби не лише виключно Хмільницької міської територіальної громади, оскільки, в даній будівлі здійснюють свою діяльність Хмільницька районна рада, Хмільницька районна державна адміністрація, Хмільницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), діяльність яких, згідно приписів Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про місцеві державні адміністрації", поширюється на весь Хмільницький район в цілому і які надають передбачені законодавством послуги та вживають заходи для мешканців району в цілому.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" від 12.06.2020 №707-р відповідно до абзацу першого пункту 71 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком. Зокрема, визначено Хмільницьку територіальну громаду з центром у м. Хмільник.

25.02.2022 на 27 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради прийнято рішення №1078, відповідно до якого надано згоду на прийняття до комунальної власності Хмільницької територіальної громади майна, управління якими здійснює Хмільницька районна рада, зокрема, приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Хмільник, вул. Столярчука, 1.

Хмільницька міська рада зверталася до Хмільницької районної ради щодо розгляду на сесії районної ради питання про передачу у власність позивачу нежитлових приміщень загальною площею 635,7 кв.м за адресою: м. Хмільник, вул. Столярчука, 1.

Так, матеріали справи містять копію листа Хмільницької районної ради вих. №01-16-089 від 26.09.2023 у відповідь на лист позивача №1943/01-19 від 21.09.2023, за змістом якого відповідач зазначає, що питання передачі відповідних адміністративних приміщень до комунальної власності Хмільницької міської ради є передчасним та недоцільним.

Вважаючи таку бездіяльність Хмільницької районної ради протиправною, з посиланням на приписи п.10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" позивач звернувся із позовом про зобов`язання Хмільницької районної ради прийняти рішення про передачу у комунальну власність Хмільницької міської територіальної громади спірних нежитлових приміщень загальною площею 635,7 кв.м за адресою: м. Хмільник, вул. Столярчука, 1.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Предметом спору в цій справі є зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо передачі об`єктів спільної власності територіальних громад Хмільницького району до комунальної власності Хмільницької міської територіальної громади.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 ст. 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з абз. 2 п. 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

За змістом п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" селищні ради мають право вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об`єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об`єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад.

Згідно із абзацом 3 п.10 розділу V Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "По місцеве самоврядування в Україні", за пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Відповідно до вимог п. 32 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання надання згоди на передачу об`єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Частинами 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Так, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо передачі об`єктів спільної власності територіальних громад Хмільницького району до комунальної власності Хмільницької міської територіальної громади.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження (постанови Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 814/1755/17, від 14.08.2018 у справах № 522/17650/16-а, № 815/1666/17, від 11.09.2018 у справах № 441/564/17, № 816/318/18, від 06.11.2018 у справах № 826/1017/16, № 826/1020/16, від 13.11.2018 у справі № 826/20369/14, від 27.11.2018 у справі № 826/162/18, від 06.03.2019 у справах № 1640/2592/18, № 1640/2594/18).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (аналогічних висновків притримується Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18).

В даному випадку способом захисту прав Хмільницької міської ради Вінницької області є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки, протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним рішення, яке передбачене абзацом 3 п.10 розділу V Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, а не зобов`язання прийняти відповідне рішення, оскільки, прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд в межах дискреційних повноважень.

Аналогічну правову позицію щодо втручання суду в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №914/650/19, від 18.02.2020 у справі №904/2403/18, від 03.11.2021 у справі №904/1103/20, від 15.02.2022 у справі №914/2055/18 та від 07.06.2022 у справі №906/323/21.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки, суд не може втручатися у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо вирішення питань, які відповідності до чинного законодавства України віднесені до виключних повноважень органів місцевого самоврядування (в даному випадку Хмільницької районної ради Вінницької області), оскільки до компетенції судів віднесено розгляд вимог виключно про спонукання розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про зобов`язання Хмільницької районної ради розглянути відповідне питання на пленарному засіданні.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т. ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності та допустимості, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з вищенаведених підстав.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2684 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У позові відмовити.

2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.

3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 15 березня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Столярчука, 10. м. Хмільник, Вінницька обл.. 22000);

3 - відповідачу (вул. Столярчука,1, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000).