Рішення

від 14.03.2024 по справі 903/52/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2024 року Справа № 903/52/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 89425грн. 09коп.

встановив: позивач - ТОВ Дельта-7 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (відповідача) 89425грн. 09коп., з яких: 79956грн. 86коп. заборгованості по орендній платі, 7197грн. 56коп. штрафу та 2270грн. 67коп. 3% річних. Також, просить стягнути з відповідача 3028грн. витрат по сплаті судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору оренди торгового місця №382 від 16.06.2020р. в частині сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.

Ухвала суду була надіслана сторонам на поштові адреси, зазначені в позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ.

Ухвала, надіслана на адресу відповідача: АДРЕСА_1 повернулася до суду без вручення адресату з довідкою пошти на конверті про причини повернення: за закінченням терміну зберігання.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, 26.02.2024 на офіційному веб-сайті судової влади України судом також було розміщене оголошення про відкриття провадження у справі №903/52/24 та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч.4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, 28.02.2024 відповідач - ОСОБА_1 повідомлена про розгляд справи у Господарському суді Волинської області за допомогою телефонограми.

За таких обставин, суд вважає, що виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших письмових заяв чи клопотань, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне.

16.06.2020 між ТОВ Дельта-7 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір №382 оренди торгового місця.

Договір оренди торгового місця укладено ТОВ «Дельта-7» із відповідачем ОСОБА_1 на підставі виписки із ЄДР.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (відповідачем) проведено державну реєстрацію підприємницької діяльності 07.07.2015; припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 17.11.2023, підстава - власне рішення.

Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, носять характер господарських. Позовну заяву подано до суду 10.01.2024, коли підприємець Мельничук І.Г. втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності.

Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі N338/180/17 (пункт 73), з 15 грудня 2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Враховуючи приписи ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, припинення фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності Мельничук І.Г. підприємницької діяльності, не припиняє її зобов`язань, які пов`язані з підприємницькою діяльністю і які залишаються за нею як за фізичною особою.

Згідно п.1.1, укладеного між сторонами договору оренди торгового місця, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце площею 17,5 кв. м., яке знаходиться: ряд №1, місце №21, сектор №2 на території торгового комплексу Новий ринок, який розташований за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна.

Торговим місцем, що є предметом за цим договором, являється площа для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки (надалі - Споруда) і здійснення продажу товарів (надання послуг), надалі - Торгове місце (п.1.2).

Передача Торгового місця, зазначеного в п. 1.1 договору, здійснена до його підписання, що засвідчується підписами сторін під цим договором (п. 1.3).

Встановлена Орендарем споруда є його власністю. (п. 1.4).

Згідно п.2.1 Договору за користування торговим місцем Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 1575грн. за один календарний місяць.

Орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 15 числа поточного місяця. Якщо 5 число поточного місяця припадає на вихідний чи неробочий день, то останнім днем сплати буде перший робочий день, що слідує за 15 числом поточного місяця (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.

Орендар зобов`язується: своєчасно на умовах, передбачених Договором, вносити орендну плату та інші платежі (п.3.1.2 Договору); в належному стані повертати за актом передачі-приймання Торгове місце, вказане у п.1.1 Договору, Орендодавцю на протязі 2-х днів після припинення дії цього Договору (дострокового розірвання або закінчення строку дії) (п.3.1.10).

Згідно п. 4.1.1 Договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 Договору, Орендар сплачує: за прострочення з 15-го до 20-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього Договору, за несплату після 20-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього Договору.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що договір вступає в дію з 01 вересня 2020 року та діє до 31 грудня 2058 року.

Договір оренди підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Позивач, як орендодавець, надав відповідачу, як орендарю, торгове місце на території торгового комплексу "Новий ринок", що підтверджується, відповідно до п. 1.3 Договору, підписами сторін на договорі.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань по договору, не здійснює своєчасну та повну оплату коштів за користування об`єктом оренди, тому стано на 31.12.2023 у відповідача виникла заборгованість по орендній платі, що становить 79956,86грн, а саме: 6376,03грн борг за період з 01.09.2020 по 31.12.2020; 73580,83грн за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

Таким чином, позивач доводить, що заборгованість Мельничук І.Г. по сплаті орендної плати згідно договору №382 оренди торгового місця від 16.06.2020 складає 79956,86грн.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма закріплена також у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Наявність заборгованості позивач підтверджує підписаним сторонами договором оренди торгового місця та розрахунками суми боргу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Суд зазначає, що презумпція договору означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №921/704/20.

Судом встановлено, що договір №382 оренди торгового місця від 16.06.2020, укладений між сторонами, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався і в силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного суду не надано.

Суд враховує, що згідно п. 1.3 Договору передача Торгового місця, здійснена до його підписання, що засвідчується підписами сторін під цим договором.

Договір оренди підписаний сторонами, тому торгове місце, що є предметом договору оренди, передане орендодавцем орендарю.

У зв`язку із несплатою орендних платежів у відповідача на підставі договору згідно розрахунку позивача за період з 01.09.2020 по 31.12.2020 нараховано 6376,03грн боргу, за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 - 73580,83грн боргу, всього 79956,86грн.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодиди, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі N 910/4590/19, від 26.06.2020 у справі №905/21/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Доказів сплати боргу по орендній платі відповідачем суду не надано.

На день розгляду спору, заборгованість у розмірі 79956,86грн, нарахована згідно умов договору оренди, не оспорена відповідачем, не погашена, є підставною, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобов`язаннь відповідачу нараховано згідно п.4.1.1 Договору штраф на суму 7197,56грн за період з 31.07.2023 по 31.12.2023 та 2270, 67грн 3% річних згідно ст.625 ЦК України за період з 01.09.2020 по 31.12.2023.

Нарахування 7197,56грн штрафу за несвоєчасну оплату орендної плати відповідає умовам договору та є підставним, а тому підлягає до стягнення з відповідача.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що враховуючи умови п.2.1 Договору щодо сплати орендної плати не пізніше 15 числа поточного місяця, такі нарахування слід проводити з 16 числа місяця, а не з 01 числа, як вказано у розрахунку позивача. Таким чином суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 16.09.2020 по 31.12.2023, зазначає, що з відповідача слід стягнути 2172,63грн 3% річних. В частині стягнення 98,04грн річних слід відмовити.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7 (45606, Волинська обл, Луцький район, село Рованці, вул.Європейська, буд.3, код ЄДРПОУ 34826969) 89327грн 05коп (79956грн 86коп основного боргу, 7197грн 56коп штрафу та 2172,63грн 3% річних), а також 3024грн 68коп витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 98грн 04коп - 3% річних.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 14.03.2024.

СуддяО. Г. Слободян