Рішення

від 05.03.2024 по справі 904/6165/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6165/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинський елеватор" (Сумська обл., м. Шостка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кватро Ойл" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинський елеватор" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кватро Ойл" про стягнення заборгованості в розмірі 300000,00грн. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №02/02-2023 від 02.02.2023 в частині повного та своєчасного повернення позикових коштів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинський елеватор" залишено без руху на підставі пункту 5 частини третьої статті 162, частини другої статті 164 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.12.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшла уточнена позовна заява від 04.12.2023, відповідно до змісту якої позивачем зазначені обставини, якими він обґрунтовує укладання між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги №02/02-2023 від 02.02.2023, а також надано докази, які підтверджують направлення на адресу відповідача вимоги №51 від 15.09.2023 і копії уточненої позовної заяви, та усунуто недоліки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 18.01.2024.

09.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача у зв`язку з його перебуванням на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 відкладено підготовче засідання на 08.02.2024.

26.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, в якій він просить розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.

У судове засідання 08.02.2024 сторони не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідач не надав відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.03.2024.

01.03.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, в якій він просить розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялися ухвали суду від 20.12.2023, 18.01.2024 та 08.02.2024 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49009, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Акінфієва Івана, буд. 1-А, оф. 9.

Однак, поштові конверти з ухвалами суду від 18.01.2024 та 08.02.2024 були повернуті працівниками поштового зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 68-73 том 1).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Разом з цим, доказом вручення ухвали суду від 20.12.2023 (про прийняття позовної заяви до розгляду) є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600239996660, відповідно до якого відповідач отримав зазначену ухвалу суду 03.01.2024 (а.с. 50 том 1).

Враховуючи дату отримання ухвали суду 03.01.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 18.01.2024 включно.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 05.03.2024 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.03.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

02.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шосткинський елеватор" (далі позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кватро Ойл" (далі відповідач, позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №02/02-2023 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Поворотна фінансова допомога (надалі - допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування відсотків або падання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п. 1.2 договору).

Розмір фінансової допомоги за цим договором становить 5000000,00грн (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній (безвідсотковій) основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Згідно з п. 2.3 договору фінансова допомога вважається переданою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Позичальник зобов`язується повернути суму позики протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це (п. 3.1 договору).

Повернення грошових коштів здійснюється позичальником шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на поточний банківський рахунок позикодавця або в готівковій формі в через касу позичальника в строк, передбачений п.3.1 договору (п. 3.2 договору).

Позичальник мас право достроково повернути отриману поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (п. 3.3 договору).

Цей договір вважається укладеним з моменту передачі позичальнику грошових коштів і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку не раніше моменту виконання сторонами своїх обов`язків за ним (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога вважається повернутою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця або підписанням позикодавцем видаткового касового ордеру.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ними своїх обов`язків (п. 6.3 договору).

На виконання умов договору позивач здійснив безготівковий переказ грошових коштів на рахунок відповідача у сумі 1000000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями №73 від 02.02.2023 на суму 500000,00грн та №74 від 02.02.2023 на суму 500000,00грн (а.с. 10, 11 том 1).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач здійснив часткове повернення грошових коштів у сумі 700000,00грн, що підтверджується банківською випискою за період з 01.02.2023 по 15.09.2023 (а.с. 12 том 1).

У зв`язку з не повним поверненням фінансової допомоги, позивач звернувся до відповідача із вимогою №51 від 15.09.2023 про повернення залишку суми позики у розмірі 300000,00грн (а.с. 13 том 1), яка була отримана останнім 26.09.2023 (а.с. 38-41 том 1).

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору поворотну фінансову допомогу, у визначений договором строк, не повернув, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 300000,00грн, що і стало причиною звернення до суду.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору про надання поворотної фінансової допомоги, строк користування позикою, строк повернення позики, наявність прострочень та підстав для стягнення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський суд зазначає, що норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України не містять визначення поняття поворотної фінансової допомоги.

Зміст вказаного поняття наведено в п.п. 14.1.257 Податкового кодексу України, за яким поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Разом з цим, за своїм правовим характером вказані правовідносини відносяться до договору позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина перша статті 1046 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 Цивільного кодексу України).

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором (частина друга статті 1049 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведеного, також враховуючи умови п. 3.1 договору, строк повернення позики є таким, що настав.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 300000,00грн відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 300000,00грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 4500,00грн витрат по сплаті судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу у сумі 30000,00грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем не було надано до матеріалів справи доказів понесення таких витрат.

Враховуючи викладене, витрати позивача на правничу допомогу суд вирішив розглядати шляхом винесення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинський елеватор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кватро Ойл" про стягнення заборгованості в розмірі 300000,00грн - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кватро Ойл" (49009, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Акінфієва Івана, буд. 1-А, оф. 9; ідентифікаційний код 44857569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинський елеватор" (41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. Привокзальна, буд. 1-А; ідентифікаційний код 38209328) 300000,00грн основного боргу та 4500,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 15.03.2024.

Суддя В.О. Татарчук