Рішення

від 14.02.2024 по справі 908/3261/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/207/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2024 Справа № 908/3261/23

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7»,(69063, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)

до відповідача Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви, (69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 26)

про розірвання договору та зобов`язання звільнити об`єкт

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Золотько О.І., на підставі довіреності № 01 від 03.01.2024, паспорта серія СВ № 190264 від 02.03.2000;

від відповідача Машьянов О.В., на підставі довіреності № 1128 від 14.06.2019;

24.10.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» 24.10.2023, (вх. № 3573/08-07/23 від 24.10.2023) Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», м. Запоріжжя до Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви, м. Запоріжжя про розірвання договору позички б/н від 18.07.2008 та зобов`язання звільнити об`єкт незавершеного будівництва «Історики-культурний комплекс « 700-літній Запорізький Дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 справу № 908/3261/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3261/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/207/23, підготовче засідання призначено на 27.11.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/3261/23 до 29.01.2024 та відкладено підготовче засідання на 15.01.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/3261/23 та призначено справу до розгляду по суті на 29.01.2024.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.02.2024, про що зазначено в протоколі судового засіданні від 29.01.2024.

В судове засідання 14.02.2024 з`явилися представники позивача і відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

В судовому засіданні 14.02.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 525, 526, 629, 651, 653ЦК України, ст.193ГК України, положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що18.07.2008 між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради та Запорізькою Єпархією Української Православної Церкви укладено договір позички об`єкта, за умовами якого на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.07.2008 № 292 Позичкодавець передав відповідачу в позичку об`єкт незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб. Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14. Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що Користувач зобов`язується провести будівельні, оздоблювальні роботи об`єкту незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб. Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 в установленому чинним законодавством порядку згідно з узгодженою проектною документацією (ШИФР : 6398.01-00). Договір укладався на строк 10 років, до 17.07.2018. Відповідними додатковими угодами до договору вносились зміни. Зокрема, додатковою угодою від 26.11.2019 змінено предмет договору та визначено, що на виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №292 від 17.07.2008 об`єкт незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя передано в безоплатне користування за договором позички від 18.07.2008б/н Запорізькій Єпархії Української православної церкви для завершення будівельнихробіт та прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт в установленомучинним законодавством порядку з метою подальшого використання, як культовоїбудівлі для ведення богослужінь. Цією ж додатковою угодою строк дії договору продовжено на 10 років, до 17.07.2028, а також внесені зміни до розділу 2 договору «Права і обов`язки сторін». Додатковою угодою від 03.08.2020 змінено Позичкодавця на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7». Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунальногомайна України» від 03.10.2019 № 157-ІХ, введеного вдію з 01.02.2020, забороняється передача державного або комунального майна вбезоплатне користування або позичку. Як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач будівельні, оздоблювальні роботи об`єкту незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя не провів, копій документів про введення об`єкту в експлуатацію позивачу не надав, що свідчить про порушення відповідачем істотних умов договору. Крім того, відповідно до Конституції України Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про свободу совісті та релігійні організації» з метою унеможливлення діяльності в місті Запоріжжі релігійних організацій, керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України, зменшення інформаційно-психологічного впливу країни-агресора на українське суспільство, забезпечення духовної незалежності, Запорізькою міською радою прийнято рішення від 12.07.2023 № «Про припинення взаємовідносин Запорізької міської територіальної громади із релігійними організаціями Української православної церкви московського патріархату». Листом від 10.10.2023 № 2902 позивач звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору позички від 18.07.2008 б/н у зв`язку із порушенням істотних умов договору. До вказаного листа позивачем додавалися проект додаткової угоди про розірвання договору та Акт приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя. Відповідачем вказаний лист проігнорований, залишений без відповіді і задоволення. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, розірвати договір позички б/н від 18.07.2008 та зобов`язативідповідача звільнити об`єкт незавершеного будівництва «Історики-культурний комплекс « 700-літній Запорізький Дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви на користь КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7». Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

15.01.2024 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви надійшла Заява про продовження строку подання відзиву вих. № 1501-2/24-юр від 15.01.2024 (вх. № 832/08-08/24 від 15.01.2024 разом із відзивом на позовну заяву. Подане клопотання відповідачем мотивоване введенням в України режиму воєнного стану та складнощі у зв`язку із цим у роботі Єпархіального управління.

Розглянувши поданувідповідачем заяву про продовження строку подання відзивута дослідивши матеріали справи № 908/3261/23, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою суду від 30.10.2023 про порушення провадження у справі № 908/3261/23 відповідачу запропоновано відповідно до ст. 165 ГПК України у строк до 15.11.2023, але не пізніше 15-и днів з дня отримання даної ухвали суду подати до суду відзив на позовну заяву із його документальним обґрунтуванням і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду).

З наявного в матеріалах справи № 908/3261/23 вбачається, що ухвала суду від 30.10.2023 про порушення провадження у справі № 908/3261/23 отримана Управлінням Запорізької Єпархії Української Православної Церкви 14.11.2023.

Таким чином, відзив на позовну заяву відповідачем мав бути поданий у строк до 29.11.2023 включно.

За приписами ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За загальним змістом ст. 119 ГПК України для поновлення або продовження процесуального строку суд має визнати причину пропуску такого строку поважною, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 цієї ж статті закріплено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

В обґрунтування поданоїзаяви про продовження процесуального строку подання відзиву на позову заяву відповідачем взагалі не надано жодного доказу поважності пропуску такого строку.

Враховуючи вище викладене, в задоволенні заявиЗапорізької Єпархії Української Православної Церкви про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву судом відмовляється, оскільки така заява заявлена необґрунтовано, відзив на позовну заяву судом до розгляду не приймається.

Відповідно до наданих представником відповідача усних пояснень по суті спору відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, представником відповідача зазначено, що строк дії спірного договору позички б/н від 18.07.2008 станом на час вирішення спору судом не закінчився. Оскільки правовідносини за договором позички подібні до правовідносин оренди, відповідач вважає, що на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану договір б/н від 18.07.2008 не може бути розірваний.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представниківсторін, суд

УСТАНОВИВ

18.07.2008 Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (Позичкодавець) та Запорізькою Єпархією Української православної церкви (Користувач, відповідач у справі) укладеноДоговір позички № б/н (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.07.2008 № 292 Позичкодавець передаєКористувачу в позичку об`єкт незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб. Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 (предмет позички), вартість якоговизначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 924 676,00 грн., на строк, що обумовлений Договором.

Предмет позички за цим Договором передається Користувачу для завершення будівельних, оздоблювальних робіт та здійснення заходів щодо прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту в установленому чинним законодавством порядку з метою подальшого використання як культової будівлі для проведення богослужінь. (п. 1.2 Договору)

Пунктами3.1, 3.2Договору встановлено, що Позичкодавець зобов`язується надати в позичку каплицю протягом двох календарних днів з моменту підписання цього Договору. Предмет позички вважається переданим Позичкодавцем Користувачу з моменту підписання акту приймання-передачі предмету позички уповноваженими представниками сторін і скріплення цього акту їх печатками.

За змістом пунктів5.1, 5.2Договору Користувач зобов`язується протягом двох календарних днів з моменту закінчення або розірвання Договору повернути Позичкодавцю предмет позички в такому самому стані, в якому вона перебувала на момент її передачі Користувачу. Позичка вважається поверненою Позичкодавцю Користувачем з моменту підписання акту приймання-передачі позички уповноваженими представниками сторін та скріплення цього акту їх печатками.

В п. 4.1 Договору сторонами визначено, що цей Договір укладено з 17.07.2008 по 17.07.2018 строком на 10 років. Моментом обчислення строку Договору є день передачі каплиці за актом приймання передачі.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпляється їх печатками.

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі від 18.07.2008, відповідно до якого Управління комунальної власності Запорізької міської ради передало, а Запорізька Єпархія Української православної церкви прийняла за Договором позичкиоб`єкт незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб. Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 в м. Запоріжжя, вартість якоговизначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 924 676,00 грн.

Додатковою угодою від 31.12.2011 до Договору позички б/н від 18.07.2008 сторони дійшли згоди замінити сторону в Договорі, а саме - замінити Позичкодавця з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 26.11.2019 до Договору позички б/н від 18.07.2008 сторони внесли зміни у пункт 1.1 розділу 1 «Предмет договору», а саме визначили, що на виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №292 від 17.07.2008 об`єкт незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя передано в безоплатне користування за Договором позички від 18.07.2008 б/н Запорізькій Єпархії Української православної церкви для завершення будівельних робіт та прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт в установленому чинним законодавством порядку з метою подальшого використання, як культової будівлі для ведення богослужінь. Цією ж Додатковою угодою строк дії Договору продовжено на 10 років, до 17.07.2028, а також внесені зміни до розділу 2 Договору «Права і обов`язки сторін».

Як зазначено в п. 5 Додаткової угоди від 26.11.2019 до Договору позички б/н від 18.07.2008дія цієї додаткової угоди відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на правовідносини, які виникли до її укладення, а саме: з 17.07.2018.

Додатковою угодою від 03.08.2020 до Договору позички б/н від 18.07.2008 сторони змінили Позичкодавця майна за Договором, а саме - на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» (позивача у справі).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2023 позивачем на адресу відповідача був направлений лист вих. № 2902 від 10.10.2023, яким позивач зазначив, що відповідно до Конституції України Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про свободу совісті та релігійні організації» з метою унеможливлення діяльності в місті Запоріжжі релігійних організацій, керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України, зменшення інформаційно-психологічного впливу країни-агресора на українське суспільство, забезпечення духовної незалежності, Запорізькою міською радою прийнято рішення від 12.07.2023 № «Про припинення взаємовідносин Запорізької міської територіальної громади із релігійними організаціями Української православної церкви московського патріархату». У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання Договору позички від 18.07.2008 б/н.

До вказаного листа вих. № 2902 від 10.10.2023 позивачем додавалися проект додаткової угоди про розірвання Договору та Акт приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя.

Як зазначив позивач у позові, відповідь на його лист вих. № 2902 від 10.10.2023від відповідача не надходила.

Відповідачем цей факт не оспорюється.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» до Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви, м. Запоріжжя про розірвання Договору позички б/н від 18.07.2008 та зобов`язання відповідача звільнити об`єкт незавершеного будівництва «Історики-культурний комплекс « 700-літній Запорізький Дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що в порушення умов Договору позички б/н від 18.07.2008відповідач будівельні, оздоблювальні роботи об`єкту незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя не провів, копій документів про введення об`єкту в експлуатацію позивачу не надав, що свідчить про порушення відповідачем істотних умов Договору.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Частиною 3 статті 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Водночас, глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов`язані з наймом (орендою).

Відтак, до Договору позички б/н від 18.07.2008 підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Договір позички б/н від 18.07.2008укладено щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

На час укладання Договору позички б/н від 18.07.2008діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII, частина 2 статті 17 якого передбачала, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

03.10.2019 було прийнято Закон України № 157-ІХ Закон України «Про оренду державного та комунального майна», в розділі «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина 1 статті 5 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Відповідно до ч., ч. 1 та 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені місцевими радами управляти майном.

Відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України визначені істотні умови договору оренди, однією з яких, зокрема, є строк, на який укладається договір оренди.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що він діє з 17.07.2008 до 17.07.2018 строком на 10 років.

Додатковою угодою від 26.11.2019 дію Договору позички б/н від 18.07.2008продовжено на 10 років, до 17.07.2028.

Частиною 2 ст. 9 статті 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.

Отже, законодавець чітко встановив заборону передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування.

Відповідно до ч., ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.019 у справі № 910/16756/18.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі Договірпозички б/н від 18.07.2008 є діючим.

Як передбачено умовами Договору позички б/н від 18.07.2008 в редакції Додаткової угоди від 26.11.2019 об`єкт незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя передано в безоплатне користування Запорізькій Єпархії Української православної церкви для завершення будівельних робіт та прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт в установленому чинним законодавством порядку з метою подальшого використання, як культової будівлі для ведення богослужінь.

Згідно з умовами п., п. 2.1.15-2.1.18 Договору позички б/н від 18.07.2008 Користувач зобов`язаний, зокрема: - надати Позичкодавцю копію документа введення об`єкта в експлуатацію; - Користувач зобов`язується здійснити заходи щодо недопущення недоліків речі, що передана як позичка, і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я оточуючих, майна Користувача або призвести до пошкодження самої речі; - Користувачу забороняється експлуатація закінченого будівництва об`єкту, не прийнятого (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (п. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.12 Порядку прийняття в експлуатації закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461); - Користувач несе відповідальність за порушення умов Договору та за порушення у сфері містобудівної діяльності.

В порушення умов Договору позички б/н від 18.07.2008 відповідач будівельні, оздоблювальні роботи об`єкту незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя не провів, копій документів про введення об`єкту в експлуатацію позивачу не надав.

Відповідачем зазначені факти належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76,77 ГПК України, не спростовані.

За даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва в частині єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відсутня інформація реєстрації документів декларативно та/або дозвільного характеру на виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: вул. Тараса Бульби, 14 в м. Запоріжжі.

За таких обставин, порушення відповідачем умов Договору позички б/н від 18.07.2008 є доведеним.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»)

Що стосується істотності порушення умов Договорупозички б/н від 18.07.2008, то в цій частині суд приймає до уваги мету укладення цього Договору (для завершення будівельних робіт та прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт в установленому чинним законодавством порядку з метою подальшого використання, як культової будівлі для ведення богослужінь). Вступаючи в договірні відносини, позивач розраховував, зокрема, на належне і своєчасне виконання умов Договору, в тому числі в частині завершення будівельних робіт та прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту. Безпідставне невиконання відповідачем наведених умов Договору очевидно є істотним порушенням та підставою для розірвання такого Договору в судовому порядку.

За таких обставин, вимога про розірвання Договору позички б/н від 18.07.2008 є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню судом.

Приписамист. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК України користувач зобов`язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Відповідно до статті 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 785 ЦК України, за змістом якої, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами укладеного сторонами Договорупозички б/н від 18.07.2008Користувач зобов`язаний протягом двох календарних днів з моменту закінчення або розірвання Договору повернути Позичкодавцю предмет позички в такому самому стані, в якому вона перебувала на момент її передачі Користувачу. Позичка вважається поверненою Позичкодавцю Користувачем з моменту підписання акту приймання-передачі позички уповноваженими представниками сторін та скріплення цього акту їх печатками. (п., п.5.1, 5.2Договору)

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.062018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 №145/2047/16-ц).

Приписи статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов`язку в натурі та примусове виконання обов`язку, а отже, якщо колишній користувач не звільнив приміщення після закінчення договору користування ним, вимога власника або визначеної ним особи виконати такий обов`язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи, що у випадку розірвання договору у судовому порядку, договір є розірваним з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України), суд дійшов висновку, що вимога про звільнення об`єкту незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс« 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14, умісті Запоріжжя шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії УкраїнськоїПравославної Церкви накористь КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений законом і є ефективним.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, не спростовують висновків суду покладених в основу даного судового рішення.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, при цьому належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем, а тому в цілому позов задовольняється судом.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК Українисудовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.За таких обставин, витрати зі сплати судового збору в сумі 5368,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7»,м. Запоріжжя до Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви, м. Запоріжжя про розірвання договору позички б/н від 18.07.2008 та зобов`язання звільнити об`єкт задовольнити повністю.

2. Розірвати договір позички б/н від 18.07.2008, укладений між Управлінням Запорізької Єпархії Української Православної Церкви, (69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 20512570) та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717), на передачу в позичку об`єкт незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14, у місті Запоріжжя.

3. Звільнити об`єкт незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14, у місті Запоріжжя шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви, (69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 20512570) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717). Видати наказ.

4. Стягнути з Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви, (69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 20512570) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717) 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 15» березня 2024 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.