Рішення

від 02.11.2023 по справі 909/390/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/390/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Івано-Франківської міської ради

(вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004)

до Приватного підприємства "Орлікана"

(вул. Промислова, 3, кв. 2, м. Івано-Франківськ, 76019)

про стягнення 117 906,31 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати

за участю представників:

позивача: Буджака В.М. (самопредставництво);

відповідача: Сімонович Л.В. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Орлікана" (далі - ПП "Орлікана", відповідач) про стягнення 117 906,31 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 684,00 грн судового збору.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 30.05.2023. Дана ухвала надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в Електронний кабінет та на електронну пошту.

30.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 29.05.2023 №23 (вх.№8132/23), в якому відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 104 042,28 грн та просив зменшити суму позовних вимог на 13 864,03 грн, які ним сплачені як земельний податок.

30.05.2023 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 10.07.2023 повідомлено сторін про те, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.08.2023.

07.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання від 28.07.2023 №543/11.1-03/14в (вх.№11379/23) про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку повноваженого представника позивача.

10.08.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті представники обох сторін не з`явились, судом відкладено розгляд справи по суті на 13.09.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

До початку судового засідання 13.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання від 12.09.2023 №25 (вх.№13253/23), в якому відповідач просить суд продовжити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи докази сплати земельного податку на суму 11 410,00 грн, а також відкласти розгляд справи по суті.

19.09.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті суд поновив відповідачу строк для подання доказів, долучив їх до матеріалів справи та відклав розгляд справи по суті на 05.10.2023 (відповідні ухвали занесено до протоколу судового засідання).

05.10.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явились представники обох сторін; представник відповідача подала клопотання про приєднання до матеріалів справи копії платіжної інструкцію про часткову сплату заборгованості в розмірі 6 000,00 грн (вх.№14527/23); представник позивача подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№14526/23); судом поновлено сторонам строк для подання відповідних доказів та приєднано їх до матеріалів справи; відкладено розгляд справи по суті на 02.11.2023 (відповідні ухвали занесено до протоколу судового засідання).

02.11.2023 судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явились представники обох сторін;

- представник відповідача подала клопотання (вх.№12671/23), в якому просила суд зменшити розмір позовних вимог на 24 832,80 грн (18 841,92 грн та 6 000,00 грн), а також розстрочити сплату заборгованості на 6 місяців. Проте, під час розгляду справи по суті представник відповідача просила суд не розглядати клопотання в частині зменшення позовних вимог в розмірі 18 841,92 грн;

- представник позивача подав клопотання (вх.№15869/23) про приєднання до матеріалів справи доказів зарахування на рахунок позивача 6 000,00 грн заборгованості, сплачених відповідачем.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиції сторін

Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, користуючись земельною ділянкою без договору оренди, безпідставно зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за землю, які підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилався на ст. 190, 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 125, 126, 152 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Позиція відповідача. Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог не заперечила. Крім того, просила суд розстрочити сплату заборгованості на 6 місяців.

Обставини справи, встановлені судом

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: вул. Василя Стуса, 17-А, м. Івано-Франківськ розташовано нежитлові приміщення загальною площею 2 428,80 кв.м (довідка №304291499 від 06.07.2022; а.с. 26-29).

Вказані нежитлові приміщення належать на праві власності декільком особам, в т.ч. позивачу - ПП "Орлікана" у розмірі 1 117,8 кв.м (реєстраційний номер нерухомого майна 2282429826101; форма власності - приватна; дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 01.02.2021; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу №157 від 10.04.2008).

У відсотковому співвідношенні до загальної площі приміщень ПП "Орлікана" належить 46% нерухомого майна.

22.02.2021 за адресою: вул. Василя Стуса, 17-А, м. Івано-Франківськ сформовано земельну ділянку загальною площею 0,1782 га з цільовим призначенням 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури та присвоєно їй кадастровий номер 2610100000:09:004:0023 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1815028832021 від 22.02.2021; а.с. 21-23).

14.06.2021 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:09:004:0023 за Івано-Франківською міською територіальною громадою, підставою виникнення права власності є рішення Івано-Франківської міської ради №184-8 від 29.04.2021, форма власності - комунальна (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №304718101 від 12.07.2022; а.с. 30).

22.06.2022 ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом №4705/5/09-19-04-11 повідомило Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради про те, що згідно з наявної інформації бази даних ПП "Орлікана" за період з 2019-2022 років не здійснювало декларування земельного податку за земельну ділянку площею 0,1782 га з кадастровим номером 2610100000:09:004:0023 (а.с. 20).

29.06.2022 Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради надіслав на адресу ПП "Орлікана" повідомлення від 27.06.2022 №234/34.3-02/18в, в якому зазначив, що з 04.07.2022 по 13.07.2022 буде проведено обстеження земельної ділянки за адресою: вул. Василя Стуса, 17-А, м. Івано-Франківськ (кадастровий номер 2610100000:09:004:0023) на предмет фактичного використання земельної ділянки без належних на те правових підстав (наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та/або державної реєстрації прав на неї), а також щодо здійснення плати за користування нею в належному розмірі (а.с. 18).

11.07.2022 Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:09:004:0023 комунальної форми власності, розташованої за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Василя Стуса, 17 -А, про що складено акт №3 (а.с. 15-17).

Зокрема, під час обстеження встановлено, що обстежувана земельна ділянка використовується ПП "Орлікана", ТОВ ТВФ "ЖАКО", ОСОБА_1 та ТОВ "Насолода-ІФ" для обслуговування будівель ринкової інфраструктури, які на ній розміщені та використовуються останніми. На час обстеження земельної ділянки в Департаменті комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування даною земельною ділянкою ПП "Орлікана", ТОВ ТВФ "ЖАКО", ОСОБА_1 та ТОВ "Насолода-ІФ".

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної документації від 19.03.2021 №784 та від 12.07.2022 №9900 нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:09:004:0023 площею 1 782 кв.м у 2021 році становила 2 621 711,10 грн, а у 2022 році 2 884 296,82 грн (а.с. 19 та 19 на звороті).

Як вбачається з розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська, сума безпідставно збережених ПП "Орлікана" коштів за період з 22.02.2021 по 30.06.2022 становить 84 459,54 грн (а.с. 14).

27.07.2022 Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради направив ПП "Орлікана" претензію №1120/01-18/35в від 21.07.2022 про добровільну сплату безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська в сумі 84 459,54 грн (за період з 22.02.2021 по 20.06.2022) (а.с. 12-13).

Згідно з повторним розрахунком суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська сума безпідставно збережених ПП "Орлікана" коштів за період з 22.02.2021 по 31.12.2022 становить 117 906,31 грн (а.с. 31).

У зв`язку з несплатою безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача за захистом порушеного права Івано-Франківської міської територіальної громади.

Під час розгляду справи відповідач сплатив 6 000 грн заборгованості, про що свідчить копія платіжної інструкції №1096 від 05.10.2023 з призначенням платежу "орендна плати за землю за 2022 рік згідно з позовної заяви Івано-Франківської міськради" (а.с. 105). Дану оплату підтвердив Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради, про що свідчить лист 12.10.2023 №243/34-3-02 (а.с. 114).

Таким чином, предметом позову в цій справі є стягнення з співвласника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період із 22.02.2021 по 31.12.2022 на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою (частково), на якій цей об`єкт розміщено.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Загальні положення

1.1. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Натомість, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

1.2. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

1.3. За приписами ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗК України, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

1.4. Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення, розташовані на спірній земельній ділянці) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

1.5. Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018у справі № 925/230/17.

ІІ. Щодо обставин даної справи

2.1. Як встановлено судом, право власності на нежитлові приміщення у розмірі 1 117,8 кв.м з загальної площі 2428,8 кв.м (що є 46% у відсотковому співвідношенні до загальної площі), які знаходяться за адресою: вул. Василя Стуса, 17-А, м. Івано-Франківськ, із 01.02.2021 зареєстровано за ПП "Орлікана". Зазначені нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці площею 0,1782 га, кадастровий номер 2610100000:09:004:0023.

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Такий висновок Верховного Суду у складі судової палати Касаційного господарського суду викладений у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ПП "Орлікана" як співвласник такого майна стало фактичним співкористувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано належне йому майно.

Однак, встановлені обставини свідчать, що відповідач як співвласник об`єкта нерухомого майна у спірний період із 22.02.2021 по 31.12.2022 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому він є фактичним співкористувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

2.2. Згідно із частинами 1 - 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

За встановлених судом обставин, 22.02.2021 земельній ділянці площею 0,1782 га, що знаходиться на вул. В. Стуса, 17-А в м. Івано-Франківську, присвоєно кадастровий номер 2610100000:09:004:0023 і зареєстровано у Державному земельному кадастрі.

Отже, 22.02.2021 спірна земельна ділянка сформована та набула статусу об`єкта цивільних прав.

У зв`язку з чим, позивачем правомірно нараховано відповідачу безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період із 22.02.2021 по 31.12.2022.

2.3. Посилання відповідача на те, що позивач набув право на передачу в оренду спірної земельної ділянки лише із часу державної реєстрації права власності на неї (14.06.2021), тому неправильно нараховував відповідачу безпідставно збережені кошти за період з часу присвоєння земельній ділянці кадастрового номера (22.02.2021) по 14.06.2021 у розмірі 18 841,92 грн, є необґрунтованими з огляду на таке.

У силу ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 ( з часу введення в дію нового ЗК України) перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Із 01.01.2013 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (далі - Закон № 5245-VI), за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна.

Беручи до уваги положення ст. 13, 14 Конституції України, ст. 83 ЗК України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, Івано-Франківська міська територіальна громада в особі Івано-Франківської міської ради (позивач) є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Івано-Франківська, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.

2.4. Відповідно до п. 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель", у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель"); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

У матеріалах справи містяться витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:09:004:0023, площею 1782 кв.м, вул. Василя Стуса 17-А, м. Івано-Франківськ, відповідно до яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом 2021 рік становила 2 621 711,00 грн, а на 2022 рік 2 884 296,82 грн.

2.5. Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який встановлений рішенням Івано-Франківської міської ради №148-27 від 27.06.2019.

Судом здійснено перерахунок суми безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:09:004:0023 за період з 22.02.2021 по 31.12.2022, а саме:

1) за період з 22.02.2021 по 31.12.2021 (313 днів), відповідно до якого розмір безпідставно збережених коштів становить 51 708,76 грн (2 621 711,10 грн (нормативна грошова оцінка) х на 5% / 365 днів х на 313 днів х на 0,46 (частка майна). Водночас, суд не вправі виходи за межі заявлених позовних вимог (ст. 14, ч. 2 ст. 237 ГПК України), а тому до стягнення належить 51 567,48 грн суми безпідставно збережених коштів;

2) за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (365 днів), відповідно до якого розмір безпідставно збережених коштів становить 66 338,83 грн (2 884 296,82 грн (нормативна грошова оцінка) х на 5% / 365 днів х на 365 дні х на 0,46 (частка майна).

З огляду на вищевикладене, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою становить 117 906,31 грн.

2.6. З метою уникнення подвійного стягнення сума безпідставно збережених коштів має бути зменшена на суму фактично сплаченого відповідачем земельного податку за весь спірний період (п. 53 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17).

Відповідач посилався на неврахування позивачем сплати ним земельного податку у 2021 р. на суму 6 473,34 грн та у 2022 р. на суму 7 120,69 грн.

Однак, відповідно до відповіді ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 02.10.2023 №11787/5/09-19-04-01-05 протягом 2021-2022 років відповідач проводив декларування земельного податку за земельну ділянку площею 0,0550 га (категорія земель - 16.00) на зазначені суми, які ним сплачені. Проте, за земельну ділянку площею 0,1782 га з кадастровим номером 2610100000:09:004:0023 відповідач декларування плати за землю за 2021-2022 роки не проводив (а.с. 111).

Отже, вищевказані кошти на загальну суму 13 594,03 грн не були зараховані як плата за спірну земельну ділянку площею 0,1782 га з кадастровим номером 2610100000:09:004:0023, за яку стягуються кошти у розмірі орендної плати у даній справі.

2.7. Разом з тим, відповідач під час розгляду справи перерахував на рахунок позивача 6 000,00 грн заборгованості (платіжна інструкція №1096 від 05.10.2023). Даний факт позивачем не заперечується.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 6 000,00 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати належить закрити за відсутності предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

2.8. Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати безпідставно збережених коштів становить 111 906,31 грн.

ІІІ. Щодо розстрочення виконання рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити його виконання, про що зазначає в рішенні.

Також, приписи ч. 1 ст. 331 ГПК України передбачають, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У клопотанні про розстрочення виконання судового рішення (вх.№12671/23 від 02.11.2023) відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців з дня прийняття рішення, посилаючись на те, що його матеріальний стан не дозволяє здійснити погашення заборгованості одразу у повному обсязі.

02.11.2023 у судовому засідання з розгляду справи по суті представник позивача не заперечував щодо розстрочення заборгованості на 6 місяців, зі сплатою її рівними частинами.

На підставі вищезазначеного та враховуючи наведені відповідачем обставини, реальну можливість отримати частинами через певні періоди усі грошові кошти, присуджені до стягнення, а також інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення підлягає задоволенню.

У зв`язку з чим, виконання рішення суду про стягнення 111 906,31 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати підлягає розстроченню на 6 місяців шляхом сплати щомісячно по 18 651,05 грн у строк до останнього числа кожного місяця, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №313 від 18.04.2023.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Інших судових витрат сторонами до відшкодування суду заявлено не було.

Керуючись ст. 13, 14, 43, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 165, 178, 231, 232, 233, 236 - 238, 239, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 6 000,00 грн.

2. Позов Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства "Орлікана" про стягнення 111 906,31 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати задовольнити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Орлікана" (вул. Промислова, 3, кв. 2, м. Івано-Франківськ, 76019, ідентифікаційний код 35765719) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, ідентифікаційний код 33644700) 111 906,31 грн (сто одинадцять тисяч дев`ятсот шість гривень тридцять одну копійку) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

4. Розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців шляхом сплати щомісячно по 18 651,05 грн у строк до останнього числа кожного місяця, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.03.2024 (з урахуванням тимчасової втрати працездатності та відпустки).

Вебадреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва