Рішення

від 15.03.2024 по справі 910/18399/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2024Справа № 910/18399/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ БУД ІНВЕСТ"

вул. Хвойки Вікентія, 18/14, м. Київ, 04080

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗЕМ ШИППІНГ"

вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, м. Київ, 01103

про стягнення 512 000,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ БУД ІНВЕСТ" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗЕМ ШИППІНГ" (далі-відповідач) про стягнення 512000,74 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/18399/23 від 07.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

15.12.2023 від представника позивача до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18399/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена судом Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕЗЕМ ШИППІНГ" в його електронний кабінет та доставлена 27.12.2023.

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

19 серпня 2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ БУД ІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЗЕМ ШИППІНГ" був укладений договір на поставку та монтаж товару № 19/08-21 (надалі за текстом «Договір»).

Відповідно до умов Договору позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар та виконати роботи з монтажу поставленого товару на Об`єкті покупця.

Найменування товару його вартість, вартість робіт з монтажу товару визначається сторонами в додатках до даного договору та Актах виконаних робіт, що є невід`ємною частиною договору (п.1.2. договору). Загальна вартість робіт за вказаним договором складається із вартості робіт по всім підписаним Сторонами актам приймання-передачі виконаних робіт, а повний перелік та вартість матеріалів визначається в Специфікаціях, що є додатком до даного договору.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що відповідач здійснює оплату 70 % від вартості замовленого товару та вартості робіт з монтажу протягом 1 робочого дня з моменту виставлення рахунку. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 1 дня з моменту поставки товару. Відповідно до п.2.7. плата за товар та роботи здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника.

19 серпня 2021 року Сторонами було укладено специфікацію № 1 до Договору де сторони погодили кількість товару, що підлягає поставці, його найменування та асортимент, загальна вартість товару 736 477,80 грн., загальну вартість робіт 705 430,30 грн. Разом по специфікації: 1 441 908,10 грн.

31 липня 2021 року відповідно до платіжних доручень, відповідачем було сплачено на рахунок позивача 920 000 грн. в якості оплати авансу, рахунок на оплату № ПБ-000150 від 31 серпня 2021 року. Відповідач приступив до поставки товарів та подальшого його монтажу.

27 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем підписана видаткова накладна № ПБ 000000142 згідно умов котрої Відповідач отримав по Договору від Позивача Товар на загальну суму 731 227,80 грн., відповідно до акту № ПБ 000000143. Позивачем були виконані роботи (надані послуги) на загальну суму 710 680,30 грн. Разом на загальну суму 1 441 908,1 грн.

Як вказує позивач, відповідно до умов Договору (п.2.7) залишок вартості товару та вартості робіт з монтажу в розмірі 521 908 грн. відповідач повинен оплатити 29 грудня 2021 року, але вказаний обов`язок виконав частково та з прострочення встановлених строків , а саме сплатив: 17.02.2022 - 100 000 грн (платіжне доручення № 4287), 23.02.2022 - 100 000 грн. (платіжне доручення № 218125).

Залишок боргу в розмірі 321 908,10 грн. на момент звернення до суду відповідачем непогашений.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із тим, що Покупець, порушуючи умови Договору, не оплатив отриману продукцію в повному обсязі, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість по оплаті поставленої продукції в розмірі 321 908,10 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Судом встановлено, 19 серпня 2021 року Сторонами було укладено специфікацію № 1 до Договору де сторони погодили кількість товару, що підлягає поставці, його найменування та асортимент, загальна вартість товару 736 477,80 грн., загальну вартість робіт 705 430,30 грн. Разом по специфікації: 1 441 908,10 грн.

31 липня 2021 року відповідно до платіжних доручень, відповідачем було сплачено на рахунок позивача 920 000 грн. в якості оплати авансу, рахунок на оплату № ПБ-000150 від 31 серпня 2021 року. Відповідач приступив до поставки товарів та подальшого його монтажу.

27 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем підписана видаткова накладна № ПБ 000000142 згідно умов котрої Відповідач отримав по Договору від Позивача Товар на загальну суму 731 227,80 грн., відповідно до акту № ПБ 000000143. Позивачем були виконані роботи (надані послуги) на загальну суму 710 680,30 грн. Разом на загальну суму 1 441 908,1 грн.

Судом встановлено, що видаткова накладна № ПБ 000000142 та акт № ПБ 000000143 містить печатку та підпис відповідача про отримання Товару без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості отриманого Товару. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості отриманого Товару зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договорами строк не розрахувався чим порушив умови договору, а відтак, доводи позивача останнім було поставлено Товариству Товару та надано послуг загальною вартістю 1 441 908,1 грн., є не спростованими.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором здійснив оплату поставленого Товару лише частково у розмірі 1 120 000,00 грн.. У зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 321 908,10 грн.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з оплати поставленого товару на загальну суму 321 908,10 грн відповідачем не виконано.

Доказів оплати поставленого товару у сумі 321 908,10 грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 321 908,10 документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 38 540,76 грн. - пені та 45 046,44 грн. - штрафу у розмірі 30 % від суми заборгованості..

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до п.6.5. Договору визначено, що у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а у разі порушення більше ніж 15 календарних днів додатково сплачує штраф в розмірі 30 % від суми заборгованості. Таким чином внаслідок порушення зобов`язання щодо оплати Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу пеню в розмірі 38 540,76 грн. та штраф за порушення умов оплати більше 15 календарних днів в розмір 96 572,4 грн. (321 908,1 * 30 %), проте за власним бажанням Позивач заявляє до стягнення з вказаної суми штрафу виключно 45 046.44 грн.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 15 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу і встановив, що суми відповідають вимогам законодавства, зокрема розраховані з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 540,76 грн. - пені та 45 046,44 грн. - штрафу.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 89 254,70 грн. - інфляційних втрат та 17 250,74 грн. - 3% річних.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 89 254,70 грн. - інфляційних втрат та 17 250,74 грн. - 3% річних, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ БУД ІНВЕСТ" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗЕМ ШИППІНГ" (вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 43764369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ БУД ІНВЕСТ" (вул. Хвойки Вікентія, 18/14, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 38350708) 321 908,10 грн. - основного боргу, 17 250,74 грн. - 3% річних, 89 254,70 грн. - інфляційних втрат, 38 540,76 грн. - пені, 45 046,44 грн. - штраф та 7680,01 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов