Рішення

від 15.03.2024 по справі 922/2061/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2024Справа № 922/2061/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "АТП 16329"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лойалті ЛТД"

про стягнення 332 228,87 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "АТП 16329" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лойалті ЛТД" про стягнення 332 228,87 грн, з яких 235 800,00 грн заборгованості, 10 206,52 грн 3% річних, 73 771,82 грн інфляційних втрат та 12 450,53 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 12112021 від 12.11.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.05.2023 вказану позовну заяву та додані до неї документи було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 справу № 922/2061/23 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 922/2061/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 922/2061/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.

07.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

14.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

28.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

01.08.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

14.08.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лойалті ЛТД" (далі - відповідач/замовник) та Приватним акціонерним товариством "АТП 16329" (далі - позивач/виконавець) було укладено Договір № 12112021 (далі - Договір), відповідно до умов якого, за завданням замовника, виконавець надає послуги механізмів в обсязі та на умовах, передбачених заявками замовника (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору замовник зобов`язується в порядку і на умовах цього договору прийняти і оплатити надані послуги на підставі рахунків та Актів наданих послуг.

Згідно з пунктом 2.1 Договору замовник зобов`язується протягом п`яти робочих днів з дня отримання Актів прийому-здачі наданих послуг перевірити їх і забезпечити своєчасне і повне оформлення в установленому порядку та своєчасно сплачувати послуги, надані за цим Договором.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що виконавець зобов`язується надавати послуги власними або допоміжними силами на об`єктах замовника відповідно із заявками в терміни передбачені замовником та повернути Акти прийому-здачі наданих послуг та рахунки виконавцю без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 1.2 розділу 1 цього Договору (відсутність печатки, підписів тощо).

У відповідності до пункту 3.1 Договору вартість послуг, наданих за цим Договором, визначається в погоджених сторонами рахунках і Актах прийому-здачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 3.2 Договору замовник проводить оплату відповідно до рахунків на підставі Актів прийому-здачі наданих послуг за цінами, що діяли на час надання послуг та узгодженими із замовником.

У пункті 3.3 Договору сторони погодили, що виконавець надає замовнику Акти прийому-здачі наданих послуг з вказаною кількістю машино-годин та вартістю фактично наданих авто послуг за минулий період.

Відповідно до пункту 3.4 Договору замовник сплачує надані послуги не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання Рахунку. Оплата за Договором здійснюється у безготівковій формі, у національній валюті, шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Розділом 6 Договору передбачено, що усі спори, які можуть виникнути при виконанні цього Договору, будуть вирішуватися сторонами шляхом переговорів або обміну листами. Якщо сторони не досягнуть згоди, спір вирішується у претензійно-судовому порядку відповідно до чинного в Україні законодавства.

Згідно з пунктом 7.3 Договору він вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання Договору, дія Договору автоматично пролонгується на наступні 12 (дванадцять) місяців без складення додаткової угоди до Договору.

Пунктом 7.6 Договору сторони погодили, що він припиняє свою дію внаслідок: повного виконання сторонами своїх зобов`язань; за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

На виконання умов Договору, позивачем було надано транспортні послуги з перевезення вантажу, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3785 від 12.11.2021 на суму 27 475,00 грн та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9326 від 22.11.2021 на суму 36 825,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 24.02.2023 на адресу відповідача було направлено Претензію про сплату заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 235 800,00 грн, проте вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

За твердженнями позивача, станом на 11.05.2023 відповідач має заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 235 800,00 грн, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги з перевезення вантажу, внаслідок чого виникла вищезазначена заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 206,52 грн 3% річних, 73 771,82 грн інфляційних втрат та 12 450,53 грн пені.

Відповідач, у свою чергу, проти позову заперечує, посилаючись на те, що заявлені позовні вимоги є передчасними, а нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат є незаконним та необґрунтованим з огляду на умови пункту 3.4 Договору, оскільки рахунки на адресу відповідача позивачем не направлялись, докази направлення таких рахунків також не надано, відповідно строк сплати не настав.

Крім того, щодо наданої позивачем Претензії без номера та дати та доказів її направлення відповідачу поштовим відправленням за № 6120100614275, відповідач зазначає, що така претензія ним не отримувалася, про що свідчить роздруківка з сайту «Укрпошта» з поштового перебігу вказаного поштового відправлення. Також відповідач не був в змозі отримати таке поштове відправлення, оскільки не отримував повідомлення «Укрпошти» про надходження листа, адже номер телефону адресата отримувача зазначено НОМЕР_1, який не є засобом зв`язку із відповідачем, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Вивчивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем було надано транспортні послуги з перевезення вантажу, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3785 від 12.11.2021 на суму 27 475,00 грн та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9326 від 22.11.2021 на суму 36 825,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 24.02.2023 направив на адресу відповідача Претензію про сплату заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 235 800,00 грн, проте вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

За твердженнями позивача, станом на 11.05.2023 відповідач має заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 235 800,00 грн, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги з перевезення вантажу, внаслідок чого виникла вищезазначена заборгованість.

Оскільки послуги відповідачем отримані, що встановлено судом на підставі належних, допустимих і достовірних доказів, відповідно, строк оплати за них у відповідача настав, і нездійснення відповідачем оплати послуг є порушенням договірних зобов`язань. Тобто обов`язок відповідача оплатити вартість наданих йому позивачем послуг виникає в силу закону та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості наданих послуг.

Обставин щодо неможливості здійснення відповідачем оплати за отриманні послуги судом не встановлено.

Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату послуг не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 та від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

Отже, станом на поточну дату право позивача порушено, оскільки відповідачем оплату за отримані послуги не здійснено.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 235 800,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 206,52 грн 3% річних, 73 771,82 грн інфляційних втрат та 12 450,53 грн пені.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що умовами Договору не встановлено в який час виконавець направляє вказані рахунки та акти прийому-здачі наданих послуг у відповідності до пунктів 3.2 та 3.4 Договору, до визначення моменту виникнення грошового зобов`язання підлягають застосуванню положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пред`явлення вимоги має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до боржника. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги кредитором, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 24.02.2023 на адресу відповідача було направлено Претензію № б/н про сплату заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 235 800,00 грн, а також пеню в розмірі 12 450,53 грн, інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 8 733,57 грн. Проте вказана претензія була направлена із зазначенням номеру телефона адресата НОМЕР_1 , тоді як відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 41236917 засобом телефонного зв`язку відповідача вказано номер: НОМЕР_2, відтак докази її належного направлення відповідачу в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення позивачем вимоги відповідачу в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, а відтак відсутні підстави стверджувати, що грошове зобов`язання відповідача з оплати основного боргу в розмірі 235 800,00 грн станом на момент пред`явлення позову було простроченим, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237 - 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лойалті ЛТД" (03039, місто Київ, проспект Лобановського Валерія, будинок 119Х, офіс 54; ідентифікаційний код: 41236917) на користь Приватного акціонерного товариства "АТП 16329" (61099, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 248-Г, квартира 42; ідентифікаційний код: 03120259) 235 800 (двісті тридцять п`ять тисяч вісімсот) грн 00 коп. заборгованості та 3 537 (три тисячі п`ятсот тридцять сім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.03.2024.

Суддя О.В. Нечай