Рішення

від 11.03.2024 по справі 914/3664/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024 Справа № 914/3664/23

За заявою: Приватного акціонерного товариства Діпробудмашина, м. Київ

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/3664/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства Діпробудмашина, м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мар`ясова Андрія Анатолійовича, м. Львів

про стягнення 54 740, 00 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники учасників справи: не з`явилися

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/3664/23 за позовом Приватного акціонерного товариства Діпробудмашина до Фізичної особи-підприємця Мар`ясова Андрія Анатолійовича про стягнення 54 740, 00 грн.

26.02.2024 Господарським судом Львівської області у справі № 914/3664/23 прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мар`ясова Андрія Анатолійовича на користь Приватного акціонерного товариства Діпробудмашина заборгованість в розмірі 54 740, 00 грн та 2 684, 00 грн судового збору. Крім того, встановлено позивачу п`ятиденний термін з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат.

29.02.2024 представником позивача через систему Електронний суд подано заяву про прийняття додаткового рішення у даній справі, у якій він просить суд стягнути із відповідача на користь позивача 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29.02.2024 вказану заяву прийнято до розгляду та її розгляд призначено на 11.03.2024.

В судове засідання, 11.03.2024, представники учасників справи не з`явилися, причин неявки не повідомили.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. В позовній заяві позивачем вказаний попередній (орієнтовний) розрахунок понесених/очікуваних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.

29.02.2024 на електронну адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.

Як свідчить судова практика Верховного Суду, вирішуючи питання про види витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд керується, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 126 ГПК України і ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години роботи того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Таким чином діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 зазначеного Закону, повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Частиною 4 ст. 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи: копію договору від 08.12.2020 № 08/12/2020 про надання правової допомоги та копію договору від 23.09.2021 № 23/09 про надання правової допомоги; копію акту приймання-передачі послуг від 26.02.2024; копію звіту про надану професійну правничу допомогу від 26.02.2024; копію звіту про надану професійну правничу допомогу від 27.02.2024; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 27.02.2024.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, з огляду на те, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також не подано відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що позов у даній справі задоволено, виходячи із приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки в рішенні не було вирішено питання щодо розподілу вказаних витрат, керуючись статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення у справі № 914/3664/23.

Керуючись 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства Діпробудмашина задовольнити повністю.

2. Ухвалити додаткове рішення у справі № 914/3664/23.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Мар`ясова Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства Діпробудмашина (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 00241212) 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.