Рішення

від 04.03.2024 по справі 915/814/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Справа № 915/814/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: Петровського Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022»,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар»,

про: розірвання договору та повернення майна,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар», в якій позивач просив суд розірвати укладений між ним та відповідачем договір купівлі-продажу транспортного засобу №25/04/23 від 25.04.2023 та повернути йому транспортний засіб трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 30.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.06.2023 позивач також звернувся до суду з заявою, в якій просив суд вжити по даній справі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний транспортний засіб та заборони Головному управлінню Держпродспоживслужби в Миколаївській області здійснювати будь-які дії щодо державної реєстрації такого транспортного засобу за відповідачем до вирішення спору по суті.

Ухвалою суду від 07.06.2023 задоволено таку заяву позивача. Накладено арешт на транспортний засіб - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 . Заборонено Головному управлінню Держпродспоживслужби в Миколаївській області здійснювати будь-які дії щодо державної реєстрації транспортного засобу - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар».

Ухвалою суду від 07.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.07.2023.

19.07.2023 судом відкладено підготовче засідання на 14.08.2023 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою сторін.

Відповідач у письмових поясненнях від 10.08.2023 заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:

- відповідач підтверджує, що ним, як покупцем, умови п.3.3 оспорюваного договору дійсно не виконані, розрахунок за переданий йому спірний транспортний засіб не проведено;

- такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар покупцю, і який в свою чергу його прийняв, не відповідає суті порушення оспорюваного договору, що полягає в несплаті грошових коштів;

- враховуючи часткове виконання позивачем оспорюваного договору купівлі-продажу трактору в частині передачі товару відповідачу, який його прийняв, відповідач наполягає на відсутності підстав для розірвання такого договору через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права;

- застосування такого способу захисту як витребування майна з володіння відповідача, фактично буде мати наслідком передачу позивачу майна, що зареєстроване за відповідачем на праві власності, що матиме наслідком порушення права власності відповідача на таке майно.

14.08.2023 судом відкладено підготовче засідання на 28.08.2023 у зв`язку з неявкою позивача.

25.08.2023 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просить суд прийняти зменшення позовних вимог та розглянути справу лише в частині вимог про розірвання укладеного між ним та відповідачем Договору купівлі-продажу транспортного засобу №25/04/23 від 25.04.2023.

28.08.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.10.2023 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою позивача.

Ухвалою суду від 05.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.11.2023.

08.11.2023 судом відкладено розгляд справи на 29.11.2023 за відповідним клопотанням відповідача.

29.11.2023 судом заслухано пояснення представника відповідача та відкладено розгляд справи на 22.12.2023 у зв`язку з неявкою позивача.

22.12.2023 судом заслухано пояснення керівника позивача та відкладено розгляд справи на 18.01.2024 у зв`язку з неявкою відповідача.

18.01.2024 судом відкладено розгляд справи на 19.02.2024 у зв`язку з неявкою сторін.

19.02.2024 судом заслухано пояснення представника позивача та відкладено розгляд справи на 04.03.2024 у зв`язку з неявкою відповідача.

З початку військової агресії російської федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва, тому Господарський суд Миколаївської області, працюючи з обмеженнями у здійсненні правосуддя, не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/814/23, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлена триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану.

В ході розгляду справи учасники справи підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 04.03.2024 не забезпечив, у заяві від 04.03.2024 просив розглянути справу без участі його представника, та вказав, що позовні вимоги в частині розірвання оспорюваного договору підтримує в повному обсязі, оскільки наявність нерозірваного договору купівлі-продажу транспортного засобу, який повернуто відповідачем, перешкоджає йому в поновленні державної реєстрації належного на праві власності транспортного засобу, вільному володінні та користуванні транспортним засобом.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2024 заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у письмових поясненнях від 10.08.2023 та додатково вказав, що відповідач не втратив інтерес до оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу транспортного засобу та спірний трактор позивачу не повертав.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 04.03.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

25.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №25/04/23 (далі - Договір), за умовами якого продавець продав, а покупець купив транспортний засіб - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, 2017 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, продавець зобов`язався передати покупцю трактор та документи на нього не пізніше 2-х календарних місяців після підписання даного договору.

За актом приймання-передачі від 25.04.2023 продавець передав покупцю транспортний засіб - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, 2017 року випуску (заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 ) та документацію на нього.

Згідно п.2.2 Договору, покупець зобов`язався прийняти трактор та здійснити розрахунок за нього згідно умов цього договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Договору, оплата вартості трактора відбувається за ціною 400000,0 грн з урахуванням ПДВ 66666,67 грн. Оплата повинна бути здійснена до 09.05.2023 шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок вказаний в рахунку на оплату (договорі).

25.04.2023 за оспорюваним договором продавцем виставлено покупцю відповідний рахунок №1 на оплату вартості трактора на суму 400000,0 грн з урахуванням ПДВ 66666,67 грн.

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує та навпаки підтверджує, що покупець не розрахувався з продавцем за переданий по оспорюваному договору трактор.

Позивач в заяві від 25.08.2023 про зменшення позовних вимог вказує, що відповідач повернув позивачу трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, 2017 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , та документи на нього, а також зняв 04.05.2023 такий трактор з обліку в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Миколаївській області.

Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, яка надана в листі від 08.06.2023, трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, 2017 року випуску (заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 ) був зареєстрований 04.05.2023 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар» та знятий з обліку 04.05.2023.

Позивач вважає, що такі дії відповідача підтверджують ту обставину, що останній втратив інтерес до оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу, у зв`язку з чим такий договір підлягає розірванню в судовому порядку, оскільки на його думку, наявність нерозірваного договору купівлі-продажу транспортного засобу, який повернуто відповідачем, перешкоджає позивачу в поновленні державної реєстрації належного на праві власності спірного транспортного засобу, вільному володінні та користуванні транспортним засобом.

На підтвердження повернення спірного транспортного засобу позивачем надано суду фотознімки трактору.

Відповідач в своє чергу, вказує, що він не втратив інтерес до оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу та спірний трактор позивачу не повертав.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Щодо заяви позивача від 25.08.2023 про зменшення позовних вимог, суд вказує наступне.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд розірвати укладений між ним та відповідачем Договір купівлі-продажу транспортного засобу №25/04/23 від 25.04.2023 та повернути йому транспортний засіб трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .

В заяві від 25.08.2023 про зменшення позовних вимог позивач просив суд прийняти зменшення позовних вимог та лише розірвати укладений між ним та відповідачем договір купівлі-продажу транспортного засобу №25/04/23 від 25.04.2023.

В обгрунтування такої заяви позивач вказав, що відповідач спірний транспортний засіб (трактор) повернув позивачу разом з документами на нього та 04.05.2023 зняв такий трактор з обліку в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Миколаївській області.

Суд вказує, що за приписами ст.162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Статтею 46 ГПК України визначено процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, ч.2 ст.46 ГПК України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч.3 ст.46 ГПК України).

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено чи зменшено може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19, від 09.07.2020 у справі №922/404/19.

До того ж, за приписами ч.1 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За такого, заяву позивача від 25.08.2023 про зменшення позовних вимог суд розцінює як заяву про відмову позивача від позовних вимог в частині повернення спірного транспортного засобу (трактору).

Згідно ч.3 ст.191 ГПК України, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За приписами п.4) ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.6 ст.46 та ч.5 ст.191, суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

В даному випадку, суд не вбачає підстав не приймати відмову позивача від позову.

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про повернення транспортного засобу - трактору колісного марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , підлягає закриттю у зв`язку з відмовою позивача від позову в такій частині та прийняття відмови судом.

Щодо вимог позивача про розірвання оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу (трактору), суд дійшов наступних висновків.

За приписами ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За приписами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, суд вказує, що тлумачення ст.629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із принципів, на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Тобто, розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

У свою чергу, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до ч.4 ст.692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору.

Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився від його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору.

Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну.

Тобто, продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар.

У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі №636/5261/18.

Судом у даній справі встановлено, що за актом приймання-передачі від 25.04.2023 транспортний засіб - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, 2017 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , та документація на нього, позивачем, як продавцем, передані відповідачу, як покупцю, за оспорюваним договором.

Позивач вказує, що відповідач спірний транспортний засіб (трактор) повернув позивачу разом з документами на нього та 04.05.2023 зняв такий трактор з обліку в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Миколаївській області.

Позивач вважає, що такі дії відповідача підтверджують ту обставину, що відповідач втратив інтерес до оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу, у зв`язку з чим такий договір підлягає розірванню в судовому порядку, оскільки на його думку, наявність нерозірваного договору купівлі-продажу транспортного засобу, який повернуто відповідачем, перешкоджає позивачу в поновленні державної реєстрації належного на праві власності спірного транспортного засобу, вільному володінні та користуванні транспортним засобом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

На підтвердження обставин втрати відповідачем інтересу до оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу та повернення спірного транспортного засобу (трактору) позивачем надано суду лише фотознімки трактору.

Зазначені фотознімки суд не може визнати належними та допустимими доказами, оскільки не має можливості встановити, що трактор, який зображений на цих фотознімках є саме спірним трактором, а також не має можливості встановити дату та місце здійснення таких фотознімків.

Крім того, суд вказує, що оскільки передача спірного трактору від продавця до покупця здійснювалась за актом приймання-передачі, то належним доказом повернення такого трактору має бути відповідний акт приймання-передачі (повернення) спірного трактору покупцем продавцю. Такого акту позивачем суду не надано.

До того ж, судом також прийнято до уваги, що відповідач не підтверджує ні втрату інтересу до оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу транспортного засобу, ні факт повернення спірного трактору позивачу.

В той же час відповідачем не заперечується, що розрахунок з позивачем за переданий по оспорюваному договору трактор ним не проведено.

Суд вказує, що за приписами ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, приписи ч.3 ст. 692 ЦК України не передбачають можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку.

Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення нестриманих коштів.

Таким чином, такий спосіб захисту, як розірвання договору купівлі-продажу, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не є ефективним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовляти саме з цих підстав.

До того ж, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постанові від 29.09.2020 по справі №378/596/16-ц, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині розірвання оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу, - слід відмовити.

У відповідності до ст.129 ГПК України, у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.14, 46, 73, 74, 76-79, 91, 129, 191, 210, 220, п.4) ч.1 ст.231, ст.ст.232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог про повернення транспортного засобу - трактор колісний марки FENDT 1038 VARIO, рік випуску 2017, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , - закрити у зв`язку з відмовою позивача від позову.

2. У задоволені позовних вимог в частині розірвання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югагротраст 2022» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Дар» Договору купівлі-продажу транспортного засобу №25/04/23 від 25.04.2023, - відмовити.

3. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 14.03.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва