Рішення

від 15.03.2024 по справі 917/174/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2024 Справа № 917/174/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гранд-Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчер»

про стягнення 43 309,90 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гранд-Трейд» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчер» про стягнення 43 309,90 грн за угодою № 20091 від 02.01.2023, з яких 29 716,30 грн основний борг, 4 678,71 грн пеня, 8 914,89 грн штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі сплатив товар, отриманий на умовах угодою № 20091 від 02.01.2023.

Ухвалою від 09.02.2024 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала від 09.02.2024 вручена відповідачу 09.02.2024 о 15:23 год (а.с. 30). Отже, кінцевий строк для подачі відзиву 26.02.2024.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі були вчинені наступні процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 24).

Ухвалою від 09.02.2024 (а.с. 28-29) суд відкрив провадження у справі № 917/174/24 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказана ухвала суду надсилалась позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд та доставлена їм 09.02.2024 о 15:23 год (довідки про доставку електронного листа від 09.02.2024 - а.с. 30, 31).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 09.02.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гранд-Трейд» (далі - постачальник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інчер» (далі -замовник, відповідач) уклали угоду про постачання продукції № 20091 від 02.01.2023 (далі Угода, а.с. 7-10), предметом якої є поставка Замовнику безалкогольних напоїв, соків, пива, слабоалкогольних, алкогольних напоїв та інших товарів (далі - товар) на умовах, передбачених в цій Угоді (п. 1.1 Угоди).

Згідно з п. 6.1 Угода вступає в силу з дня її підписання і діє один рік. Будь-яка із сторін може розірвати її лише після попереднього письмового повідомлення іншої сторони не менш ніж за 15 календарних днів. Кожна сторона зобов`язана виконати у повному обсязі усі зобов`язання за цією угодою, які існують на день подання такого повідомлення. У разі неподання листа про припинення дії угоди однією із сторін, така угода діє ще протягом одного року.

Згідно абз.2 п. 4.5 Угоди товар вважається переданим постачальником та прийнятим замовником по кількості та якості після підписання відповідних накладних на товар.

Відповідно до п. 4.6 Угоди розрахунки за замовлений товар здійснюються на умовах відстрочення платежу терміном до 7 (семи) календарних днів з дати отримання товарів, в касу підприємства, або на розрахунковий рахунок.

У випадку несвоєчасної або неповної сплати замовником вартості поставленого товару, або повернення тари, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, якщо більший розмір не передбачений дійсним законодавством України. При цьому пеня нараховується протягом всього часу існування заборгованості. У разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар (партію товару) більш ніж на 20 календарних днів замовник, крім пені, також сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (п. 5.1 Угоди).

В додатку № 1 від 02.01.2023 до Угоди (а.с. 11-12) сторони погодили матеріально-відповідальну особу замовника, уповноважену на прийом товару.

На виконання умов Договору позивач у період з 07.07.2023 по 01.08.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 29 756,30 грн за такими видатковими накладними:

- № 42284 від 07.07.2023 на суму 2 490,48 грн (а.с. 19);

- № 42658 від 08.07.2023 на суму 2 797,64 грн (а.с. 17);

- № 44526 від 15.07.2023 на суму 3 071,38 грн (а.с. 18);

- № 45439 від 20.07.2023 на суму 4 680,88 грн (а.с. 15);

- № 45810 від 21.07.2023 на суму 6 964,08 грн (а.с. 14);

- № 46760 від 25.07.2023 на суму 2 086,80 грн (а.с. 13);

- № 48485 від 01.08.2023 на суму 7 665,04 грн (а.с. 16).

Отримання товару за вказаними накладними відповідач підтвердив у Акті звірки взаєморозрахунків з 01.07.2023 по 31.08.2023 (а.с. 20), який підписаний та скріплений печатками сторін.

Як зазначає позивач, відповідач оплатив отриманий товар частково - в сумі 40,00 грн за товар, поставлений по накладній № 42284 від 07.07.2023 на суму 2 490,48 грн. Позивач вказує, що заборгованість становить 29716,30 грн.

Сторони провели звірку взаєморозрахунків за період з 01.07.2023 по 31.08.2023, за результатами якої склали Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний та скріплений печатками сторін (а.с. 20), в якому сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 29 716,30 грн (за даними позивача) та 29 716,28 грн (за даними відповідача).

Враховуючи не виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару та із посиланням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 5.1 Угоди, позивач заявив до стягнення з відповідача 29 716,30 грн основного боргу за товар за Угодою про постачання продукції № 20091 від 02.01.2023, 4678,71 грн пені, 8914,89 грн штрафу.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 1 ч. 3 ст. 692 ЦК України вказано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 07.07.2023 по 01.08.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 29 756,30 грн за видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів (а.с. 13-19).

Позивач у позові вказав, що відповідач оплату отриманого товару здійснив частково, в сумі 40,00 грн.

В Акті звірки взаєморозрахунків з 01.07.2023 по 31.08.2023 (а.с. 20), підписаному та скріпленому печатками сторін, встановлена наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 29 716,30 грн.

Відповідно до ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу за товар чи заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Подані суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 29 716,30 грн, строк оплати якої настав, відповідач заперечень щодо наявності та розміру суми основного боргу не надав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1 Угоди у випадку несвоєчасної або неповної сплати замовником вартості поставленого товару, або повернення тари, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, якщо більший розмір не передбачений дійсним законодавством України. При цьому пеня нараховується протягом всього часу існування заборгованості. У разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар (партію товару) більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів замовник, крім пені, також сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості.

Позивач заявив вимоги про стягнення 4678,71 грн пені, нарахованої за період з 14.07.2023 по 26.01.2024 та 8914,89 грн штрафу (розрахунок пені та штрафу - а.с. 21).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд встановив, що з урахуванням вказаних норм та умов п. 4.6 Угоди по видаткових накладних № 42284 від 07.07.2023, № 42658 від 08.07.2023, № 44526 від 15.07.2023, № 45439 від 20.07.2023, № 45810 від 21.07.2023, № 46760 від 25.07.2023, № 48485 від 01.08.2023 початковими періодами нарахування пені відповідно є 15.07.2023, 18.07.2023, 25.072023, 28.07.2023, 29.07.2023, 02.08.2023, 09.08.2023.

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині не перевищують розраховані судом, тому є правомірними в заявленій сумі 4678,71 грн та підлягають задоволенню в цій частині.

Оскільки відповідач порушив строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів, позивач правомірно нарахував штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (29716,30 грн х 30 % = 8914,89 грн).

Перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 29 716,30 грн основного боргу за товар за Угодою про постачання продукції № 20091 від 02.01.2023, 4 678,71 грн пені, 8 914,89 грн штрафу.

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

За подачу цього позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 5449 від 30.01.2024 (а.с. 6). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 01.02.2024 (а.с. 25).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчер» (вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 42556531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гранд-Трейд» (проспект Промисловий, буд. 2, м. Кропивницький, 25014; ідентифікаційний код 36905041) 29 716 грн 30 коп. основного боргу за Угодою про постачання продукції № 20091 від 02.01.2023, 4678 грн 71 коп. пені, 8914 грн 89 коп. штрафу, 3028 грн 00 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 15.03.2024.

Суддя Т. М. Безрук