Рішення

від 29.02.2024 по справі 922/4782/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024м. ХарківСправа № 922/4782/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Варіант - 95" (61003, м. Харків, м-н Конституції, 12; ідент. код 23149058)

про зобов`язання вчинити певні дії, розірвання договору та стягнення 839092,00 грн.

за участю представників:

позивача Меркулова Н.А.

відповідача Гордейчук В.В.

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 20.11.2023 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Варіант - 95", в якій просить суд розірвати договір оренди № 5146 від 01.04.1995 року, укладений між Територіальною громадою міста Харкова, в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "Варіант-95"; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю - фірму "Варіант-95" звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 2-го поверху №2-1, 2-1а, 2-2-:-2-7, 2-7а в літ «А-4», загальною площею 175,30 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, м-н Конституції, буд. 12 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Варіант-95" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 839 092,00 грн., а саме, заборгованість у сумі 615 266,42 грн та пеня у сумі 223 825,58 грн за Договором оренди № 5146 від 01.04.1995 року, а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 листопада 2023 року позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 922/4904/23, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання у справі призначено на 14 грудня 2023 року о 10:30.

У підготовчому засіданні 14.12.2023 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на18 січня 2024 року о10:30 год.

04 січня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив(вх. № 260) в якому відповідач наголошує, що відповідач сумлінно користувався орендованим приміщенням з 1995 року і протягом більше 28 років не було жодних спорів щодо використання такого майна і своєчасності сплати орендної плати. Разом з тим, 24.02.2022 на територію України відбулося військове вторгнення збройних сил російської федерації, у зв`язку з чим введено правовий режим воєнного стану на всій території України, а 02.03.2022 року приміщення, яке було орендоване відповідачем, було суттєво пошкоджено внаслідок бомбового удару військ РФ. А відтак, саме тому з 02.03.2022 р. по даний час орендоване приміщення не використовувалось і не могло використовуватись відповідачем за призначенням. У свою чергу позивач, як орендодавець не вживав заходів щодо проведення капітального ремонту та відновлення приміщення до стану за якого таке приміщення можливо було б використовувати відповідачу за призначенням. Враховуючи викладене, відповідач посилається на наявність обставин, що є підставою для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення відповідача від орендної плати на цій підставі.

10 січня 2024 року до суду від позивача надійшлавідповідь на відзив(вх. № 690), у якій позивач, заявляючи про свою незгоду з доводами ТОВ фірми "Варіант-95", наголошує, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Одночасно позивач наголошує, що посилання Відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 є недостатнім і не створює підстав для звільнення від цивільно-правової відповідальності за відсутності сертифіката про форс-мажорні обставини, який наразі не надано з боку відповідача.

Одночасно, 10.01.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. 748). У вказаній заяві позивачем зазначено, що відповідно до рішення Харківської міської ради від 01.12.2023 № 496/23 "Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану" позивач враховує період звільнення відповідача від орендної плати з 24.02.2022 по 30.09.2022 та здійснює перерахунок заборгованості та пені за договором оренди № 5149 від 01.04.1995. На підставі зазначеного вище, позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог, та викласти їх у наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Варіант-95" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 625 575,28 грн, а саме, заборгованість у сумі 500 187,02 грн за період з жовтня 2022 по листопад 2023 та пеня у сумі 125 388,26 грн за Договором оренди № 5146 від 01.04.1995 року.

Крім того, 10.01.2024 через підсистему Електронний суд від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. № 750), в якій він просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов`язання відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлові приміщення, та повернути позивачу з державного бюджету на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір судовий збір у сумі 4 294,40 грн посилаючись на те, що після відкриття провадження у справі, за заявою відповідача від 16.12.2023 відповідач передав, а позивач прийняв нежитлові приміщення за договором оренди № 5146 від 01.04.1995, що підтверджується Актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 19.12.2023 та на підставі наказу позивача № 838 від 25.12.2023 було припинено договір оренди № 5146 від 01.04.1995.

В судовому засіданні 18.01.2024 без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 18.01.2024, про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 748 від 10.01.2024) та продовження розгляду справи з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог; про прийняття до розгляду заяяви позивача (вх. № 750 від 10.01.2024) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди та зобов`язання відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлові приміщення.

Разом з цим, у підготовчому засіданні 18.01.2023 у справі № 922/4782/23 було постановлено протокольні ухвали: про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України до 26.02.2024 та про відкладення підготовчого засідання в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 01.02.2024 о 10:30 в зв`язку з неможливістю розгляду в даному судовому засіданні питань, визначених ч. 2 ст. 182 ГПК України.

У підготовчому засіданні 01.02.2024 року було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.02.2024 об 11:00.

У підготовчому засіданні 22.02.2024 року було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні по суті справи до 11:00 29.02.2024 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 29.02.2024 року підтримує позовні вимоги та просить позов задовольнити в частині стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати у сумі 500 187,02 грн та пені у сумі 125 388,26 грн. В іншій частині позовних вимог просить закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 4 294,40 грн на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти вимог позивача про стягнення заборгованості та пені, наполягаючи, що предмет оренди, яким користувався відповідач, було суттєво пошкоджено внаслідок військової агресії рф 02.03.2022р. і до сьогоднішнього дня орендодавець - позивач, не провів капітального ремонту предмету оренди та не створив належні умови для його використання. Усі вказані обґрунтування і докази дають підстави стверджувати, що об`єкт оренди є непридатним та небезпечним для його використання через обставини, за які відповідач не відповідає, що у своє чергу є підставою для звільнення від орендної плати на підставі ч. б ст.762 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне.

01 квітня 1995 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "Варіант-95" (відповідач, орендар) був укладений Договір оренди № 5146, за умовами якого відповідачу було передано в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 185,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Харків, Конституції майдан, будинок 12.

До даного договору було підписано додаткові угоди. Останні додаткові угоди, які фактично регулюють усі відносини оренди, порядку нарахування оренди її оплати та відповідальності за її несплату це нотаріально засвідченні додаткова угода №1 від 07.07.2006р., договір про внесення змін №2 від 17.12.2007р. та договір про внесення змін №3 від 18.05.2012р.

Так, відповідно до 1.1 договору, предметом договору є нежитлові приміщення 2-го поверху №2-1, 2-1а, 2-2-:2-7, 2-7а в літ. "А-4", загальною площею 175,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Харків, Конституції майдан, будинок 12.

Відповідно до п.2.1. Договору набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору оренди.

Розділом 3 Договору визначено порядок нарахування та сплати орендної плати.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" та пропорції її розподілу затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 р. № 566/11 і складає за січень 2012 року - 9877,37 грн.

Ставка орендної плати з 01.01.2012 становить 18 %.

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця на протязі 15 календарних днів наступного місяця, відповідно до пункту 3.5. Договору.

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць та сплачується ним самостійно (пункт 3.6. Договору).

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стверджує про те, що відповідачем належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строки, порядок та розмірі встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 500 187,02 грн. за період з жовтня 2022 по грудень 2023.

На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви позивач надав відомості по оплатам та розрахунок заборгованості по договору № 5146 від 01.04.2019 (а.с. 16, 64), згідно з якими вбачається, що відповідач з березня 2022 року припинив здійснювати орендні платежі.

Відповідно до п. 3.10 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

В порядку приписів п. 3.10 договору, позивачем, у зв`язку з простроченням внесення орендних платежів, відповідачу нараховано пеню у розмірі 125388,26 грн за період до 21.12.2023 року.

Згідно п. 3.4 Договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання - передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п.10.6

Посилаючись на те, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання зі сплати орендних платежів за період з жовтня 2022 по грудень 2023 у визначені договором строк, порядок та розмірі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі, що, в свою чергу, позивач вважав підставою для дострокового розірвання договору та повернення орендованого майна, що й стало підставою для звернувся з даним позовом до господарського суду.

Разом з тим, у подальшому позивачем було подано заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України щодо позовних вимог про розірвання договору та щодо звільнення та повернення майна.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між сторонами спору склались орендні правовідносини.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 1 статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Нормами статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем починаючи з березня 2022 року відповідач припинив здійснення орендних платежів.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором оренди № 5146 від 01.04.1995 відповідач не сплатив на користь позивача в повному обсязі орендну плату за період з жовтня 2022 по грудень 2023 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 500187,02 грн., а також нарахуванню пені в розмірі 125388,26 грн.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що орендоване майно 02.03.2022 р. було суттєво пошкоджено внаслідок бомбового удару військ рф. і саме тому з 02.03.2022р. по даний час орендоване приміщення не використовувалося і не могло використовуватися відповідачем за призначенням. У свою чергу позивач, як орендодавець не вживав заходів щодо проведення капітального ремонту та відновлення приміщення до стану за якого таке приміщення можливо було б використовувати Відповідачу за призначенням.

На підтвердження зазначених обставин, відповідач посилається на наступні докази:

- акт огляду будівлі оренди, який було складено 02.03.2022 р. після пошкодження об`єкта оренди внаслідок бомбового удару та яким зафіксовано перші пошкодження об`єкта без участі експертів. Цей акт підписано керівником відповідача, заступником директора Департаменту економіки та комунального майна ХМР та приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.ІО. У вказано акту зафіксовано, що вікна будівлі вибито, зруйновані захисні грати та віконні рами, будівля знеструмлена, ллється вода по причині пошкодження опалення та водопроводу, зруйновано систему опалення, вхідні двері зруйновано, а вхід завалено уламками, зовнішні сліди стіни будівлі мають вибоїни від уламків, ззовні видно руйнування та пошкодження капітальних конструкцій будівлі і орендованих приміщень. Також в акті зафіксовано про неможливість та небезпечність перебування в будівлі та орендованих приміщеннях. До вказаного акту огляду додаються фото приміщень та будівлі;

- лист приватного нотаріуса міського нотаріального округу вих№52/01-16 від 02.03.2022р., в якому останній повідомляє про неможливість подальшого використання приміщень, які знаходилася у нього в суборенді за договором №3-18 від 01.12.2018 р. укладеного з відповідачем, та необхідність розірвання договору суборенди;

- лист Департаменту житлово-комунального господарства №6916/0/90-23 від 27.12.2023 р. до якого надано акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 22.12.2023 р. та витяг з державного реєстру майна від 25.12.2023р. Так, з акт комісійного обстеження об`єкта від 22.12.2023 р. вбачається, що огляд проводився саме орендованих відповідачем приміщень, які зазнали руйнувань внаслідок вибухової хвилі в зоні потрапляння засобів ураження 02.03.2022р. Фактично, станом на 22.12.2023р. комісією зафіксовано пошкодження внутрішніх стін, усієї підлоги, дверей та вікон, пошкоджено та знищено елементи системи електропостачання, опалення, водопостачання та водовідведення, значне пошкодження (замокання) 90% внутрішніх елементів та повністю зруйновано системи протипожежного захисту та охорони. Також комісією зафіксовано пошкодження несучих конструкцій та огороджувальних конструкцій.

У своє чергу з витягу від 25.12.2023р. вбачається, що офісні приміщенні, які орендують відповідачем, внесено до реєстру пошкодженого майна, і в графі категорія пошкоджень зазначено наступне: «наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій (категорія відповідності конструкцій А та Б), ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, пошкодження 41-80%». Також із вказаного витягу вбачається, що станом на 25.12.2023р. роботи щодо відновлення об`єкта не розпочаті;

- заяву директора ТОВ фірми "Варіант-95" до УСБУ в Харківській області від 22.12.2023 р. про вчинення кримінального правопорушення, а також лист УСБУ в Харківській області №70/6-К-3366 від 27.12.2023 р., заяву про визнання потерпілим від 27.12.2023р., постанову про визнання потерпілим юридичної особи у кримінальному провадженні №22022220000000424 від 02.03.2022р. та витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №22022220000000424;

- висновок за результатами технологічного обстеження та мікрологічного дослідження нежитлових приміщень, яким встановлено незадовільний стан санітарного режиму; у приміщенні виявлено активний розвиток цвілевих грибів, які руйнують матеріали, виділяють в навколишнє середовище небезпечні для людей хімічні речовини; мікроорганізми знаходяться в активній фазі життєдіяльності і стадії спороутворення; знаходження людей в "загриблених" приміщеннях недопустимо; для нормалізації санітарного режиму необхідно капітальний ремонт і тотальна дезінфекція.

Проаналізувавши доводи позивача та відповідача, зміст наданих до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що орендар з березня 2022 року фактично втратив можливість використання орендованого майна, що підтверджується більш вірогідними доказами.

Згідно до частин 4, 6 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена в частині 6 статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату наведена норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Обґрунтовуючи необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 762 ЦК України відповідач посилається на факт збройної агресії Російської Федерації проти України, ведення активних бойових дій на території Харківської області, зокрема здійснення 02.03.2022 обстрілів із невизначеного виду озброєння та снарядами невизначеного калібру по об`єкту цивільної інфраструктури Шевченківського району м. Харкова, внаслідок якого, зокрема було пошкоджено приміщення орендовані відповідачем, розташовані за адресою: м. Харків, м-н Конституції, 12, які не придатні для використання і по теперішній час.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Який продовжено на час розгляду справи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також, торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Враховуючи що факт військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, є загальновідомим, а також обізнаність позивача про стан орендованого відповідачем приміщення, після бомбового удару 02.03.2022 по Шевченківському району м. Харкова, та не спростування позивачем доказів неможливості використання вказаних приміщень за призначенням, суд погоджується з доводами відповідача, що використання орендованого приміщення як за його цільовим призначенням, так і будь-яке інше фактичне використання цього майна підприємством є неможливим та може бути небезпечним.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач, укладаючи спірний Договір оренди, приймаючи нежитлове приміщення в орендне користування та зобов`язуючись своєчасно сплачувати орендну плату, не міг передбачити настання в Україні подій, які відбулися 24.02.2022 та зокрема безпосередні обстріли м. Харкова 02.03.2022 року, що призвели до значних руйнувань житлової та цивільної інфраструктури у м. Харкові, зокрема приміщень, що перебували у орендному користуванні відповідача. Доказів усунення зазначених руйнувань, що перешкоджають використанню орендованих приміщень, станом на час розгляду справи, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає наявними у спірних правовідносинах підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати та пені у спірний період відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України.

Згідно ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993 р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи той факт, що відповідач фактично не мав можливості використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, оскільки внаслідок воєнний дій частина житлового будинку була зруйнована, системи комунікацій в будинку не обслуговуються та знаходяться в неробочому стані, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 500 187,02 грн та пені у сумі 125388,26 грн не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання договору та повернення майна у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати орендної плати, суд зазначає наступне.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем було заявлено вимоги про розірвання договору оренди № 5146 від 01.04.1995 року та про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю - фірму "Варіант-95" звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 2-го поверху №2-1, 2-1а, 2-2-:-2-7, 2-7а в літ «А-4», загальною площею 175,30 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, м-н Конституції, буд. 12.

Натомість під час розгляду справи сторонами були урегульовані ці питання, а саме: за заявою Відповідача від 19.12.2023 відповідач передав, а позивач прийняв нежитлові приміщення за Договором оренди № 5146 від 01.04.1995, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.12.2023. На підставі вищевикладеного, Договір оренди № 5146 від 01.04.1995 припинено на підставі наказу Позивача № 838 від 25.12.2023.

У подальшому, позивач скористався своїм правом на подачу заяви про закриття провадження у справі в цій частині

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи припинення дії Договору оренди № 5146 від 01.04.1995 та повернення орендованого майна за актом приймання-передачі від 19.12.2023, яке відбулося під час розгляду даної справи, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині вимог, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду цієї позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі: 10069,10 грн за майнову вимогу, та по 2147,20 грн за дві немайнові вимоги (всього 14363,5 грн = 10069,10+2147,20+2147,20)

Пунктом 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги зменшення розміру позовних вимог та закриття провадження у справі в частині позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду розподіляються наступним чином: 7506,90 грн покладається на позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, а решта суми сплаченого судового збору у сумі 6856,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Варіант - 95" відмовити частково, а саме в частині вимог про стягнення 625545,28 грн (шістсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять гривень 28 копійок) заборгованості.

2. Закрити провадження у справі № 922/4782/23 в частині позовних вимог про розірвання договору оренди № 5146 від 01.04.1995 року та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю - фірму "Варіант-95" звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 2-го поверху №2-1, 2-1а, 2-2-:-2-7, 2-7а в літ «А-4», загальною площею 175,30 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, м-н Конституції, буд. 12 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412) з державного бюджету судовий збір у сумі 6856,60 грн.

4. Витрати зі сплати судового збору у сумі 7506,90 грн залишити за Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "11" березня 2024 р.

СуддяМ.І. Шатерніков