Рішення

від 14.03.2024 по справі 922/5358/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. ХарківСправа № 922/5358/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства "Промінь" про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №5805 від 04.03.2024) по справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Промінь" (62310, Харківська обл., Дергачівський р-н., вул. Квіткова, 37) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інглас" (61204, м. Харків, пр-т. Перемоги, буд. 62в, кв. 31) про стягнення 140000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Селянське (фермерське) господарство "Промінь" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інглас" про стягнення 140000,00 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інглас" (61204, м. Харків, пр-т. Перемоги, буд. 62в, кв. 31, код ЄДРПОУ 44109491) на користь Селянського (фермерського) господарства "Промінь" (62310, Харківська обл., Дергачівський р-н., вул. Квіткова, 37, код ЄДРПОУ 23910383) кошти у розмірі 140000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

04.03.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Селянського (фермерського) господарства "Промінь" зареєстровано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, яку сформовано в системі "Електронний суд" 01.03.2024. В поданій заяві позивач просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інглас" на користь Селянського (фермерського) господарства "Промінь" витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

За змістом частини 3 статті 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1, 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З огляду на вище викладене, а також беручи до уваги те, що справа №922/5358/23 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у даній справі ухвалено без виклику учасників справи, суд ухвалює додаткове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення, тобто без виклику учасників справи.

Розглянувши заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд виходить з наступного.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, нормами процесуального права передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. позивачем представлено суду наступні документи, а саме: договір про надання правничої допомоги б/н від 08.12.2023; додаткову угоду №1 від 28.02.2024 до договору про надання правової допомоги б/н від 08.12.2023; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АХ №1161847 від 16.12.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №3126 від 22.10.2019; акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.02.2024.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Положення статті 16 ГПК України передбачають, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Із матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до Адвокатського об`єднання "Кобрін і партнери" з метою надання юридичних послуг з приводу захисту прав та інтересів клієнта, про що було укладено відповідний договір про надання правничої допомоги б/н від 08.12.2023 (далі - договір).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання правничої допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору клієнт доручає адвокатському об`єднанню представництво його інтересів у судах усіх інстанцій незалежно від юрисдикції, усіх державних органах, в тому числі у правоохоронних та контролюючих органах, органах Державної виконавчої служби України та Державної казначейської служби України, в органах місцевого самоврядування, перед приватними виконавцями, юридичними особами незалежно від форми власності, перед фізичними особами, в тому числі у кримінальних провадженнях.

Відповідно до пункту 1.3. договору керівник адвокатського об`єднання самостійно приймає рішення про призначення відповідального адвоката для виконання доручення клієнта.

Умовами пункту 4.1. договору погоджено, що ціна договору складається з загальної вартості послуг наданих за цим договором. Вартість окремих послуг визначається за домовленістю сторін та відображається в актах приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 4.2. договору вид, обсяг та вартість наданої правничої допомоги за договором вказується в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги.

Умовами пункту 4.3. договору погоджено, що клієнт здійснює оплату наданої адвокатським об`єднанням правничої допомоги у гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об`єднання у строк, що визначається за домовленістю сторін.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що акт приймання-передачі наданої правничої допомоги вважається погодженим та підписаним клієнтом, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнт не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

28.02.2024 між Адвокатським об`єднанням "Кобрін і партнери" в особі адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича та Селянським (фермерським) господарством "Промінь" укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги б/н від 08.12.2023 (далі - додаткова угода).

Умовами пункту 1 додаткової угоди сторони погодили, що вартість послуг з представництва інтересів клієнта (позивача) у суді першої інстанції у справі №922/5358/23 в сумі 20000 гривень згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.02.2024 сплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання протягом 10 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5358/23.

Пунктом 2 додаткового угоди погоджено, що правова допомога вважається наданою після підписання сторонами акту наданих послуг.

Умовами пункту 3 додаткової угоди передбачено, що додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги б/н від 08.12.2023 р.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.02.2024 Селянське (фермерське) господарство "Промінь" в особі голови Небоженка Володимира Анатолійовича (замовник) з одного боку, і представник адвокатського об`єднання "Кобрін і партнери" адвокат Плугатирьов Віталій Вікторович, з іншого боку, склали цей акт про те, що на підставі договору б/н від 08.12.2023 надано послуги з правничої допомоги (судова справа №922/5358/23), а саме стягнення у судовому порядку з ТОВ "Інглас" грошових коштів, перерахованих згідно з платіжною інструкцією №2680 від 01.09.2021 (первинна консультація з аналізом документів та судової практики, підготування та направлення вимоги про повернення коштів, підготування та подання до суду позовної заяви, моніторинг стану розгляду судової справи, підготування заяви про видачу рішення суду та наказу).

Крім того, із змісту вказаного Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.02.2024 слідує, що загальна вартість робіт (послуг) склала 20000,00 грн. При цьому зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) не має.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Водночас суд зазначає, що у відповідності до норм чинного процесуального законодавства під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.

Тобто критерії, що визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

З огляду на вказане, суд зазначає, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. При цьому, оцінка обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, характер спору, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Надаючи оцінку наданим доказам в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи конкретні обставини даної справи суд зазначає, що позовна заява не є значною за своїм обсягом, оскільки складається з декількох аркушів та не передбачає необхідності виконання адвокатом значного обсягу юридичної і технічної роботи та витрачати значний час для підготовки та подання позову. Додані до позовної заяви документи також не є значними за своїм обсягом, складаються з одного чи декількох аркушів та не потребують значної роботи із їх вивчення, аналізу, а також підготовки для подання до суду разом з позовом в обґрунтування правової позиції по справі.

Крім того, суд звертає увагу, що нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінилось, а тому цитування великої кількості норм права, законів та іншої нормативно-правової бази, а також судової практики, яка підлягає дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини у даному разі не передбачають.

Також, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування, ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 дану справу віднесено до малозначної в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та враховує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом положення містяться у частині 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Отже, враховуючи обставини справи та наведені законодавчі приписи суд вважає, що вартість послуг на правничу допомогу щодо представництва інтересів позивача в суді у розмірі 20000,00 грн. є завищеною. Такий розмір судових витрат не має характеру необхідних, неспівмірний зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Відповідно до частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

У системному зв`язку із наведеними правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача у суді, враховуючи принцип верховенства права, пропорційності та справедливості, критерії реальності, обґрунтованості та розумності розміру таких витрат, суд дійшов обґрунтованого та переконливого висновку, що справедливим, розумним, реальним та співмірним слід вважати зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На переконання суду, стягнення зменшеної суми гонорару свідчитиме про дотримання принципу захисту права працівника на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України, оскільки діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата в силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слугує формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Враховуючи положення пункту 12 частини 3 статті 2 та частини 8 статті 129 ГПК України сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, та пунктів 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, з огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі №922/5358/23 в порядку статті 244 ГПК України та часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №5805 від 04.03.2024).

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву Селянського (фермерського) господарства "Промінь" про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №5805 від 04.03.2024) - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інглас" (61204, м. Харків, пр-т. Перемоги, буд. 62в, кв. 31, код ЄДРПОУ 44109491) на користь Селянського (фермерського) господарства "Промінь" (62310, Харківська обл., Дергачівський р-н., вул. Квіткова, 37, код ЄДРПОУ 23910383) витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В задоволенні решти заяви - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржено в порядку та строки, що передбачені статтею 254, 256-259 ГПК України.

Додаткове рішення складено 14.03.2024 р.

Суддя Г.І. Сальнікова