Рішення

від 04.03.2024 по справі 922/4846/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024м. ХарківСправа № 922/4846/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (місцезнаходження: 80250, Львівська область, Червоноградський район, село Павлів, проспект Юності, будинок 39; код ЄДРПОУ: 36153189) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танзаніт плюс" (місцезнаходження: 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 40; код ЄДРПОУ: 44353099) про стягнення 418 320,00 грн. за участю представників:

позивача Боровець М.С. (ордер серії ВС №1230447 від 08.11.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1726 від 11.08.2010);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Танзаніт плюс" заборгованості за Договором № 31/05 ПМ від 31.05.2021 про поставку товаро - матеріальних цінностей в розмірі 418 320,00 грн., з яких: сума основного боргу 336 240,00 грн., пеня в розмірі 61 560,00 грн., штраф в розмірі 20 520,00 грн.

Також позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4846/234; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11 грудня 2023 року о 12:00, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Танзаніт плюс", разом з тим, наданими відповідачу процесуальними правами не скористалось, відзив на позовну заяву до суду не подало.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 про відкриття провадження у справі №922/4846/23 було направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою ТОВ "Танзаніт плюс", вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 40, кабінет 201. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", згідно Довідки про причини повернення/досилання відділення поштового зв`язку Укрпошти від 28.11.2023 (а.с.67).

У відповідності до частини шостої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд також намагався повідомити відповідача про розгляд даної справи телефонограмою. Проте за номерами, які вказано у реєстрі та позовній заяві, телефонограма не була прийнята (номери не відповідають). Відомостей щодо інших засобів зв`язку із ТОВ "Танзаніт", матеріали справи не містять.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року розгляд справи № 922/4846/23 в підготовчому засіданні відкладено на 25 грудня 2023 року, про що постановлено ухвалу судом без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу підготовчого засідання від 11.12.2023 у справі № 922/4846/23.

Ухвалою від 25 грудня 2023 року судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/4846/23 на 30 днів - до 17.02.2024, підготовче засідання у справі № 922/4846/23 відкладенона "22" січня 2024 р. про що постановлено ухвалу судом без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу підготовчого засідання від 25.12.2023 у справі № 922/4846/23.

18.01.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№1580 від 18.01.2024). У вказаних поясненнях позивач наголошує, що зазначення в призначенні платежу Платіжних доручень №109506 від 01.06.2023, № 1С9505 від 01.06.2023 та №1010256 від 13.06.2023: «...згідно Договору №35/05 ПМ» є опискою, вказані платежі сплачено як передоплата (аванс) за Договором № 31/05 ПМ від 31.05,2023 року про поставку товаро-матеріальних цінностей укладеним між ТзОВ «Радехівський цукор» та ТзОВ «Танзаніт плюс».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 вказані пояснення прийняті судом та долучені до матеріалів справи, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 05.02.2024.

05.02.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи №922/4846/23 (вх.№3161 від 05.02.2024), в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи №922/4846/23 докази витрат позивача на правову допомогу та стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 6 274,80 грн. та на правову допомогу в розмірі 21 438,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи №922/4846/23 (вх.№3161 від 05.02.2024), закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.02.2024. Вказану ухвалу постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання від 05.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 судом, в порядку ст. 216 ГПК України, в судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 04.03.2024.

04.03.2024 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.2024 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом направлення копії ухвали-повідомлення від 19.02.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою ТОВ "Санфлоро Груп", вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.05.2023 між ТзОВ «ТАНЗАНІТ ПЛЮС» (надалі - Відповідач) та ТзОВ «РАДЕХІВСЬКИЙ ЦУКОР» (надалі - Позивач) було укладено Договір № 31/05ПМ від 31.05.2023 року про поставку товаро-матеріальних цінностей (надалі - «Договір»).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов`язується протягом дії Договору поставляти Покупцеві товаро-матеріальні цінності (надалі - «Товар») в асортименті, кількості, якості, строки і на умовах цього договору та додатків до нього, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

Згідно п.2.1. Договору поставка кожної партії Товару здійснюється на підставі замовлення (Заявки) Покупця, направленого поштою, кур`єром, електронною поштою, факсимільним зв`язком чи по телефону) на адресу Постачальника з зазначенням чіткого асортиментного переліку та кількості Товару, який Покупець мас намір придбати.

Після отримання Замовлення від Покупця Сторони погоджують Специфікацію та/або Видаткову накладну з вказаним найменуванням, характеристикою, ціною за одиницю товару, кількістю товару, термінами та умовами поставки,. гарантійним терміном та ін., яка з моменту підписання Сторонами є підтвердженням виконання Замовлення.(п.2.3 Договору).

Передача товару та перехід права власності від Постачальника Покупцю здійснюється відповілальними особами товаророзпорядчими документами (видатковою накладною), в якій Сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, шо постачається. Дата, вказана Покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару Постачальником.(п.2.4 Договору).

Відповідно до п.4.4 Договору вартість товару, погоджена сторонами у специфікації та/або видатковій накладній не підлягає зміні в односторонньому порядку.

Пунктом .5.1. Договору встановлено, що розрахунки за даним Договором між Постачальником та Покупцем здійснюються у гривнях, на умовах 100% післяплати протягом 15 банківських днів з моменту отримання Товару, якщо інші умови не зазначені у Специфікації та/або Видатковій накладній.

Згідно п.5.2. Договору Зобов`язання Покупця щодо оплати вважаються виконаними здати списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Покупець не відповідає за можливу затримку по зарахуванню грошових коштів обслуговуючим банком Постачальника перерахованих Покупцем у якості оплати на поточний рахунок Постачальника.

З п.6.2. Договору вбачається, що Товар за цим Договором постачається на умовах DAT згідно Інкотермс 2010 (Постачальник виконав свої зобов`язання по постачанню, коли він надав Покупцеві у розпорядження товар, розвантажений з транспортного засобу в узгодженому місці призначення). Адреса поставки попередньо узгоджується Сторонами у будь-який прийнятний для Сторін спосіб. Інші умови поставки можуть бути письмово погоджені Сторонами у Специфікації. Постачальник зобов`язаний надати Покупцю товаро-транспортну накладну оформлену згідно встановлених вимог.

За порушення умов цього Договору Постачальник сплачує Покупцю разовий штраф у розмірі 5 (п`ять) від вартості непоставленого Товару або Товару невідповідної якості й в подальшому по І (одному)% від вартості несвоєчасно поставленого Товару або поставки Товару невідповідної якості за кожен день порушення поставки, але не більше ніж 15 (п`ятнадцять%) від вартості Товару (п.7.2 Договору).

Відповідно до п.7.3 у випадку прострочення в оплаті поставленого товару. покупець сплачує на користь продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день порушення строків оплати, але не більше ніж 10 % від вартості поставленого товару.

Цей Договір вступає в дію з дати його укладання обома Сторонами і діє до 28.12.2023 року. Припинення дії цього Договору звільняє Сторони від виконання зобов`язань за цим Договором в повному обсязі (п.9.1 Договору).

Всі вимоги, шо виникають в результаті виникнення розбіжностей в зв`язку з виконанням даного Договору, повинні надсилатися у письмовій формі або наручно з відміткою про вручення (п.10.4 Договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання п .2.3 Договору, сторонами погоджено специфікацію №1 від 31.05.2023 (а.с.10), з якої вбачається, що Сторони дійшли згоди та уклали дану специфікацію про постачання наступного Товару:- Лист 6х 1500x6000 СтЗпс у кількості 6.0 тон; Лист 5х 1500x6000 СтЗпс у кількості 3.0 тони; Швелер 12П спЗ у кількості 1 тона.Загальна вартість товару становить 410 400,00 гри. з ПДВ. Умови оплати відпповідно до вказаної специфікації : 50% попередня оплата, 50 % - протягом 5 робочих днів з моменту оплати авансу 50%. Термін поставки - 10 робочих днів з моменту оплати авансу 50%.

На підставі рахунку на оплату №1426 від 31.05.2023 (а.с.11), який надіслано відповідачем на електронну адресу менеджера покупця Михайла Грицика, покупцем було здійснено передоплату у розмірі 205 200,00 грн.(50% вартості товару), що підтверджено платіжним дорученням №1С9506 від 01.06.2023 (а.с.13). Відповідно до вказаного платіжного доручення платником є ТОВ "Радехівський цукор", отримувач - ТОВ "Танзаніт плюс", призначення платежу оплата за товар згідно Договору №35/05ПМ від 31.05.2023, специфікація №1, рахунок №1426.

Згідно умов даної Специфікації Відповідач, як Постачальник мав протягом 10-ти робочих днів (тобто до 15.06.2023р. включно) поставити Позивачу Товар після передоплати, проте товар поставлено не було.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до замовлення Позивача та згідно Рахунку на оплату №1427 від 31.05.2023 за: Лист 30x2000x6000 Ст.20 в кількості 1,92 тони, Лист 10x1500x6000 Ст.20 в кількості 0,42 тони, з ціною порізки та доставки, на загальну суму 132121,00 гри. з ПДВ. Покупець, відповідно до електронного листа Постачальника від 01.06.2023 року сплатив на рахунок Постачальника Платіжними дорученнями: №1С9505 від 01.06.2023 року 65 520,00 грн. (а.с. 17) та №1 СІ0256 від 13.06.2023 року 65 520,00 грн (а.с.18)..

Суд зазначає, що в поясненнях (вх.№1580 від 18.01.2024) позивач наголошує, що зазначення в призначенні платежу Платіжних доручень №109506 від 01.06.2023, № 1С9505 від 01.06.2023 та №1010256 від 13.06.2023: «...згідно Договору №35/05 ПМ» є опискою, вказані платежі сплачено як передоплата (аванс) за Договором № 31/05 ПМ від 31.05,2023 року про поставку товаро-матеріальних цінностей укладеним між ТзОВ «Радехівський цукор» та ТзОВ «Танзаніт плюс».

24.07.2023 позивачем було направлено на електронну адресу ТОВ "Танзаніт плюс" лист повернення коштів (вих.№476) (а.с.19). У відповідності до вказаного листа позивач просив повернути кошти за передплату за Договором №31/05 ПМ від 31.05.2023 згідно платіжних доручень №1С9505 від 01.06.2023 у сумі 65 520,00 грн., №1С9506 від 01.06.2023 у сумі 205 200,00 грн., №1С10256 від 13.06.2023 у сумі 65 520,00 грн.

Проте, відповідач на вищезазначений лист не відреагував та суму кошти за передплату не повернув.

Разом з цим, позивач звернувся до відповідача із претензією - вимогою №643 від 25.07.2023 відповідно до якої позивач просив відповідача протягом 10 днів з дня отримання претензії - вимоги повернути передоплати та сплатити штрафні санкції (а.с.21-22).

Вказану претензію направлено позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, докази направлення надані позивачем до матеріалів справи (а.с.23).

Проте, відповідач на вищезазначену претензію не відреагував, передоплату за договором не повернув, штрафні санкції не сплатив. Зазначена претензія - вимога не вручена адресатові та повернута до позивача із позначкою "за закінченням терміну зберігання", згідно трекінгу Укрпошти від 23.10.2023 (а.с.25).

Отже, позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаним договором складає 418 320,00 грн.

Також, у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання за Договором поставки №31/05 ПМ, в порядку п.7.2 Договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 61 560,00 грн. та штраф в розмірі 20 520,00 грн.

Обставини щодо стягнення суми попередньої оплати та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України). Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Так, згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов`язань щодо поставки оплаченого товару позивачу не виконав, суму основного боргу у розмірі 336 240,00 грн. не повернув. Таким чином зобов`язання відповідача щодо поставки товару чи повернення позивачу попередньої оплати за товар в розмірі 336 240,00 грн. на час розгляду справи не виконане. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 336 240,00 грн попередньої оплати є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 61 560,00 грн. та штрафу у розмірі 20 520,00 грн. у відповідності до договору, суд зазначає наступне.

За порушення умов цього Договору Постачальник сплачує Покупцю разовий штраф у розмірі 5 (п`ять) від вартості непоставленого Товару або Товару невідповідної якості й в подальшому по 1 (одному)% від вартості несвоєчасно поставленого Товару або поставки Товару невідповідної якості за кожен день порушення поставки, але не більше ніж 15 (п`ятнадцять%) від вартості Товару (п.7.2 Договору).

Відповідно до п.7.3 у випадку прострочення в оплаті поставленого товару. покупець сплачує на користь продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день порушення строків оплати, але не більше ніж 10 % від вартості поставленого товару.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

За умовами ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір ( п.6.13 постанови ВПВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).

Таким чином, пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов`язання (як грошового, так і негрошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, оскільки обов`язок відповідача щодо поставки продукції не є грошовим зобов`язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов`язання, отже до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання (обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ).

Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки товару на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення у сумі 61 560,00 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначена сума пені та період прострочення.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України (п.7.38 постанови ВПВС від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19).

Позивач розрахував 5% штрафу на підставі п. 7.2. Договору за формулою: 410 400,00 грн х 5%: 100 = 20 520,00 грн. Розмір останнього є арифметично правильним.

Враховуючи неналежне виконання ТОВ "Танзаніт плюс" зобов`язань з поставки продукції за Договором №31/05 ПМ, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій.

Також позивачем заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат у справі: відшкодування судового збору і витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовівитратискладаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема:витратинапрофесійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтаквитратипо сплаті судового збору в сумі 6 274,81 грн. покладаються на ТОВ "Танзаніт плюс" і підлягають стягненню на користь позивача.

Крім того, на виконання пункту 8 частини третьої статті 165 ГПК України позивачем було надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в розмірі 21 438,00 грн. та докази на підтвердження понесених ТОВ "Радехівській цукор" витрат надопомогуадвоката.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат напрофесійну правничу допомогуадвоката, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат напрофесійну правничу допомогувідбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат напрофесійну правничу допомогу(стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат напрофесійну правничу допомогу,що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат напрофесійну правничу допомогуразом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат напрофесійну правничу допомогу,що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу Українивитрати,пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справивитратинапрофесійну правничу допомогуадвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат напрофесійну правничу допомогуадвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншупрофесійну правничу допомогу,пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат напрофесійну правничу допомогуз метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат напрофесійну правничу допомогу,господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понеславитратинапрофесійну правничу допомогу,доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Суд також звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно із частиною першою статті 27 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката до матеріалів справи надано укладений між ТОВ "Радехівський цукор" (Довіритель) і Адвокатським об`єднанням "Галицька правнича група" (Адвокатська фірма) Договір про надання правничої допомоги № 317НП/20 від 01.01.2024, відповідно до умов якого довіритель доручає, а адвокатська фірма бере на себе зобов`язання надавати необхідну довірителю правову допомогу для забезпечення його власної господарської діяльності, в тому числі, надавати усні, письмові, консультації та роз`яснення з юридичних питань в усіх галузях правовідносин, зокрема, здійснювати представницькі повноваження в інтересах довірителя в усіх судах судової системи України.

Відповідно до п.5.1. Договору сторони домовилися, що винагорода за надану правову допомогу довірителю протягом 1 (одного) календарного місяця сплачується довірителем за фактично виконану роботу,з розрахунку: 720,00 грн. за 1 годину роботи не пов`язану з судовими справами та 1080,00 за 1 годину позовної роботи та представництва у судових провадженнях - справи судові.

Фіксований розмір винагороди за виконану роботу за визначений період визначається та погоджується сторонами у актах виконаних робіт (п.4.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2027 (п.11.1 Договору).

Позивачем до вказаної заяви додано рахунок на оплату №386 від 31.10.2023 на суму 9 153,00 грн, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 339 від 31.10.2023, платіжну інструкцію №1С21374 від 07.11.2023 на суму 9 153, 00 грн; рахунок на оплату №433 від 30.11.2023 на суму 3 150,00, акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) №741 від 30.11.2023, платіжна інструкція № 1С24754 від 07.12.2023 на суму 3 150, 00 грн.; рахунок на оплату №474 від 31.12.2023 на суму 4 275,00 грн, акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 855 від 31.12.2023, платіжна інструкція №1С259 від 04.01.2024 на суму 4275,00 грн.; рахунок на оплату №2 від 10.01.2024 на суму 4 860,00 грн., акт здачі - приймання робі (надання послуг) № 6 від 10.01.2024, платіжна інструкція №1С1083 від 16.01.2024 на суму 4860, 00 грн., а в загальній сумі 21 438,00 грн.

Дослідивши зазначені докази, господарський суд зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правовудопомогу- це гарантована державою можливість кожної особи отримати такудопомогув обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, суд зазначає, що поданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги вартістю 21 438,00 грн. Представництво і захист інтересів позивача у Господарському суді Харківської області під час розгляду позовної заяви здійснено адвокатом Боровцем Миколою Степановичем, на підставі ордеру серії ВС №1230447 від 08.11.2023, та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1726 від 11.08.2010.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат напрофесійну правничу допомогуадвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

У розрізі спірних правовідносин, при вирішенні даної справи судом також враховано правову позицію, висловлену Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат напрофесійну правничу допомогу,що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат напрофесійнуправовудопомогу,що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодуваннявитратинапрофесійну правничу допомогупідтверджені належними доказами, є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому можуть бути задоволені в сумі 21 438,00 грн.

Відповідно, за приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Танзаніт плюс" також підлягають стягненнювитратипозивача напрофесійну правничу допомогув Господарському суді Харківської області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Танзаніт плюс" (місцезнаходження: 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 40; код ЄДРПОУ: 44353099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (місцезнаходження: 80250, Львівська область, Червоноградський район, село Павлів, проспект Юності, будинок 39; код ЄДРПОУ: 36153189) заборгованість за Договором № 31/05 ПМ від 31.05.2021 про поставку товаро - матеріальних цінностей в розмірі 418 320,00 грн., з яких: сума основного боргу 336 240,00 грн., пеня в розмірі 61 560,00 грн., штраф в розмірі 20 520,00 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 6274,81 грн. та витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 21438,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "14" березня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/4846/23