Рішення

від 04.03.2024 по справі 926/5151/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Справа № 926/5151/23За позовом Чернівецької міської ради

до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Брайченка Олександра Вікторовича

2) Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЛИК ПЛЮС

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Плафена ЛТД

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 31 971,22 грн

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Паращук Д.В.

Представники сторін:

від позивача Філіп М.О.

від відповідача 1 не з`явився

від відповідача 2 не з`явився

від відповідача 3 не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Брайченка Олександра Вікторовича; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУЛИК ПЛЮС"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена" ЛТД про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 31 971,22 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачі - Фізична особа-підприємець Брайченко Олександр Вікторович; Товариство з обмеженою відповідальністю ВУЛИК ПЛЮС та Товариство з обмеженою відповідальністю Плафена ЛТД користується без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, площею 0,6448 га під кадастровим номером 7310136600:08:004:0058, в м. Чернівці, провул. Складський, 1.

На даній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке в період з 26 лютого 2021 року по 30 березня 2021 року належило відовідачам. При цьому, позивач стверджує, що в указаний період кошти за користування земельною ділянкою від відповідачів до бюджету Чернівецької міської ради не надходили.

Відтак, позивач звертаючись до суду з позовом просить стягнути з відповідачів безпідставно збережені кошти за рахунок власника землі в сумі 31 971,22 грн, за період з 26 лютого 2021 року по 30 березня 2021 року включно, еквівалентні мінімальному розміру орендної плати, яку власники нерухомого майна мали б сплатити у разі укладення договору оренди землі за вказаний період.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2023 року, судову справу № 926/5151/23 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18 грудня 2023 року.

Ухвалою суду від 18 грудня 2023 року призначено підготовче засідання на 18 січня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18 січня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; призначено підготовче засідання у справі № 926/5151/23 на 31 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 31 січня 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 926/5151/23; призначено справу до розгляду по суті на 21 лютого 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19 лютого 2024 року призначено судове засідання на 04 березня 2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні 04 березня 2024 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі явку належних представників в судове засідання вкотре не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про місце, час та дату судового засідання, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (аудіо-запис)

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято 04 березня 2024 року у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, в комунальній власності Чернівецької міської ради знаходиться земельна ділянка за кадастровим номером 7310136600:08:004:0058 площею 0,6448 га за адресою: м. Чернівці, провул. Складський, 1.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13 грудня 2021року, проведеного ГУ держгеокадастру у Чернівецькій області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:08:004:0058 становить 16 371 343 грн.

Згідно рішення Чернівецької міської ради V скликання від 30 червня 2006 року № 49, вказана земельна ділянка була надана в оренду до 01 липня 2055 року відповідачу 3 - ТОВ Плафена ЛТД для обслуговування нежитлових будівель.

Надалі Між Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, правонаступником якого є Департамент урбаністики та архітектури міської ради та ТзОВ Плафена ЛТД було укладено договір оренди землі № 2963 від 31 липня 2006 року.

Відповідно до рішення Чернівецької міської ради 3 сесії VIII скликання від 26 лютого 2021 № 121, договір оренди землі від 31 липня 2006 року № 2963 було визнано припиненим у зв`язку із переходом права власності частини нерухомого майна до відповідача 1 ФОП Брайченка Олександра Вікторовича, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЛИК ПЛЮС та ОСОБА_1 .

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власниками нерухомого майна (нежитлових будівель) за адресою: м. Чернівці, провул. Складський, 1 у періоді з 26 лютого 2021 року до 30 березня 2021 року були: Товариство з обмеженою відповідальністю Плафена ЛТД (15/100); Товариство з обмеженою відповідальністю ВУЛИК ПЛЮС (29/100), ФОП Брайченко Олександр Вікторович (28/100) та ФОП Гатеж Ганна Василівна (28/100).

Листом №04/01-083-04/4/4/1166 від 19 березня 2021 року Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради повідомлено Відповідачів про виконання рішення Чернівецької міської ради та запропоновано отримати земельну ділянку в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Верховний Суд при розгляді справи № 922/595/18 (постанова від 29 січня 2019 року, п. 38) зазначив, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно саме у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

У зв`язку з тим, що Відповідачі не звернулись із заявою для підписання договорів оренди земельної ділянки, працівниками департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав вищевказаною земельною ділянкою, у період з 26 лютого 2021 року до 30 березня 2021 року, на якій розміщене нерухоме майно Відповідачів.

Так, відповідачами не вжито заходів до оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, а в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які посвідчували б факт правомірного використання відповідачами вищевказаної земельної ділянки в період, який охоплюється позовними вимогами.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. (Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2022 у справі №922/2060/20).

Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка із кадастровим номером 7310136600:08:004:0058, площею 0,6448 га за адресою: м. Чернівці, провул. Складський, 1 є сформованою.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - далі ПК України).

Так, з метою отримання безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, Департамент урбаністики Чернівецької міської ради повідомив Відповідачів листом № 24/01-08/3-04/4/1758 від 02 листопада 2022 року про те, що було проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування ТОВ Плафена ЛТД; ТОВ ВУЛИК ПЛЮС; ФОП Брайченко Олександра Вікторовича та ФОП Гатеж Ганни Василівни без належних на те правових підстав у періоді з 26 лютого 2021 року до 30 березня 2021 року земельною ділянкою на загальну суму 44 404,47 грн та запропоновано впродовж одного місяця з дня отримання листа сплатити кошти.

Як вбачається із пояснень позивача, станом на 01 липня 2023 року ФОП Гатеж Г.В. було в повному обсязі сплачено кошти, визначені у розрахунках.

Разом з тим, Відповідачі безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136600:08:004:0058, площею 0,6448 га за адресою: м. Чернівці, провул. Складський, 1, у вказаний в листі термін, не сплатили.

Отже, в діях відповідачів наявний факт використання вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів та несплати коштів до бюджету за користування земельними ділянками.

Зважаючи на правові позиції Верховного Суду, які в силу вимог статті 263 ГПК України повинні враховуватися при виборі і застосуванні норми права, відносини, що склалися між ТОВ Плафена ЛТД; ТОВ ВУЛИК ПЛЮС; ФОП Брайченко Олександром Вікторовичем та Чернівецькою міською радою є кондиційними.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ № 629/4628/16-ц від 23 травня 2018 року сформувала правову позицію, відповідно до якої стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, повинне здійснюватися на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як зазначає Верховний Суд, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося. згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях.

Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження коштів за рахунок потерпілого та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або така підстава згодом відпала (п. 55, 57 постанови ВС від 11.02.2019 по справі № 922/391/18).

Враховуючи правову природу кондикційних зобов`язань, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, тобто обов`язок відповідача повернути безпідставно набуте (збережене) майно не є заходом відповідальності.

Верховний Суд у наведеній вище постанові також визначив обставини, які підлягають встановленню та доказуванню по справах даної категорії (п.66), а саме: існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічні усталені правові позиції щодо кондикційної природи спірних правовідносин сформовані Верховним Судом у справах за № 902/794/17 від 21.01.2019, № 922/530/18 від 08.07.2019, № 911/2069/18 від 04.10.2019, № 922/981/18 від 10.02.2020 та інших.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають права оренди на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, згідно статті 16 вказаного вище Закону, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-530цс16 від 08 червня 2016 року).

Відтак, набуваючи право власності на нежитлові приміщення відповідачі повинні були передбачити наслідки у вигляді виникнення додаткових обов`язків, в тому числі щодо внесення плати за землю комунальної власності саме у формі орендної плати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі користувались спірною земельною ділянкою в означений у позові проміжок часу без достатньої правової підстави.

Отже, враховуючи доведеність факту використання відповідачами земельної ділянки без правовстановлюючих документів, суд вважає, що існують правові підстави для правомірного стягнення з відповідачів на підставі статтей 1212, 1214 ЦК України безпідставного збереження коштів, що еквівалентно розміру орендної плати за період з 26 лютого 2021 року до 30 березня 2021 року.

При цьому, вирішуючи питання розміру безпідставно збережених коштів, що еквівалентно розміру орендної плати за період з 26 лютого 2021 року до 30 березня 2021 року та підлягають стягненню з відповідачів, суд вказує наступне.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (далі - Методика).

При цьому згідно із правовою позицією, сформованою Верховним Судом у справі № 922/391/18 (постанова від 11.02.2019), особа, яка не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата, основою для визначення якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, яка в будь - якому разі не може бути меншою, ніж встановлено пунктом 288.5.1 статті 288 ПК України.

Так, у матеріалах справи наявний витяг про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума безпідставно збережених коштів у розмірі 31 971,22 грн, розрахована позивачем із врахуванням витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Згідно з пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1)у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб -власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2)пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3)пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території будівлі.

Отже, застосування позивачем пропорційного нарахування безпідставно збережених коштів підтверджується нормами пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України та практикою Верховного суду, наведеною у постановах № 922/2095/21 від 16 серпня 2022 року, № 922/1646/20 від 16 червня 2021 року.

Відтак, враховуючи, що на земельній ділянці розташоване майно, що перебуває у користуванні кількох відповідачів, суд погоджується із доводами позивача про необхідність пропорційного стягнення безпідставно збережених коштів з відповідачів у відповідності до частин площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

Крім цього, суд звертає увагу сторін на наступне.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку позов задовольнити.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2023 року статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн слід покласти на відповідачів, пропорційно розміру заявлених та задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 196, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Брайченка Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в розмірі 12 433,25 грн та судовий збір в розмірі 1 043,81 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЛИК ПЛЮС (48601, Тернопільська обл., м. Заліщики, вул. М. Вовчка, 8, код ЄДРПОУ 41432387) на користь Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в розмірі 12 877,30 грн та судовий збір в розмірі 1 081,11 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Плафена ЛТД (79013, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 9, код ЄДРПОУ 21442251) на користь Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в розмірі 6 660, 67 грн та судовий збір в розмірі 559,08 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 14 березня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк