Рішення

від 15.03.2024 по справі 927/69/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/69/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Чернігівської міської ради

код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Приватного науково-виробничого підприємства "Дельта-С"

код ЄДРПОУ 24841781, вул. Громадська, буд.47, корпус 3, м. Чернігів, 14000;

про стягнення 212 016,29 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Чернігівська міська рада звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства "Дельта-С" про стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 212 016,29 грн.

Процесуальні дії у справі.

Судом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації Приватного науково-виробничого підприємства "Дельта-С" (код ЄДРПОУ 24841781), у якому зазначено місцезнаходження юридичної особи: вул. Громадська, буд.47, корпус 3, м. Чернігів, 14000.

Ухвалою суду від 16.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; зобов`язано Приватне науково-виробниче підприємство "Дельта-С" у триденний строк з дня отримання цієї ухвали зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, а також попереджено його про процесуальні наслідки такої нереєстрації, у тому числі щодо стягнення штрафу; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме: - відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами; - позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами; - відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду від 16.01.2024 була доставлена позивачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 17.01.2024 о 01:15, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, ухвала суду від 16.01.2024 засобами поштового зв`язку відповідачу не направлялась, а 18.01.2024 о 11:49 була направлена відповідачу на електронну адресу, зазначену у позовній заяві та у витязі з ЄДР як засіб зв`язку з цією юридично особою (inpo.grecneopt@gmail.com), що підтверджується електронним листом суду з проханням повідомити про її отримання. Докази отримання відповідачем ухвали суду від 16.01.2024 у матеріалах справи відсутні.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та виконання вимог ухвали суду від 16.01.2024, судом 18.01.2024 о 13:31 зазначена ухвала від 16.01.2024 була направлена відповідачу на номер телефону відповідача ( НОМЕР_1 ), який також зазначений у позові та витязі з ЄДР як засіб зв`язку з цією юридичною особою, за допомогою мобільного додатку Viber. Вказане повідомлення було доставлено адресату, про що свідчить відмітка "??" під цим повідомленням. Такий статус повідомлення "доставлено/проглянуто" у додатку Viber є загальновідомою обставиною. Крім того, роздруківка мобільного додатку Viber містить зворотнє повідомлення, що адресат ознайомлений 19.01.2024.

Зазначений спосіб повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі в умовах неналежного фінансування судів відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22.

27.02.2024 представник відповідача - адвокат Комаса О.В. звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи №927/69/24.

Відповідно до відмітки на зазначеному клопотанні, представник відповідача - адвокат Комаса О.В. з матеріалами справи ознайомився та зняв фотокопії 27.02.2024.

Таким чином вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та його обов?язок у триденний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Отже відповідач повинен був зареєструвати свій Електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС не пізніше 01.03.2024.

07.03.2024 від представника відповідача - адвоката Комаси О.В. надійшов відзив на позовну заяву від 05.03.2024 та заява від 05.03.2024 про продовження строку для подання відзиву. У поданій заяві представник відповідача зазначає про те, що фактично з матеріалами справи він ознайомився 27.02.2024, а отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі на Viber не може свідчити про обізнаність з матеріалами справи вцілому, а тому фактично отриманням інформації про відкриття провадження у справі №927/69/24 є 27.02.2023, у зв??язку з чим просить продовжити відповідачу строк для подання відзиву.

Щодо заяви представника відповідача про продовження строку для подання відзиву суд зазначає наступне.

Згідно з ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, строк для надання відзиву встановлюється судом.

Відповідно до ч.2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою суду від 16.01.2024 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Судом встановлено, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 16.01.2024 про відкриття провадження у справі є 27.02.2024, а тому останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 13.03.2024.

Як вбачається з штрихкодового відбитку на конверті та описів вкладення відзив на позов від 05.03.2024 було надіслано відповідачем до суду та позивачу 05.03.2024, тобто в межах встановленого судом строку, а тому заява представника відповідача про продовження строку для подання відзиву задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 14.03.2024 стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства "Дельта-С" в дохід державного бюджету штраф у розмірі 15 140,00 грн; повторно зобов`язано Приватне науково-виробниче підприємство "Дельта-С" протягом трьох робочих днів з дня отримання цієї ухвали зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" в ЄСІТС.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач користувався земельною ділянкою площею 0,5490 га (кадастровий номер 7410100000:01:011:0200, яка знаходиться за адресою: вул. Громадська, 47, м. Чернігів) у період з 01.06.2012 по 11.08.2020 за відсутності правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Посилаючись на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідач, користуючись земельною ділянкою без достатньої на те правової підстави, зберіг у себе кошти, які мав би сплатити за користування нею, а тому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 212 016,29 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову та посилаючись на приписи Земельного кодексу України, зазначає про те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. За доводами відповідача для встановлення факту користування земельною ділянкою стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати позивач має довести суду факт користування земельною ділянкою, проте позивачем не надано доказів використання у спірний період відповідачем об`єктів нерухомості. Позивачем не надано належних, допустимих доказів у підтвердження показників зазначених в якості вихідних даних, які застосовані при здійсненні розрахунку, наведеного у позовній заяві. З огляду на приписи ст. 264, 267 ЦК України позивач подав позовну заяву з пропущенням процесуальних термінів.

Відповідь на відзив у встановлений строк від позивача до суду не надходила.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.11.2001, свідоцтва про право власності від 29.11.2006 року, за Приватним науково-виробничим підприємством "Дельта-С" по 11.08.2020 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості - будівлю тароремонтного цеху, загальною площею 1455,4 кв.м, розташованого за адресою: вул. Громадська (Борисенка), буд. 47, корпус 3, м. Чернігів, реєстраційний номер 17002987.

Зазначений об`єкт нерухомості за вказаною адресою розміщено на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:011:0200 та відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, дата державної реєстрації земельної ділянки - 30.08.2007, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0000837782023 від 09.05.2023.

У 2002 році розроблено технічну документацію для винесення рішення про надання в оренду земельної ділянки для Приватного науково-виробничого підприємства "Дельта-С" по вул. Борисенка (Громадська), 47.

Згідно з п. 46 рішення Чернігівської міської ради від 19.06.2002 Приватному науково-виробничому підприємству "Дельта-С" було передано земельну ділянку в короткострокову оренду, строком на 5 років, площею 0,5240 га по вул. Борисенка (Громадська), 47, для обслуговування частини приміщення тароремонтного цеху.

19.06.2002 між Приватним науково-виробничим підприємством "Дельта-С" (орендар) та Чернігівською міською радою (орендодавець) був укладений та зареєстрований під № 1722 Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар набуває права на оренду земельної ділянки площею 0,5240 га в м. Чернігові по вул. Борисенка (Громадська), 47, для обслуговування частини приміщення тароремонтного цеху, строком на 5 років.

У зв`язку з закінченням строку дії зазначеного Договору оренди земельної ділянки від 19.06.2002, враховуючи клопотання Приватного науково-виробничого підприємства "Дельта-С" від 13.04.2007 №10/01, згідно з п. 64 рішення Чернігівської міської ради від 31.05.2007 продовжено Приватному науково-виробничому підприємству "Дельта-С" строк короткострокової оренди земельної ділянки строком на 5 років, площею 0,5490 га по вул. Борисенка (Громадська), 47, для експлуатації приміщення тароремонтного цеху, у т.ч.: 0,025 га - проїзд загального користування (землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання = 1,2 - промислове використання).

16.08.2007 між Приватним науково-виробничим підприємством "Дельта-С" (орендар) та Чернігівською міською радою (орендодавець) був укладений та зареєстрований під № 1722 Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування строком на 5 років земельну ділянку в м. Чернігові для експлуатації приміщення тароремонтного цеху по вул. Борисенка (Громадська), 47, площею 0,5490, у т.ч.: 0,025 га - проїзд загального користування.

Відповідно до п. 4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 696516,30 грн (126,87 грн за 1 кв.м).

Згідно з п. 7-9 цього договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 6965,1 грн (1,2687 грн за 1 кв.м.) на рік.

Орендна плата вносить орендарем щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати до 30 числа місяця, наступного за звітним, на рахунок, вказаний орендодавцем.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції за 2005 рік = 1,035.

Згідно із п. 10 цього договору розмір орендної плати переглядається не більше 1 разу на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Орендодавець згідно п. 24 цього договору має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку та інших мотивів, визначених у п. 9 цього договору.

Додатковою угодою від 08.01.2009 до Договору оренди земельної ділянки № 1722 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі.

Як зазначає позивач, після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки №1722, а саме: 31.05.2012, Приватне науково-виробниче підприємство "Дельта-С", у відповідності до п.6 Договору, тобто не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомило орендодавця про намір продовження дію договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради листами від 25.06.2012 №3323, від 01.12.2017 №7190, від 30.01.2020 №63/ІН/2-08, від 08.05.2023 №269/ІН/2-08.01 зверталось до Приватного науково-виробничого підприємства "Дельта-С" щодо необхідності оформлення права користування земельною ділянкою по вул. Громадська, 47, м. Чернігів та заключення договору оренди (а.с.30-32, 40-41), а також з листами від 05.06.2020 №422/ІН/2-08, від 20.07.2020 №557/ІН/2-08.01, від 15.08.2020 №740/ІН/2-08, від 18.07.2022 №219/ІН/2-08, від 08.05.2023 №267/ІН/2-08 щодо визначення та відшкодування збитків, нанесених при користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:01:011:0200 (а.с.33-44).

За доводами позивача, відсутність укладеного та зареєстрованого між Приватним науково-виробничим підприємством "Дельта-С" та Чернігівською міською радою Договору оренди земельної ділянки свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для використання земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:011:0200, розташованої по вул. Громадська, 47, м. Чернігів, і оскільки відповідач не був власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки, то з урахуванням положень Податкового кодексу України, він не міг бути суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача є та була орендна плата. Використання земельної ділянки без укладення договору оренди (права користування), позбавив власника земельної ділянки - Чернігівську міську раду права отримати дохід у розмірі орендної плати, внаслідок чого до місцевого бюджету не надійшли кошти за користування земельною ділянкою.

Відділ у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, на запит Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, листом від 07.02.2020 №18-25-0.36-24/109-20 надав інформацію про нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки за адресою: вул. Громадська, 47, м. Чернігів, з кадастровим номером 7410100000:01:011:0200 (а.с.46-47).

За інформацією Головного управління ДПС у Чернігівській області, викладеною у листах від 27.02.2020 №2561/10/25-01-04-03-08, від 22.07.2020 №8949/10/25-01-04-03-07 на запити управління земельних ресурсів, Приватне науково-виробниче підприємство "Дельта-С" податкові декларації з визначенням податкових зобов?язань з плати за землю за 2012-2020 роки не подавало (а.с.48,49).

З 01.01.2018 набуло чинності рішення Чернігівської міської ради від 26.01.2017 №15/VІІ-18 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова» (а.с.52).

При розрахунку суми коштів позивачем враховано вимоги рішення Чернігівської міської ради від 29.07.2011 «Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати в місті Чернігові», від 30.01.2015 «Про місцеві податки» (47 сесія 6 скликання), (а.с.50-51, 53-56).

З метою визначення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за рахунок Чернігівської міської ради при використанні Приватним науково-виробничим підприємством "Дельта-С" земельної ділянки площею 0,5240 га по вул. Громадська, буд. 47 у м. Чернігові, за період з 11.08.2017 по 11.08.2020 (включно), позивачем підготовлено розрахунок з урахуванням наступних вихідних даних:

1) 3 302 929,2 грн (630,33 грн/кв.м) - нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2017 рік (лист відділу у м. Чернігові ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.02.2020 №18-25-0.36-324/109-20);

2) 2 212 013,60 грн (422,14 грн/кв.м) - нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2018-2020 роки (лист відділу у м. Чернігові ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.02.2020 №18-25-0.36-324/109-20, лист державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2023 №6-28-0.222-323/2- 23);

3) 0 грн - визначене/нараховане зобов`язання з орендної плати за землю за 2017-2020 роки (листи Головного управління ДПС у Чернігівській області 27.02.2020 №2561/10/25-01-04-03-08, від 22.07.2020 №8949/10/25-01-04-03-07);

4) 0,5240 га (або 5240 кв.м) - площа земельної ділянки;

5) 3 % нормативної грошової оцінки землі - розмір орендної плати (%) нормативної грошової оцінки, відповідно до Положення «Про плату за землю», затвердженого рішенням міської ради від 30.01.2015 «Про місцеві податки» (47 сесія 6 скликання) зі змінами і доповненнями;

6) 4 міс. 21 день - період, за який обраховано кошти з 11.08.2017 по 31.12.2017;

7) 2018-2019 роки - повні роки, за які обраховано кошти у 2018-2019 роках;

8) 7 міс. 11 днів - період, за який обраховано кошти з 01.01.2020 по 11.08.2020.

Відповідно до розрахунку позивача за 2017 рік, збережені кошти за земельну ділянку за рік становлять 99087,88 грн (3302929,2*3%). Збережені кошти за земельну ділянку за період з 11.08.2017 по 31.12.2017 (4 міс. 21 день) становлять 38622,96 грн (99087,88/12(/31)*145), які підлягають поверненню.

Відповідно до розрахунку позивача за 2018 рік, збережені кошти за земельну ділянку за рік становлять 66360,41 грн (2212013,6*4%), які підлягають поверненню.

Відповідно до розрахунку позивача за 2019 рік, збережені кошти за земельну ділянку за рік становлять 66360,41 грн (2212013,6*4%), які підлягають поверненню.

Відповідно до розрахунку позивача за 2020 рік, збережені кошти за земельну ділянку за рік становлять 66360,41 грн (2212013,6*4%). Збережені кошти за земельну ділянку за період з 01.01.2020 по 11.08.2020 (7 міс. 11 днів) становлять 40672,21 грн (66360,41/12(/31)*228), які підлягають поверненню.

Загальна сума коштів, яка підлягає поверненню за зазначеним розрахунком позивача, за користування відповідачем земельною ділянкою без укладеного договору оренди, становить 212 016,29 грн, проте відповідач доказів сплати сказаної суми не надав.

Позивач додатково зазначає, що Чернігівська міська рада була обмежена у праві розпоряджатися земельною ділянкою за адресою; вул. Громадська, 47, м. Чернігів, з кадастровим номером 7410100000:01:011:0200, оскільки за вказаною адресою знаходився об`єкт нерухомості, який на праві власності належав відповідачу, у зв?язку з чим міська рада не мала і не має можливості надати в постійне користування/оренду іншим юридичним та фізичним особам цю земельну ділянку.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказує на те, що у даному випадку підлягає застосуванню пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної позовної давності, передбачений, зокрема, статтею 257 ЦК України, а також зазначає про введення в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану, строк дії якого продовжено по теперішній час.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве, самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад відноситься питання регулювання земельних відносин.

За приписами ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення договору) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 04.12.2019 у справі 917/1739/17.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою площею 0,5490 га.

Як встановив суд, відповідач на підставі договору купівлі-продажу продажу нерухомого майна від 22.11.2001, свідоцтва про право власності від 29.11.2006 набув у власність об`єкт нерухомості - будівлю тароремонтного цеху, загальною площею 1455,4 кв.м, розташовану за адресою: вул. Громадська (Борисенка), буд. 47, корпус 3, м. Чернігів.

Згідно з п. 46 рішення Чернігівської міської ради від 19.06.2002 Приватному науково-виробничому підприємству "Дельта-С" було передано земельну ділянку в короткострокову оренду, строком на 5 років, площею 0,5240 га по вул. Борисенка (Громадська), 47, для обслуговування частини приміщення тароремонтного цеху.

19.06.2002 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5240 га, строком на 5 років для обслуговування частини приміщення тероремонтного цеху.

У зв`язку із закінченням строку дії зазначеного Договору оренди земельної ділянки від 19.06.2002, згідно з п. 64 рішення Чернігівської міської ради від 31.05.2007 продовжено Приватному науково-виробничому підприємству "Дельта-С" строк короткострокової оренди земельної ділянки строком на 5 років, площею 0,5490 га по вул. Борисенка (Громадська), 47, для експлуатації приміщення тароремонтного цеху, у т.ч.: 0,025 га - проїзд загального користування (землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання = 1,2 - промислове використання).

16.08.2007 між позивачем та відповідачем був укладений та зареєстрований під № 1722 Договір оренди земельної ділянки, площею 0,5490, у т.ч.: 0,025 га - проїзд загального користування, строком на 5 років, для експлуатації приміщення тароремонтного цеху по вул. Борисенка (Громадська), 47, в м. Чернігові.

Відповідно до п. 6 цього договору після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовження дію договору.

Відповідач, у відповідності до п.6 Договору, письмово не повідомив позивача про намір продовження дії договору.

За приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на момент укладення Договору від 16.08.2007) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Поновлення договору оренди ані в добровільному, ані в судовому порядку відповідно до наведених вище правових норм не відбулось.

Отже, договір оренди земельної ділянки від 16.08.2007, зареєстрований під № 1722 припинив свою дію 31.05.2012.

У відповідності до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Оскільки об?єкт нерухомості - будівля тароремонтного цеху, загальною площею 1455,4 кв.м, розташована за адресою: вул. Громадська (Борисенка), буд. 47, корпус 3, м. Чернігів, перебуває у власності відповідача, відповідно до відповідача, як власника нерухомості, перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена.

Зазначене спростовує доводи відповідача про ненадання позивачем доказів використання у спірний період відповідачем об`єкту нерухомості та обов?язок позивача доведення факту користування земельною ділянкою.

У відповідності до пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

З урахуванням наведених приписів у разі наявності в особи права власності саме на об`єкт нерухомості відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV не може бути перешкодою для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об`єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки.

Такий правовий висновок викладений у постанові ВП ВС від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Не вважається порушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розміщене це нерухоме майно.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України, випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18.

Отже, у спірних правовідносинах виникли кондикційні зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено: "Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21".

У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20.

Щодо визначення розміру орендної плати.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України). Подібне положення міститься й у статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Тобто законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 34, 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Оскільки спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, Чернігівська міська рада, яка представляє її власника, наділена відповідними повноваженнями щодо визначення розміру орендної плати за передачу в оренду майна, що перебуває у її володінні.

Згідно з наведеним позивачем розрахунком сума безпідставно збережених коштів відповідачем у розмірі орендної плати за використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 11.08.2017 по 11.08.2020 становить 212 016,29 грн.

При розрахунку розміру орендної плати позивач застосував розмір нормативної грошової оцінки 1 кв. м. земельної ділянки станом на 01.01.2017 - 630,33 грн, станом на 01.01.2018 - 422,14 грн, згідно з наданої органом Держгеокадастру відповіді листом від 07.02.2020, з якої вбачається, що це оцінка земельної ділянки, якій присвоєно код КВЦПЗ 11.02 та вказана відповідь базується на інформації, яка зазначена у запиті.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються.

У витязі з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку заначено код КВЦПЗ 11.02 (а.с.12-13), тобто позивачем надано суду належні докази щодо встановлення спірній земельній ділянці коду КВЦПЗ 11.02.

Таким чином, позивачем правомірно визначено нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки площею 0,5240 га за період з 11.08.2017 по 11.08.2020.

Рішенням Чернігівської міської ради від 30.01.2015 "Про місцеві податки" встановлено розмір орендної плати за землі промисловості на рівні 3 % нормативної грошової оцінки.

У позовній заяві у наведених розрахунках за період з 01.01.2018 по 11.08.2020 позивач зазначає ставку орендної плати у розмірі 4% нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, фактично позивач застосував ставку в розмірі 3%, що відповідає розміру, встановленому рішенням Чернігівської міської ради від 30.01.2015 «Про місцеві податки».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем у розрахунку було допущено саме технічну описку в частині розміру такої ставки (4%, а не 3%), що спростовує відповідні доводи відповідача.

Водночас Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 533-IX від 17.03.2020 в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX підрозділ 10 розділу Перехідних положень Податкового кодексу України доповнено пунктом 524 "Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності".

Отже, враховуючи п. 524 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України не підлягає нарахуванню орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, що перебувають у власності або користуванні за період з 01 березня по 31 березня 2020 року.

Таким чином, нарахування відповідачу орендної плати за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, правомірним є нарахування відповідачу збережених коштів орендної плати за період з 11.08.2017 по 29.02.2020 та з 01.04.2020 по 11.08.2020.

За перерахунком суду, з урахуванням визначеної нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 3 302 292,2 грн та ставки орендної плати у розмірі 3% за період з 11.08.2017 по 31.12.2017, а також нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 2 212 013,60 грн та ставки орендної плати у розмірі 3% за період з 01.01.2018 по 11.08.2020, сума орендної плати за спірну земельну ділянку мала б становити 206 486,26 грн.

Враховуючи викладене вище, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період (з 11.08.2017 по 11.08.2020 без урахування березня місяця 2020 року) без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 206 486,26 грн.

Щодо твердження відповідача, що позивачем подано позов з пропуском процесуальних термінів та відсутності умов договору про збільшення позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У п. 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України в редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Враховуючи норми права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, п. 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позовну заяву відповідач акцентував увагу на тому, що позивачем подано позов з пропущенням процесуальних термінів. Конкретна заява про застосування позовної давності від відповідача не надходила та у матеріалах справи відсутня.

Виходячи з приписів ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення і заява про застосування позовної давності відповідачем не подана.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи відповідача не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведені висновки суду.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, становить 3097,29 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Дельта-С" (код ЄДРПОУ 24841781, вул. Громадська, буд.47, корпус 3, м. Чернігів, 14000) на користь Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код платежу 24062200, рахунок № UA428999980314060611000025739, одержувач - ГУК у Чернігів.обл/тг м. Чернігів, код ЄДРПОУ 37972475, банк - Казначейство України (ел.адм.под) 206 486,26 грн безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати.

3. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Дельта-С" (код ЄДРПОУ 24841781, вул. Громадська, буд.47, корпус 3, м. Чернігів, 14000) на користь Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, одержувач - виконком міської ради, р/р UA628201720344270041000023318, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 04062015) 3097,29 грн витрат зі сплати судового збору.

4. У решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун