Постанова

від 15.03.2024 по справі 910/8853/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8853/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 (суддя Паламар П. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 (головуючий - Гончаров С. А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М. Л.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до: 1) Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 ,

2) Тернопільської обласної державної адміністрації

про визнання рішень, наказів та актів недійсними, зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2023 року Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - АТ "ДПЗКУ", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 (далі - Міноборони України, Міністерство, відповідач-1) та Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Тернопільська ОДА, Облдержадміністрація, відповідач-2), про:

1) визнання недійсними рішень Ради оборони Тернопільської області від 03.03.2022 № 10 (в частині пункту 15); від 05.03.2022 № 12 (в частині пункту 2); від 06.03.2022 № 13 (в частині пункту 3); від 08.03.2022 № 15 (в частині пункту 6); від 12.03.2022 № 19 (в частині пункту 1); від 16.03.2022 № 22 (в частині пункту 7); від 28.03.2022 № 29 (в частині пункту 3) щодо зобов`язання командира 105-ї бригади територіальної оборони (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити вилучення у філії АТ "ДПЗКУ" "Тернопільський комбінат хлібопродуктів" 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку (далі - оспорювані рішення);

2) визнання недійсними наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2022 № 7, від 05.03.2022 № 8, від 06.03.2022 № 9, від 08.03.2022 № 10, від 12.03.2022 № 13, від 16.03.2022 № 15, від 17.03.2022 про вилучення у філії АТ "ДПЗКУ" "Тернопільський комбінат хлібопродуктів" 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку (далі - оспорювані накази);

3) визнання недійсними актів про вилучення майна від 04.03.2022 б/н; від 07.03.2022 б/н; від 07.03.2022 б/н; від 07.03.2022 б/н; від 07.03.2022 б/н; від 10.03.2022 б/н; від 10.03.2022 б/н; від 10.03.2022 б/н; від 12.03.2022 б/н; від 12.03.2022 б/н; від 14.03.2022 б/н; від 14.03.2022 б/н; від 15.03.2022 б/н; від 18.03.2022 б/н; від 18.03.2022 б/н; від 19.03.2022 б/н; від 20.03.2022 б/н; від 21.03.2022 б/н; від 29.03.2022 б/н, складених щодо вилучення у філії АТ "ДПЗКУ" "Тернопільський комбінат хлібопродуктів" 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку (далі - оспорювані акти);

4) зобов`язання відповідачів підписати та надати Товариству акти про примусове відчуження майна (610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку) (далі - спірне майно, спірне борошно), оформлені згідно з єдиним зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 (далі - постанова КМУ № 998), з посиланням на положення статей 19, 41 Конституції України, статей 16, 21, 92, 203, 215, 237, 241, 353, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 3, 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статей 1, 4, 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) діями відповідачів незаконно та шляхом введення позивача в оману щодо підстав та природи правочину було проведено реквізицію належного Товариству на праві приватної власності майна (борошна), зокрема, в оспорюваних рішеннях замість примусового відчуження борошна було вказано про його вилучення; 2) прийняття оспорюваних рішень та підписання оспорюваних актів здійснено не уповноваженими на це особами та з порушенням норм матеріального права; 3) внаслідок вказаних незаконних дій відповідачів порушено цивільні права позивача, а саме право власності на спірне борошно, яке замість примусового відчуження було незаконно вилучено відповідачами, та право на отримання в майбутньому компенсації вартості цього борошна, порушене внаслідок відмови відповідачів від складання актів про примусове відчуження майна, які (акти) є підставою для отримання компенсації вартості цього борошна після скасування правового режиму воєнного стану.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, позовну заяву АТ "ДПЗКУ" та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 4, 73, 74, 76, 77, 79, 162, 173, 174 ГПК України, застосовуючи які суди дійшли висновку про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог з огляду на те, що: 1) всупереч норм процесуального закону в позовній заяві об`єднано вимоги про визнання недійсними оспорюваних рішень, наказів, актів і про оформлення документів (зобов`язання підписати акти про примусове відчуження спірного борошна), які не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, не є основною та похідною позовними вимогами, а сумісний розгляд вказаних вимог суттєво утруднить вирішення спору; 2) на обґрунтування четвертої заявленої позовної вимоги (про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії) Товариство із зазначенням відповідних доказів наводить ті обставини, що право позивача на отримання в майбутньому компенсації вартості примусово вилученого майна буде поновлено лише у випадку підписання відповідачами акта про примусове відчуження майна, в зв`язку з чим об`єднані позивачем вимоги ґрунтуються не на одній і тій самій, а на різних підставах, виникнення яких у часі характеризується не одночасністю, а послідовністю.

Водночас, відхиляючи доводи позивача про невикористання судом першої інстанції права самостійно роз`єднати позовні вимоги та розглянути кожну з них окремо, апеляційний суд зазначив, що, виходячи із системного аналізу змісту положень частини 6 статті 173 та пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, в разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд може не повертати позовну заяву, а самостійно в тому числі за власною ініціативою роз`єднати позовні вимоги та розглянути кожну з заявлених вимог окремо, проте, вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням і з урахуванням конкретних обставин справи та не може слугувати самостійною підставою визнання ухвали такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "ДПЗКУ" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування вимог поданої касаційної скарги Товариство посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме положень статей 173, 174, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що:

1) позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних рішень, наказів, актів і про зобов`язання відповідачів підписати акти про примусове відчуження спірного майна виникають з одних і тих самих підстав, а саме реквізиції спірного борошна з порушенням відповідачами норм частини 2 статті 353 ЦК України, частини 1 статті 1, частини 1 статті 4 та частин 1, 2 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", внаслідок чого замість актів про примусове відчуження майна (борошна) відповідачами було складено акти про його вилучення, що в свою чергу свідчить про правомірність об`єднання зазначених вимог в одній позовній заяві;

2) заявлені позовні вимоги пов`язані між собою поданими доказами, а саме: листом Міністра аграрної політики та продовольства України від 03.03.2022 № 21-1300-07/31-ВС, яким Міністр просив Тернопільську ОДА здійснити примусове відчуження борошна, власником якого є позивач, з метою забезпечення продовольчої безпеки Харківської області в умовах воєнного стану; первісними витягами з рішень Ради оборони Тернопільської області від 03.03.2022 № 10, від 05.03.2022 № 12, від 06.03.2022 № 13, від 08.03.2022 № 15, від 12.03.2022 № 19, від 16.03.2022 №22 про примусове відчуження борошна з наступним повним відшкодуванням його вартості; витягами з розпоряджень Тернопільської ОВА про введення в дію рішень Ради оборони Тернопільської області від 03.03.2022 № 10, від 05.03.2022 № 12, від 06.03.2022 № 13, від 08.03.2022 № 15, від 12.03.2022 № 19, від 16.03.2022 № 22, від 28.03.2022 № 29; актами про примусове відчуження майна від 04.03.2022, від 05.03.2022, від 07.03.2022, від 10.03.2022; наявними в матеріалах справи залізничними накладними, які підтверджують відвантаження 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тон борошна пшеничного вищого гатунку; складеними оцінювачем М. Федоришиним висновками про вартість майна, які підтверджують вартість 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку; витягами з оспорюваних наказів, в яких замість примусового відчуження борошна зазначено про його вилучення; оспорюваними актами; зміненими витягами з оспорюваних рішень, в яких замість примусового відчуження борошна вказано про його вилучення; листуванням сторін щодо оформлення актів про примусове відчуження майна (борошна) замість актів про його вилучення; первинними документами (складські квитанції на зерно, дозволи на переробку зерна, акти про зачистку виробничого корпусу та результати переробки зерна (форма № 117), звіти про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах (форма № 3-хс-37)), що підтверджують право власності Товариства на борошно, що в свою чергу свідчить про правомірність об`єднання зазначених вимог в одній позовній заяві. При цьому суди не врахували викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 18.02.2022 у справі № 911/2587/21, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 24.11.2020 у справі № 910/3748/20, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 10.05.2018 у справі № 918/1/18 висновку про те, що на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим на обґрунтування позовних вимог. При цьому на стадії відкриття провадження у справі суд має право надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог по суті спору;

3) також позовні вимоги пов`язані між собою способом судового захисту, позаяк вимога про зобов`язання відповідачів підписати акти про примусове відчуження спірного майна (борошна) невід`ємно пов`язана з вимогами про визнання недійсними оспорюваних рішень, наказів та актів про вилучення цього майна (борошна), оскільки в силу положень частин 2, 4 статті 11 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" тільки в такий спосіб можливо забезпечити ефективний захист і поновлення порушеного права позивача на отримання в майбутньому компенсації вартості спірного майна;

4) висновок суду першої інстанції про те, що сумісний розгляд заявлених позовних вимог суттєво утруднить вирішення спору, суперечить викладеному в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 висновку про те, що положеннями процесуального законодавства не передбачено повернення позовної заяви з тієї підстави, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясування прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору, на що послалися суди попередніх інстанцій на обґрунтування підстав для повернення позовної заяви. Крім того, за змістом частини 6 статті 173 ГПК України за клопотанням учасника справи або за власного ініціативою суд вправі самостійно роз`єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства;

5) суди не врахували викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 18.02.2022 справі № 911/2587/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 23.03.2021 у справі № 910/15196/20, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20 висновку про те, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин;

6) оскільки позовні вимоги виникають з одних і тих самих підстав, пов`язані між собою поданими доказами, заявлені одним і тим самим позивачем до одних і тих самих відповідачів, стосуються одного й того самого майна (борошна), вони можуть бути об`єднані в одному позові (схожі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 18.02.2022 у справі № 911/2587/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20, від 27.05.2021 у справі № 904/668/21, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 23.03.2021 у справі № 910/15196/20, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 14.06.2018 у справі № 914/2171/17.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Міноборони України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові.

Тернопільська обласна військова (державна) адміністрація у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ДПЗКУ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 910/8853/23 та постановлено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 910/8853/23 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10009/22.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 910/8853/23 за касаційною скаргою АТ "ДПЗКУ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023.

Позиція Верховного Суду

9. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

10. Предметом касаційного перегляду є залишена без змін постановою апеляційного господарського суду ухвала місцевого господарського суду про повернення Товариству позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, а саме в зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог.

11. Пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

12. Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

13. Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

14. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

15. Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (схожі за змістом висновки викладено в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 27.03.2019 у справі № 910/15326/18).

16. У розумінні положень частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.

У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.

Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення частини 6 статті 173 ГПК України як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов (схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22).

17. Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21).

18. Як убачається з матеріалів справи, Товариство звернулося до суду з позовом до відповідачів у межах відносин відчуження спірного майна (борошна) шляхом його безоплатного примусового вилучення в умовах правового режиму воєнного стану, стверджуючи про незаконність такого вилучення як проведеного всупереч процедурі, передбаченій для примусового відчуження такого майна статтями 1, 4, 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", внаслідок чого вважає, що оспорювані рішення, накази та акти мають бути визнані недійсними.

Таким чином, спір у цій справі стосується належного позивачу майна, що стало об`єктом примусового вилучення в умовах дії правового режиму воєнного стану.

19. При цьому, звернувшись до суду за захистом своїх прав, Товариство в позовній заяві об`єднало як позовні вимоги про визнання недійсними послідовно прийнятих оспорюваних рішень, наказів та складених актів, які стосуються примусового вилучення спірного борошна в АТ "ДПЗКУ", так і позовну вимогу про зобов`язання відповідачів вчинити дії з оформлення актів про примусове відчуження (реквізицію) спірного майна.

20. Отже, позовні вимоги в цій справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення (примусовим вилученням майна, що позбавляє позивача права на відшкодування вартості такого майна), стосуються одного й того самого майна - 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку, що в разі задоволення позову має наслідком наступне повне відшкодування власнику вартості відчуженого майна в порядку, передбаченому Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", а тому відповідно до статей 20, 24, 30 і 173 ГПК України ці позовні вимоги необхідно розглядати в межах однієї справи (одного провадження) в порядку господарського судочинства.

Схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 5.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.

21. Проаналізувавши зміст позовної заяви та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що цивільні права та обов`язки між сторонами виникли на підставі оспорюваних рішень, наказів та актів, які стосуються одного й того самого предмета спору (спірного борошна) та прийняті (складені) внаслідок недотримання, на думку позивача, спеціальної процедури, передбаченої для примусового відчуження такого майна статтями 1, 4, 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", що є спільною підставою для звернення Товариства з позовом у цій справі, а відтак заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, зокрема, в частині необхідності встановлення обставин правомірності/неправомірності безоплатного примусового вилучення майна в АТ "ДПЗКУ".

22. В зв`язку з наведеним колегія суддів погоджується з доводами скаржника в тій частині, що позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних рішень, наказів, актів і про зобов`язання відповідачів підписати акти про примусове відчуження спірного майна виникають з одних і тих самих підстав, а саме примусового вилучення спірного борошна, внаслідок чого замість актів про примусове відчуження майна (борошна) відповідачами було складено акти про його вилучення, що в свою чергу свідчить про правомірність об`єднання зазначених вимог в одній позовній заяві.

23. Крім того скаржник обґрунтовує необхідність об`єднання в позовній заяві декількох позовних вимог пов`язаністю доданих до позовної заяви доказів. У контексті наведених доводів скаржника колегія суддів ураховує викладену в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19 та від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20 правову позицію про те, що на стадії відкриття провадження в справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем на обґрунтування позовних вимог. При цьому на стадії відкриття провадження в справі суд має надати оцінку доказам, доданим позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій належним чином не відхилено та не спростовано твердження скаржника про те, що заявлені позовні вимоги пов`язані між собою поданими доказами, а саме: листом Міністра аграрної політики та продовольства України від 03.03.2022 № 21-1300-07/31-ВС, яким Міністр просив Тернопільську ОДА здійснити примусове відчуження борошна, власником якого є позивач, з метою забезпечення продовольчої безпеки Харківської області в умовах воєнного стану; первісними витягами з рішень Ради оборони Тернопільської області від 03.03.2022 № 10, від 05.03.2022 № 12, від 06.03.2022 № 13, від 08.03.2022 № 15, від 12.03.2022 № 19, від 16.03.2022 №22 про примусове відчуження борошна з наступним повним відшкодуванням його вартості; витягами з розпоряджень Тернопільської ОВА про введення в дію рішень Ради оборони Тернопільської області від 03.03.2022 № 10, від 05.03.2022 № 12, від 06.03.2022 № 13, від 08.03.2022 № 15, від 12.03.2022 № 19, від 16.03.2022 № 22, від 28.03.2022 № 29; актами про примусове відчуження майна від 04.03.2022, від 05.03.2022, від 07.03.2022, від 10.03.2022; наявними в матеріалах справи залізничними накладними, які підтверджують відвантаження 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку; складеними оцінювачем М. Федоришиним висновками про вартість майна, які підтверджують вартість 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку; витягами з оспорюваних наказів, в яких замість примусового відчуження борошна зазначено про його вилучення; оспорюваними актами; зміненими витягами з оспорюваних рішень, в яких замість примусового відчуження борошна вказано про його вилучення; листуванням сторін щодо оформлення актів про примусове відчуження майна (борошна) замість актів про його вилучення; первинними документами (складські квитанції на зерно, дозволи на переробку зерна, акти про зачистку виробничого корпусу та результати переробки зерна (форма № 117), звіти про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах (форма № 3-хс-37)), що підтверджують право власності Товариства на борошно, що в свою чергу свідчить про правомірність об`єднання зазначених вимог в одній позовній заяві.

24. Верховний Суд не може не погодитися з аргументами скаржника про те, що висновок суду першої інстанції про суттєве утруднення вирішення спору судом внаслідок сумісного розгляду заявлених позовних вимог суперечить викладеному в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 правовому висновку про те, що положеннями процесуального законодавства не передбачено повернення позовної заяви з тієї підстави, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясування прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору, на що послалися суди попередніх інстанцій на обґрунтування підстав для повернення позовної заяви.

Колегія суддів наголошує, що на час постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали статтею 174 чинного ГПК України, на відміну від статті 63 цього Кодексу в редакції, чинній до 14.12.2017, не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору (аналогічний висновок викладено в пункті 9.5 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 904/1513/22).

25. Разом з тим Верховний Суд відхиляє передчасні доводи скаржника про те, що позовні вимоги пов`язані між собою способом судового захисту, позаяк вимога про зобов`язання відповідачів підписати акти про примусове відчуження спірного майна (борошна) невід`ємно пов`язана з вимогами про визнання недійсними оспорюваних рішень, наказів та актів про вилучення цього майна (борошна), бо в силу положень частин 2, 4 статті 11 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" тільки в такий спосіб можливо забезпечити ефективний захист і поновлення порушеного права позивача на отримання в майбутньому компенсації вартості спірного майна, оскільки цілком очевидно, що суд може надавати оцінку належності чи ефективності певного обраного позивачем способу захисту своїх прав виключно під час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, але аж ніяк не на стадії вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження в справі.

26. За змістом положень статті 173 ГПК України вимоги одного позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема нерозривно пов`язані між собою або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.

27. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (позивача та відповідачів), пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин наявності/відсутності порушеного права позивача щодо спірного майна.

Крім того, позовні вимоги у цій справі стосуються одного і того самого майна - 610,650 тонн борошна пшеничного першого гатунку та 678,500 тонн борошна пшеничного вищого гатунку, що в разі задоволення позову, на думку скаржника, матиме наслідком наступне повне відшкодування власнику вартості спірного майна в порядку, передбаченому Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", і відповідно до статті 173 ГПК України їх слід розглядати в межах однієї справи.

28. При визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд також має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ із дотриманням строків.

29. Колегія суддів зауважує, що в цьому випадку об`єднання позовних вимог дасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати сторонам процесуальні засоби, передбачені законодавством.

Правовий висновок про те, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21 та від цього висновку колегія суддів не вбачає підстав відступати.

Водночас касаційна інстанція враховує, що, ухвалюючи постанову від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22 (предмет позову - визнання протиправним та скасування наказу в частині відчуження автомобілів, визнання недійсним акта про примусове відчуження або вилучення майна та зобов`язання відповідача повернути автомобіль), тобто в справі зі спору, що виник з подібних правовідносин, до закінчення розгляду якої (справи № 910/10009/22) зупинялося касаційне провадження у справі № 910/8853/23, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пункті 8.34 вказаної постанови зазначила, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 22)).

30. З огляду на наведене вище колегія суддів вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанції про повернення без розгляду позовної заяви з підстав порушення Товариством правил об`єднання позовних вимог і водночас погоджується з доводами скаржника про ухвалення судами оскаржуваних постанови без урахування усталених висновків щодо застосування норм статей 173, 174 ГПК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 18.02.2022 у справі № 911/2587/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20, від 27.05.2021 у справі № 904/668/21, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 23.03.2021 у справі № 910/15196/20, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 24.11.2020 у справі № 910/3748/20, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18, від 14.06.2018 у справі № 914/2171/17, від 10.05.2018 у справі № 918/1/18.

31. Водночас, встановивши після відкриття провадження за позовною заявою, що спільний розгляд заявлених у ній вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, суд не позбавлений можливості відповідно до частини 6 статті 173 ГПК України до початку розгляду справи по суті, зокрема, і з власної ініціативи роз`єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства (схожі правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 910/15326/18, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 23.03.2021 у справі № 910/15196/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22).

32. Таким чином, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій помилково не врахували правил об`єднання позовних вимог, передбачених частиною 1 статті 173 ГПК України, та підстав виникнення зазначених у позові вимог, тому дійшли необґрунтованого висновку про повернення Товариству позовної заяви, що свідчить про наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваних ухвали і постанови та передачі справи на розгляд до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

33. Зважаючи на викладені раніше висновки, Верховний Суд відхиляє викладені у відзивах на касаційну скаргу доводи відповідачів як необґрунтовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Згідно з частинами 3, 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

36. Частиною 6 статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

37. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог не відповідає вимогам статей 173, 174, 236 ГПК України.

38. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження та спростовують висновки судів попередніх інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

39. Зважаючи на те, що на стадії відкриття провадження у справі місцевий господарський суд припустився істотного порушення норм процесуального права, а суд апеляційної інстанції це порушення помилково не усунув, внаслідок чого розгляд справи не розпочався, Верховний Суд вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних ухвали та постанови і передачі справи № 910/8853/23 до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Розподіл судових витрат

40. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 910/8853/23 скасувати.

Справу № 910/8853/23 передати до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 та до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання недійсними рішень, наказів та актів і зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай