Вирок

від 14.03.2024 по справі 563/171/24

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 563/171/24

провадження № 1-кп/563/32/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2024 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого, адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника, адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Корець кримінальне провадження №12023181140000209 від 01 серпня 2023 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Калинівка, Рівненського району, Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно непрацюючого, військовозобов`язаного, учасника бойових дій, освіта середня, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

01серпня 2023року о17год.00хв.(вденну порудоби), ОСОБА_6 ,керуючи автомобілеммарки "FORDMONDEO", реєстраційнийномер НОМЕР_1 , рухавсяпо проїзнійчастині вул.Коновальця,що вм.Корець,де організованодвосторонній одноряднихрух укожному напрямку.Їдучи поправій смузідля рухунерейкових транспортнихзасобів внапрямку вул.Київської тадоїжджаючи доприміщення Комунальногопідприємства "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради, ОСОБА_6 , з метою виконання маневру повороту ліворуч, не з`їжджаючи з дороги, якою рухався через зміщення дороги в ліву сторону, де в порушення вимог п.12.4 та п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, тобто рухатися, в межах допустимої швидкості руху, не більше 50 км./год та у разі виникнення перешкоди для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості транспортного засобу або безпечного об`їзду. Крім того в порушення вимог п. 2.3 б п 10.1, п.12.3, п.12.4, Правил дорожнього руху, ОСОБА_6 проявив неуважність, не переконався у безпеці свого маневру, проявляючи злочинну недбалість, маючи об`єктивну та реальну можливість виявити велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по правій смузі руху вул. Коновальця в м. Корець у попутному напрямку попереду, здійснив наїзд на велосипедиста передньою частиною на велосипедиста ОСОБА_4 позаду.

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм автомобіля марки "FORD MONDEO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з даною подією, а саме:

- п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку з гострими субдуральними нашаруваннями правої гемісфери на рівні правої лобно-тім`яно-скроневої ділянки, закритого уламкового перелому лівої променевої кістки зі зміщенням, осадження в ділянці обох передпліч, лівого плечового суглобу, правого колінного суглобу, які відповідно п.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.06.1995 №6, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю та дав суду показання про те, що 01 серпня 2023 року облизько 17 год. 00 хв. ОСОБА_6 , керував автомобілем марки "FORD MONDEO" та рухався по вулиці Є.Коновальця, в напрямку вул. Київської що в м. Корець. При виконанні повороту ліворуч не впевнився у безпечності маневру, допустив неуважність, як наслідок скоїв наїзд на велосипедиста, що рухався в попутному напрямку. Велосипедист внаслідок ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження. Винуватцем ДТП вважає себе. Потерпілого ОСОБА_4 неодноразово відвідував у лікарні, оплачував витрати на лікування. Частково почав відшкодовувати моральну шкоду. У вчиненому щиро кається, просить суворо не карати. Цивільний позов начальника Корецького відділу Здолбунівської окружної прокуратри про стягнення з нього витрат понесених лікувальними закладами та позов представника цивільного позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 130 000 грн. визнав повністю.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні детально тих подій 01 серпня 2023 року не пам`ятає. Вказав, що в той день, десь в після обіду їхав велосипедом в м. Корець вулицею Є.Коновальця. Моменту ДТП не пам`ятає, оскільки відразу втратив свідомість. До свідомості прийшов вже у лікарні. Не заперечував того факту, що з дня ДТП і по сьогоднішній день обвинувачений веде з ним конструктивний діалог з приводу відшкодування завданої шкоди. Повністю відшкодував матеріальну шкоду завдану ДТП, допомагав матеріально при лікуванні та реабілітації. Претензій до обвинуваченого немає, просить суворо його не карати.та призначити йому мінімальне покарання.

Обвинуваченим не оспорюються докази стосовно фактичних обставин, які об`єктивно доводять вчинення ним інкримінованого злочину.

Суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. У суду немає сумніву у добровільності та істинності учасників судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України та за згодою обвинуваченого, його захисника, прокурора, потерпілого та його представника, суд вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які не оспорюються учасниками судового провадження.

При цьому, суд переконався у тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які б підлягали б доказуванню і ним не заперечуються. Сумніву у добровільності та істинності його позиції не має. Обвинуваченому роз`яснено, що він при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, обвинувачений наполіг на істинності позиції у визнанні винуватості і викладених обставинах справи.

При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, суд обмежився показаннями обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує сукупність обставин, при яких вчинено кримінальне правопорушення, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відносяться до категорії тяжкого злочину.

Пом`якшуючими покарання обставинами для обвинуваченого ОСОБА_6 суд визнає вчинення кримінального правопорушення вперше, визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне усунення заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 немає.

Обвинувачений ОСОБА_6 на обліках в наркологічному та психоневрологічному кабінетах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до частини першої ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що наведені пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, його ставлення до вчиненого, думку потерпілого, який просить призначити обвинуваченому мінімальне покрання та врахування всіх даних про його особу, дають підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а і характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також обставини, які пом`якшують, обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку при призначенні покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покаранняпозбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується з урахуванням обставин конкретної справи, даних про особу винного та інших обставин, які суд при вирішенні такого питання визнає необхідними для постановлення законного, справедливого та достатнього покарання.

Оцінивши в сукупності обставини справи з огляду на індивідуалізацію покарання, враховуючи позицію сторони обвинувачення (потерпілого) та захисту, які просили суд не призначати обвинуваченому додаткового покарання, суд приходить до висновку про доцільність, в даному конкретному випадку, призначення ОСОБА_6 лише основного покарання без застосування додаткового, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Не призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 додаткове покарання, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд враховує характер та обсяг допущених порушень Правил дорожнього руху, негативне ставлення обвинуваченого до вчиненого, те, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту, не притягувався, вчинений ним злочин відноситься до категорії необережних, беззаперечно визнав свою вину, щиро розкаявся, висловлює жаль з приводу вчиненого, повністю відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, продовжує відшкодовувати моральну, не заперечував щодо відшкодуванння шкоди закладам охорони здоров`я витрат на лікування потерпілого, продовжує допомагати останньому, що вказує на його бажання виправити ситуацію. Крім того, вчинене кримінальне правопорушення не спричинено зухвалими навмисними діями, направленими проти конкретної особи, обвинувачений не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, характеризується виключно позитивно, є учасником бойових дій, думку потерпілого, який жодних претензій не має, просив суворо обвинуваченого не карати. Також, суд вважає за необхідне вказати, що збереження за обвинуваченим права керуванння трансопртними засобами значно розширить його можливості щодо заробітку, отримання доходу і як наслідок збільшить можливості по продовженню здійснення відшкодувань потерпілому.

Що стосується цивільного позову представника цивільного позивача про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, то суд приходить до таких висновків.

Особа, за нормами ст.23 ЦПК України, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За нормами ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст.1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Внаслідок дорожньо-транспортної події, яка сталася, позивачу довелося витрачати свій життєвий час та залучати значні власні фізичні, душевні, моральні зусилля, які були необхідними для відновлення попереднього стану.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги зменшення цивільним позивачем суми відшкодування моральної шкоди та визнання вказаної суми цивільним відповідачем суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в сумі 130 000 грн.

На думку суду, такий розмір морального відшкодування є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнав потерпілий, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.

Що ж стосується цивільного позову прокурора, то суд приходить до таких висновків.

За приписами статей 23-24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви у порядку цивільного судочинства надається, з-поміж іншого, керівникам оружних прокуратур. Прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В силу ст.1206 ЦК України особа, котра вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Як роз`яснюється у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 7 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності причинного зв`язку між злочинними діями відповідача ОСОБА_6 як винної особи та перебуванням потерпілого ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні у КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради та КНП «Корецька міська лікарня» Корецької міської ради, а також необґрунтованості перебування потерпілого на такому стаціонарному лікуванні або термінів лікування, учасниками цієї справи не подано, а судом не здобуто, вартість відповідних медичних послуг, наданих потерпілому, повинна бути відшкодована.

Враховуючи причинний зв`язок між злочинними діями відповідача та перебуванням його на лікуванні у КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради та КНП «Корецька міська лікарня» Корецької міської ради, що підтверджується матеріалами кримінального провадження ОСОБА_6 зобов`язаний відшкодувати понесенні зазначеними закладами охорони здоров`я витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 .

З огляду на це, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України необхідно покласти на обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, а тому вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення у виді арешту, застосованого ухвалами слідчого судді Корецького мрайонного суду Рівненської області від 02.08.2023 та 03.08.2023.

Питання речових доказів необхідно вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування запобіжний захід у виді особистого зобов`язання завершився. Клопотання про обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили прокурором не заявлено.

Керуючись ст. 128, 129, 349, 370, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбуття покарання, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Зобов`язати ОСОБА_6 на підставі ст.76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в сумі 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Цивільний позов прокурора задовільнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь комунального підприємства «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради витрати, понесені лікувальним закладом на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_4 в сумі 22184,28 гривень на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , Одержувач КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради, банк отримувача АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ: 02000010.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального некомерційного підприємства «Корецька міська лікарня» Корецької міської ради витрати, понесені лікувальним закладом на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_4 в сумі 40747,22 гривень на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , Одержувач КНП «Корецька міська лікарня» Корецької міської ради, банк отримувача АТ «Ошадбанк», МФО 333368, ЄДРПОУ: 02000270.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Корецького районного суду Рівненської області від 02.08.2023 арешт на двоколісний велосипед невідомої марки червоного кольору, шо належить на праві власності ОСОБА_4 , та від 03.08.2023 на автомобіль марки "FORD MONDEO", реєстраційний номер НОМЕР_4 , сірого кольору та свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_6 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки "Ford Mondeo" д.н. НОМЕР_4 , сірого кольору та свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_5 повернути власнику ОСОБА_6 ;

- двоколісний велосипед невідомої марки червоного кольору повернути власнику ОСОБА_4 .

Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта, в сумі 5897,12 грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду на протязі 30 (тридцяти) днів з моменту його оголошення через Корецький районний суд Рівненської області, а обвинуваченим в такому ж порядку і в такий же строк, але з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя