Рішення

від 12.03.2024 по справі 761/44993/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/44993/23

Провадження № 2/761/4566/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ботанік» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ботанік» звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди.

У своїй позовній заяві просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БОТАНІК»:

- суму боргу по орендній платі - 113 688,12 грн., що еквівалентно сумі 3 120,00 доларів США за офіційно встановленим курсом Національного Банку України станом на 12.10.2023р.;

- суму боргу з відшкодування комунальних послуг - 59 145,15 грн. що еквівалентно сумі 1 623,15 доларів США, за офіційно встановленим курсом Національного Банку України станом на 12.10.2023р.

Свою позовну заяву обґрунтували тим, що 07.09.2021 року ТОВ «Ботанік» уклало з ОСОБА_1 Договір оренди №3/2021. Згідно вищевказаного Договору Відповідач отримав в строкове платне користування нерухоме майно - Об?єкт оренди: квартира АДРЕСА_1 та одне місце для паркування автомобіля Орендаря на прилеглій до Об?єкта оренди території. 24.02.2022 року Відповідач, не повідомляючи Позивача про свій від?їзд, залишив квартиру без нагляду, не передав її Позивачу шляхом підписання відповідного акту. 26.07.2022 року сторонами був підписаний Акт повернення Об?єкту оренди а Позивач нараховував орендну плату та комунальні платежі до дати фактичного користування Відповідачем Об?єкту оренди. Таким чином, як зауважує позивач, станом на 12.10.2022р. сума боргу Відповідача за Договором оренди № 3/2021 від 07.09.2021р. складає: 172 833,27 грн., що є еквівалентом сумі 4743,15 доларів США згідно курсу НБУ станом на 12.10.2023р. (сума боргу по орендній платі - 113 688,12 грн. що еквівалентно сумі 3 120,00 доларів США, боргу з відшкодування комунальних послуг - 59145,15 грн. що еквівалентно сумі 1 623,15 доларів США).

Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

До судового засідання сторона позивача подала на адресу суду клопотання, в якому заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи і просить розглядати справу у відсутність свого представника.

Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, поважності причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не надавав.

Додатково суд зауважує, що на виконання вимог ч. 10 ст. 187 ЦПК України, виклик відповідача було здійснено шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подала відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом було встановлено наступне.

07 вересня 2021 року ТОВ «Ботанік» (далі - Позивач) уклало з ОСОБА_1 (далі - Відповідач) Договір оренди №3/2021 (далі - Договір).

Згідно вищевказаного Договору Відповідач отримав в строкове платне користування нерухоме майно - Об?єкт оренди: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 169,0 кв. м, з внутрішнім обладнанням та меблями перелік якого зазначений у Додатку 3 до цього Договору та одне місце для паркування автомобіля Орендаря на прилеглій до Об?єкта оренди території.

Згідно п. 2.3.6 Договору оренди №3/2021 від 07.09.2021р. (далі - Договір) Відповідач зобов?язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендну плату та інші платежі у відповідності до умов цього Договору.

Згідно п. 3.7 Договору, Нарахування орендної плати та інших платежів за Об?єкт оренди (розділ 6 цього Договору), обов?язки Орендаря щодо їх сплати та право користування Об?єктом оренди виникають у Орендаря з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін Акту передачі Об?єкта оренди.

Акт передачі Об?єкта оренди був підписаний Сторонами 07 вересня 2021 року та є Додатком №4 до Договору.

Згідно п. 5.2 Договору, строк оренди за цим Договором починається з дати підписання Сторонами Акту передання Об?єкта оренди, і закінчується в момент підписання Сторонами Акту повернення Об?єкта оренди.

Тобто, орендна плата нараховується до моменту підписання сторонами Акту повернення Об?єкта оренди та фактичного звільнення Об?єкта оренди.

Згідно п.6.4 Договору, орендна плата за цим Договором здійснюється на підставі квитанцій, при цьому обов?язково враховується те, що орендна плата за кожний наступний повний календарний місяць оренди не може бути меншою суми у національній валюті України, що еквівалентна 3 600 (три тисячі шістсот) Доларів США за офіційно встановленим курсом Національного Банку України на момент такої сплати (сплати Орендарем орендної плати), окрім випадків, прямо передбачених цим Договором.

Згідно п. 6.5 Договору, Орендодавець 02 числа кожного місяця надає Орендарю рахунок оплату орендної плати, житлово-комунальних та додаткових послуг, а Орендар зобов?язується оплатити виставлений рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання такого рахунку але не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.

Згідно п. 6.8 Договору, Орендар має здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги.

Згідно п.7.6. Договору, у разі дострокового розірвання цього Договору за ініціативи Орендаря, Орендодавець не повертає орендну плату внесену Орендарем за два останніх місяці (липень та серпень) 2023 року користування Об?єктом оренди.

При цьому, згідно п.9.6 Договору, дострокове розірвання дії Договору за ініціативою Орендаря можливе лише тільки після 12 (дванадцяти) місяців проживання.

Відповідач належним чином виконував умови Договору до 24 лютого 2022 року.

24 лютого 2022 року Відповідач, не повідомляючи Позивача про свій від?їзд, залишив квартиру без нагляду, не передав її Позивачу шляхом підписання відповідного акту.

13 квітня 2022 року адвокат Відповідача направив повідомлення про розірвання Договору чим використав своє право передбачене п.9.4.3 Договору.

Позивач запропонував Відповідачу Листом №9-06/22 від 09.06.2022р., направленим електронною поштою та через поштове відділення, зарахувати плату внесену Орендарем за два останніх місяці (липень та серпень) 2023 року в рахунок боргу за оренду квартири та повідомив Відповідача про необхідність підписати Акт повернення Об?єкту оренди щоб не нараховувати далі орендну плату.

Адвокат Відповідача своїм Листом від 15 червня 2022 року відхилив пропозицію зіславшись на дії форс-мажорних обставин.

09 червня 2022 року Позивач направив Відповідачу лист від 09.06.2022 №9-06/22 з вимогою сплати заборгованості.

В своєму Листі від 13 квітня 2022 року адвокат Відповідача зазначив про звільнення від відповідальності за невиконання договірних відносин внаслідок настання форс-мажорних обставин посилаючись на Лист ТПП України від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1.

Розділом 7 Договору передбачена відповідальність Сторін та порядок вирішення спорів а також форс-мажорні обставини.

Як зазначено в п.7.9 Договору, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у випадку настання дії обставин непереборної сили, настання яких не залежить від Сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання цього Договору.

26 липня 2022 року сторонами був підписаний Акт повернення Об?єкту оренди а Позивач нараховував орендну плату та комунальні платежі до дати фактичного користування Відповідачем Об?єкту оренди.

Відповідно до п.6.5 та п.6.8 Договору, орендна плата нараховується Орендодавцем та сплачується Орендарем наперед за поточний місяць а комунальні послуги за попередній місяць у поточному.

Таким чином, як зауважує позивач, станом на 12.10.2022р. сума боргу Відповідача за Договором оренди № 3/2021 від 07.09.2021р. складає: 172 833,27 грн., що є еквівалентом сумі 4743,15 доларів США згідно курсу НБУ станом на 12.10.2023р. (сума боргу по орендній платі - 113 688,12 грн. що еквівалентно сумі 3 120,00 доларів США, боргу з відшкодування комунальних послуг - 59145,15 грн. що еквівалентно сумі 1 623,15 доларів США).

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, в ст. 599 Цивільного кодексу України сказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто сплатою суми боргу.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору; ст. 610 Цивільного кодексу України вказує, що порушенням зобов`язання є його невиконання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Укладаючи договір оренди квартири, сторони погодили ціну договору і порядок її оплати за користування, умови припинення правовідносин між сторонами, розірвання договору, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира за адресою: АДРЕСА_2 надавалася у користування відповідачу.

Твердження відповідачки, що у період після 24.02.2022, на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, вона звільняється від нарахування, зокрема, від орендної плати, штрафів, пені, компенсації збитків та іншої відповідальності, то слід зазначити наступне.

У Постанові Верховного суду від 08.12.2021 по справі №357/452/21 викладено висновок, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

До позовної заяви не долучено та матеріалами не підтверджено, що в з вини позивача, відповідач не міг використовувати приміщення.

Як зазначено у Постанові Верховного суду від 05.07.2019 по справі №916/1684/18, що відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Щодо форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про ведення воєнного стану".

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідачка не може користуватися орендованою квартирою та сплачувати кошти за її користування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від оплати за користування вказаною квартирою.

Окремо суд зауважує, що п. 7.9 Договору встановлено, що сторона, що підпала під дію обставин непереборної сили, протягом 3 календарних днів з моменту отримання належного доказу наявності обставин непереборної сили має повідомити іншу Сторону в письмовій формі про початок дії таких обставин (належним доказом наявності обставин непереборної сили є сертифікат торгово-промислової палати України) та негайно ініціювати переговори з іншою Стороною цього Договору. Під час переговорів Сторони мають вирішити або розірвати цей Договір за угодою сторін або продовжити виконання зобов?язань по цьому Договору не зважаючи на настання дії обставин непереборної дії.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Відповідачем вживалися заходи щодо надання іншій Стороні документу, виданого Торгово-промисловою палатою України, що підтверджує настання та існування обставини Форс-мажору.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 68 Житлового кодексу України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно ч. 3 ст. 815 ЦК України, наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Проте, в порушення вимог вказаних пунктів Договору оренди та приписів законодавства, Орендарем не відшкодовано Орендодавцю вартість комунальних послуг, що станом на 12.10.2022 становить 59 145,15 грн. що еквівалентно сумі 1 623,15 доларів США, за офіційно встановленим курсом Національного Банку України станом на 12.10.2023р.

Суд зазначає, що обґрунтованість розрахунку заборгованості за відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг підтверджується долученими до матеріалів справи калькуляцією вартості надання комунальних послуг.

В свою чергу, стороною відповідача вказані розрахунки не було спростовано.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за договором оренди не виконав, а отже з останнього на користь позивача підлягає стягненню сума боргу по орендній платі - 113 688,12 грн., що еквівалентно сумі 3 120,00 доларів США за офіційно встановленим курсом Національного Банку України станом на 12.10.2023р., а також сума боргу з відшкодування комунальних послуг - 59 145,15 грн. що еквівалентно сумі 1 623,15 доларів США, за офіційно встановленим курсом Національного Банку України станом на 12.10.2023р.

За таких підстав позов є обґрунтованим, доведеним й таким, що підлягає задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684,00 грн. пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 322, 526, 530, 546, 612, 626, 627, 628, 629, 638, 759, 770, 785 ЦК України, ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ботанік» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ботанік»:

- суму боргу по орендній платі - 113 688,12 грн., що еквівалентно сумі 3 120,00 доларів США за офіційно встановленим курсом Національного Банку України станом на 12.10.2023р.;

- суму боргу з відшкодування комунальних послуг - 59 145,15 грн. що еквівалентно сумі 1 623,15 доларів США, за офіційно встановленим курсом Національного Банку України станом на 12.10.2023р.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ботанік» судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ботанік», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Десятинна, буд. 13, код ЄДРПОУ 36001653,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: