Постанова

від 06.03.2024 по справі 537/2324/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/2324/22 Номер провадження 22-ц/814/400/24Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя : Триголов В.М.,

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Гонтар Валерія Миколайовича на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 11 травня 2023 року по справі за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд стягнути з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти у сумі 102117 грн. 62 коп.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що ОСОБА_1 у період з 22.08.2019 по 23.04.2021, як власник об`єкту незавершеного будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з готелем та кафе-баром по АДРЕСА_1 , використовував земельну ділянку, на якій розміщене це нерухоме майно, без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю, який міська рада могла б отримати у разі оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку. В період з 22.08.2019 по 23.04.2021 відповідач використовував земельну ділянку, проте орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 102117,62 грн.

Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 11 травня 2023 року позов Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштівзадоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти в сумі 102117 грн. 62 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн.

В апеляційному порядку рішення оскаржив ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 . Скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним , ухваленим з порушенням норм матеріального права ,із неповним з`ясуванням обставин справи а тому підлягає скасуванню.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20 скаржник зазначає, що належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути : технічна документація на спірну земельну ділянку , виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди , довідка з Державного земельного кадастру , витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки .

Апелянт вказує, що як убачається з матеріалів позовної заяви позивач не проводив експертної оцінки орендованої земельної ділянки та не надав її висновків до позовної заяви , що залишено без належної оцінки судом. Також на думку скаржника позивач не дотримався вимог ЦПК та надав суду разом із позовом неактуальні та недостовірні докази, у зв`язку із чим суд дійшов хибного висновку про вірне застосування позивачем грошової оцінки з метою розрахунку суми безпідставно збережених коштів , оскільки надана позивачем нормативна оцінка за 2020 року , відмінна від оцінки за попередній період.

ОСОБА_2 просить скасувати рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 11 травня 2023 року, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимогч.1ст.369ЦПКУкраїниапеляційні скаргинарішеннясуду усправахзціною позовуменшестарозмірів прожитковогомінімуму для працездатних осіб,крімтих,якіне підлягають розглядувпорядкуспрощеного позовногопровадження, розглядаються судом апеляційної інстанціїбез повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - об`єкта незавершеного будівництва, спортивно-оздоровчого комплексу з готелем та кафе-баром за адресою: АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436500:09:003:0024, право власності з 27.07.2009 по 23.04.2021 було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВМІ № 654308 від 10.07.2009, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за р.№ 8512.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5310436500:09:003:0024 за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1938 га, на якій розташований об`єкт нерухомості, є сформованою, зареєстрована з 18.12.2007 та перебуває у комунальній власності, що вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.07.2020 , земельна ділянка з кадастровим номером 5310436500:09:003:0024 за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1938 га, має нормативно грошову оцінку 3394 620,18 грн.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5310436500:09:003:0024 перебувала у користуванні попереднього власника об`єкта незавершеного будівництва, спортивно-оздоровчого комплексу з готелем та кафе-баром за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 спочатку на підставі договору оренди землі від 16.11.2007, а після закінчення його дії, тобто з 17.11.2008, використовувалася ним без оформлення договору оренди.

Частиною 1статті 93 ЗК Українитастаттею 125 ЗК Українипередбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1статті 96 ЗК України).

Згідно зістаттею 13 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Відповідно достатті 80 ЗК Українисуб`єктами права власності на землю є: а)громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини другоїстатті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У главах82і83 ЦК Українивизначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першоїстатті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі №629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 року в справі №925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістомглави 15 ЗК Україниреалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті93і статтею125 ЗК Українипередбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першоїстатті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбаченостаттею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт14.1.147пункту14.1статті4 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти14.1.72,14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зістаттями 122-124 ЗК Україниміські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першоюстатті 21 Закону України «Про оренду землі».

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2021 року в справі № 924/856/20.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що після набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва , спортивно-оздоровчий комплекс з готелем та кафе-баром по АДРЕСА_2 , у відповідача ОСОБА_1 виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні приміщення.

Незважаючи на те, що нежитлові приміщення не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких воно розташовано, а отже, користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положеннямстатті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.

Таким чином, положення глави15, статей120,125 ЗК України,статті 1212 ЦК Українидають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16 (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 13 лютого 2019 року в справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року в справі № 912/1188/17, від 21 січня 2019 року в справі №902/794/17, від 04 лютого 2019 року в справі № 922/3409/17, від 12 березня 2019 року в справі № 916/2948/17, від 16 листопада 2022 року в справі № 922/519/20. Судова практика у подібних правовідносинах є сталою.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першоїстатті 1212 ЦК України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

У справі, що розглядається, встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2009 року набув у власність об`єкт незавершеного будівництва, спортивно-оздоровчий комплекс з готелем та кафе-баром за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:09:003:0024. З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, відповідач ОСОБА_1 користується вказаним нерухомим майном, а отже використовує спірну земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно достатті 125 ЗК України.

Таким чином, встановивши, що відповідач ОСОБА_1 як власник об`єктів нерухомого майна, зокрема, у період з 22 серпня 2019 року по 23 квітня 2021 року користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, не сплачуючи коштів за її використання, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першоїстатті 1212 ЦК України.

Згідно наданого Кременчуцькою міською радою розрахунку, розмір збитків за користування ОСОБА_1 землею по АДРЕСА_2 , становить: з 22 серпня 2019 року по 23 квітня 2021 року 102117,62 грн.

Колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням відомостей про нормативну грошову оцінку земель, цільового призначення, коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, коефіцієнту функціонального використання земель .

Пори посилання відповідача на неналежність розрахунку наданого позивачем, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування відповідачем, наданого позивачем розрахунку недоотриманого доходу. Заперечуючи проти позову відповідач у порушення вимог статей10,81 ЦПК Українидоказів не надав. Вказуючи про не надання висновку експертизи позивачем , сам клопотань про призначення експертизи до суду не заявляв.

У зв`язку із чим , суд першої інстанції правомірно прийняв як належні розрахунки, надані позивачем, та прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 102117,62 грн.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Гонтар Валерія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Крюківськогорайонного судуміста Кременчукавід 11травня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 березня 2024 року.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді : А.І. Дорош

О.А. Лобов