Постанова

від 14.03.2024 по справі 752/17314/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/17314/21 головуючий у суді І інстанції Колдіна О.О.

провадження № 22-ц/824/5805/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Гапоненка Романа Івановича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року у справі за позовом Гапоненка Романа Івановича до Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» про стягнення коштів за договором, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року Гапоненко Р.І. звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованості зі сплати винагороди ліквідатора за договором про надання послуг ліквідатора № 2 від 22 січня 2015 року в розмірі 60 039,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 січня 2015 року між Арбітражним керуючим Гапоненком Р.І. та ПАТ «Українська гірничо- металургійна компанія» було укладено Договір про надання послуг ліквідатора №2, відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є те, що Арбітражний керуючий, будучи ліквідатором ТОВ «Торговий дім «Метал-Столиця» на підставі постанови Господарського суду м. Києва від 22 січня 2015 року у справі № 910/20156/14, зобов`язується виконувати передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов`язки ліквідатора, а ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», як кредитор Боржника, бере на себе зобов`язання провести з ліквідатором розрахунок на умовах цього договору. Положеннями п. 5.1 Договору визначено, що Договір діє до припинення повноважень Арбітражного керуючого Гапоненка Р.І., як ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Метал-Столиця», які було повністю припинено ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 квітня 2019 року справі №910/20156/14. Договором визначено, що розмір грошової винагороди Арбітражного керуючого, за виконання останнім повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Метал-Столиця» визначений постановою Господарського суду м. Києва від 22 січня 2015 року у справі №910/20156/14 і складає дві мінімальні заробітні плати за кожен місяць. Розмір мінімальної заробітної плати визначається законодавством України. Позивач посилається на те, що починаючи з серпня 2017 року по 17 квітня 2019 року відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за договором, в зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість, що підтверджується Актом про надання послуг від 17 квітня 2019 року в розмірі 151 119,40 грн. Разом з тим, ПрАТ «УГМК» перерахувало двома платежами 11 жовтня 2019 року та 30 квітня 2021 року в рахунок виконання договору грошові кошти в загальному розмірі 91 079,75 грн. Інша частина коштів в сумі 60 039,65 не була сплачена відповідачем, в зв`язку з чим 30 квітня 2021 року було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості, яка повинна була бути виконана до 14 травня 2021 року, однак на момент звернення до суду заборгованість не була погашена.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року у задоволенні позову Гапоненка Р.І. відмовлено.

В апеляційній скарзі Гапоненко Р.І. просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції проігноровано, що за своєю правовою природою Договір про надання послуг ліквідатора №2 від 22 січня 2015 року є Договором про надання послуг, а тому всі взаємовідносини сторін Договору та виконання зобов`язань за ним, регулюються Главою 63 ЦК України. Судом першої інстанції проігноровано, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Крім того, судом першої інстанції проігноровано, що ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» виконувала (частково) умови Договору про надання послуг ліквідатора №2 від 22 січня 2015 року але не виконала Договір у повному обсязі. Враховуючи часткові оплати, заборгованість ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» перед Гапоненком Р.І. становить 60 039, 65 грн. Судом першої інстанції у порушення ст. 76. 77, 80, 81 ЦПК України не було взято до уваги та не надано належної оцінки доказам, які було надано до суду Гапоненком Р.І. , а також судом проігноровано, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання, що підтверджується ухвалою Господарського суду м. Києва про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди позивача (справа №910/20156/14 від 16 травня 2018 року), дані обставини доказуванню не підлягають так як встановлені судом, доступні в вільному доступі в реєстрі судових рішень.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує про те, що суд першої інстанції прийшов до висновків, які відповідають дійсним обставинам справи та зроблені на підставі належної оцінки доказів. Суд першої інстанції належним чином встановив, що підставою виплати винагороди ліквідатору кредиторами, є незаперечний факт, що робота ліквідатора була спрямована на задоволення вимог кредиторів, а позивач в свою чергу не надав належних та достатніх доказів на підтвердження виконання ним своїх повноважень ліквідатора з серпня 2017 року по квітень 2019 року, спрямованих на задоволення вимог кредиторів. Вищенаведені обставини дають зробити висновок, що окрім того, що позивачем не доведено фактичного виконання обов`язків ліквідатора, позивачем також не надано належних доказів та не підтверджено, факт направлення рахунків та акту у відповідності до положень договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду м. Києва у справі № 910/20156/14 від 22 січня 2015 року Гапоненка Р.І. призначено ліквідатором ТОВ «Торговий дім «Метла-Столиця».

22 січня 2015 року між Арбітражним керуючим Гапоненком Романом Івановичем та Приватним акціонерним товариством «Українська гірничо- компанія» було укладено Договір про надання послуг ліквідатора № 2, відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є те, що Арбітражний керуючий, будучи ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Столиця» на підставі постанови Господарського суду м. Києва від 22 січня 2015 року у справі № 910/20156/14, зобов`язується виконувати передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов`язки ліквідатора, а ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», як кредитор Боржника, бере на себе зобов`язання провести з ліквідатором розрахунок на умовах цього договору.

В силу положень п.2.1 Договору розмір основної грошової винагороди Арбітражного керуючого, за виконання останнім повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Метал-Столиця» визначений постановою Господарського суду м. Києва від 22 січня 2015 року у справі № 910/20156/14 і складає дві мінімальні заробітні плати за кожен місяць. Розмір мінімальної заробітної плати визначається чинним законодавством України.

Оплата основної винагороди арбітражного керуючого, як ліквідатора здійснюється Кредитором щомісячно, протягом трьох банківських днів з дня надання Кредитору рахунку, шляхом перерахунку винагороди на поточний рахунок ліквідатора (п.2.3 Договору).

Сторони узгодили, що протягом 5 днів з моменту винесення судом процесуального документа про припинення повноважень Арбітражного керуючого Гапоненка Р.І. , як ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Метал-Столиця», Сторони цього договору підписують Акт надання послуг.

Обов`язок складання Акту наданих послуг покладається на Арбітражного керуючого.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим, відповідно до п. 8 ст. 20 ГПК України господарським судам підвідомчі зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

У пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз`яснено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, зокрема, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинній на момент виникнення правовідносин), арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Статтею 115 зазначеного Закону передбачено, що Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Гапоненко Р.І. звернувся до суду з позовом до ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» про заборгованості зі сплати винагороди ліквідатора за Договором про надання послуг ліквідатора № 2 від 22 січня 2015 року в розмірі 60 039,65 грн. за період з серпня 2017 року по 17 квітня 2019 року, а саме за період виконання ним обов`язків арбітражного керуючого та до припинення його повноважень.

З огляду на наведені норми законів та роз`яснення щодо їх застосування, а також фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що спір, який виник між Гапоненком Р.І. та ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» виник з питань застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а не цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

За приписами пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України, частини першої, другої статті 377 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судом норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам статті 263 ЦПК України та його ухвалення з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 377, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О СТ А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Гапоненка Романа Івановича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 рокускасувати та прийняти постанову.

Закрити провадження у справі за позовом Гапоненка Романа Івановича до Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» про стягнення коштів за договором.

Роз`яснити Гапоненку Роману Івановичу право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.