Рішення

від 06.03.2024 по справі 381/5731/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

---

2/381/57/24

381/5731/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Цвик А.К.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Грек В.І.

представника третьої особи: Скиданенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», третя особа: Фастівська міська рада, про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської областіз позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (далі - відповідач), третя особа: Фастівська міська рада, у якому просила суд визнати за нею право власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що батьками позивача є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З народження позивач проживала у вказаному будинку разом із батьками, де і була зареєстрована. 28.01.2015 року для проживання сім`ї у будинку видано ордер. 07.02.2012 року ОСОБА_3 звертався до Фастівської районної державної адміністрації щодо приватизації будинку, але отримав відмову. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача. ОСОБА_1 вказує, що її батьки вселились у будинок на законних підставах, проживали там, після їх смерті позивач сплачує комунальні послуги, підтримує будинок у належному стані. Так, звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 відмовлено у видачі такого свідоцтва за відсутності правовстановлюючих документів, що змушує її звернутись до суду з даним позовом.

Відзиву чи пояснень на позовну заяву не надходило.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти задоволення даного позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні при вирішенні даного питання покладався на розсуд суду.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні (ч. 1 ст. 211 ЦК України).

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А. від 18.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Крім того, витребувано копії спадкових справ після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4

22.01.2024 року та 23.01.2024 року на адресу суду надійшли витребувані документи.

Протокольною ухвалою суду від 28.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Після укладення шлюбу з ОСОБА_6 16.01.2021 року ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с. 12).

У відповідності до витягу з наказу від 30 травня 1998 року №78, ОСОБА_3 , шоферу, учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської аварії 2-ої категорії надано для проживання сім`ї з 01.06.1998 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 13), а 13.11.2020 року - ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 15).

28.01.2015 року ОСОБА_4 ДПДГ «Оленівське» видано ордер на житлову площу у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Відповідно до рішення Оленівської сільської ради Фастівського району Київської області від 18.12.2015 року №11-3-VII, АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Згідно довідки вих. №74 від 11.12.2023 року, виданої директором Державного підприємства «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», будинок за адресою: АДРЕСА_1 обліковується на їх балансі. У відповідності до наказу від 30 травня 1998 року №78, будинок було надано у постійне користування батьку ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який працював на посаді водія. Підприємство підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 у будинку з 15.11.1998 року по теперішній час та не заперечує щодо проведення процедури приватизації зазначеного будинку (а.с. 19).

У відповідності до листа Фастівської районної державної адміністрації від 17.11.2023 року №11-07/509, гр. ОСОБА_3 звертався щодо приватизації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (звернення від 07.02.2012 року вх. №14-04/115), про що отримав відмову від 27.02.2012 року вих. №14-04/80. Документи у зв`язку з закінченням п`ятирічного строку зберігання, було знищено. Станом на 2012 рік у Фастівській районній державній адміністрації був відсутній орган приватизації (а.с. 18).

На звернення ОСОБА_1 від 10.11.2023 року, яке полягає у приватизації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , Фастівська районна державна адміністрація повідомила листом від 17.11.2023 року за №11-07/506 ОСОБА_1 про можливість звернення до суду, так як при Фастівській районній державній адміністрації не створено орган приватизації, що здійснює приватизацію державного житлового фонду (а.с. 17).

Також до матеріалів справи долучено технічний паспорт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв.м. житловою площею 43,0 кв.м., виготовлений на замовлення ОСОБА_1 від 07.06.2023 року (а.с. 20-22).

Ринкова вартість вказаного житлового будинку складає 225 500,00 грн. (а.с. 25-29).

Як вбачається із довідки №130 від 29.11.2023 року, виданої Оленівським старостинським округом, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована одна особа - ОСОБА_1 (а.с. 35).

Крім того, ОСОБА_1 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Сергеєвою А.В. від 30.11.2023 року, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с. 34).

Згідно положень ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

У відповідності до положень ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

У відповідності до ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у м. Києві (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Згідно з ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в м. Києві, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

У силу вимог ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

П. 51 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що право на приватизацію житла мають лише особи, які фактично проживають у зазначеному приміщенні.

Як встановлено статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачевіта членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Згідно із ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 № 396 (далі - Положення), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

При розгляді справ цієї категорії слід враховувати також правовий висновок Верховного Суду України щодо співвідношення факту реєстрації і проживання у житлі, викладений у постанові від 30.01.2013 у справі №6-125цс12, який полягає у тому, що відповідно до ст.1, ч.1 ст.5, ст.8 "Про приватизацію державного житлового фонду" наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування після свого батька, ОСОБА_3 .

Так, будинок було надано у постійне користування батьку ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який працював на посаді водія, але відповідний ордер на його ім`я стороною позивача надано не було.

28.01.2015 року ОСОБА_4 (мати позивача) ДПДГ «Оленівське» було видано ордер на житлову площу у будинку АДРЕСА_1 .

При цьому, у Фастівській районній державній адміністрації відсутній орган приватизації, а тому позивач не має іншої можливості захисту своїх прав окрім як судовий.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.

Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

У даній справі, як зазначала позивач, у 2012 році ОСОБА_3 (батько позивача) звертався щодо приватизації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про що отримав відмову. Із відповідною заявою про приватизації будинку ОСОБА_4 (мати позивача) не зверталась.

За вказаних обставин, визнання права власності за позивачем на будинок у порядку спадкування у судовому порядку неможливо, а остання не позбавлена можливості використати своє право на приватизацію у загальному порядку.

Пунктом 18 Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Так, позивач має постійне місце проживання у будинку, що зареєстроване у встановленому законом порядку, тривалий час користується таким майном, а тому, має беззаперечне право на приватизацію такого майна.

Проте, у порушення п. 18 Положення, позивачем не надано копію ордера на жиле приміщення, що видано на її ім`я та документу, що підтверджує невикористання нею та членами її сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Так, у відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем.

На підставі вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та їх взаємозв`язок у сукупності, суд дійшов до висновку, що оскільки позивачем не надано суду повний перелік документів, необхідний для проведення процедури приватизації будинку, у тому числі визнання за нею право власності у судовому порядку, у задоволенні даного позову слід відмовити.

Згідно приписів ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 47 Конституції України, ст. 29 ЦК України, ст. 58 Житлового кодексу України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», третя особа: Фастівська міська рада, про визнання права власності, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Державне підприємство «Дослідне господарство «Оленівське» Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», код ЄДРПОУ 04308858, адреса: Київська обл., с. Оленівка, вул. Варвари Ханенко (колишня Петровського), 2;

Фастівська міська рада Київської області, код ЄДРПОУ 34446857, адреса: Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, 1.

Суддя Н.А. Осаулова

Повний текст рішення виготовлено 15.03.2024року