Ухвала

від 13.03.2024 по справі 200/1048/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

13 березня 2024 року Справа №200/1048/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення вартості утримання на суму 47 129,09 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Донецький державний університет внутрішніх справ звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA618201720343160009000000675, ЄДРПОУ 08571423) вартості утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 47 129, 09 (сорок сім тисяч сто двадцять дев`ять грн 09 коп.) та судових витрат в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. за сплату судового збору.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення цього строку і зазначенням інших підстав для його поновлення та докази поважності причин його пропуску; надання обґрунтованого клопотання про залучення третьої особи.

В установлений судом строк від позивача на адресу суду надійшли клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та заява про поновлення процесуального строку.

В обґрунтування заяви про поновлення процесуального строку позивач посилався на введення в Україні воєнного стану, перебування працівників в укритті та відсутності можливості там працювати, необхідністю відновлення документів, втрачених внаслідок окупації м. Маріуполь, та вимушеною передислокацією університету на підконтрольну Україні територію.

Розглянувши заяву позивача про поновлення процесуального строку суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Згідно із частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень частини 3 статті 122 КАС України, при цьому, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, у справах №№ 340/685/19, 140/721/19, 824/284/19-а, 560/1942/19, 140/2024/19, 1.380.2019.001192, 160/11957/19, 520/1559/2020, 520/6265/2020, 420/9196/20 Верховним Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Отже, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, про що дійшов обґрунтованого висновку суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Судом встановлено з матеріалів позовної заяви, що предметом цього позову є правомірність стягнення із ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з її утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ у розмірі 2 684,00 грн.

Наказом Донецького державного університету внутрішніх справ від 13.06.2022 року №235 о/с «Про особовий склад» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» рядового поліції ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу №309/20-(ПД)-Б факультету № 2, відрахувавши з університету 13.06.2022 року.

Листом від 01.02.2023 року №531/07-2023 Донецький державний університет внутрішніх справ направив відповідачу довідку про витрати на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 01.09.2020 по 13.06.2022 за період навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ та запропонував відшкодувати у добровільному порядку протягом 30 діб з моменту отримання цього листа вартість утримання у закладі вищої освіти зі специфічними умовами навчання у сумі 47 129,09 грн, зазначеній у цій довідці.

Зазначений лист направлено відповідачу засобами поштового зв`язку та вручено позивачу особисто 24 лютого 2023 року.

Відповідно до приписів пункту 8 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 261, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, відповідачу було надано строк на добровільну сплату витрат, пов`язаних з її утриманням у закладі вищої освіти до 26 березня 2023 року, у зв`язку з чим, починаючи з 27 березня 2023 року розпочався перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку.

Таким чином, граничним строком звернення до суду з цим позовом є 29 квітня 2023 року.

Судом встановлено зі змісту ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2023 року у справі №243/2161/23, що позивач звернувся у червні 2023 року з позовом до відповідача про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з цим позовом, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 серпня 2023 року у справі №243/2161/23 закрито провадження у справі та роз`яснено право позивача звернутись з цим позовом до суду в порядку КАС України.

Так, у клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач не наводить мотивів первинного подання позову у порядку цивільного судочинства.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з огляду на попереднє звернення до суду в порядку цивільного судочинства, суд звертає увагу на те, що рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 804/285/16 щодо розгляду даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства було прийнято у грудні 2018 року та опубліковано 03.01.2019 року.

Стосовно посилань позивача на запровадження воєнного стану в Україні суд зазначає наступне.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22 викладено правовий висновок, відповідно до якого питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Суд не приймає посилання позивача як на поважну причину пропуску строку звернення до суду необхідність відновлення документів, втрачених внаслідок окупації та вимушеною передислокацією університету на підконтрольну Україні територію, оскільки судом встановлено, що у лютому 2023 року позивачем вже було направлено відповідачу розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, відповідно, документи, необхідні для подання даного позову вже були або відновлені станом на лютий 2023 року, або були видані вже після проведення передислокації навчального закладу на підконтрольну українській владі територію.

Крім того, суд не приймає посилання позивача на те, що остання зареєстрована адреса відповідача у м. Слов`янськ знаходиться на непідконтрольній Україні території, оскільки Слов`янська міська територіальна громада відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, віднесена до території можливих бойових дій з 24.02.2022 року, та не була віднесена до територій, тимчасово окупованих російською федерацією.

Отже, зазначене свідчить про неналежну організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, що є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не надано, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення у справах «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1)поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2)поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3)оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5)необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Згідно із положенням частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають суб`єктивний характер і не позбавляли останнього можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлені КАС України строки.

Окрім того, наведені позивачем обставини в обґрунтування поважності пропуску строку вже було визнано ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року неповажними, інших підстав для поновлення строку позивачем не наведено.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою, та про залишення без задоволення заяви позивача про поновлення процесуального строку.

Враховуючи зазначене, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.

Відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишену без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 370 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення вартості утримання на суму 47 129,09 грн -повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з матеріалами позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити позивачеві, що в силу положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала відповідно до вимог частини першої статті 256 КАС України набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.В. Троянова