Ухвала

від 13.03.2024 по справі 320/15356/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

13 березня 2024 року м.Київ №320/15356/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 січня 2023 року про відмову у знятті із задекларованого місця проживання особи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

- зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію зняти із задекларованого місця проживання особу, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . У січні 2023 року відповідач звернувся до відповідача з заявою про зняття ОСОБА_2 із задекларованого місця реєстрації. Однак рішенням реєстраційного відділу Шевченської районнолї в місті Києві державної реєстрації позивачу відмовлено у знятті з реєстрації. Таке рішення обґрунтоване тим, що за місцем реєстрації залишаються зареєстровані неповнолітні діти без жодного з батьків.

Відповідно до ухвали від 09.05.2023, суд відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 16.10.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач, подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що у разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них. Відповідно до інформації, наданої відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та діти ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько дітей - позивач за даною адресою не зареєстрований. Згідно до положень ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону, зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини не здійснюється за заявою власника житла, якщо власником такого житла є один із батьків або інших законних представників дитини. Пунктом 16 постанови Кабінету міністрів України від 7 лютого 2022 р. №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», встановлено, що місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. Відповідно до п. 51 Постанови, подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників. Таким чином, правові підстави для зняття ОСОБА_2 із зареєстрованого місця проживання по АДРЕСА_2 відсутні, оскільки разом з нею зареєстровані малолітні діти. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не надавала згоди на зняття з реєстрації малолітніх дітей та взагалі такого бажання не виявляла.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 01.12.2015, посвідченим приватним нотаріусом Прокудіною Л.Д. та зареєстрованим у реєстрі за №1121, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.12.2015 №48800069.

Відповідно до інформації відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та діти ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Батько дітей - позивач за даною адресою не зареєстрований.

Відповідно до відомостей ЄДРСР рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16.06.2022 шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 10 лютого 2017 року Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 169 розірвано.

25 січня 2023 року позивач звернувся до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Відповідача із заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), з метою зняття із задекларованого місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з квартири АДРЕСА_1 .

До вказаної заяви позивачем було додано: квитанцію про сплату судового збору; паспорт громадянина України та довідку про присвоєння РНОКПП; правовстановлюючі документи на право власності що квартири АДРЕСА_1 .

У зв`язку із ненадходженням відповіді щодо результатів розгляду вказаної заяви, до відповідача в інтересах позивача було подано адвокатський запит від 17.02.2023 з метою отримання інформації щодо результатів розгляду заяви.

Згідно відповіді від 23.02.2023 №109-909 відповідачем зазначено про те, що у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки за даною адресою зареєстровані малолітні діти 2017 та 2020 років народження. Батько дітей за даною адресою не зареєстрований.

До зазначеної відповіді відповідачем також додано копію заяви позивача із зазначеним рішенням про відмову у наданні адміністративної послуги у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) із посиланням на п.п.3 п. 87 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 № 265, а саме: за адресою АДРЕСА_2 залишаються зареєстрованими малолітні діти 2017 та 2020 р.н. Батько дитини за даною адресою не зареєстрований.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно з частиною третьою статті 29 ЦК місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частини першої статті 242 ЦК батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

За приписами частини першої статті 160 Сімейного кодексу України (далі - СК) місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з частиною першою статті 161 CK якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 4 статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Також, як уже зазначалось, відповідно до ч. 3 ст 5 Закону №1871-IX задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Отже, дитина до 10 років має бути зареєстрована лише за місцем проживання одного або обох батьків.

Відповідно до інформації відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та діти ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказаний факт не заперечується позивачем.

Суд зауважує, що вищевказаними нормами права не встановлено заборони реєстрації місця проживання одного з батьків без реєстрації разом з ним малолітньої дитини, проте чітко встановлено вимоги щодо реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом із одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків.

У спірному випадку в разі зняття з реєстрації третьої особи за адресою: АДРЕСА_2 , малолітні діти позивача та третьої особи будуть зареєстровані за адресою, де не зареєстровано жодного з їх батьків, що буде порушенням норм Закону №1871-IX, Цивільного кодексу України та Порядку № 265.

При цьому, суд звертає увагу, що у провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа №761/34079/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Отже, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про місце реєстрації та проживання їх спільних дітей, та можливість реалізації їх батьківських прав, гарантованих Сімейним кодексом України.

Суд зазначає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені діями, рішенням чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірною, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання дій, рішень чи бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №640/109/19.

Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17, від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 352/536/17.

За приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є відмова виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації зняти з реєстрації ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною позивача. Зі змісту позовної заяви вбачається, що власником квартири є позивач.

Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його житлових та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У разі наявності майнового чи немайнового особистого інтересу учасника, спір має приватноправовий характер незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію з дотриманням вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування реєстрації, також вимоги про виселення. Виконавчий комітет міської ради може бути учасником цивільних відносин, також відповідачами у такій справі повинні бути залучені особи, місце реєстрація яких оспорюється, а розгляд такого спору проводиться за правилами цивільного судочинства.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що доказів спору публічно-правового характеру немає, а тому позов не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування рішення відповідача про відмову у знятті з реєстрації місця проживання колишньої дружини позивача та зобов`язання зареєструвати зняти з реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , повинні розглядатися в порядку, передбаченому ЦПК.

Таким чином, зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, наведені у позовній заяві доводи ОСОБА_1 про поширення юрисдикції адміністративного суду суд відхиляє як необґрунтовані, натомість вважає, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

За приписами частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Беручи до уваги наведену норму, суд роз`яснює позивачу, що вона вправі звернутися з позовом до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Так, порядок повернення сплаченого судового збору у разі закриття провадження у справі визначений Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до пунктів 1 та 5 частини першої статті 7 вказаного Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за звернення з позовною заявою до суду було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією №325238798800006463629 від 10.03.2023.

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

На сьогодні порядок повернення цього платежу на підставі судового рішення передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Згідно з пунктом 6 цього Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною третьою статті 4 цього Закону визначено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Ухвала про повернення судового збору виготовляється у двох примірниках, які повинні містити оригінал підпису судді. Крім цього, примірник ухвали, який видається особі для пред`явлення до виконання, повинен бути скріплений відбитком гербової печатки.

Отже сплачений позивачем судовий збір у сумі 1073,60 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Закрити провадження в адміністративній справі №320/15356/23 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу його право звернутися до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. з Державного бюджету України.

Оригінал та копію даної ухвали видати (надіслати) позивачу, копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Лисенко В.І.