Рішення

від 14.03.2024 по справі 440/7964/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/7964/23Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Власна Енергія" до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент економіки та інвестицій про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Власна Енергія" (далі ТОВ "Власна Енергія") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.06.2023 №149 "Про розгляд заяви ТОВ "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії", яким вирішено заяву ТОВ "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії;

- зобов`язати Виконавчий комітет Полтавської міської ради встановити економічно обґрунтований тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Власна Енергія" здійснює свою діяльність на підставі ліцензії з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, виданої Полтавською обласною державною адміністрацією №818 від 19.03.2015, розпорядження про видачу ліцензії на господарську діяльність з транспортування ТЕ, виданою розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації №700 від 10.08.2018, та ліцензії на постачання ТЕ, виданою Полтавською обласною державною адміністрацією №205 від 06.05.2015, товариство експлуатує котельні на твердому паливі та в якості палива використовує пелети (тверде паливо для виробництва теплової енергії). 16.11.2021 позивач супровідним листом №181 подав у порядку вимог Закону України "Про теплопостачання", постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" до Виконавчого комітету Полтавської міської ради заяву № 180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення з розрахунком тарифів та підтвердними матеріалами, відповідно до вимог чинного законодавства України з проханням затвердити тариф на постачання теплової енергії з 01.01.2022 у сумі 1648,28 грн за 1 (одну) (з ПДВ) Гкал, для потреб населення у зв`язку із зміною окремих складових, вартість яких змінилася з причин, незалежних від ТОВ "Власна Енергія", а саме: зросла ціна на пелети (тверде паливо для виробництва теплової енергії). До заяви додано калькуляцію розрахунку на виробництво та постачання теплової енергії.

Зазначено, що якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої статті 20 Закону України "Про теплопостачання", або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб`єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб`єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

У позові також наведено, що станом на час прийняття оспорюваного рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.06.2023 № 149 середньозважений тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення становить по Полтавській області на рівні 1986,55 грн за 1 Гкал (без ПДВ), середньозважений тариф на транспортування теплової енергії встановлено на рівні 492,50 грн за 1 Гкал (без ПДВ), середньозважений тариф на постачання теплової енергії встановлено на рівні 20,25 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (розрахованих Держенергоефективності). Тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів, таким чином, середньозважений тариф на виробництво теплової енергії становить 1275,15 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (1986,55-10%-492,50-20,25=1275, 15 грн за 1 Гкал (без ПДВ). За доводами позивача, ТОВ "Власна Енергія" обґрунтовує розрахунки тарифу, правомірно посилаючись на частини 1, 14, 15 статті 20 Закону України "Про теплопостачання", зазначаючи, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. З огляду на те, що процес вироблення, транспортування та постачання теплової енергії, добутої з альтернативних джерел, є більш витратним порівняно з традиційними методами, товариство вважає, що неможливе встановлення тарифів нижче розрахунку економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання та таких, що не враховують собівартість теплової енергії та не забезпечують рентабельність суб`єкта господарювання.

За твердженням позивача, рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради "Про розгляд заяви ТОВ "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії" прийнято Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 08.06.2023 майже через 2 роки з дати надходження заяви, що виключає законність рішення суб`єкта владних повноважень та є підставою для скасування протиправного рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7964/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві до позовної заяви зазначив, що запропоновані позивачем способи захисту власних прав та інтересів у межах адміністративного провадження не відповідає встановленим критеріям ефективності. Так, визнання позивачем двох тарифів економічно обґрунтованими унеможливлює дієве поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки за матеріалами справи позивач самостійно не може сформулювати: яким чином, і в якій мірі його права та інтереси були порушені. Досліджене питання неможливості одночасного автоматичного встановлення тарифу за заявою позивача від 16.11.2021 № 180 відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання", щодо якого наголошує позивач, ігноруючи вказане у відповідній статті застереження щодо методики розрахунку, та зобов`язання Виконавчого комітету Полтавської міської ради встановити тариф, нарахований за іншою методикою, свідчить про суперечність обраного способу хоча б одній з позовних вимог. При цьому встановлення факту, що тариф, який позивач просить суд зобов`язати встановити уповноважений орган, як економічно обґрунтований, вже встановленим для позивача і діяв як на момент подання та розгляду заяви №180, так і на момент подання адміністративного позову, свідчить про відсутність необхідності поновлення прав та інтересів позивача.

31.07.2023 позивач скористався правом подання відповіді на відзив, у якому підтвердив позовні вимоги.

Згідно з частиною восьмою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Власна енергія" здійснює свою діяльність на підставі ліцензії з виробництва теплової енергії, виданої Полтавською обласною державною адміністрацією №818 від 19.03.2015 /а.с. 15, том 1/, ліцензії на господарську діяльність з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, виданої розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації №700 від 10.08.2018 /а.с. 14, том 1/, та ліцензії на постачання теплової енергії, виданої Полтавською обласною державною адміністрацією №205 від 06.05.2015 /а.с. 13, том 1/.

16.11.2021 ТОВ "Власна енергія" звернулося до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою № 180 /а.с. 16-18, том 1/ про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, у якій просило розглянути заяву щодо встановлення тарифу на виробництво теплової енергії, тарифів на транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії для всіх категорій споживачів, розрахованих відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" на рівні, зокрема: для потреб населення:

на теплову енергію, у розмірі 2355,25 грн за Гкал без ПДВ (2826,30 грн за Гкал з ПДВ) у тому числі:

на виробництво теплової енергії у розмірі 2181,32 грн за Гкал без ПДВ (2617,58 грн за Гкал з ПДВ);

на транспортування теплової енергії у розмірі 170,39 грн за Гкал без ПДВ (204,47 грн з ПДВ);

на постачання теплової енергії у розмірі 3,54 грн за Гкал без ПДВ (4,25 грн за Гкал з ПДВ).

29.11.2021 Департаментом економіки і інвестицій Полтавської міської ради направлено на адресу ТОВ "Власна енергія" лист № 01-10-01.1-11/1153вих "Щодо надання інформації", яким повідомив, що відділ тарифної політики та моніторингу цін Департаменту економіки і інвестицій опрацював лист № 180 від 16.11.2021 та зазначає, що із документів, наданих ТОВ "Власна енергія", вбачається, що підприємством змінено обсяг теплової енергії і кількісні показники за іншими статтями витрат, проте, документи та розрахунки необхідно доопрацювати (відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №440/6419/22).

Позивач не погодився з бездіяльністю виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо розгляду заяви № 180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, і прийняття рішення, та звернувся з позовом до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №440/6419/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023, адміністративний позов ТОВ "Власна енергія" до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення збитків задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо розгляду та прийняття рішення за заявою ТОВ "Власна енергія" № 180 від 16.11.2021 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії. Зобов`язано виконавчий комітет Полтавської міської ради розглянути заяву ТОВ "Власна енергія" № 180 від 16.11.2021 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Указане рішення набрало законної сили 10.03.2023.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 440/6419/22, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі № 440/6419/22, постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2023 № 71844353, відповідно до Закону України "Про теплопостачання", постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 № 239 "Про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення", розглянувши заяву ТОВ "Власна енергія" від 16.11.2021 № 180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, керуючись підпунктом 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Виконавчий комітет Полтавської міської ради прийняв рішення від 08.06.2023 №149, відповідно до якого заяву ТОВ "Власна енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, розглянуто та відмовлено у задоволенні даної заяви з огляду на Закон України "Про теплопостачання", постанову Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 №239 "Про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення" /а.с. 39, том 2/.

Не погоджуючись з рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.06.2023 №149 "Про розгляд заяви ТОВ "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії" та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать житлова послуга та комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень Кабінету Міністрів України належить затвердження порядків формування тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги визначені, зокрема, статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

Так, згідно із підпунктом 2 пункту "а" статті 28 даного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 № 2479-VI національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308 (у редакції постанови НКРЕКП від 07.07.2021 № 1085), обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ).

Тобто з 08.07.2021 (з дня набрання чинності постанови НКРЕКП від 07.07.2021 № 1085) встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних станціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" затверджений Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі за текстом - Порядок № 869).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку № 869 цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Пунктом 5 Порядку № 869 визначені терміни:

базовий період - календарний рік, який передує плановому періоду;

планований період - період тривалістю 12 місяців, на який формуються та встановлюються тарифи (з 1 жовтня до 30 вересня, а для суб`єктів господарювання, що вперше встановлюють тарифи, - інший період, узгоджений з уповноваженими органами, тривалістю 12 місяців).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 869 з метою забезпечення відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, та відповідно наданням послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, перегляд тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх структури здійснюється уповноваженим органом кожного року (до початку опалювального періоду) за заявою ліцензіата (суб`єкта господарювання).

У разі зміни протягом строку дії тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, обсягу окремих витрат, пов`язаних із провадженням ліцензованої діяльності та наданням комунальних послуг, з причин, що не залежать від ліцензіата (суб`єкта господарювання), зокрема збільшення або зменшення податків і зборів (обов`язкових платежів), мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, орендної плати та амортизації, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової частини планованого прибутку, у тому числі внаслідок зміни курсу валют за наявності в ліцензіата кредитних зобов`язань перед міжнародними фінансовими організаціями, може проводитися коригування тарифів.

Встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії передбачено статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", статтею 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", пунктом 6 Порядку № 869.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV (далі за текстом - Закон № 2633-IV) тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У частині четвертій цієї статті Закону № 2633-IV закріплено, що тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Таким чином, на основі даних розрахунків органи місцевого самоврядування можуть встановлювати підприємствам тарифи на теплову енергію з відновлюваних джерел на рівні 90% від оприлюднених середньозважених тарифів.

Згідно з частиною п`ятою статті 20 Закону № 2633-IV тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.

Середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії, опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, станом на 25 число останнього місяця кожного кварталу, використовуються суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал (частина десята статті 20 Закону № 2633-IV).

Відповідно до частини одинадцятої статті 20 Закону № 2633-IV для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті.

Частиною дванадцятою статті 20 Закону № 2633-IV передбачено, що якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб`єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб`єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 20 Закону № 2633-IV встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Суд звертає увагу, що станом на час прийняття оспорюваного рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.06.2023 №149 середньозважений тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природнього газу, для потреб населення становить по Полтавській області на рівні 1986,55 грн за 1 Гкал (без ПДВ), середньозважений тариф на транспортування теплової енергії встановлено на рівні 492,55 грн за 1 Гкал (без ПДВ), середньозважений тариф на постачання теплової енергії встановлено на рівні 20,25 грн за 1Гкал (без ПДВ) /а.с. 40, том 2/.

Законодавством передбачено можливість встановлення цін/тарифів нижче економічно обґрунтованого розміру, але у такому випадку орган, який встановив такі тарифи, зобов`язаний визначити джерело для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів (стаття 15 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VI).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 № 239, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2018 за № 1172/32624, затверджений Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення (далі за текстом Порядок № 239).

У пунктах 2, 4, 5, 6 розділу I "Загальні положення" Порядку № 239 ( у редакції, чинні йна момент подання заяви позивачем від 16.11.2021 № 180) зазначено:

- цей Порядок застосовується органами місцевого самоврядування під час розгляду розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами) і поширюється на суб`єктів господарювання, зазначених у пункті 1 цього Порядку;

- суб`єкт господарювання (заявник) подає до органу місцевого самоврядування у друкованому та електронному вигляді розрахунки тарифів разом із заявою, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час проведення розрахунків тарифів;

- розрахунки тарифів здійснюються суб`єктами господарювання відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, та Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010;

- за результатами розгляду поданих суб`єктом господарювання (заявником) згідно з вимогами цього Порядку розрахунків тарифів органом місцевого самоврядування здійснюється встановлення відповідних тарифів. До рішення про встановлення тарифів додається структура тарифів. Встановлення тарифів здійснюється як при повному перегляді (перерахунку) тарифів і їх структури, так і за результатами коригування тарифів.

Розділом II "Вимоги до оформлення заяви та формування комплекту документів" Порядку № 239 передбачено, що для встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги заявник подає до органу місцевого самоврядування у паперовому та електронному вигляді заяву про встановлення тарифів за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, а також розрахунки тарифів, підтвердні матеріали і документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків, та містить перелік таких документів.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем наданий висновок експерта №3015, складений 14.07.2023, Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України за результатами проведення судової економічної експертизи за заявою № 9 від 27.06.2023 директора ТОВ "Власна енергія" в рамках адміністративної справи № 440/7964/23 /а.с. 111-127, том 2/.

На вирішення експертизи було поставлене питання: "Чи документально підтверджується економічна обґрунтованість тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення з урахуванням вимог Закону України "Про теплопостачання" з 01.01.2022 сумі 2826,30 грн. за 1 (одну) (з ПДВ) Гкал, поданий ТОВ "Власна Енергія" 16.11.2021 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради заявою №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення з розрахунком тарифів".

Відповідно до цього висновку експерта, в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта-економіста, економічна обґрунтованість тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення з урахуванням вимог Закону України "Про теплопостачання" з 01.01.2022 сумі 2826,30 грн за 1 (одну) (з ПДВ) Гкал, поданий ТОВ "Власна Енергія" 16.11.2021 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради заявою №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення з розрахунком тарифів, документально підтверджується.

Крім того, Виконавчий комітет Полтавської міської ради у запереченнях зазначив, що 20.07.2023 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради надійшло клопотання позивача про долучення висновку експерта №3015 за результатами проведеної судової економічної експертизи за заявкою №9 від 27.06.2023 до матеріалів справи №440/7964/23. Службовим листом №04-54/2/2006 від 08.08.2023 копію висновку експерта №3015 передано Департаменту економіки та інвестицій для підготовки пропозицій щодо заперечень на висновок експерта №3015 в межах повноважень Департаменту /а.с. 58-59, том 4/.

У листі Департаменту економіки і інвестицій від 15.08.2023 № 01-10-01.1-11/578 вих наведено: проаналізувати економічну обґрунтованість тарифів на підставі зазначених у досліджені експерта показників не є можливим у зв`язку із відсутністю підтвердних документів, матеріалів, що використовувались під час його здійснення; висновок експерта №3015 за результатами проведення судової економічної експертизи, складеної 14.07.2023, не є підставою для економічної обґрунтованості тарифів, розгляду і встановлення тарифів на теплову енергію, вироблену на установках з використанням альтернативних джерел енергії, послугу з постачання теплової енергії для потреб категорії споживачів "населення", оскільки в матеріалах, застосованих у експертизі, не дотримані вимоги чинного законодавства /а.с. 73-81, том 4/.

У вказаному листі, зокрема, зазначено:

- на сьогодні чинними нормативно-правовими актами визначено різні підходи до формування і встановлення тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу і тарифів на теплову енергію, вироблену на установах з використанням альтернативних джерел енергії, у частині категорій споживачів "населення", "бюджетні організації" та "інші споживачі" для підприємств усіх форм власності;

- не дотримані вимоги Закону України "Про теплопостачання", Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 № 239 "Про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення";

- планові витрати у структурі тарифів на теплову енергію, зазначені у проведеному дослідженні, не є підставою для визначення розміру тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, у тому числі для категорії споживачів "населення" як економічно обґрунтовані, оскільки: а) відсутнє дослідження щодо обсягу теплової енергії для потреб населення в неопалювальний період (травень - вересень); б) відсутнє дослідження статистично-фінансової звітності ТОВ "Власна енергія" за базовий період і період, що передує базовому, а також із початку поточного року, результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі ліцензованої, для розрахунку планових показників тарифів; в) відсутнє дослідження по балансових рахунків; г) не в повному обсязі проведено дослідження необхідних документів та матеріалів для розрахунку повної собівартості планових тарифів по статтях витрат відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначено також, що експертом досліджений обсяг адміністративних витрат по ТОВ "Власна енергія", який розподілений у розрізі реалізованих послуг по підприємству, але відповідно до чинного законодавства адміністративні витрати розподіляються між видами діяльності та у розрізі відповідних видів ліцензованої діяльності, пропорційно сумі виробничої собівартості крім витрат на покриття втрат теплової енергії у теплових мережах та витрат на збут. Обсяг адміністративних витрат визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

Суд звертає увагу, що вказані зауваження мають загальний характер, без посилання на конкретні норми законодавства (статті, частини статей, пункти тощо).

Крім того, заперечуючи проти висновку експерта, посилаючись на сумніви щодо його правильності та повноти, відповідач міг скористатися правом, передбаченим статтею 111 Кодексу адміністративного судочинства України щодо заявлення клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи.

Також відповідачем без посилання на відповідні норми статей, пунктів тощо зроблені висновки про недослідження відповідних даних. Так, у висновку експерта, зокрема, зазначено про неопалювальний період (травень - вересень), при цьому, у листі Департаменту економіки і інвестицій від 15.08.2023 № 01-10-01.1-11/578 вих. зазначено, що відсутнє дослідження щодо обсягу теплової енергії для потреб населення в неопалювальний період (травень - вересень). Відповідачем не перераховано, які були надані документи на експертизу та які саме не досліджені документи відповідно до вимог чинного законодавства тощо.

Суд звертає увагу, що при проведені експертизи досліджені аналогічні документи, які досліджувались відповідачем під час розгляду заяви від 16.08.2021.

Крім того, рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради "Про розгляд заяви ТОВ "Власна енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установах з використанням альтернативних джерел енергії" прийнято останнім 08.06.2023 майже через 2 роки з дати надходження заяви.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Також у статті 1 Закону України "Про судову експертизу" наведено, що судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно із статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України наданий висновок експерта №3015, складений 14.07.2023, є належним та допустимим письмовим доказом, оскільки містить фактичні дані, що стосуються предмету доказування у справі №440/7964/23, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність оспорюваних обставин, та наданий експертом відповідного рівня кваліфікації.

В аспекті оцінки висновку експертизи як належного доказу у справі, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у пункті 71 рішення у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) суд зазначив, що експертиза є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для правильного визначення і встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на послуги з постачання теплової енергії для потреб населення. Протилежного відповідачем не доведено.

Суб`єкт владних повноважень не може зловживати своїм становищем, з огляду на його повноваження щодо встановлення тарифів.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, оскаржуване рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.06.2023 №149 "Про розгляд заяви ТОВ "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії" прийнято не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення статей 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.06.2023 №149 "Про розгляд заяви ТОВ "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії".

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Виконавчий комітет Полтавської міської ради встановити економічно обґрунтований тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов`язати Виконавчий комітет Полтавської міської ради повторно розглянути заяву ТОВ "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії" та прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновку експерта №3015, складеного 14.07.2023, Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало протиправне рішення відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Власна енергія" (вул. Заводська, буд. 3, м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 39170590) до Виконавчого комітету Полтавської міської ради ( вул. Соборності, буд. 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 05384689), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент економіки та інвестицій (вул. Соборності, буд. 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 43276291) про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.06.2023 №149 "Про розгляд заяви ТОВ "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії".

Зобов`язати Виконавчий комітет Полтавської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії", та прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновку експерта №3015, складеного 14.07.2023, Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, буд. 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 05384689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Власна Енергія" (вул. Заводська, буд. 3, м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 39170590) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.С. Канигіна