Рішення

від 15.03.2024 по справі 520/2833/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 березня 2024 року № 520/2833/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченко А.В. розглянувши в спрощенному провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Донецького окружного адміністративного суду (вул. Добровольського буд. 1,м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 35099148), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102.00 грн.

-зобов`язати Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) належних ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн.

-визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн.

-зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Указом Президента України від 18 травня 2012 року № 336/2012 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 , призначено на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Відповідно до наказу Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року № 118/К зараховано до штату Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до Указу Президента України від 17 квітня 2019 року № 148/2019 «Про призначення суддів» призначено на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до наказу Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року № 50/К-г позивач призначена на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду.

Наказом Донецького окружного адміністративного суду від ЗО травня 2019 року № 94/ К-г встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу судді.

Починаючи з 1 січня 2021 року і до цього моменту Донецький окружний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня протиправно здійснює нарахування і виплату належної мені суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення виходячи не із розміру встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році (у 2021 році 2270,0 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн), а виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановленого законом про Державний бюджет у 2021 - 2023 роках у розмірі 2102,00 грн.

Ці обставини підтверджуються довідкою Донецького окружного адміністративного суду про нараховану та виплачену суддівську винагороду за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року.

При цьому Державна судова адміністрація України (другий відповідач) як головний розпорядник бюджетних коштів, починаючи з 1 січня 2021 року і до цього моменту допускає протиправну бездіяльність щодо незабезпечення фінансування виплат належних мені суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення виходячи із вищезазначених розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році.

Наведені протиправні дії першого відповідача та протиправна бездіяльність другого відповідача мають своїм наслідком виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року у розмірі, меншому ніж визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-УШ (далі - Закон № 1402-УІІІ), а отже, порушують права позивача, що стало підставою звернення до суду.

Надаючи правове обґрунтування вищенаведеному, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом № 1402-УІІІ - гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-УІІІ, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону № 1402-УІІІ зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1402-УІІІ встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 1402-УІІІ зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-УІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 ч. З ст. 135 Закону № 1402-УІІІ передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить ЗО прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-\ШІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).

Законом № 1401-УІІІ серед іншого статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої ст. 135 Закону № 1402-УІІІ, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону № 1402-УІІІ, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні ч. 2 ст. 130 Конституції України.

Пунктом 1 ч. З та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону № 1402-УІІІ визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить ЗО прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-ХІУ (далі - Закон № 966-ХІУ), відповідно до ст. 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: дітей віком від 6 до 18 років: працездатних осіб:осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Наведеною нормою Закону № 966-ХІУ закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночас статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-ІХ) установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2189,0 грн, з 1 липня - 2294,00 грн, з 1 грудня - 2393,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 1 січня - 2270,00 грн, з 1 липня - 2379,00 грн, з 1 грудня 2393,00 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення,зокрема:

-працездатних осіб: з 1 січня-2270,00 грн., з 1 липня-2379,00 грн., з 1 грудня-2481,00 грн.;

-працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-ІХ) встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393,00 грн, з 1 липня - 2508,00 грн, з 1 грудня - 2589,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:

-працездатних осіб: з 1 січня - 2481,00 грн, з 1 липня - 2600,00 грн, з 1 грудня -2684,00 грн.

-працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-ІХ) установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:

-працездатних осіб - 2684,00 грн;

-працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102,00 грн.

Суз зазначає, що зміни до Закону № 1402-УШ у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період з 1 січня 2021 року по теперішній час, а також до Закону № 966-ХІУ щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Закони № 1082-ІХ, № 1982-ІХ та № 2710-ІХ фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. З ст. 135 Закону № 1402-УІІІ.

Однак, означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-УІІІ закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-УШ (постанови від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від ЗО листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 2 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22 та від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22).

Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2 270,00 грн), 1 січня 2022 року (2481,00 грн) та 1 січня 2023 року (2684,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402- VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі положень ст. 7 Закону № 1082-ІХ, Закону № 1982-ІХ та Закону № 2710-ІХ була неправомірною.

Суд вказує, що виплата суддівської винагороди регулюється ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону N° 1402-УІІІ й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Так само виключно статтею 136 Закону №1402-УІІІ визначається розмір допомоги на оздоровлення, яка підлягає виплаті суддям, - у розмірі його посадового окладу.

Також суд вказує, що статтею 2 Закону України від 9 листопада 2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2024 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, розподіл видатків на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя згідно з додатками № 3, № 4 і № 7 до цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту порушеного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (п. 40), від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (п. 89), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (п. 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (п. 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (п. 55)).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду , Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102.00 грн.

Зобов`язати Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) належних ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зінченко А.В.