Постанова

від 14.03.2024 по справі 200/5541/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року справа №200/5541/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гайдар А.В., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 200/5541/21 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телк Транслогістік Київ до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Телк Транслогістік Київ (далі ТОВ Телк Транслогістік Київ, позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), Державної казначейської служби України, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2021 року № 0041760714 та № 0041780714; зобов`язати відповідача відновити значення реєстраційної суми відповідно до поданої звітної декларації з податку на додану вартість від 18 січня 2021 року № 9369097822 за грудень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 1 186 273,00 грн. в рядку 21 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість; зобов`язати податковий орган внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгодження суми 980 886,00 грн. щодо ТОВ Телк Транслогістік Київ, а також платіжні реквізити позивача; стягнути з Державної казначейської служби України суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 980 886,00 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків фіскального органу, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету № 2077/05-99-07-14 від 05.03.2021 року про порушення позивачем пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за грудень 2020 року на суму 980886,00 гривень, завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1186273,00 гривень по рядку 21 декларації з ПДВ за грудень 2020 року.

Сутність порушень, встановлених актом перевірки полягає у тому, що позивачем вчинено певні порушення при веденні господарської діяльності за договорами з контрагентами-постачальниками товарів, послуг, які відповідач 1 вважає нереальними.

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.03.2021 року № 2077/05-07-14 неправомірними, а винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення від 08.04.2021 року № 0041760714, № 0041780714 просить визнати протиправними та скасувати.

Крім того, просить зобов`язати відповідача відновити значення реєстраційної суми відповідно до поданої звітної декларації з податку на додану вартість від 18.01.2021 року за грудень 2020 року (№ 9369097822) від`ємне значення податку на додану вартість у сумі 1186273,00 гривень в рядку 21 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгодження суми 980886,00 гривень щодо ТОВ Телк Транслогістік Київ, а також платіжні реквізити ТОВ Телк Транслогістік Київ.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій від 08 квітня 2021 року № 0041760714 та № 0041780714. Зобов`язано ГУ ДПС у Донецькій області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгодження суми 980 886,00 грн щодо ТОВ Телк Транслогістік Київ. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

18 серпня 2023 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задоволено частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року скасовано в частині задоволення позовних вимог, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року залишено без змін.

20 вересня 2023 року на підставі протоколу Донецького окружного адміністративного суду щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу № 200/5541/21 передано на розгляд судді Абдукадировій К.Е.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 200/5541/21 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій від 08.04.2021 року № 0041760714 на суму 980886,00 гривень, від 08.04.2021 року № 0041780714 на суму 1186273,00 гривень. Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгодження суми 980886,00 гривень щодо ТОВ Телк Транслогістік Київ.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Телк Транслогістік Київ, код ЄДРПОУ 41344427 значиться як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Попередня назва підприємства ТОВ Омега-Строй+11.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 5229 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Позивач перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у Донецькій області та є платником податку на додану вартість, про що зазначено в акті перевірки від 05.03.2021 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю Телк Транслогістік Київ подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2020 року із додатками від 18.01.2021року №9369097822 із сумою від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах (вересень, листопад 2020 року), що становить 1 020 000,00 грн. та, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 1 186 273,00 грн. (том 1, а.с. 38-45).

Фахівцями Головного управління ДПС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт № 2077/05-99-07-14 від 05.03.2021 року (том 1, а.с. 17-37).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за грудень 2020 року на суму 980886,00 гривень, завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1186273,00 гривень по рядку 21 декларації з ПДВ за грудень 2020 року.

За результатами вказаного акту перевірки Головним управленням ДПС у Донецькій області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.04.2021 року: - форми В1 № 0041760714 на суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 980886,00 гривень та на суму штрафних санкцій в розмірі 245221,50 гривень; - форми В4 № 0041780714 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1186273,00 гривень (том 1, а.с. 13-16).

Сутність порушень, встановлених актом перевірки полягає у тому, що позивачем вчинено певні порушення при веденні господарської діяльності за договорами з контрагентами-постачальниками товарів, пального, надання послуг, які відповідач-1 вважає нереальними.

Актом позапланової перевірки встановлено порушення, які відбулись за взаємовідносинами позивача з його контрагентами.

Зокрема, актом позапланової перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14 ст. 14, п.44.1. ст. 44, пп. 198.1., 198.2., 198.3. ст. 198, п. 200.1, п. 200.4. ст. 200 ПК України по взаємовідносинам з наступними контрагентами постачальниками товарів та послуг: ТОВ СОТВІС, ЄДРПОУ 43700918; ТОВ АЛАН КОРПОРЕЙТ, ЄДРПОУ 42237023; ТОВ ОНК-ГРУП, ЄДРПОУ 37872468; ТОВ ЕКСПОРТ ЮЕЙ, ЄДРПОУ 38267112; ТОВ СЕЙЛ-ЛІМІТЕД, ЄДРПОУ 42969642; ТОВ ФІНБЕР, ЄДРПОУ 43700614; ТОВ Костянтинівський метизний завод, ЄДРПОУ 33380502 щодо безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2 167159,00 грн. за: Вересень 2020 року на суму ПДВ - 20,00 грн.; Жовтень 2020 року на суму ПДВ 1 250 412,00 грн.;Грудень 2020 року на суму ПДВ 916 727, 00 грн.

Відповідач дійшов висновку, що позивач мав взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення в декларації за грудень 2020 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

Між позивачем як покупцем та ТОВ АЛЬФА ГРУП КИЇВ як постачальником було укладено договір поставки №29/09-20 від 29.09.2020 року (том 1, а.с. 46-47).

Згідно з п. 1.1 цього договору постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар згідно специфікації до договору.

Відповідно до умов специфікації №1 від 29.09.2020 року до договору поставки №29/09-20 від 29.09.2020 року постачальник зобов`язаний передати, а покупець прийняти товар, а саме: вагон-напіввагони б/в моделі 12-119, 12-753, 12-141 загальною кількістю 11, загальна вартість яких складає 6 160 000,04 грн., у тому числі ПДВ - 1 026 666,67 грн.

Факт передачі підтверджується актом приймання-передачі товару від 29.09.2020 року до договору поставки №29/09-20 від 29.09.2020 року (том 1, а.с. 48).

Постачальником ТОВ АЛЬФА ГРУП КИЇВ складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №6 від 29.09.2020 року на суму 6160000,00 грн., у тому числі ПДВ 1026666,00 грн. (том 3, а.с. 27).

Оплата отриманого товару позивачем підтверджується наступними документами.

Платіжне доручення № 284 від 28.10.2020р. на суму 499 930,00 грн., в т.ч. ПДВ 83321,67 грн.;

Платіжне доручення № 285 від 28.10.2020р. на суму 499 930,00.грн., в т.ч. ПДВ 83321,87 грн.;

Платіжне доручення № 286 від 28.10.2020р. на суму 253 270,99 грн., в т.ч. ПДВ 42211,83 грн.;

Платіжне доручення № 287 від 28.10.2020р. на суму 253 270,99 грн., в т.ч. ПДВ 42211,83 грн.;

Платіжне доручення № 288 від 28.10.2020р. на суму на 499 930,00 грн., в т.ч. ПДВ 83321,67 грн.;

Платіжне доручення № 291 від 28.10.2020р. на суму на 421 997,32 грн., в т.ч. ПДВ 70332,89 грн.;

Платіжне доручення № 292 від 28.10.2020 р. на суму 421 997,32 грн., в т.ч. ПДВ 70332,89 грн.;

Платіжне доручення № 293 від 28.10.2020р. на суму 303 521,99 грн., в т.ч. ПДВ 50587,00 грн.;

Платіжне доручення № 294 від 28.10.2020р. на суму 421 997,32 грн., в т.ч. ПДВ 70332,89 грн.;

Платіжне доручення № 295 від 28.10.2020р. на суму 421 997,32 грн., в т.ч. ПДВ 70332,89 грн.;

Платіжне доручення № 296 від 28.10.2020р. на суму 421 997,32 грн., в т.ч. ПДВ 421997,32 грн.;

Платіжне доручення № 297 від 28.10.2020р. на суму 421 997,32 грн., в т.ч. ПДВ 70332,89 грн.;

Платіжне доручення № 298 від 29.10.2020р. на суму 100 832,21 грн., в т.ч. ПДВ 16805,37 грн.;

Платіжне доручення № 299 від 29.10.2020р. на суму 373 335,30 грн., в т.ч. ПДВ 62222,55 грн.;

Платіжне доручення № 300 від 29.10.2020р. на суму 421 997,32 грн., в т.ч. ПДВ 70332,89 грн.;

Платіжне доручення № 301 від 29.10.2020р. на суму 421 997,32 грн., в т.ч. ПДВ 70332,89 грн. (том 1, а.с. 37-39, том 3, а.с. 10-25).

Крім того, між ТОВ ОМЕГА-СТРОЙ+11 (попередня назва позивача) як орендарем та ТОВ Костянтинівський метизний завод як орендодавцем укладено договір оренди №АП-010 від 26.08.2020 року (том 1, а.с. 52-53).

Згідно умов цього договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в оренду офісне приміщення в виробничій будівлі АБК на другому поверсі загальною площею 4 кв.м., розташоване в будинку 34 по вулиці Торецькій в селі Іванопілля, Костянтинівського району Донецької області.

Договір вступає в силу з 01 вересня 2020 року і діє до 31 грудня 2020 року.

Факт передачі офісного приміщення в оренду підтверджується актом прийму-передачі від 26.08.2020 року (том 1, а.с. 54).

Відповідно до п. 3.5 вказаного договору оренди по закінченню кожного місяця користування орендованим майном орендодавець надає орендарю акти виконаних робіт, як підписуються сторонами. Зокрема, сторонами складено та підписано такі акти:

№ КМЗ-248 від 30.09.2020 р. - за вересень 2020 р. на суму 120,00 грн, ПДВ 20,00 грн.;

№ КМЗ-266 від 30.10.2020 р. - за жовтень 2020 р. на суму 120,00 грн, ПДВ 20,00 грн.;

№КМЗ-295 від 30.11.2020 р. - за листопад 2020 р. на суму 120,00 грн, ПДВ 20,00 грн.;

№КМЗ-328 від 31.12.2020 р. - за грудень 2020 р. на суму 120,00 грн, ПДВ 20,00 грн. (том 1, а.с. 59-62).

В свою чергу ТОВ Костянтинівський метизний завод склало та зареєструвало в ЄРПН наступні податкові накладні:

№ 203 від 30.09.2020р., квитанція про реєстрацію податкової накладної від 19.10.2020р. за № 9266300832; розрахунок коригування №1, дата складання 01.12.2020р.

№ 239 від 30.10.2020р., квитанція про реєстрацію податкової накладної від 17.11.2020р. за № 9301338475;

№ 275 від 30.11.2020 р., квитанція про реєстрацію податкової накладної від 24.12.2020р. за № 9334408008;

№ 223 від 31.12.2020 р., квитанція про реєстрацію податкової накладної від 14.01.2020р. за № 9364000066, розрахунок коригування №1, дата складання 01.12.2020р.,

квитанція про реєстрацію розрахунку коригування від 12.01.2021 за №9351036270 (том 1, а.с. 55-58, 63-66, 69-70).

Оплата здійснена відповідно до платіжних доручень №1 від 04.01.2021р. на суму 360,00 грн. та №33253 від 20.01.2021р. на суму 120,00 грн. (том 1, а.с. 67-68).

Також між позивачем як покупцем та ТОВ АЛАН КОРПОРЕЙТ як постачальником було укладено договір поставки №20201102-01 від 02.11.2020р. (том 1, а.с. 71-75).

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язаний передати у власність покупця товар, що визначається у відповідній специфікації до договору, а покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до специфікації №1 до договору поставки №20201102-01 від 02.11.2020р. сторони домовились про поставку наступного товару: паливо дизельне Євро Сорт Є клас К5 (ДТ-Л-К5) картки на отримання пального 10,20 л. в кількості 23 810л, загальна вартість товару складає 500 010,00 грн., в т.ч. ПДВ - 83 335,00 грн.(том 1, а.с. 76).

Факт передачі пального підтверджений видатковою накладною від 02.11.2020р. №316 та актом прийоми-передачі карток на отримання пального до ВН №316 від 02.11.2020р., в якому зазначено, що продавець передає у користування покупцю картки на отримання пального в кількості 1 150 штук по 20 л., 81 штук по 10 л (том 1, а.с. 79-80).

Умовами п. 4 специфікації №1 до договору поставки №20201102-01 від 02.11.2020р. строк поставки - з 02.11.2020р. до 31.12.2021р.

ТОВ АЛАН КОРПОРЕЙТ складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №34 від 02.11.2020 р., квитанція від 27.11.2020р. реєстраційний номер документу 9310186823 (том 1, а.с. 77-78).

Відповідно до п.7 специфікації №1 до договору поставки №20201102-01 від 02.11.2020 р. оплата здійснюється протягом 180 днів з моменту поставки товару. На дату проведення перевірки строк оплати не збіг.

Крім того, між позивачем як покупцем та ТОВ ОНК-ГРУП як постачальником укладено договір поставки від 01.11.2020р. № 01/11-2020 (том 1, а.с. 81-84).

Згідно умов цього договору постачальник зобов`язаний передати у власність покупця на умовах оптової торгівлі через пункти реалізації ПММ (окрім міст Львів та Мелітополь), а покупець зобов`язаний прийняти у власність ПММ та оплатити їх вартість.

Передача ПММ здійснюється шляхом заправки транспортних засобів покупця через пункти реалізації ПММ (крім міст Львів та Мелітополь) без обмежень термінів після оплати ПММ на підставі електронних талонів чи паливних карт. Пункти реалізації ПММ виконують роль складу передплаченого покупцем.

Факт передачі товару підтверджений підписаними сторонами видатковими накладними: № 444 від 16.11.2020р. на суму 501 044,40 грн., в т.ч. ПДВ 83 507,40 грн.; № 445 від 26.11.2020р. на суму 500 988,00 грн., в т.ч. ПДВ 83 498,00 грн. (том 1, а.с. 89-90).

Актом прийому передачі талонів до ВН № 444 від 16.11.2020 року продавець передав у користування покупцю картки на отримання пального в кількості 1 350 штук по 20 л., 29 штук по 10 л (том 1, а.с. 91).

ТОВ ОНК-ГРУП складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №8 від 16.11.2020 р. на суму 501 044,40 грн., в т. ч. ПДВ 83507,40 грн., витяг з ЄРПН №105267 від 15.10.2020р. та № 91 від 26.11.2020 р. на суму 500 988,00 грн., в т.ч. ПДВ 83 498,00 грн., витяг з ЄРПН №105264 26.04.2020р. (том 1, а.с. 85-88).

Оплата здійснюється в строк 180 днів з моменту поставки товару. На дату проведення перевірки строк оплати не збіг.

Також судом встановлено, що між позивачем як покупцем та ТОВ ЕКСПОРТ ЮЕЙ як постачальником укладено договір від 01.11.2020р. № 011112020-47 (том 1, а.с. 93-96).

Згідно умов вказаного договору постачальник зобов`язаний організувати та забезпечити передачу у власність покупця товар (нафтопродукти та газ) партіями, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар.

Розділом 3 договору від 01.11.2020р. № 011112020-47 передбачений порядок замовлення, оплати та отримання товару.

Факт передачі товару підтверджений наступними видатковими накладними:

№ 3329 від 30.11.2020р. на суму 37 781,60 грн., в т.ч. ПДВ 6 296,93 грн., №3325 від 30.11.2020р. на суму 48 478,80 грн., в т.ч. ПДВ 8 079,80 грн., №3324 від 28.11.2020р. на суму 47 682,20 грн., в т.ч. ПДВ 7 947,03 грн., №3328 від 27.11.2020р. на суму 47 796,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 966,00 грн., №3323 від 27.11.2020р. на суму 44 060,60 грн,. в т.ч. ПДВ 7 340,10 грн., №3322 від 26.11.2020р. на суму 45 292,40 грн., в т.ч. ПДВ 7 548,73 грн., №3321 від 25.11.2020р. на суму 46 089,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 681,00 грн., №3320 від 24.11.2020р. на суму 47 568,40 грн., в т.ч. ПДВ 7 928,07 грн., №3327 від 23.11.2020р. на суму 46 316,60 грн., в т.ч. ПДВ 7 719,43 грн., №3319 від 23.11.2020р. на суму 49 275,40 грн., в т.ч. ПДВ 8 212,57 грн., №3318 від 21.11.2020р. на суму 48 251,20 грн., в т.ч. ПДВ 8 041,87 грн., №3326 від 20.11.2020р. на суму 49 616,80 грн., в т.ч. ПДВ 8 269,47 грн., №3317 від 20.11.2020р. на суму 47 454,60 грн., в т.ч. ПДВ 7 909,10 грн., №3316 від 19.11.2020р. на суму 49 958,20 грн., в т.ч. ПДВ 8 326,37 грн., №3315 від 19.11.2020р. на суму 49 047,80 грн., в т.ч. ПДВ 8 174,63 грн., №3314 від 17.11.2020р. на суму 48 023,60 грн., в т.ч. ПДВ 8 003,93 грн., №3313 від 16.11.2020р. на суму 47 340,80 грн., в т.ч. ПДВ 7 890,13 грн. (том 1, а.с. 131-147).

ТОВ ЕКСПОРТ ЮЕЙ складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: № 3314 від 16.11.2020р. на суму 47 340,80 грн., в т.ч. ПДВ 7 890,13 грн.; № 3315 від 17.11.2020 р. на суму 48 0232,60 грн., в т.ч. ПДВ 8003,93 грн.; №3316 від 18.11.2020р. на суму 49 047,80 грн., в т.ч. ПДВ 8 174,63 грн.; № 3317 від 19.11.2020р. на суму 49 958,20 грн., в т.ч. ПДВ 8 326,37 грн.; № 3317 від 19.11.2020р. суму 49 958,20 грн., в т.ч. ПДВ 8 326,37 грн., №3318 від 20.11.2020р. суму 47 454,60 грн., в т.ч. ПДВ 7 909,10 грн.; № 3319 від 21.11.2020р. суму 48 251,20 грн., в т.ч. ПДВ 8 041,87 грн., №3320 від 23.11.2020р. суму 49 275,40 грн., в т.ч. ПДВ 8 212,57 грн., №3321 від 24.11.2020р. суму 47 568,40 грн., в т.ч. ПДВ 7 928,07 грн., №3322 від 25.11.2020р. на суму 46089,00 грн., в т. ч. ПДВ 7681,50 грн., № 3323 від 26.11.2020р. на суму 45292,40 грн., в т.ч. ПДВ 7548,73 грн., № 3324 від 27.11.2020р. на суму 44040,60 грн., в т.ч. ПДВ 7340,10 грн., № 3325 від 28.11.2020р. на суму 47682,20 грн., в т.ч. 7947,03 грн., №3326 від 30.11.2020р. на суму 48478,80 грн, в т. ч. ПДВ 7947,03 грн., № 3326 від 30.11.2020р. на суму 48478,80 грн., в т.ч. 8079,80 грн., № 3327 від 20.11.2020р. на суму 49616,80 грн., в т.ч. ПДВ 8269,47 грн., №3328 від 23.11.2020р. на суму 46316,60 грн., в т.ч. ПДВ 7719,43 грн., № 3329 від 27.11.2020р. на суму 47796,00 грн., в т.ч. 7966,00 грн., №3330 від 30.11.2020р. на суму 37789,60 грн., в т.ч. ПДВ 6296,93 грн. (том 1, а.с. 97-113, том 3, а.с. 26).

Судом встановлено, що між позивачем як покупцем та ТОВ БІ-СЕЛЕКТ як продавцем ( з 02.03.2021 змінилась назва на ТОВ СЕЙЛ-ЛІМІТЕД) укладено договір купівлі-продажу від 03.11.2020 № 52 (том 1, а.с. 148-150).

Згідно умов договору продавець зобов`язаний передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали, асортимент, кількість та ціна яких визначена в рахунку-фактурі, яка являється невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали та оплатити його на умовах договору.

Продавець передав у власність покупцю паливно-мастильні матеріали відповідно до наступних рахунків-фактур: №26 від 30.11.2020 р. на суму 1 507 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 251 300,00 грн.; №27 від 30.11.2020 р. на суму 1 430 256,00 грн., в т.ч. ПДВ 238 376,00 грн.; №28 від 30.11.2020 р. на суму 1 119 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 186 500,00 грн.; №29 від 30.11.2020 р. на суму 943 093,00 грн., в т.ч. ПДВ 157 182,20 грн.; №58 від 30.11.2020 р. на суму 200 145,60 грн., в т.ч. ПДВ 33 357,60 грн.(том 1, а.с. 161-166).

Факт передачі товару підтверджений видатковими накладними: №106 від 30.11.2020 р.; №107 від 30.11.2020 р.; №108 від 30.11.2020 р.; №109 від 30.11.2020 р.; №126 від 30.11.2020 р. та актами прийому-передачі карток на отримання пального від 30.11.2020 р. до відповідних видаткових накладних (том 1, а.с. 166-175).

ТОВ БІ-СЕЛЕКТ складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: №106 від 30.11.2020 р. на суму 1 430 256,00 грн., в т.ч. ПДВ 238 376,00 грн.; №107 від 30.11.2020 р. на суму 1 507 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 251 300,00 грн.; №108 від 30.11.2020 р. на суму 1 119 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 186 500,00 грн.; №109 від 30.11.2020 р. на суму 943 093,00 грн., в т.ч. ПДВ 157 182,20 грн.; №126 від 30.11.2020 р. на суму 200 145,60 грн., в т.ч. ПДВ 33 357,60 грн. (том 1, а.с. 151-160).

Крім того, між позивачем як покупцем та ТОВ ФІНБЕР як продавцем укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.11.2020р. № 219 (том 1, а.с. 176-177).

Згідно умов договору продавець зобов`язаний продавати і відпускати паливніки, що надають право на одержання нафтопродуктів на АЗС емітента скретч-картки та/або АЗС партнерів, а покупець зобов`язаний оплачувати вартість відпущених нафтопродуктів.

Пунктом 5.1. вказаного договору передбачено, що асортимент, ціна, кількість та загальна вартість нафтопродуктів визначається у рахунках та видаткових накладних.

Факт передачі товару підтверджений видатковими накладними: № 6 від 01.12.2020р. на суму 875 038,08 грн. , в т.ч. ПДВ 145 839,68 грн.; № 7 від 02.12.2020р. на суму 878 119,20 грн. , в т.ч. ПДВ 146 353, 20 грн.; № 8 від 03.12.2020р. на суму 880 320,00 грн. , в т.ч. ПДВ 146 720,00 грн.; № 9 від 04.12.2020р. на суму 858 312,00 грн. , в т.ч. ПДВ 143 052,00 грн.; № 64 від 07.12.2020р. на суму 508 384, 80 грн., в т.ч. ПДВ 84 730,80 грн. (том 1, а.с. 188-192).

ТОВ ФІНБЕР складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: № 6 від 01.12.2020 р. суму 875 038,08 грн. , в т.ч. ПДВ 145 839,68 грн., №7 від 02.12.2020 р. суму 878 119,20 грн. , в т.ч. ПДВ 146 353, 20 грн., №8 від 03.12.2020 р. на суму 880 320,00 грн., в т.ч. ПДВ 146 720,00 грн., №9 від 04.12.2020 р. на суму 858 312,00 грн. , в т.ч. ПДВ 143052,00грн., №10 від 07.12.2020 р. на суму 508 384, 80 грн., в т.ч. ПДВ 84 730,80 грн. (том 1, а.с. 178-187).

Між позивачем як покупцем та ТОВ СОТВІС як продавцем укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 14.12.2020р. №220 (том 1, а.с 193-194).

Згідно умов договору продавець зобов`язаний продавати і відпускати паливні картки, що надають право на одержання нафтопродуктів на АЗС емітента скретч-картки та/або АЗС партнерів, а покупець зобов`язаний оплачувати вартість відпущених нафтопродуктів.

Пунктом 5.1 цього договору передбачено, що асортимент, ціна, кількість та загальна вартість нафтопродуктів визначається у рахунках та видаткових накладних.

Факт передачі товару підтверджений видатковими накладними: №569 від 16.12.2020р. на суму 748 272,00 грн., в т.ч. ПДВ 124 712,00 грн.; №570 від 18.12.2020р. на суму 751 793,28 грн., в т.ч. ПДВ 125 298,88 грн. (том 1, а.с. 199-200).

ТОВ СОТВІС складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: №225 від 16.12.2020 р. на суму 748 272,00 грн., в т.ч. ПДВ 124 712,00 грн., №226 від 18.12.2020 р. на суму 751 793,28 грн., в т.ч. ПДВ 125 298,88 грн. (том 1, а.с. 195-198).

В бухгалтерському обліку позивачем оприбутковані ТМЦ по вказаним вище господарським операціям з контрагентами проведено за період: листопад-грудень 2020 року, про що свідчать картки рахунку 631 (том 3, а.с. 2-9).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазнчає наступне.За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до п. 200.1 та 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пунктів б, в пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Щодо доводів про встановлення факту нереальності господарських операцій.

Суд зазначає, що висновок про нереальність господарських відносин та безтоварність операцій між контрагентами не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинен підтверджуватись первинними документами.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Такий обов`язок суб`єкта владних повноважень закріплений і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз матеріалів справи та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Доводи відповідача про порушення вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності у ланцюгу постачання судом до уваги не беруться з огляду на таке.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Саме така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема в постанові від 20.03.2020 у справі №813/5407/15, постанові від 16.04.2020 у справі 810/3443/18.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до висновку викладеному в постанові Верховного Суду від 30.03.2018 р. у справі № 821/2106/13-а: …Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені….

Щодо господарських ресурсів контрагентів позивача.

Відповідно до висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17: …Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності)….

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічний правий висновок викладений у постанова Верховного суду від 11.06.2019 у справі № 825/2387/18, від 08.05.2018 р. у справі № 814/937/15

Також слід зазначити, що добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через те, що контрагент надав йому послуги/доставив товар, використовуючи при цьому неоформлених працівників (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 р. № 649-р Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення починаючи з 05 жовтня 2018 року Державна фіскальна служба України, Державна служба України з питань праці, а також інші центральні органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування повинні проводити комплексні заходи, спрямовані на детінізацію зайнятості та доходів населення.

Комплексним заходом у даному випадку є перевірка, яка повинна проводитись спільно ДФС та Держпраці.

Така перевірка може стати аргументом про відсутність у контрагента достатніх трудових ресурсів, а не проведення такої перевірки буде доказом на користь добросовісного платника податків, якого притягають до відповідальності через припущення контролюючого органу про відсутність у його контрагентів трудових ресурсів.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Відповідно до ст.47 ПК України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Встановлено рух активів між позивачем і його контрагентами (як продавцями, так і покупцями) та зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності чи для подальшого продажу третім особам, отримання прибутку від продажу товарів контрагентам.

Вказані обставини є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що узгоджується зі змістом постанов Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №826/22154/15 та від 26.06.2018 у справі №826/13029/14.

Сумнівність господарських операцій позивача обґрунтована податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Адже порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові від 20.03.2020 у справі №813/5407/15, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18.

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Не подано Головним управлінням ДПС у Донецькій області і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ Телк Транслогістік Київ як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Телк Транслогістік Київ розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок ТОВ Телк Транслогістік Київта його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Щодо документів на перевезення товару.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

За розділом 1 Правил № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил № 363 встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів, є безпідставними, оскільки вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду в постановах від 21 серпня 2018 року у справі № П/811/2816/15, від 18 грудня 2018 року у справі №826/13058/15.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій від 08.04.2021 року № 0041760714 на суму 980886,00 гривень, від 08.04.2021 року № 0041780714 на суму 1186273,00 гривень є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгодження суми 980886,00 гривень щодо ТОВ Телк Транслогістік Київ.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

На підставі п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Вказані приписи статті 200 ПК України цілком узгоджуються з пунктами 6, 7, 12, Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26.

Відтак, вимога позивача про зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгодження суми 980886,00 гривень щодо ТОВ Телк Транслогістік Київ підлягає задоволенню.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні приписи чинного законодавства, суд знаходить підтвердження доводам позивача. У той же час, відповідач не довів правомірність і обґрунтованість прийнятих ним рішень щодо визначення позивачеві відповідного грошового зобов`язання. Податковий орган також не врахував того, що відповідно до приписів податкового законодавства та позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема у пар.43 рішення в справі Серков проти України, пар.57 рішення в справі Щокін проти України, при можливості неоднозначного трактування національного законодавства застосуванню підлягає той підхід, який є найбільш сприятливим для платника податку.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема у пар.45 рішення в справі Бочаров проти України, пар.53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України, пар.43 рішення в справі Кобець проти України, при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом. Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані ж та досліджені матеріали справи, не підтверджують і не обґрунтовують достатнім чином заперечення відповідача та не вказують на відповідність прийнятих ним рішень нормам закону та основоположним засадам податкового законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 200/5541/21 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 200/5541/21 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 14 березня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

СуддіА.В. Гайдар

І.В. Сіваченко