Постанова

від 06.03.2024 по справі 460/17929/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/17929/21 пров. № А/857/2181/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівШинкар Т.І., Судова-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засіданняДоморадової Р.В.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року, у м. Рівне, повний текст складено 08 січня 2024 року, прийняте суддею Дудар О.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Мінстерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій,-

встановив:

рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною відмову Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області, викладену в листі від 28.10.2020 №1/251, у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою професійної працездатності; зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області скласти та подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою професійної працездатності.

На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, яка мотивована невиконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.12.2022.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 зазначену заяву задоволено. Зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області подати звіт про виконання вказаного вище рішення суду від 21.12.2022 упродовж тридцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

На виконання зазначеної ухвали Ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області подано до суду звіт про виконання рішення суду, згідно з яким рішення суду виконано повністю - 17.05.2023 складено та подано до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою професійної працездатності.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 прийнято звіт Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №460/17929/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій.

Суд виходив з того, що на виконання зазначеного рішення Ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області 17.05.2023 складено та подано до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою професійної працездатності.

Листом від 18.05.2023 №1/97 Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України повідомив відповідачу-2 про відсутність підстав для розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зазначений лист Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України був надісланий Ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області Цицюрі Б.В. листом від 29.06.2023 №1/120.

Таким чином, Ліквідаційною комісією вчинено дії на виконання рішення суду у цій справі у повній відповідності із резолютивною частиною зазначеного рішення.

Не погоджуючись з ухвалоюсуду першої інстанції про прийняття звіту, позивачзвернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким зобов`язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України погодити і затвердити висновок Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області від 17.05.2023.

В апеляційній скарзі зазначає, що матеріали звіту про виконання судового рішення не підтверджують, а констатують факти для представника Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області, як не виконати рішення суду, яке набрало законної сили 21.01.2023 і відповідно до ст.370 КАС України рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим.

Звертає увагу на те, що в оскарженій ухвалі допущена помилка, оскільки зазначено справу №460/27966/22.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Відповідно дост. 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні вимоги передбаченістаттею 14 КАС України.

Крім того, згідно зіст. 370 КАС Українисудове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частиниРішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд Українизазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченийстаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей3,8, частин першої та другої статті55, частин першої та другої статті129-1 Конституції Українив системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормоюстатті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженомустаттею 8 Конституції Українипринципу верховенства права.

Відповідно до частин другої, четвертоїстатті 372 КАС Українисудове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно ізст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 2 червня 2016примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначенихЗаконом України «Про виконавче провадження»випадках - на приватних виконавців.

Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.

Частиною першоюстатті 382 КАС Українипередбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

ПоложенняКодексу адміністративного судочинства Українине містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1ст. 382 КАС України. Тобто зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 вказував, що правові нормиКАС України(ст. 382) мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Подібної позиції Верховний Суд дотримується у постанові від 25.02.2021 у справі № 640/13599/20.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України таКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. (Постанова Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19).

Судом із матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення суду від 21.12.2022 у справі №460/17929/21 Ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області 17.05.2023 складено та подано до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою професійної працездатності.

Листом від 18.05.2023 №1/97 Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України повідомив Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області про відсутність підстав для розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зазначений лист Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України був надісланий Ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області Цицюрі Б.В. листом від 29.06.2023 №1/120.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що Ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області вчинено дії на виконання рішення суду у цій справі у повній відповідності із резолютивною частиною зазначеного рішення.

З приводу покликання апелянта на помилку у зазначенні номеру справи, то така неточність жодним чином не впливає на суть прийнятого рішення.

Щодо зобов`язання Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України погодити і затвердити висновок Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області від 17.05.2023, колегія суддів зазначає, що резолютивна частина рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 не містить такої вимоги.

Врешті апеляційна скарга містить хронологію дій та рішень, однак, жодним чином не спростовує мотивів прийняття оскаржуваної ухвали.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції тадають підстави для висновку про правильне застосування норм процесуального права, які призвели до вірного вирішення питання.

Керуючись ст.ст.243,308,315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року з питань судового контролю у справі №460/17929/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Т. І. Шинкар Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 15.03.2024.