Постанова

від 05.03.2024 по справі 380/14573/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14573/23 пров. № А/857/21546/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Гудима Л.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань Хомича О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Теплосвіт Захід» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року (головуючий суддя: Кухар Н.А., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Теплосвіт Захід» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості,-

встановив:

Приватне підприємство «Теплосвіт Захід», 27.06.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.04.2023 № UA209000/2023/900255/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.04.2023 № UA209170/2023/001360.

Обґрунтовує позов тим, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації. На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Відтак, відсутні підстави для коригування митної вартості.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Відповідач, 23.01.2024 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представником позивача, 05.03.2024 подано клопотання про відкладення розгляду справу у зв`язку з переломом кінцівки. Однак, судом апеляційної інстанції дійшов висновку, що таке задоволенню не підлягає, оскільки будь яких доказів, які б підтверджували обставини, які викладені у цьому клопотанні не подано.

Крім цього, явка в судове засідання представника позивача обов`язковою не визнавалась, а у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 березня 2023 року між компанією Turk Demirdokum Fabrikalari Anonim Sirketi Турецька Республіка (TDDF) та ПП «Теплосвіт Захід» (Дистриб`ютор) було укладено договір продажу та дистрибуції № 0001, за умовами якого TDDF зобов`язувався продати, а Дистриб`ютор купити Товар, зазначений у Додатку 1 до договору, а саме - сталеві панельні радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом. Відповідно до п. 6.1 договору Товар постачався на умовах FCA Інкотермс 2020.

На виконання умов договору TDDF відвантажив на адресу Дистриб`ютора згідно інвойсу № 2016441473 від 15.04.2023 сталеві панельні радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом в асортименті та кількості на загальну суму 31508,28 дол США.

З метою митного оформлення вказаного товару 19.04.2023 представник позивача подав електронну митну декларацію № 23UА209170030199U2, на товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (сталеві панельні радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: договір продажу та дистрибуції № 0001 від 27.03.2023 з додатками; проформу інвойс № 2010305260 від 07.04.2023; інвойс № 2016441473 від 15.04.2023; пакінг лист від 15.04.2023; CMR № 398003 від 15.04.2023; копію сертифікату про походження товару № Y0859479 від І 05.04.2023; експортна декларація 23TR34120000624007 від 16.04.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті від 12.04.2023; е-фактура від 05.04.2023р. № Е15203000000010, заявка про надання транспортних послуг № 119 від 12.04.2023; довідка про транспортні витрати від 12.04.2023; рахунок на оплату № 119 від 12.04.2023.; акт надання послуг № 114 від 21.04.2023; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № У002178 від 21.04.2023; рахунок № 21 78 від 21,04.2023, прайс - лист; договір транспортного експедирування № 10/23 від 27.03.2023.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.

Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості від 20.04.2023 № UА209000/2023/900255/2.

В обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості від 20.04.2023 року № UА209000/2023/900255/2 відповідач зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Надані декларантом, на запит митного органу документи, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- у гр. 3 CMR. від 15.04.2023 № 398003, пунктом розвантаження зазначено м. Львів, натомість у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг № 119 від 12.04.2023 р. кінцевим пунктом маршруту (пунктом розвантаження) зазначено м. Івано-Франківськ

- в гр. 16 і 23 CMR від 15.04.2023 № 398003 зазначений Nedbay Oleksandr Gryhorovych, проте рахунок на оплату транспортних послуг № 119 від 12.04.2023 виписаний ТзОВ «Рефер». Документи, що визначають договірні відносини з Nedbay Oleksandr Gryhorovych відсутні;

- в заявці про надання транспортних послуг від 12.04.2023 № 119 вказаний номер договору від 27.03.23 № 10/23, який не був наданий до митного оформлення;

- п. 5.2 контракту продажу та дистрибуції від 27.03.2023 № 0001 передбачає наявність «замовлення на купівлю із зазначенням типу, якості, кількості, ціни, способу оплати та спецумов Продуктів», таке замовлення не надано до митного оформлення;

- в інвойсі від 15.04.2023 № 2016441473 та в e-fatura від 15.04.23 № Ј152023000000010 зазначене номер замовлення від 14.04.2023 № 20103093 І 8, яке не надано до митного оформлення;

- відповідно до інвойса від 15.04.2023 № 2016441473 та e-fatura від 15.04.23 № Ј152023000000010 термін оплати негайно, проте банківських платіжних документів щодо підтвердження оплати даного товару не надавались. Наданий до митного оформлення банківський платіжний документ не стосується оплати цієї партії товару, оскільки має посилання на інший інвойс, а саме № 2010305260 від 07.04.2023 р.

Складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.04.2023 № UA 209170/2023/001360.

Вважаючи спірні рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 20.04.2023 № UA209000/2023/900255/2 діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Львівська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

На вимогу митного органу декларантом надіслано лист від 19.04.2023 № 28 в якому повідомлено, що для підтвердження митної вартості товару були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір, інвойс, банківські документи, транспортні документи, прайс-листи від виробника, копія митної декларації, електронний інвойс від продавця. Також, зазначено, що більше ніяких документів для підтвердження митної вартості неможливо надати (а. с. 86).

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № 23UА209170030199U2 подано такі документи:

- договір продажу та дистрибуції № 0001 від 27.03.2023 з додатками; проформу інвойс № 2010305260 від 07.04.2023;

- інвойс № 2016441473 від 15.04.2023; пакінг лист від 15.04.2023;

- CMR № 398003 від 15.04.2023; копію сертифікату про походження товару № Y0859479 від І 05.04.2023;

- експортна декларація 23TR34120000624007 від 16.04.2023;

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 12.04.2023;

- е-фактура від 05.04.2023р. № Е15203000000010, заявка про надання транспортних послуг № 119 від 12.04.2023;

- довідка про транспортні витрати від 12.04.2023;

- рахунок на оплату № 119 від 12.04.2023.;

- акт надання послуг № 114 від 21.04.2023;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № У002178 від 21.04.2023;

- рахунок № 21 78 від 21,04.2023,

- прайс - лист;

- договір транспортного експедирування № 10/23 від 27.03.2023.

Проаналізувавши вказані документи та наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару від 20.04.2023 № UA209000/2023/900255/2, обставини, які були підставою для його прийняття, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

У гр. 3 CMR від 15.04.2023 № 398003, пунктом розвантаження зазначено м. Львів, однак у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг № 119 від 12.04.2023 кінцевим пунктом маршруту (пунктом розвантаження) зазначено м. Івано-Франківськ.

На думку суду апеляційної інстанції, така розбіжність у маршруті доставки товару безумовно впливає на правильність розрахунку складової митної вартості, тобто вартості транспортування до митного кордону України.

Також, необхідно зазначити, що згідно п. 6.3 договору продажу та дистрибуції № 0001 від 27 березня 2023 року укладеним між компанією Turk Demirdokum Fabrikalari Anonim Sirketi Турецька Республіка (TDDF) та ПП «Теплосвіт Захід» (Дистриб`ютор) оплата здійснюється в повному обсязі, протягом 0 днів після дати рахунку-фактури.

Відповідно до інвойсу від 15.04.2023 № 2016441473 та e-fatura від 15.04.23 № Е152023000000010 умови оплати: «підлягає негайній оплаті», проте банківських платіжних документів щодо підтвердження оплату цього товару не надано.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що інвойс (рахунок-фактура), підтверджує лише договірну ціну товару, яку сторони договору погодили, а не її фактичну сплату.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що наданий до митного оформлення банківський платіжний документ (платіжна інструкція в іноземній валюті від 12.04.2023) не стосується оплати партії товару, яка поставлялася, оскільки має посилання на інший інвойс, а саме № 2010305260 від 07.04.2023, а не на інвойс від 15.04.2023 № 2016441473.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за товар, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в документах, які надані позивачем до Львівської митниці з митною декларацією № 23UА209170030199U2 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, а тому, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 20.04.2023 № UA209000/2023/900255/2 діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім цього, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів від 20.04.2023 № UA209000/2023/900255/2 прийнято правомірно, а тому задоволенню не підлягають похідні вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України від 20.04.2023 № UA209170/2023/001360.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства «Теплосвіт Захід» не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат на користь відповідача не має.

Керуючись ст. ст. 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Теплосвіт Захід» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі № 380/14573/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 15.03.2024.