Постанова

від 14.03.2024 по справі 420/17217/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 420/17217/21

адміністративне провадження № К/990/19047/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року (головуючий суддя Балан Я.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року (головуючий суддя Кравченко К.В., судді: Ступакова І.Г., Шевчук О.А.) у справі № 420/17217/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У 2021 році фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці), у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ОД405/348/АВ/П/ТД-ФС від 12 серпня 2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року, у задоволені позову відмовлено.

25 липня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачки, надіслана 19 липня 2021 року, у якій скаржниця просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

26 серпня 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржувана постанова Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу є протиправною, оскільки інспекційне відвідування було проведено з грубими порушеннями законодавства.

Позивачка зауважила, що під час проведення інспекційного відвідування, посадовими особами контролюючого органу не було встановлено фактичне місце здійснення господарської діяльності позивачки, а саме відвідування проведено за її відсутності.

Також позивачка зазначила, що посадовими особами органу державного контролю не було внесено запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю); не надано посвідчення та не отримано жодних пояснень щодо укладання трудових договорів від працівників, тощо.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ОД405/348/АВ/П/ТД-ФС від 12 серпня 2021 року винесена Головним управлінням Держпраці в Одеській області правомірно та не підлягає скасуванню.

Відповідачем наголошувалося, що під час інспекційного відвідування було зафіксовано 12 осіб, які виконували обов`язки в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без укладення трудових договорів.

Щодо внесення запису до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) контролюючим органом зауважувалося, що вказаний журнал під час інспекційного відвідування позивачем не надавався.

У відповіді на відзив фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , серед іншого, зазначила, що інспекційне відвідування проведено на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21 серпня 2019 року (далі також Порядок № 823), який було визнано протиправним та нечинним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 640/172424/19.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 зареєстрована 17 травня 2021 року за №201016000000000046.

До основного виду діяльності позивачки згідно код КВЕД відноситься 5610 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

05 липня 2021 року відповідачем прийнято наказ № 810 «Про проведення інспекційного відвідування» (далі також наказ № 810), за змістом якого державним інспекторам в термін з 08 липня 2021 року по 20 липня 2021 року (включно) наказано здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснює господарську діяльність у закладі організації громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі наказу сформовано направлення на проведенні інспекційного відвідування № 15/01-29-1404 від 05 липня 2021 року.

13 липня 2021 року головним державним інспектором складено вимогу про надання документів № ОД405/348/ПД у строк до 12.00 год. 16 липня 2021 року.

За результатом проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами відповідача складено акт № ОД405/348/АВ від 20 липня 2021 року.

У розділі III «Опис виявлених порушень» акта № ОД405/348/АВ від 20 липня 2021 року зазначено, що у порушення вимог частини 1 статті 21 Кодексу Законів про працю України (далі також КЗпП України) трудовий договір не був укладений з 12 працівниками; у порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України 12 працівників були допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.

21 липня 2021 року ГУ Держпраці винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ОД405/348/АВ/П.

Повідомлення № 15/01-40-6387 від 22 липня 2021 року ГУ Держпраці про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення було направлено позивачці 23 липня 2021 року.

12 серпня 2021 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ОД405/348/АВ/П/ТД-ФС, якою за виявлення дванадцяти осіб, які виконували роботи в інтересах ФОП ОСОБА_1 без належного укладення трудових договорів, на позивача накладний штраф у розмірі 720 000,00 гривень.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірна постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є правомірною, а твердження позивачки про те, що ГУ Держпраці було грубо порушено процедуру проведення інспекційного відвідування не підтверджено жодними доказами та спростовуються нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

Підставою касаційного оскарження скаржниця зазначає неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 16 липня 2021 року у справі № 520/7901/19 та від 08 жовтня 2021 року у справі № 640/7928/19.

Скаржниця зауважує, що відомості щодо адреси здійснення господарської діяльності, які зазначалися відповідачем в направленні та спірній постанові недостовірні, оскільки позивачка здійснює свою господарську діяльність лише у тимчасових спорудах № 25/1, № 25/2, № 25/3, про що свідчить договір оренди майна № 1 від 07 травня 2021 року, тимчасова споруда № 52 взагалі відсутня.

Стверджує, що під час проведення інспекційного відвідування інспекторами праці не було встановлено фактичне місце здійснення господарської діяльності, не перевірено документи, які вказують на приналежність приміщень до здійснення господарської діяльності позивачки, внаслідок чого здійснено інспекційне відвідування приміщень та територій, на яких здійснює підприємницьку діяльність інший суб`єкт господарювання, в тому числі в тимчасовій споруді № НОМЕР_1 .

Вважає, що інспекторами праці проведено фактично два інспекційних відвідування (13 липня 2021 року та 19 липня 2021 року) на підставі одного направлення від 05 липня 2021 року за № 15/01-29-1404.

Водночас стверджує, що судами проігноровані обставини, що зафіксовані відеозаписом інспекційного проведення: а саме:

в порушення вимог частини 11 статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі також Закон № 877-V) проведення інспекційного відвідування інспекторами праці розпочате та фактично проведено без присутності позивачки. Зауважує, що посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю) пред`явлено суб`єкту господарювання (позивачу) після того, як інспектори фактично почали проводити інспектування;

в порушення вимог частини 12 статті 4 Закону України № 877-V та Порядку № 823, перед початком здійснення державного нагляду (контролю) інспекторами праці до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) не внесено запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду контролю);

в порушення вимог частини 5 статті 7 Закону № 877-V перед початком здійснення інспекційного відвідування інспектори праці не пред`явили позивачці направлення та службове посвідчення;

у осіб, які зафіксовані на відео, не відібрано пояснень щодо укладення трудового договору з позивачкою;

в порушення вимог частини 6 статті 7 Закону № 877-V, пунктів 16,17,21 Порядку № 823 в останній день перевірки, 20 липня 2021 року, примірник акта позивачу не надано та примірник припису також не вручено. Позивачка зауважує, що від підпису або отримання не відмовлялась, відповідний запис до акта та припису не внесено;

в порушення вимог пункту 22 Порядку № 823 стан виконання припису не перевірявся;

в порушення вимог пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2013 року № 509 (далі також Порядок № 509) про дату одержання документів, позивачку не повідомлено.

Також зазначає, що контролюючим органом особистості встановлені лише зі слів, факт наявності у зафіксованих осіб трудових відносин із іншим суб`єктом господарювання не виявлено та не перевірено. Зауважує, що як контролюючим органом, так і судами перекладено обов`язок спростування висновків контролюючого органу про відсутність укладених трудових договорів з 12 особами на позивачку.

На думку позивачки, право суб`єкта господарювання на подання своїх зауважень на акт інспекційного відвідування, який отримано лише 04 серпня 2021 року, не дотримано, проігноровано право суб`єкта господарювання щодо участі у розгляді справи про накладення штрафу та надання пояснень.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач звертає увагу, що 13 липня 2021 року під час виїзду за адресою провадження господарської діяльності підприємця, особисто ФОП ОСОБА_1 була вручена копія направлення на інспекційне відвідування під підпис та жодних зауважень щодо адреси здійснення господарської діяльності не було. Також позивачка не надавала договір оренди майна № 1 від 07 травня 2021 року під час інспекційного відвідування.

Водночас 13 липня 2021 року інспекторами праці було вручено особисто позивачці вимогу про надання документів від 13 липня 2021 року № ОД405/348/ПД.

Зауважує, що журнал реєстрації заходів державного нагляду позивачкою не надавався та не внесення такого запису не є підставою для скасування постанови про накладення штрафу.

Також з покликанням на відеозапис зазначає, що інспектори праці ставили питання щодо офіційного працевлаштування, укладання трудових договорів. Звертає увагу, що усі зафіксовані особи виконували трудові функції.

Відповідач стверджує, що станом на 20 липня 2021 року позивачка не надала підтвердження укладення трудових (або інших) договорів, жодних письмових (усних) пояснень осіб, які зафіксовані на відео.

Щодо доводів позивачки про порушення її прав на надання пояснень під час розгляду справи про накладення штрафу, відповідач зазначає, що на виконання вимог Порядку № 509 позивачці було направлено повідомленння про те, що матеріали справи передані начальнику Головного управління Держпраці Байдюку С.В. Доказ направлення міститься в матеріалах справи.

Звертає увагу, що судова практика, на яку покликається позивачка містить висновки щодо права на обізнаність завчасно про час та місце розгляду справи, проте на час виникнення спірних правовідносин в межах цієї справи пункт 6 Порядку № 509 було виключено.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Головне управління Держпраці в Одеській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. У цій нормі відтворено частину другу статті 19 Конституції України.

Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом № 877-V, статтею 259 КЗпП України та Порядком № 823.

Частиною 4 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина п`ята статті 2 Закону № 877-V).

Отже, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю" КЗпП України.

У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 200/5877/19-а та від 28 вересня 2021 року у справі № 520/1204/2020 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контроль за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин Порядок № 823 був чинний та обов`язковий для застосування Головним управлінням Дежпраці в Одеській області, а тому положення цього порядку підлягають застосуванню судом для вирішення цього спору, як такі, що були чинними на момент його виникнення.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

У відповідності до пункту 3 Поряду № 823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки.

Верховний Суд зазначає, що інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення.

За приписами підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно із частиною 11 статті 4 Закону № 877-V плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 12 статті 4 Закону № 877-V перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу у суб`єкта господарювання).

Частиною 5 статті 7 Закону № 877-V передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Проте частина 5 статті 7 Закону № 877-V не передбачена частиною 5 статті 2, серед норм зазначено Закону, які в обов`язковому порядку зобов`язанні забезпечити органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Пунктом 8 Порядку № 823 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Суд першої інстанції в ході судового розгляду дослідив наданий відповідачем відеозапис проведення інспекційного відвідування позивача, здійсненого перевіряючими на відеокамери, що знаходяться на балансі Головного управління Держпраці в Одеській області.

Досліджуючи вказаний відеозапис, суд першої інстанції відхилив наведені вище доводи позивачки про порушення процедури проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , зазначивши наступне:

«посадовими особами контролюючого органу зафіксовано на відеозаписі «куточок споживача ФОП ОСОБА_1 » та опитано осіб, які виконували трудові функції в цьому закладі, що спростовує твердження позивача про проведення інспекційного відвідування не за місцем здійснення позивачем господарської діяльності. Інших місць проведення перевірки наявними відеоматеріалами не зафіксовано, інформація щодо наявності інших ФОП на куточку споживача відсутня та опитувані особи зазначали, що працюють на ФОП ОСОБА_1 ;

всупереч твердженням позивача встановлено, що перед початком інспекційного відвідування представниками Головного управління Держпраці в Одеській області було пред`явлено службові посвідчення та зазначено про початок здійснення заходу контролю, і сама позивачка також була присутньою, що підтверджується наявним відеозаписом (запис №…_0006, 3 хвилина, запис № …_007,5 хв. 17 сек., тощо)».

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, з урахуванням інформації, наявній на відеозаписі, доводи скаржниці про проведення інспекційного відвідування не за місцем здійснення господарської діяльності ФОП та без участі позивачки є безпідставними.

Водночас колегія суддів враховує, що направлення на здійснення інспекційного відвідування від 05 липня 2021 року № 15/01-29-1404 містить підпис позивачки про отримання копії 13 липня 2021 року, в день початку перевірки.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення судами попередніх інстанцій доводів позивачки про те, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області було грубо порушено процедуру проведення інспекційного відвідування у зв`язку з тим, що запис про його проведення не був внесений до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування, оскільки доказів безпосереднього надання (наявності) перевіряючим вищевказаного журналу позивачем під час судового розгляду справи не надано.

За змістом пункту 8 Порядку № 823 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен, серед іншого, внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Отже, обов`язок інспектора праці по внесенню вказаного запису до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування може бути виконаний лише за умови надання інспектору такого журналу об`єктом відвідування.

Судами попередніх інстанцій акцентовано увагу на відсутності доказів надання позивачкою вказаного журналу інспекторам праці при проведенні інспекційного відвідування, так і відмови інспекторів внести відповідний запис.

Верховний Суд критично оцінює доводи скаржниці про те, що відповідачем фактично проведено два інспекційних відвідування на підставі одного направлення (13 липня 2021 року та 19 липня 2021 року), оскільки за змістом наказу № 810 та направлення інспекційне відвідування буде проведено в термін з 08 липня 2021 року по 20 липня 2021 року.

Водночас Верховний Суд враховує, що 13 липня 2021 року позивачці було вручено вимогу № ОД 405/348/ПД від 13 липня 2021 року про надання документів згідно переліку у строк до 12.00 год 16 липня 2021 року.

Отже, 19 липня 2021 року інспекційне відвідування продовжувалася в межах одного направлення на перевірку.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю (пункт 16 Порядку № 823).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 823, акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 823 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

За змістом пункту 23 Порядку № 823 у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункту 24 Порядку № 823).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 823 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

З огляду на зміст пункту 25 Порядку № 823, Верховний Суд критично оцінює доводи позивачки про те, що відповідач не перевіряв стан виконання припису, оскільки заходи притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Водночас припис про усунення виявлених порушень законодавства від 21 липня 2021 року № ОД405/348/АВ/П позивачкою не оскаржувався та стан виконання припису не є предметом спору в межах цієї справи.

Скаржниця зауважує, що акт інспекційного відвідування отримала лише 04 серпня 2021 року.

Проте отримання акта 04 серпня 2021 року не позбавляло її права надати зауваження протягом трьох днів з дня підписання акта, беручи до уваги, що спірна постанова була прийнята 12 серпня 2021 року.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2, 7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 3 - 7 цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 4 - 6 цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах 3 - 7 пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка (абзац 3 п.4 Порядку № 509).

Повідомлення № 15/01-40-6387 від 22 липня 2021 року ГУ Держпраці про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення було направлено позивачці 23 липня 2021 року.

За змістом пункту 3 Порядку № 509 уповноважена особа інформує суб`єкта господарювання про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Верховний Суд критично оцінює доводи позивачки про те, що відповідачем не було забезпечено можливості надання пояснень під час розгляду справи про накладення штрафу, оскільки Порядком № 509 передбачено лише інформування про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованими покликання скаржниці на висновки Верховного Суду, сформовані щодо пункту 6 Порядку № 509, в постановах від 16 липня 2021 року у справі № 520/7901/19 та від 08 жовтня 2021 року у справі № 640/7928/19, оскільки на час виникнення спірних правовідносин пункт 6 Порядку № 509 було виключено.

За такого правого регулювання та встановлених судами передніх інстанцій обставин, скаржницею не наведено та судами попередніх інстанцій не встановлено жодних процедурних порушень, які б вказували на порушення та/або обмеження прав позивачки у такому заході державного контролю та були підставою для скасування спірного рішення без надання оцінки безпосередньо виявлених порушень.

Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Слід зазначити, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятої постанови про застосування штрафу, відповідач виходив з правомірності висновків акта перевірки щодо допуску позивачкою 12-ти працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Так, спірною постановою на позивачку накладений штраф у розмірі 720 000,00 гривень, у зв`язку з виявленням 12 осіб, які виконували роботи без належного укладення трудових договорів.

Вирішуючи питання про правомірність накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За змістом акта, складеного за результатами проведення позапланово заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства з праці №ОД405/348/АВ від 20 липня 2021 року, та постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД405/348/АВ/П/ТД-ФС від 12 серпня 2021 року, під час здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 були зафіксовані 12 осіб, які виконували трудові функції в інтересах позивачки.

Зокрема, шістнадцятирічні: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка повідомила, що працює на посаді продавця; ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який зазначив, що стажується другий день по 11 годин на день (з 9 години ранку до 8 години вечора) та перебував за прилавком з продажу розливного пива, алкогольних напоїв, кави, тощо; ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які, з їх слів, стажуються на офіціанта.

П`ятнадцятирічний ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) повідомив, що працює другий день та виконує обов`язки з розміщення шезлонгів.

Також ОСОБА_7 , яка зазначила, що стажується на посаді офіціанта; ОСОБА_8 , який повідомив, що стажується на мангальщика; повар ОСОБА_9 ; портомийка ОСОБА_10 ; офіціант ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 та пані ОСОБА_13 , яка перебувала у службовому приміщенні у робочому одязі.

Проте, згідно із відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України щодо поточного списку працівників ФОП ОСОБА_1 , у підприємця наявні наступні страхувальники - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Судами попередніх інстанцій враховано, що під час судового розгляду справи позивачкою не спростовано висновків контролюючого органу про відсутність укладених трудових договорів з 12 особами. Доводи позивачки щодо спірної постанови ґрунтуються виключно на грубих, на думку останньої, порушеннях порядку проведення інспекційного відвідування посадовими особами Головного управління Держпраці в Одеській області.

За змістом пункту 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, серед іншого:

під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Під час судового розгляду справи судом було досліджено відеозапис проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , здійсненого перевіряючими на відеокамери, що знаходяться на балансі Головного управління Держпраці в Одеській області.

Під час огляду наданого посадовими особами Головного управління Держпраці в Одеській області відеозапису проведення інспекційного відвідування, судом встановлено, що усі зафіксовані на ньому особи виконували трудові функції.

Зокрема, шістнадцятирічний ОСОБА_3 отримував кошти за продаж напою та знаходився безпосередньо за торговим прилавком (запис №…_0027, 1 хв.37 сек.); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) займалася продажем морозива (запис №…._0027, 1-ша хвилина), тощо.

Судом першої інстанції взято до уваги, що ФОП ОСОБА_1 залучалися до виконання трудових відносин п`ять неповнолітніх (15 та 16 років), проте доказів обліку таких працівників, із зазначенням їх дат народження, згоди одного з батьків або особи, яка його замінює (до 16 років), а ні під час інспекційного відвідування, а ні під час судового розгляду справи позивачем - не надано.

Також судом першої інстанції встановлено, що більшість працівників ФОП ОСОБА_1 вказували, що перебувають на стажуванні.

Відповідно до статті 29 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» студенти закладів фахової передвищої та вищої освіти, учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", освітньо-професійним ступенем "фаховий молодший бакалавр", освітнім ступенем "молодший бакалавр", "бакалавр", "магістр" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій.

Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України.

Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців.

Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

Відомості про проходження стажування вносяться до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Під час інспекційного відвідування позивачці було вручено вимогу № ОД 405/348/ПД від 13 липня 2021 року про надання документів згідно переліку у строк до 12.00 год 16 липня 2021 року. Проте позивачкою жодних документів на підтвердження належного оформлення трудових відносин на підставі трудового договору або на умовах стажування не надано.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що під час судового розгляду позивачкою також не надано будь-яких доказів на підтвердження належного оформлення правовідносин, пов`язаних із проходженням стажування вказаними особами.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідальність за неналежне оформлення працівника відповідно до статті 265 КЗпП України покладається саме на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю незалежно від того чи бажає особа, яка виконує трудові функції, належно оформити трудові відносини.

Враховуючи те, що саме факт допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій та враховуючи встановлені обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у діях позивачки порушення трудового законодавства, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів щодо процедури проведення інспекційного відвідування, та є аналогічними тим, які зазначені у позові та в апеляційній скарзі. Проте таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі № 420/17217/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

О.П. Стародуб

В.М. Шарапа