Рішення

від 14.03.2024 по справі 760/34134/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/34134/19

2/760/487/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яна Володимирівна, приватний виконавець виконавчого органу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

17 грудня 2019 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №356, вчинений 17 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. та стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. вчинено виконавчий напис №356 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» заборгованості за кредитним договором в сумі 12480,00 грн. Наразі виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л.

Вказаний виконавчий напис позивач вважає таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. вчинила виконавчий напис з порушенням чинного законодавства, оскільки стягувачем не було надано документів на підтвердження безспірності наявної заборгованості, які передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій, затвердженим постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р.

Крім того, відповідачем пропущено строк для звернення до нотаріуса за вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості.

Вказує, що жодних письмових вимог від відповідача про усунення порушень, в порядку визначеному законом не надходило, про існування заборгованості та її розміру не була поінформована.

Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. вчинила оскаржуваний виконавчий напис з порушенням визначеної законом процедури, без достатніх документів та визначення заборгованості як безспірної.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 17.12.2019 року зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 24 вересня 2020 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ТОВ «ФК «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» про стягнення заборгованості.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань, письмових пояснень до суду не надійшло.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, дійшов наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 17 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. вчинено виконавчий напис №356, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є боржником за кредитним договором №180908-284-1 від 08 вересня 2018 року, укладеним з ТОВ «ФК «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» заборгованість за період з 19 грудня 2018 року по 08 липня 2019 року у розмірі 13680,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3000,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 9480,00 грн. та плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі - 1200,00 грн.

31 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису №356, вчиненого 17 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» в сумі 13680,00 грн.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 Вчинення виконавчих написів Розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 р.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 Розділу Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 р., встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, наведеній вище.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 р. у справі №826/20084/14 (провадження №11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 р.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 р. №1172 в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 р.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 Вчинення виконавчих написів розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 р., встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. №662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, вчиняючи 17 липня 2019 року виконавчий напис №356, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови №662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року №23.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17, провадження №12-5rc21.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 06 червня 2019 р. у справі №750/1627/18 (провадження №61-43895св18), яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому, з точки зору ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 р. у справі №310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ст. 263 ЦПК України.

У постанові Верховного Суд від 06 червня 2019 р. №750/1627/18 (провадження №61-43895св18), зазначено, що розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 р. у справі №6-887цс17.

Проте відповідачем на підтвердження безспірності заборгованості, вказаної у оскаржуваному виконавчому написі виписки з особового рахунку позивача не надано.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У зв`язку з викладеним вище, враховуючи, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. з порушенням приписів діючого законодавства, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача та обґрунтованість позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 1, 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273-279, 353-354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яна Володимирівна, приватний виконавець виконавчого органу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. 17 липня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за №356 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» заборгованості в сумі 13680,00 грн. - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 41146462, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, оф. 520) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір