Рішення

від 15.03.2024 по справі 420/3824/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3824/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Котовського міськрайонного суду Одеської області, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеської області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Котовського міськрайонного суду Одеської області щодо відмови надати запитуваної інформації ОСОБА_1 на запит від 18.01.2024 року у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI, строк; зобов`язати Котовський міськрайонний суд Одеської області надати ОСОБА_1 запитувану інформацію, згідно запиту від 18.01.2024 року, а саме: копії запитів Вищої ради правосуддя до Котовського міськрайонного суду Одеської області стосовно скарг ОСОБА_1 на суддю ОСОБА_2. в рамках справи №505/1017/22, та копію пояснення судді ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.01.24, керуючись вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивач подав до Котовського міськрайсуду Одеської області запит від 18.01.24 про надання копій запитів Вищої ради правосуддя до Котовського міськрайонного суду Одеської області стосовно його скарг на суддю ОСОБА_2 в рамках справи №505/1017/22. Крім того, просив надати копію пояснення судді ОСОБА_2., яке він надавав на вказані запити. Одночасно Позивач звернув увагу суду, що у разі наявності у запитуваних документах персональних даних про певних фізичних осіб, ви повинні надавати копії запитуваних документів, з яких шляхом ретушування вилучати відомості, доступ до яких обмежено відповідно до закону. Відповідь просив надати на електрону адресу. 02.02.24 позивач отримав листа Котовського міськрайсуду Одеської області від 02.02.24 вих. №04.03/2/2024, яким суд відмовив надати запитувану інформацію посилаючись на те, що зі змісту запиту вбачається, що фактично Позивач нібито не погоджується з діями судді ОСОБА_2. при розгляді справи №505/1017/22, в тому, зважаючи на зміст запиту, запитувана Позивачем інформація за своєю природою не є публічною та не може бути надана в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». Враховуючи вищевикладене, суд повідомив про відмову у задоволенні запиту Позивача через невідповідність його предмету вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 19, пункту 4 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Водночас суд проінформував, що з огляду на принцип добросовісності та розсудливості відповідь на порушені Позивачем питання буде надіслано в порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян». Вказану відповідь підписав суддя ОСОБА_2 Таким чином, в установлений законом п`ятиденний термін Відповідач не надав Позивачу запитуваної інформації та протиправно відмовив її надати. Позивач наполягає на тому, що вказану в запиті публічну інформацію повинен надати особисто Відповідач, як розпорядник цієї публічної інформації і він не повинен порушувати вимоги ч. 2 ст. 22 Закону. Як розпорядник інформації, відповідач відмовив у наданні публічної інформації, якою володіє. Фактично відповідач приховує вказану інформацію безпідставно.

Ухвалою суду від 09.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

20.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 02 лютого 2024 року Котовським міськрайонним судом Одеської області ОСОБА_1 було надано письмову відповідь, де було роз`яснено, що зі змісту запиту вбачається, що ОСОБА_1 фактично не погоджується з діями судді ОСОБА_2. при розгляді справи №505/1017/22, a а тому, зважаючи на зміст запиту, запитувана інформація за своєю природою не є публічною та не може бути надана в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» та якою ОСОБА_1 повідомлено про відмову у задоволенні запиту через невідповідність його предмету вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 19, пункту 4 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Додатково повідомляємо, що Вищою радою правосуддя від 24.01.2024 за № 186/3дп/15- 24 розглянуто скарги ОСОБА_1 від 26.08.2022 та 03.07.2023 на дії суддів Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2., Одеського апеляційного суду ОСОБА_7., ОСОБА_4., ОСОБА_8. під час розгляду справи №-505/1017/22. За результатами перевірки скарг доповідачем - членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попіковою О.В. складено висновок та відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргами ОСОБА_1 від 26 серпня 2022 року, 3 липня 20023 року, щодо суддів Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 , Одеського апеляційного суду ОСОБА_7, ОСОБА_4 , ОСОБА_8, оскільки суть скарг зводиться лише до незгоди із судовими рішеннями. Також цією ж ухвалою Вищої ради правосуддя від 24.01.2024 за № 186/3дп/15-24 розглянуто скарги ОСОБА_1 від 11.12.2023 та 21.12.2023 на дії судді Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2., під час розгляду справи №-505/1017/22. За результатами перевірки скарг доповідачем членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попіковою О.В. складено висновок та відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргами ОСОБА_1 від 11.12.2023 та 21.12.2023, щодо судді Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2., оскільки суть скарг зводиться лише до незгоди із судовими рішеннями.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.

Пояснення третьої особи - Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеської області щодо позову та відзиву до суду не надійшли.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову та відсутність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25.01.2024 в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» ОСОБА_1 подав до Котовського міськрайсуду Одеської області запит від 18.01.24 про надання копії запитів Вищої ради правосуддя до Котовського міськрайонного суду Одеської області стосовно його скарг на суддю ОСОБА_2 в рамках справи №505/1017/22. Крім того, просив надати копію пояснення судді ОСОБА_2., яке він надавав на вказані запити. Одночасно Позивач звернув увагу суду, що у разі наявності у запитуваних документах персональних даних про певних фізичних осіб, ви повинні надавати копії запитуваних документів, з яких шляхом ретушування вилучати відомості, доступ до яких обмежено відповідно до закону. Відповідь просив надати на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

02 лютого 2024 року Котовським міськрайонним судом Одеської області ОСОБА_1 надано письмову відповідь, де було роз`яснено, що зі змісту запиту вбачається, що ОСОБА_1 фактично не погоджується з діями судді ОСОБА_2. при розгляді справи №505/1017/22, a а тому, зважаючи на зміст запиту, запитувана інформація за своєю природою не є публічною та не може бути надана в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» та якою ОСОБА_1 повідомлено про відмову у задоволенні запиту через невідповідність його предмету вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 19, пункту 4 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Додатково повідомляємо, що Вищою радою правосуддя від 24.01.2024 за № 186/3дп/15- 24 розглянуто скарги ОСОБА_1 від 26.08.2022 та 03.07.2023 на дії суддів Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2., Одеського апеляційного суду ОСОБА_7., ОСОБА_4., ОСОБА_8. під час розгляду справи №-505/1017/22. За результатами перевірки скарг доповідачем - членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попіковою О.В. складено висновок та відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргами ОСОБА_1 від 26 серпня 2022 року, 3 липня 20023 року, щодо суддів Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 , Одеського апеляційного суду ОСОБА_7, ОСОБА_4 , ОСОБА_8, оскільки суть скарг зводиться лише до незгоди із судовими рішеннями. Також цією ж ухвалою Вищої ради правосуддя від 24.01.2024 за № 186/3дп/15-24 розглянуто скарги ОСОБА_1 від 11.12.2023 та 21.12.2023 на дії судді Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2., під час розгляду справи №-505/1017/22. За результатами перевірки скарг доповідачем членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попіковою О.В. складено висновок та відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргами ОСОБА_1 від 11.12.2023 та 21.12.2023, щодо судді Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2, оскільки суть скарг зводиться лише до незгоди із судовими рішеннями.

Зважаючи на те, що в установлений законом п`ятиденний термін відповідач не надав позивачу запитуваної інформації та протиправно відмовив її надати, останній звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Із матеріалів справи судом встановлено, що скерований ОСОБА_1 запит на отримання публічної інформації від 13.01.2024 сформульовано наступним чином:

«Мною неодноразово подавалися до Котовського міськрайонного суду клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_1 , накладений ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18.07.2022 року у справі №505/1017/22 провадження №1-кс/505/806/22 в рамках кримінального провадження № 12022166180000124 від 26.04.2022 року по ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: на системний блок «Grand» 901 В BLACK з маркуванням 0901070410, ноутбук чорного кольору марки «Fugitsu» PCP5 18111-01 CN 51811- 01R1500613, друкувальний пристрій «Samsung» SCX - 4200 та інше майно, яке було вилучено при обшуку 15.07.2022 року та зобов`язання старшого дізнавача СД Подільського РУП ГУНП в Одеської області Жарука О.М. негайно повернути ОСОБА_5 вказане майно.

При розгляді клопотань суддя ОСОБА_2 порушив норми матеріального та процесуального права.

В зв`язку з цим, по кожному протиправному рішенні, мною подано до Вищої ради правосуддя скарги про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого суддю Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 .

При розгляді скарги Вища рада правосуддя подала до Котовського міськрайонного суду запит на вказані справи та пояснення судді ОСОБА_2.

Керуючись вимогами та правами, які передбачені ст. ст. 3, 4, 5, 101, 12, 14, 15, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI, із змінами і доповненнями, прошу надати копії запитів Вищої ради правосуддя до Котовського міськрайонного суду Одеської області стосовно моїх скарг на суддю ОСОБА_2 в рамках справи №505/1017/22.

Крім того, прошу надати копію пояснення судді ОСОБА_2., яке він надавав на вказані запити.

Одночасно звертаю вашу увагу, що у разі наявності у запитуваних документах персональних даних про певних фізичних осіб, ви повинні надавати копії запитуваних документів, з яких шляхом ретушування вилучати відомості, доступ до яких обмежено відповідно до закону.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 листопада 2019 року у справі №1240/2978/18.

Відповідь прошу надати на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.».

Запит ОСОБА_6 надійшов до Котовського міськрайонного суду Одеської області 25.01.2024 через систему «Електронний суд».

Котовським міськрайонним судом Одеської області в наданій відповіді від 21.01.2024 б/н, яка фактично була направлена 02.02.2024, зазначено, що зважаючи на зміст запиту, запитувана позивачем інформація за своєю природою не є публічною та не може бути надана в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». Враховуючи вищевикладене, суд повідомив про відмову у задоволенні запиту позивача через невідповідність його предмету вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 19, пункту 4 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон №2939-VI), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно ст.14 Закону №2939-VI, розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

Частинами 1-2 ст. 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частиною 5 ст. 19 Закону №2939-VI передбачено, що запит на інформацію має містити 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ст. 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

В даному випадку відповідачем порушено п`ятиденний строк на надання відповіді, що пояснюється відповідачем у відзиві тим, що в періоді з 25.12.2023 по 25.01.2024 суддя Іванський О.О. перебував у відпустці. Проте зазначена обставина не впливає на обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на запит у відведений законодавством п`ятиденний строк, який в даному випадку відповідачем не дотримано.

За ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Статтею 23 Закону №2939-VI встановлено, що рішення, дії або бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії або бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Законом України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23 вересня 1997 року №539/97-ВР визначено, що офіційна інформація органів державної влади та органів місцевого самоврядування це офіційна документована інформація, створена в процесі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка доводиться до відома населення в порядку, встановленому Конституцією України, Законом № 2657, Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI та Законом №539 (абзац восьмий ст. 1 Закону №539).

Згідно з ст. 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.

За ст. 2 цього ж Закону суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» після відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач здійснює підготовку справи до розгляду Дисциплінарною палатою, визначає свідків чи інших осіб, які підлягають виклику або запрошенню взяти участь у засіданні, та вчиняє інші дії, необхідні для розгляду справи Дисциплінарною палатою.

За результатами підготовки справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач готує висновок та не пізніше тридцяти днів з дня відкриття дисциплінарної справи передає його для розгляду Дисциплінарною палатою, а також повідомляє судді та скаржнику про наявність проекту такого висновку.

Суддя та скаржник мають право ознайомитися з проектом висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя - доповідача та матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному регламентом Вищої ради правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач, суддя, скаржник, їх представники.

Перебіг засідання транслюється в режимі реального часу на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

На підставі вмотивованого клопотання дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя - доповідача, судді, скаржника, їх представників або за власною ініціативою Дисциплінарна палата може не здійснювати таку трансляцію, ухваливши відповідне рішення.

Згідно з ч. ч. 6, 7, 8 цієї ж статті суддя має право надати письмові пояснення по суті скарги.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Головуючий на засіданні роз`яснює свідку його права та обов`язки, встановлені цим Законом, і попереджає свідка під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватись з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

Відповідно до ч. ч. 4, 7 ст. 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення у дисциплінарній справі ухвалюється відкритим поіменним голосування простою більшістю голосів. Резолютивна частина рішення оголошується на засіданні негайно після його прийняття.

Зважаючи на вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що Котовський міськрайонний суд Одеської області не є розпорядником публічної інформації, зокрема запитів Вищої ради правосуддя по скаргах позивача та пояснення судді ОСОБА_2.

Тобто запити Вищої ради правосуддя були створені самою ж Вищою радою правосуддя, а пояснення судді Іванівського О.О., які були надані до ВРП, створені останнім, як суддею, відносно якого позивачем було порушено питання перед ВРП щодо здійснення дисциплінарних проваджень.

Тобто запитувані документи (запити та пояснення судді) не були отримані Котовським міськрайонним судом Одеської області або створені в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків (здійснення правосуддя).

Натомість вищезазначена публічна інформація, яка стосується позивача, як скаржника, отримується / створюється в процесі виконання Вищою радою правосуддя своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, а саме в ході здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Поряд із тим, згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

З огляду на вищевикладене, Котовському міськрайонному суду належало направити запит ОСОБА_1 належному розпоряднику, а саме Вищій раді правосуддя, з одночасним повідомленням про це запитувача.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

При цьому суд враховує, що вимога про визнання протиправними дій як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування рішень) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

З огляду на матеріали справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Опалько О.М. укладено договір про надання правничої допомоги б/н від « 18» січня 2024 р.

Згідно акту виконаних робіт від 03.01.2024 адвокатом складено запит (500 грн), надано роз`яснення по відповіді (500 грн); зібрано докази та складено позов (2000 грн).

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Однак, всупереч зазначеної норми, з боку відповідача до суду не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 1000 грн (одна тисяча грн).

При цьому суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Котовського міськрайонного суду Одеської області (66300, Одеська обл., місто Подільськ, провулок Спортивний, будинок 1А; ЄДРПОУ 02897804), третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеської області (65005, місто Одеса, вулиця Бабеля, 2; ЄДРПОУ 26302945) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Котовського міськрайонного суду Одеської області щодо відмови надати запитувану інформацію ОСОБА_1 на запит від 18.01.2024 року у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI, строк.

Зобов`язати Котовський міськрайонний суд Одеської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 18.01.2024 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Котовського міськрайонного суду Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн (одна тисяча грн).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк